23 липня 2024 року
м. Київ
справа № 447/3293/21
провадження № 61-9734ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Миколаївської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) про визнання заповіту недійсним,
09 квітня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 вперше звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року та передати справу на новий розгляд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2024 року (провадження № 61-5516ск24) касаційну скаргу було залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків шляхом подання нової редакції касаційної скарги із уточненням підстав касаційного оскарження та чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, з обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав) разом з копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року (провадження № 61-5516ск24) касаційну скаргу ОСОБА_1 було повернуто у зв'язку з неусуненням недоліків щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень.
01 липня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 вдруге подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року у справі № 447/3293/21.
Касаційна скарга підлягає поверненню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої
статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з наведенням обґрунтувань таких доводів.
Виконання зазначених процесуальних вимоги має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження. Тобто, заявник має не лише навести зміст відповідного пункту згаданих статей процесуального закону, а й викласти належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до наведених вище правових норм.
Таким чином особа, яка подає касаційну скаргу, має чітко визначити та обґрунтувати одну чи декілька (якщо вони не є взаємовиключними) підстав касаційного оскарження передбачених процесуальним законом.
Натомість у касаційній скарзі ОСОБА_1 не викладені передбачені ЦПК України підстави оскарження в касаційному порядку рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року у справі № 447/3293/21 із визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви (рішення ЄСПЛ в справах «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Враховуючи, що у касаційній скарзі не викладені передбачені чинним ЦПК України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, беручи до уваги той факт, що ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2024 року вже було вказано заявнику про необхідність зазначення підстав касаційного оскаржених судових рішень передбачених статтею 389 ЦПК України скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Миколаївської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) про визнання заповіту недійсним повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, а також особі, яка подала скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян