Постанова від 17.07.2024 по справі 904/4790/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2024 року м. Дніпро Справа № 904/4790/21 (916/274/20)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Іванов О.Г.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 (суддя Суховаров А.В.; повне рішення складено 22.12.2023) у справі № 916/274/20

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м. Київ

до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріваж», м. Дніпро

відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт», м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2, - арбітражний керуючий Савченко В'ячеслав Анатолійович (розпорядник майна)

про визнання недійсними правочинів,

розглянутої в межах справи № 904/4790/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт», м. Дніпро,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсними договору № 26/12 від 26.12.2019, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Боріваж» право вимоги виконання Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» зобов'язань зі сплати орендних платежів за 211 договорами оренди, а також одностороннього правочину Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріваж» про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчиненого за заявою № 182 від 27.12.2019.

Позов мотивовано передачею Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис» за договором уступки прав, якими цедент не володів, тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Боріваж» (цесіонарій) не набуло право вимагати від Приватного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» виконання зобов'язань, які становили предмет договору цесії, у зв'язку з чим такий правочин є недійсним. Позов в частині визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог мотивовано невідповідністю спірного правочину вимогам статті 601 Цивільного кодексу України стосовно дотримання критерію безспірності та зустрічності вимог, оскільки цесіонарій за договором уступки не набув прав вимоги до боржника за зобов'язаннями, взаємозалік за якими є предметом правочину із взаємозаліку.

Відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» на момент укладення спірного договору цесії прав вимагати виконання Приватним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» зобов'язань за 211 договорами оренди, обґрунтована погашенням банком заборгованості з орендних платежів внаслідок вчинення односторонніх правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 відмовлено у задоволенні позову у справі № 904/4790/21 (916/274/20).

Рішення місцевого господарського суду в частині відмови у визнанні недійсним договору цесії, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21, обґрунтовано тим, що відсутність у цесіонарія прав вимоги, які становили предмет договору уступки, не є підставою для визнання такого договору недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог місцевий господарський суд посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, та зазначив, що обраний у даному випадку спосіб захисту позивача не є ефективним, оскільки спрямований на усунення правової невизначеності на майбутнє, тобто є превентивним, зауваживши, що Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» не позбавлене права на захист своїх інтересів у правовій визначеності (припинення його зобов'язань зі сплати орендних платежів) шляхом визнання відсутнім відповідного права у Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 у справі № 904/4790/21 (916/274/20) скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Скаржник вважає висновок місцевого господарського суду стосовно спрямованості позову про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог на усунення правової невизначеності помилковим, оскільки спірний правочин порушує право позивача на стягнення з відповідача заборгованості за кредитними зобов'язаннями, зарахування за якими є предметом оскаржуваного правочину про взаємозалік.

Скаржник зазначає, що через помилковість висновку про неправильно обраний позивачем способу захисту, місцевий господарський суд не надав оцінки доводам позивача стосовно невідповідності оскаржуваного правочину вимогам статті 601 Цивільного кодексу України стосовно безспірності та зустрічності вимог, які є предметом зарахування.

На думку скаржника, заява № 182 від 27.12.2019 суперечить вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки до вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис» взаємозаліку заборгованості за кредитними договорами із заборгованістю банку за договорами оренди, банк припинив свої зобов'язання з орендної плати за 221 договорами приміщень на підставі односторонніх правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не звернув уваги на висновки господарського суду, зокрема щодо спірного правочину, здійсненні під час розгляду грошових вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у справі № 904/4790/21 про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

На підставі вищевикладеного банк, вважає недійсним правочин щодо заліку заборгованості зі сплати орендних платежів, а також договір уступки.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Інші учасники провадження у справі відзив на апеляційну скаргу не надали.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 у справі № 904/4790/21 (916/274/20).

У судовому засіданні 17.07.2024 оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (кредитор) уклало 13.12.2016 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Боріваж» (позичальник) договір № DNHSLON06941, відповідно до якого кредитор відкрив позичальнику кредитну невідновлювальну лінію з лімітом 2867989342,59 грн.

Пунктом А.3 договору встановлено, що строк повернення кредиту згідно з графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 1), відповідно до якого зменшення заборгованості за кредитним лімітом відбувається починаючи з 25.01.2021, із суми 2753269768,89 грн, по 12.12.2026, до 00,00 грн.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» 17.12.2018 направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Приватофис» лист № 20.1.0.0.0/7 693006/01, у якому посилаючись на положення статті 214 Цивільного кодексу України повідомив адресата про відмову від зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007, викладених у наступних заявах банку:

- заява №Е.65.0.0.0/3-134182 від 06.11.2017;

- заява № Е.65.0.0.0/3-147662 від 28.11.2017;

- заява № Е.65.0.0.0/3-161064 від 20.12.2017;

- заява № Е.65.0.0.0/3-177212 від 22.01.2018;

- заява № Е.65.0.0.0/3-188787 від 14.02.2018;

- заява № Е.65.0.0.0/3-201618 від 16.03.2018;

- заява № Е.65.0.0.0/3-214667 від 17.04.2018;

- заява № Е.65.0.0.0/3-225181 від 14.05.2018;

- заява № Е.65.0.0.0/3-243934 від 12.06.2018;

- заява № Е.65.0.0.0/3-631295 від 13.08.2018;

- заява № Е.65.0.0.0/3-645830 від 17.09.2018;

- заява № Е.65.0.0.0/3-657047 від 10.10.2018;

- заява № Е.65.0.0.0/3-672945 від 07.11.2018.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» у пункті другому листа № 20.1.0.0.0/7 693006/01 заявило про зміну підстав припинення зобов'язань з орендної плати за договорами оренди від 01.12.2016 у кількості 247 штук, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис», у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог за кредитним договором № 08/104/К від 17.12.2008.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» 17.12.2018 направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Приватофис» лист № 20.1.0.0.0/7 693007/01, у якому повідомило адресата, що станом на 15.12.2018 заборгованість товариства перед банком за договором кредиту № 08/104/К від 17.12.2008 становить 173440631,81 грн. Строк виконання заборгованості за кредитним договором 08/104/К настав 15.12.2018. Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» повідомило адресата про наявність у банку заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис» за оренду у період з жовтня 2017 року по листопад 2018 року за 247 договорами оренди у загальному обсязі 76008124,78 грн. Посилаючись на положення статей 601-603 Цивільного кодексу України банк заявив про припинення його зобов'язань за договорами оренди в рахунок погашення наявної у товариства перед банком заборгованості за кредитом (т. 1, а.с. 62 на звороті).

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Приватофис» заяви про припинення зобов'язань зі сплати орендних платежів за 247 договорами оренди від 01.12.2016 внаслідок їх погашення за зустрічним зобов'язанням товариства перед банком за договором кредиту № 08/104/К, а саме:

- заява № Е.65.0.0.0/3-1246 від 04.01.2019 на суму 5429151,77 грн;

- заява № Е.65.0.0.0/3-6478 від 16.01.2019 на суму 5429151,77 грн;

- заява № Е.65.0.0.0/3-31486 від 11.02.2019 на суму 5429151,77 грн;

- заява № Е.65.0.0.0/3-55850 від 07.03.2019 на суму 5429151,77 грн;

- заява №Е.65.0.0.0/3-75285 від 05.04.2039 на суму 5429151,77 грн;

- заява № Е.65.0.0.0/3-95930 від 13.05.2019 на суму 5429151,77 грн;

- заява № Е.65.0.0.0/3-114028 від 11.06.2019 на суму 5429151,77 грн;

- заява № Е.65.0.0.0/3-133901 від 12.07.2019 на суму 5429151,77 грн;

- заява № Е.65.0.0.0/3-165412 від 13.08.2019 на суму 5429151,77 грн;

- заява № Е.65.0.0.0/3-181641 від 12.09.2019 на суму 5429151,77 грн;

- заява № Е.65.0.0.0/3-203460 від 11.10.2019 на суму 5429151,77 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис» (первісний кредитор) уклало 26.12.2019 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Боріваж» (новий кредитор) договір відступлення права вимоги № 26/12, відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» зобов'язань з орендної плати за 211 договорами оренди від 01.12.2016, загальний розмір яких становить 76127395,95 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Боріваж» направило Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» заяву вих.№ 182 від 27.12.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої повідомило, що на підставі договору № 26/12 від 26.12.2019 товариство набуло право вимагати виконання банком зобов'язання з орендних платежів за укладеними 01.12.2016 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис» 211 договорами оренди, загальний розмір яких становить 76127395,95 грн. Водночас станом на 27.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Боріваж» має заборгованість перед Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» за кредитним договором № DNHSLON06941 від 13.12.2016 зі сплати відсотків у розмірі 76121217,10 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Боріваж» заявило про зарахування наявної заборгованості за відсотками у сумі 76121217,10 грн, в рахунок погашення цієї суми за наявною у Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованістю зі сплати оренди приміщень за 221 договором.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис», оформленого протоколом № 17052021 від 17.05.2021, вирішено змінити найменування товариства без зміни його організаційно-правової форми з «Приватофис» на «Монтана-естейт», здійснивши відповідні зміни до статуту.

Пунктом 1.2 статуту передбачено, що повне найменування товариства українською мовою - Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2021 відкрито провадження у справі № 904/4790/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт».

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Об'єктом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсними одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог і договору уступки.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частина перша статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами першою, другою статті 1054 Цивільного кодексу встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України (§ 1 Глави 71) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Підставою позову є набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Боріваж» права неіснуючої вимоги до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з подальшим проведенням зарахування зустрічних вимог, оскільки Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт») втратило своє право вимоги виконання банком зобов'язання, що стало предметом договору уступки на момент його укладення.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Статтями 202, 203 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить частина перша статті 601 Цивільного кодексу.

Відповідно до частини п'ятої статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Таким чином, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами (аналогічний висновок викладено у пунктах 28, 29 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19).

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

Водночас у пункті 51 постанови від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 Верховний Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Боріваж» на підставі заяви вих.№ 182 від 27.12.2019 здійснило взаємозалік заборгованості Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» зі сплати оренди приміщень за 211 договорами оренди в загальному розмірі 76121217,10 грн, із заборгованістю товариства перед банком у тому ж обсязі за договором кредиту № DNHSLON06941 від 13.12.2016.

Апеляційний господарський суд зауважує, що зобов'язання зі сплати орендних платежів, зустрічне зарахування яких стало предметом спірного правочину, з'явилися внаслідок укладення Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» договорів оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис». Своєю чергою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Боріваж» набуло право вимагати виконання Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» зобов'язань з орендної плати на підставі укладеного 26.12.2019 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис» (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтана-естейт») договору уступки № 26/12.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Боріваж» 27.12.2019 вчинило дії, спрямовані на здійснення зарахування заборгованості за кредитним договором перед Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» в рахунок погашення заборгованості останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис» за договорами оренди.

Водночас, до вчинення спірних правочинів, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Приватофис» заяви про зарахування заборгованості з оренди майна, як-от:

- заява №Е.65.0.0.0/3-134182 від 06.11.2017;

- заява № Е.65.0.0.0/3-147662 від 28.11.2017;

- заява № Е.65.0.0.0/3-161064 від 20.12.2017;

- заява № Е.65.0.0.0/3-177212 від 22.01.2018;

- заява № Е.65.0.0.0/3-188787 від 14.02.2018;

- заява № Е.65.0.0.0/3-201618 від 16.03.2018;

- заява № Е.65.0.0.0/3-214667 від 17.04.2018;

- заява № Е.65.0.0.0/3-225181 від 14.05.2018;

- заява № Е.65.0.0.0/3-243934 від 12.06.2018;

- заява № Е.65.0.0.0/3-631295 від 13.08.2018;

- заява № Е.65.0.0.0/3-645830 від 17.09.2018;

- заява № Е.65.0.0.0/3-657047 від 10.10.2018;

- заява № Е.65.0.0.0/3-672945 від 07.11.2018.

Таким чином, заборгованість Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис» за договорами оренди щодо сплати орендних платежів за період з жовтня 2017 року по листопад 2018 року погашена банком внаслідок зарахування зустрічних зобов'язань за кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007.

В подальшому Банк, починаючи з січня 2019 року, щомісяця здійснював зарахування 5429151,77 грн в якості погашення заборгованості за 247 договорами оренди в рахунок погашення заборгованості Боржника перед Банком за договором кредиту № 08/104/К на підставі таких заяв:

- № Е.65.0.0.0/3-1246 від 04.01.2019 на суму 5429151,77 грн;

- № Е.65.0.0.0/3-6478 від 16.01.2019 на суму 5429151,77 грн;

- № Е.65.0.0.0/3-31486 від 11.02.2019 на суму 5429151,77 грн;

- № Е.65.0.0.0/3-55850 від 07.03.2019 на суму 5429151,77 грн;

- №Е.65.0.0.0/3-75285 від 05.04.2039 на суму 5429151,77 грн;

- № Е.65.0.0.0/3-95930 від 13.05.2019 на суму 5429151,77 грн;

- № Е.65.0.0.0/3-114028 від 11.06.2019 на суму 5429151,77 грн;

- № Е.65.0.0.0/3-133901 від 12.07.2019 на суму 5429151,77 грн;

- № Е.65.0.0.0/3-165412 від 13.08.2019 на суму 5429151,77 грн;

- № Е.65.0.0.0/3-181641 від 12.09.2019 на суму 5429151,77 грн;

- № Е.65.0.0.0/3-203460 від 11.10.2019 на суму 5429151,77 грн.

Таким чином, заборгованість Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис» за договорами оренди щодо сплати орендних платежів за період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року погашена внаслідок зарахування зустрічних зобов'язань за договором № 08/104/К від 17.04.2007.

Апеляційний господарський суд зазначає, що як на момент передачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофис» вимог до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» за договором уступки № 26/12 від 26.12.2019, так і на момент направлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Боріваж» заяви № 182 від 27.12.2019, вищезазначені заяви Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» № Е.65.0.0.0/3-134182 від 06.11.2017, № Е.65.0.0.0/3-147662 від 28.11.2017, № Е.65.0.0.0/3-161064 від 20.12.2017, № Е.65.0.0.0/3-177212 від 22.01.2018, № Е.65.0.0.0/3-188787 від 14.02.2018, № Е.65.0.0.0/3-201618 від 16.03.2018, № Е.65.0.0.0/3-214667 від 17.04.2018, № Е.65.0.0.0/3-225181 від 14.05.2018, № Е.65.0.0.0/3-243934 від 12.06.2018, № Е.65.0.0.0/3-631295 від 13.08.2018, № Е.65.0.0.0/3-645830 від 17.09.2018, № Е.65.0.0.0/3-657047 від 10.10.2018, № Е.65.0.0.0/3-672945 від 07.11.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог були дійсними і такими, що вчинені відповідно до вимог статті 601 Цивільного кодексу України. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 01.06.2022, прийнятій за результатами розгляду касаційної скарги у справі № 910/21566/17.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що заборгованість банку за 211 договорами оренди, право вимоги зі сплати якої стало предметом договору уступки № 26/12, у повному обсязі погашена внаслідок вчинення банком односторонніх правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог за кредитними договорами № 07/30/К від 17.04.2007 і № 08/104/К від 17.04.2007. Тобто предметом договору уступки стало зобов'язання, яке не існувало в момент його укладення, у зв'язку з чим таке зобов'язання не могло бути предметом договору про зустрічне зарахування.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю «Боріваж» за заявою № 182 від 27.12.2019, не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, тому що стосується заліку за зобов'язанням яке виконане до його вчинення, такий правочин суперечить Цивільному кодексу України, у зв'язку з чим на підставі положень статті 215 цього Кодексу підлягає визнанню недійсною.

Відмова місцевого господарського суду у задоволенні позову у даній справі, із посиланням на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц і від 15.09.2022 у справі № 910/525/20, мотивована неефективністю обраного позивачем способу захисту, в контексті висновків Великої Палати Верховного Суду щодо захисту інтересів позивача у правовій визначеності, оскільки правильним та ефективним способом захисту, за висновком місцевого господарського суду, у даній справі є звернення з позовом про визнання відсутності у відповідача права вимоги здійснити оплату за оренду приміщень.

Надаючи оцінку вказаним висновкам місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд зазначає, що правовідносини у даній справі не є подібними до правовідносин у вищевказаних справах, оскільки Велика Палата Верховного Суду надавала правовий висновок щодо виключної правової проблеми стосовно ефективного способу захисту у справах з позовними вимогами про визнання недійсним договору поруки (справа № 522/1528/15-ц), тобто за правовідносинами відмінними від правовідносин, які склалися між сторонами у справі № 904/4790/21 (904/5710/18).

Відмовивши у задоволенні позову в цій частині через обрання неефективного способу захисту, місцевий господарський суд не надав оцінки доводам позивача про невідповідність правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог положенням статті 601 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим ухвалене рішення не відповідає вимогам законності і обґрунтованості, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Спосіб захисту щодо визнання недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог є ефективним та належним способом захисту, що відповідає висновкам Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у пункті 49 постанови від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19.

Своєю чергою апеляційний господарський суд вважає обґрунтованою відмову місцевого господарського суду у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним правочину про уступку права вимоги, оскільки уступка неіснуюючої вимоги (про що йшлося вище) не зумовлює недійсності договору цесії, а лише породжує цивільно-правову відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 08.08.2023 у справі № 910/191999/21.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що наявні передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення і ухвалення нового рішення.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати скаржника щодо сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та розгляд апеляційної скарги частково покладаються на відповідача. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2102,00 грн судового збору за подання позовної заяви з однією немайновою вимогою і 150% від цієї суми за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 у справі № 904/4790/21 (916/274/20) задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 у справі № 904/4790/21 (916/274/20) скасувати частково.

Позов задовольнити частково.

Односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю «Боріваж» відповідно до заяви за вих.№ 182 від 27.12.2019, визнати недійсним.

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2023 у справі № 904/4790/21 (916/274/20) залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріваж» (пр. Пушкіна, 4, м. Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 32307678) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1-д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) 5255,00 грн (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.07.2024

Головуючий суддя Ю. ПАРУСНІКОВ

Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД

Суддя О. ІВАНОВ