Постанова від 17.07.2024 по справі 904/4790/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2024 року м. Дніпро Справа № 904/4790/21 (910/22310/17)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Іванов О.Г.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» і Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023 (суддя Суховаров А.В.; повне рішення складено 21.12.2023) у справі № 910/22310/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт», м. Дніпро

до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Київ

про стягнення заборгованості,

розглянутої в межах справи № 904/4790/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт», м. Дніпро,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 548952,80 грн заборгованості з орендної плати, 1060,31 грн трьох процентів річних, 3293,72 грн інфляційних втрат і 1290,04 грн пені, нарахованих за неналежне виконання грошового зобов'язання у за період з 20.10.2017 по 27.11.2017.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди від 01.12.2016 стосовно внесення орендних платежів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023 позов у справі № 904/4790/21 (910/22310/17) задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» 609,11 грн трьох процентів річних, 741,08 грн пені і 20,25 грн витрат зі сплати судового збору.

Висновок місцевого господарського суду щодо відсутності заборгованості за орендою приміщення ґрунтується на вчиненні орендарем односторонніх правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого припинено зобов'язання зі сплати орендних платежів, а у орендатора припинено зобов'язання зі сплати заборгованості за раніше укладеним з орендарем договором кредиту у тому ж обсязі, що і припинені зобов'язання з орендної плати.

Місцевий господарський суд відхилив доводи орендодавця щодо здійснення взаємозаліку на підставі заяв від 16.10.2018, 14.11.2018 та 07.12.2018, оскільки на момент їх направлення, грошові вимоги, які становили предмет одностороннього правочину, вже зараховані на підставі тринадцяти заяв орендаря про зарахування зустрічних однорідних вимог, надісланих орендодавцю у період з листопада 2017 року по листопад 2018 року.

Висновок місцевого господарського суду про стягнення трьох процентів річних і пені, нарахованих позивачем за неналежне виконання грошового зобов'язання, ґрунтується на порушенні строків внесення орендних платежів, здійснених у даному випадку зарахуванням зустрічних зобов'язань, тобто суд встановив момент вчинення одностороннього правочину і, з огляду на граничні строки внесення орендних платежів, визначив період прострочення грошового зобов'язання.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційних скарг.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023 у справі № 904/4790/21 (910/22310/17) в частині відмови у задоволенні позову скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Скаржник не погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою орендаря № 20/1.0.0/7 693007/01 від 17.12.2018, оскільки до вчинення цього правочину орендодавець здійснив взаємозалік наявної у нього перед орендарем заборгованості за договорами кредиту в рахунок погашення заборгованості зі сплати орендних платежів за 247 договорами, що підтверджується заявами від 16.10.2018, 14.11.2018 та 07.12.2018, тому взаємозалік за правочином орендаря не відбувся.

З тих самих підстав скаржник вважає, що не відбулися взаємозаліки за заявами орендаря, направленими орендодавцю упродовж січня-жовтня 2019 року, оскільки до предмету цих правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог увійшла заборгованість позивача перед відповідачем за кредитними договорами, яка частково погашена зустрічним зарахуванням на підставі вищенаведених заяв від 16.10.2018, 14.11.2018 та 07.12.2018. Також орендодавець посилається на неузгодженість щодо обсягу площі одного з орендованих приміщень, зарахування орендної плати за яке також увійшло до заяв банку про зарахування зустрічних однорідних вимог, що впливає на розмір заборгованості з орендної плати за таким договором, яка у такому разі є спірною сумою, що унеможливлює здійснення взаємозаліку.

Зазначені обставини, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт», свідчать про спірність розміру зустрічних грошових зобов'язань, які є предметом односторонніх правочинів сторін за договором оренди, що також підтверджується судовими провадженнями у справах № 904/5710/18, 904/5712/18 і 904/631/20, тому відсутні підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023 у справі № 904/4790/21 (901/22310/17) в частині задоволення вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Банк зазначає, що в період з жовтня 2017 року по жовтень 2018 заборгованість з орендної плати погашена перед позивачем у справі внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, тому відсутні підстави для стягнення пені і трьох процентів річних, нарахованих за неналежне виконання грошового зобов'язання. Крім того, заявою від 17.12.2018 банк змінив підставу вчинення правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог з заборгованості за договором № 07/30/К на заборгованість за договором № 08.104/К.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» у відзиві на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» заперечило проти її доводів та просило залишити без задоволення, оскільки погашення заборгованості з орендної плати відбулося внаслідок її зарахування банком в рахунок погашення заборгованості орендодавця за договором кредиту. Водночас заяви орендодавця про зарахування зустрічних однорідних вимог мають спірний характер, що унеможливлює припинення зобов'язань за такими правочинами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» не надало.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» і Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023 у справі № 904/4790/21 (910/22310/17).

У судовому засіданні 17.07.2024 оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро кредитних історій» (позичальник) уклало 17.04.2007 з Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (кредитор) договір № 07/30/К про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 1000000,00 грн, зі строком повернення 14.04.2017 (т. 1, а.с. 131). Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» 01.10.2010 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис» (позичальник) додаткову угоду до кредитного договору № 07/30/К від 17.04.2007, відповідно до якого кредитом є відновлювальна кредитна лінія з лімітом у сумі 1438000,00 грн та строком повернення 14.04.2017 (т. 1, а.с. 134-137).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис» (орендодавець) уклало 01.12.2016 з Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (орендар) договір оренди (т. 1, а.с. 10-12). Відповідно до пункту 1.2 договору в оренду передається приміщення площею 1282,6 м2 розташоване на вул. Богдана Хмельницького, 41/56, у м. Києві. Пунктом 2.2 встановлено, що орендна плата становить 274476,40 грн (разом з ПДВ) і підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця за поточний місяць із розрахунку 214,00 грн за 1 м2. Договір укладається з 01.12.2016 по 31.10.2019. У разі якщо не пізніше 1 місяця до закінчення дії Договору жодна із сторін не повідомить про припинення його дії іншу сторону, він вважається продовженим на тих самих умовах на строк, встановлений при укладенні договору (пункт 7.1 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.12.2016 Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» визначене умовами договору оренди від 01.12.2016 приміщення (т. 1, а.с. 13).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис» звернулося до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з претензією № 27/10-1 від 27.10.2017, відповідно до якої орендодавець повідомив про наявність у орендаря заборгованості орендної плати за 247 договорами оренди за жовтень 2017 року, загальний розмір якої складає 5429718,77 грн (т. 1, а.с. 30-31).

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» листом № 20.1.0.0.0/7-65612 від 26.05.2017, яким повідомило про наявність заборгованості за договором кредиту № 07/30/К від 17.04.2007 у загальному розмірі 642595282,55 грн та заявило вимогу про її погашення (т. 1, а.с. 141-142).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис» звернулося до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з претензією № 23/11-1 від 23.11.2017, відповідно до якої орендодавець повідомив про наявність у орендаря заборгованості орендної плати за 247 договорами оренди за жовтень 2017 року, загальний розмір якої складає 5429718,77 грн (т. 1, а.с. 49-50).

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» з заявами про припинення зобов'язання зі сплати орендних платежів за 247 договорами оренди від 01.12.2016 за жовтень та листопад 2017 року, внаслідок їх погашення за зустрічним зобов'язанням товариства перед банком за договором кредиту № 07/30/К від 17.04.2007, а саме:

- заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № Е.65.0.0.0/3-134182 грн від 06.11.2017 щодо припинення зустрічних зобов'язань на суму 5429151,77 грн;

- заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № Е.65.0.0.0/3-147662 грн від 06.11.2017 щодо припинення зустрічних зобов'язань на суму 5429151,77 грн (т. 1, а.с. 145-146);

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис», оформленого протоколом № 17052021 від 17.05.2021, вирішено змінити найменування товариства без зміни його організаційно-правової форми з «Приватофис» на «Монтана-естейт», здійснивши відповідні зміни до статуту.

Пунктом 1.2 статуту передбачено, що повне найменування товариства українською мовою - Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2021 відкрито провадження у справі № 904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Предметом апеляційного оскарження є дослідження правомірності зарахування зустрічних однорідних вимог, джерелом походження яких є кредитні правовідносини і правовідносини з оренди приміщень.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частина перша статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами першою, другою статті 1054 Цивільного кодексу встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України (§ 1 Глави 71) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» (в подальшому - боржник) як на підставу позову посилається на наявну у Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (в подальшому - банк) заборгованість з орендної плати за користування визначеного умовами договору оренди майном у період з жовтня по листопад 2017 року.

Банк заперечує наявність у нього заборгованості за вказаним договором оренди, оскільки ним вчинено два односторонніх правочини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

Сторони зазначили, що 01.12.2016 між ними укладено 247 договорів оренди приміщень, які знаходяться у різних частинах країни.

Також сторони зазначають, що між ними існують тривалі правовідносини, зокрема за договором № 07/30/К, що також підтверджується судовими рішеннями у справі № 904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт», ями визнані грошові вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк».

Місцевим господарським судом встановлено і не заперечується сторонами, що у жовтні-листопаді 2017 року орендна плата за всіма 247 договорами оренди ним сплачувалась шляхом списання заборгованості орендодавця за кредитним договором № 07/30/К, про що Товариству з обмеженою відповідальністю «Приватофис» направлено дві заяви, а саме:

- заява № Е.65.0.0.0/3-134182 від 06.11.2017;

- заява № Е.65.0.0.0/3-147662 від 28.11.2017;

Під час розгляду доводів скаржників, апеляційний господарський суд вирішальними вважає такі обставини справи.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Статтями 202, 203 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить частина перша статті 601 Цивільного кодексу.

Відповідно до частини п'ятої статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Таким чином, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами (аналогічний висновок викладено у пунктах 28, 29 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19).

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Таким чином, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо). Строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Апеляційний господарський суд зазначає, що зобов'язання сторін є зустрічними, оскільки Боржник на момент подання заяв № Е.65.0.0.0/3-134182 від 06.11.2017 і № Е.65.0.0.0/3-147662 від 28.11.2017 мав заборгованість перед Банком за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007, водночас Банк мав заборгованість перед Боржником за договором оренди від 01.12.2016. Вимоги є однорідними (зараховуються саме грошові вимоги за договором кредиту та договором оренди).

Строк виконання вимог за договором оренди настав, оскільки пункт 2.2 договору від 01.12.2016 встановлює, що орендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця за поточний місяць

Таким чином, апеляційний господарський суд доходить висновку, що заяви Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» № Е.65.0.0.0/3-134182 від 06.11.2017 і № Е.65.0.0.0/3-147662 від 28.11.2017, які не визнані недійсними на момент розгляду даної справи, є способом припинення одночасно двох зобов'язань, які виникли за договором оренди від 01.12.2016 і кредитним договором № 07/30/К.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» стосовно того, що направляючи заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» не врахувало здійснення позивачем зарахування зустрічних однорідних вимог за заявами № 1610/1-18 від 16.10.2018, № 14/11-18 від 14.11.2018 і № 07/12-1 від 07.12.2018, оскільки на момент направлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис» вказаних заяв, Банк здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог щодо зобов'язань з орендної плати, про що зазначалося у даній постанові.

Апеляційний господарський суд зауважує, що на момент направлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис» заяв № 1610/1-18 від 16.10.2018, № 14/11-18 від 14.11.2018 і № 07/12-1 від 07.12.2018, заяви Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» № Е.65.0.0.0/3-134182 від 06.11.2017 і № Е.65.0.0.0/3-147662 від 28.11.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог були дійсними та такими, що вчинені відповідно до вимог статті 601 Цивільного кодексу України. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 01.06.2022, прийнятій за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 910/21566/17 між тими ж сторонами, що і у даній справі.

Апеляційний господарський суд зазначає, що вищевикладені висновки Верховного Суду у справі № 910/21566/17 стосовно обставин правовідносин сторін та їх правової оцінки, надані з урахуванням постанови Верховного Суду від 25.02.2021 № 910/21683/17, в якій також надана оцінка правовідносинам сторін щодо здійснення взаємозаліків.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням наведеної позиції Верховного Суду у справі № 910/21566/17, апеляційний господарський суд доходить висновку, що заборгованість Банку по договору від 01.12.2016 за оренду приміщення площею 1282,6 м2, яке розташоване на вул. Богдана Хмельницького, у м. Києві, за період з жовтня по листопад 2017 року у повному обсязі погашена внаслідок вчинення банком односторонніх правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог до Боржника із зобов'язаннями за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007.

Водночас посилання на судові рішення, якими визнані грошові вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у справі № 904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт», та у яких зазначено про спірність взаємозаліків сторін у даній справі, якими позивач обґрунтовує безпідставність доводів відповідача про погашення ним заборгованості зарахуванням зустрічних однорідних вимог, апеляційний господарський суд відхиляє, оскільки ухвала суду про визнання грошових вимог у справі про банкрутство не створює обставин, які не потребують доведення під час вирішення інших спорів та відповідно не створює преюдицію, оскільки не є рішенням суду по суті спору, а є судовим рішенням, яке має юридичне значення лише для визначення розміру грошового зобов'язання боржника щодо конкурсних кредиторів та право на голосування такого кредитора кількістю голосів, пропорційною до сукупності вимог інших конкурсних кредиторів.

Крім того, згідно з пунктом 49 постанови Верховного Суду 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування. Своєю чергою, на момент розгляду даної справи вищевказані заліки Банку недійсними в судовому порядку не визнані.

З огляду на відсутність у орендаря заборгованості зі сплати орендодавцю орендних платежів, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову про стягнення основної суми боргу.

Рішення місцевого господарського суду стосовно часткового задоволення позову про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат і пені, нарахованих за неналежне виконання грошового зобов'язання, апеляційний господарський суд вважає правомірним з огляду на такі обставини.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Пунктом 6.3 договору сторони узгодили, що у випадку заборгованості щодо внесення орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення за період прострочення здійснення орендних платежів з 20.10.2017 по 22.11.2017 три проценти річних у сумі 1060,31 грн, 3293,72 інфляційних втрат і пеня у розмірі 1290,04 грн.

Скаржник не заперечує проти розміру нарахованих процентів річних і пені, оскільки вважає неправомірним застосування до нього міри відповідальності за статтею 625 Цивільного кодексу України і штрафних санкцій через відсутність заборгованості за основним зобов'язанням.

Апеляційний господарський суд зауважує, що підставою для застосування судом встановленої статтю 625 Цивільного кодексу України міри відповідальності та штрафних санкції є порушення грошового зобов'язання.

Зобов'язання зі здійснення орендної плати за жовтень та листопад 2017 року орендар виконав зарахуванням такої ж суми грошових коштів, яку орендодавець заборгував йому за кредитним договором, тому моментом припинення зобов'язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

З огляду на момент виникнення зобов'язання по орендній платі і дати отримання заяв про зарахування зустрічного однорідного зобов'язання, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо порушення строків внесення орендних платежів, оскільки заява № Е.65.0.0.0/3-134182 надіслана орендарем 07.11.2017 та отримана орендодавцем 10.11.2017, а заява № Е.65.0.0.0/3-147662 надіслана 30.11.2017, а отримана 04.12.2017, тобто поза межами граничного строку здійснення орендних платежів, яким сторони договору оренди визначили 20 число поточного місяця, що не заперечує орендар.

Апеляційний господарський суд зауважує, що погашення заборгованості з орендної плати, тобто основної суми боргу, не звільняє орендаря від обов'язку сплати пені та встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України міри відповідальності за порушення строків оплати.

Оскільки за заявами № Е.65.0.0.0/3-134182 і № Е.65.0.0.0/3-147662 вчинено погашення орендної плати за жовтень і листопад 2017 року без урахування передбачених умовами договору оренди і положеннями статті 625 Цивільного кодексу штрафів та нарахувань за порушення грошового зобов'язання, місцевий господарський суд правомірно стягнув нараховані орендодавцем пеню і три проценти річних, за встановлений судом період прострочення.

Подальша зміна підстав вчинення правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог з заборгованості за договором № 07/30/К на заборгованість за договором № 08.104/К, у даному випадку не змінює момент вчинення правочину, тому не впливає на висновок місцевого господарського суду про порушення строків внесення орендних платежів, оскільки зустрічне зарахування відбулося після настання граничних строків настання зобов'язань з орендної плати.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору за розгляд апеляційних скарг, покладаються скаржників.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023 у справі № 904/4790/21 (910/22310/17) залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023 у справі № 904/4790/21 (910/22310/17) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2023 у справі № 904/4790/21 (910/22310/17) залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.07.2024

Головуючий суддя Ю ПАРУСНІКОВ

Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД

Суддя О. ІВАНОВ