Справа № 306/1702/22
Іменем України
04 липня 2024 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого Собослой Г.Г.
суддів Кожух О.А., Мацунич М.В.
з участю секретаря Ормош О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду від 24 травня 2023 року, головуюча суддя Ганчак Л.Ф.,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ДП "Санаторій "Сонячне Закарпатся" ПрАТ "Укрпрофздоровниця", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зобов'язання ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" ПрАТ Укрпрофздоровниця укласти договір, встановлення сервітуту, заборону вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовано тим що у жовтні 2019 року ОСОБА_1 на підставі відповідних договорів купівлі - продажу від 02.10.2019 року придбав у ОСОБА_4 , від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_3 , два будинки садибного типу за адресами: АДРЕСА_1 ( на теперішній час АДРЕСА_2 ), а також земельні ділянки під ними з кадастровими номерами 2124084400:08:001:0257 і 2124084400:08:001:0256 відповідно.
Зазначені земельні ділянки межують із земельною ділянкою за кадастровим номером 2124084400:08:001:0317 ( АДРЕСА_3 ) належними на праві приватної власності ОСОБА_2 як на момент придбання, так і на теперішній час, придбані позивачем садибні будинки обладнані діючою водопровідною мережею, що підтверджується технічними паспортами на вказане нерухоме майно та відповідає умовам укладених договорів, за якими продавець в особі ОСОБА_3 підтвердила та гарантувала позивачу як покупцю фактичну відповідність технічних характеристик придбаного нерухомого майна тим, які передбачені відповідними технічними паспортами. На момент придбання, так і на теперішній час існує технічна можливість забезпечення водопостачання придбаних позивачем садибних ділянок з боку ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" по загальному водопроводу "Луг" через точку розподілу обладнану запірними вентилями та приладами обліку, розташовану в межах земельної ділянки кадастровий номер 2124084400:08:001:0317, фактичним користувачем якої виступає ОСОБА_3 на підставі довіреності, виданої її власником ОСОБА_2 стосовно земельної ділянки кадастровий номер 2124084400:08:001:0264 ( з якої шляхом поділу утворено вищевказану земельну ділянку) з подальшою передачею води по існуючій водопровідній мережі до кожного з будинків за № 35 «а» - 35 «і» у т.ч. до будинків позивача за 35 «в» і 35 «г», яка стає технічною можливою за умови перебування запірних вентилів у положенні «відкрито».
Постачальником послуг з централізованого питного водопостачання надається споживачам на підставі договору-виступає ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" яке має відповідну ліцензію і технічну можливість забезпечити такими послугами по існуючій водопровідній мережі, якою вони обладнані. Та з використанням якої на теперішній час здійснюється водопостачання суміжної земельної ділянки, належної ОСОБА_2 .
Разом з тим ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" без пояснення причини ухиляється від укладення договору про надання послуг з водопостачання з позивачем.
Крім того, позивач потребує встановлення сервітуту, який полягатиме у праві проходу по земельній ділянці, належній ОСОБА_2 до точки розподілу водопровідної мережі з тим, щоб самостійно контролювати подачу води до власних садибних будинків і відповідачі мають утримуватися від подальших дій, пов'язаних із самовільним припиненням водопостачання належних позивачу садибних будинків та земельної ділянки.
Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просив зобовязати ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" ПрАТ "Укрпрофздоровниця" укласти із ним договір про надання послуг з водопостачання або інший аналогічний договір, умовами якого буде передбачено водопостачання належних позивачу будинків за АДРЕСА_2 через існуючу водопровідну мережу без прокладання окремого водопроводу, зобов'язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 встановити безоплатний безстроковий земельний сервітут, який надає позивачу право проходу до точки розподілу водопровідної мережі, розташованої на земельній ділянці, заборону ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до припинення або обмеження водопостачання садибних будинків, що належать позивачу.
Рішенням Свалявського районного суду від 24 травня 2023 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій ставиться питання про скасування рішення як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні, так як ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" ПрАТ "Укрпрофздоровниця" на неодноразові усні та письмові звернення позивача ухиляються без законних на те підстав від укладання договору, і створює умови для зловживання з боку відповідачів наданими йому правами доступу до належної ділянки ОСОБА_2 земельної ділянки. Зі свого боку, позивач позбавлений юридичної та фактичної можливості самостійно виправити ситуацію, оскільки не має договірних відносин для отримання послуг водопостачання з боку санаторія, а також не будучи власником та розпорядником земельної ділянки кадастровий номер 2124084400:08:001:0317, без договору власника ОСОБА_2 та або фактичного користувача ОСОБА_3 не має фізичного доступу до облаштованих на її території запірних вентелів, перебування яких у положенні , відкрито з технічної точки зору виступає обов'язковою умовою для безперебійного постачання води до будинків, належних позивачу.
Заслухавши пояснення представника ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" Ковач І.В., який просить рішення суду залишити без змін перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Інші учасники справи та їх представники у судове засідання суду апеляційної інстанції не зявилися про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать розписка про повідомлення розгляду справи вручені їм у попередньому судовому засіданні(а.с.247) і їх неявка не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч ст. 372 ЦПК України.
Встановлено, що на підставі відповідних договорів купівлі-продажу від 02.10.2019 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_4 від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_3 два будинки садибного типу за адресами: АДРЕСА_1 ( на теперішній час АДРЕСА_2 ), а також земельні ділянки під ними з кадастровими номерами 2124084400:08:001:0257 і 2124084400:08:001:0256 відповідно.
Дані земельні ділянки межують із земельною ділянкою кадастровим номером 2124084400:08:001:0317 ( АДРЕСА_3 ) належними на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Позивач зазначив що на момент придбання, так і на теперішній час існує технічна можливість забезпечення водопостачання придбаних позивачем садибних ділянок з боку ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття" по загальному водопроводу "Луг" через точку розподілу обладнану запірними вентилями та приладами обліку, розташовану в межах земельної ділянки кадастровий номер 2124084400:08:001:0317, фактичним користувачем якої виступає ОСОБА_3 на підставі довіреності, виданої її власником ОСОБА_2 стосовно земельної ділянки кадастровий номер 2124084400:08:001:0264 ( з якої шляхом поділу утворено вищевказану земельну ділянку) з подальшою передачею води по існуючій водопровідній мережі до кожного з будинків за № 35 «а» - 35 «і» у т.ч. до будинків позивача за 35 «в» і 35 «г», яка стає технічною можливою за умови перебування запірних вентилів у положенні «відкрито» а відтак позивач потребує встановлення сервітуту який полягатиме у праві проходу по земельній ділянці, належній ОСОБА_2 до точки розподілу водопровідної мережі з тим, щоб самостійно контролювати подачу води до власних садибних будинків.
Згідно зі статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Аналогічні положення містяться у статті 321ЦК України.
Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
За змістом статей 91,96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Відповідно до ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об'єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об'єктів трубопровідного транспорту;г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху;ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.
Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 100 ЗК України).
Відповідно до статті 101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.
Частина 1 статті 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно:1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
Відповідно до ст.. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Згідно з частиною першою, третьою статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Як роз'яснив судам Пленум Верховного суду України у пункті 22.2 постанови від 16 квітня 2004 року №7 « Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Отже закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що умовою встановлення сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та не досягнення про це згоди із власником ділянки, що до якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін ( зокрема не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то суд немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення за рішенням суду.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08 грудня 2021 року у справах № 686/1856/18 (провадження № 61-18819 св. 20) від 12 квітня 2022 року, № 306/612/20 ( провадження № 61-14169/ св. 21)
Для забезпечення гарантованих прав власника земельної ділянки земельний сервітут має здійснюватися найменш обтяжливим способом і це означає, що незручності у використанні власником своєї земельної ділянки, обтяженої земельним сервітутом, мають бути мінімальними, тобто такими, що суттєво не перешкоджають йому користування та розпоряджатися земельною ділянкою.
Підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано жодних підтверджень про не можливість у будь-який інший спосіб задовольнити свої потреби, окрім встановлення права користування чужим майном-сервітутом.
У даному випадку позивачем не доведено та і відсутні розроблені технічні умови про те, що встановлення земельного сервітуту до точки розподілу є одним варіантом забезпечення передбачених позивачем будинків водопостачання.
Оскільки позивачем не розроблено технічні умови на підключення до точки розподілу водопровідної мережі і в нього не виникає право на укладення договору ДП "Санаторій "Сонячне Закарпаття", які здійснюють централізоване водопостачання споживачів с. Поляна на підставі відповідної ліцензії.
Вимога позивача заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняти дії, що можуть призвести до припинення або обмеження водопостачання садибних будинків за адресами: АДРЕСА_2 ), незалежно від подальших змін їх власників, функціонального призначення, технічних характеристик чи поштових адрес, зокрема, але не виключно, перекриття запірних вентелів на точці розподілу водопровідної мережі, блокування доступу до неї тощо, а також надавати вказівки, доручати, уповноважувати інших осіб на вчинення таких дій, то позивач не має законні підстави користуватися водо забезпеченням відповідачів, яке знаходиться у їх приватній власності та на їх земельній ділянці і вони можуть розпоряджатися ними на власний розсуд.
За таких обставин суд першої інстанції встановивши правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Доводи викладені в апеляційній скарзі судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Свалявського районного суду від 24 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 липня 2024 року.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом:
Суддя Закарпатського
апеляційного суду Г.Г. Собослой