Справа № 132/806/24
Провадження № 22-ц/801/1472/2024
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Аліменко Ю. О.
Доповідач:Копаничук С. Г.
23 липня 2024 рокуСправа № 132/806/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Копаничук С. Г.,
суддів: Голоти Л. О., Медвецького С. К.,
учасники справи:
позивач - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року, постановлене у складі судді Аліменка Ю. О. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2023 року ТОВ «ФК «Прайм Альянс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про часткове стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначало, що 19.06.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2008894680, згідно якого останній надано кредитні кошти у розмірі 58356,37 гривень, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних, строком до 19.06.2019 року, з яких 51872,33 грн на споживчі цілі, що підтверджується заявою на видачу готівки №3 від 19.06.2014 року. Кредит мав погашатись згідно узгодженого сторонами графіку платежів.
13.06.2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу № 13/06/16, а 29.01.2019 року між останніми і ТзОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» також було укладено Договір факторингу № 29/01/19-2, відповідно до якого до ТзОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2008894680 від 19.06.2014 року.
У порушення зазначених умов вищезазначеного Кредитного договору, відповідачка прострочувала оплату за графіком платежів, внаслідок чого станом на 06.03.2024 року виникла заборгованість у розмірі 40703,55 грн (тіло кредиту). Просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, що становить 35864,84 грн., яка складається із заборгованості за кредитним договором в межах 3-х річного терміну з 20.03.2017 по 19.06.2019 року у розмірі 27235,25 грн. (основна сума кредиту (тіло) 27231,96 грн. та процентів за користування кредитом - 3,29 грн.), а також урахування індексу інфляції та 3% річних за період з 29.01.2019 року по 23.02.2022 року у розмірі 8629,59 грн.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Прайм Альянс», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ЦК України, що регулюють строки позовної давності; не врахував перехідних положень цього Кодексу, за якими на період пандемії Covid-19 та військового стану строки позовної давності продовжуються.
Відповідач у встановлений апеляційним судом строк відзив на апеляційну скаргу не надав.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Калинівського районного суду від 30 квітня 2024 року вищевказаним вимогам закону не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» звернулося до суду за захистом порушеного права з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, рішення суду, враховуючи доводи скарги, з таким висновком суду погодитись не може, виходячи з наступного.
Апеляційним судом встановлено, що 19.06.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2008894680, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 58356,37 грн. строком по 19.06.2019 року, з яких 51872,33 грн. - на споживчі цілі.
Відповідно до п. 1.4.1, п. 1.4.2 договору, позичальник зобов'язаний повністю повернути суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобов'язання, встановлені кредитним договором не пізніше 19.06.2019р. Сума отриманого кредиту погашається щомісячно в дату платежу та в розмірі, зазначеному в графіку платежів.
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що банк має право відступити повністю чи частково свої права вимоги за Кредитним договором та/чи Угодою третій особі.
Факт видачі банком відповідачці ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки № 3 від 19.06.2014р., згідно якої останній надано кошти за кредитним договором у розмірі 51872,33 грн. (арк.10).
13.06.2016р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір факторингу № 13/06/16, за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №2008894680 від 19.06.2014р., що підтверджується витягом з акту приймання-передачі документації боржників та витягом з реєстру вимоги №1 до договору факторингу №13/06/16 від 13.06.2016р. (арк.15).
В подальшому, 29.01.2019р. між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» було укладено Договір факторингу № 29/01/19-2, за яким уже ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право грошової вимоги та стало новим кредитором за кредитним договором №2008894680 від 19.06.2014р, що підтверджується витягом з акту приймання-передачі документації боржників та витягом з реєстру вимоги до договору факторингу №29/01/19-2 від 29.01.2019р. (аркю19-22).
Вказані обставини сторонами не заперечувалися.
Дані правовідносини регулюються нормами ЦК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст.526, 530, 611 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.
Так, згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Крім того, згідно п.1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч.1 ст.1077 УК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Встановленим є факт, що ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , діючи вільно, на власний розсуд 19.06. 2014р. уклали договір про надання кредиту №2008894680, та за яким відповідачка отримала кредит в розмірі 51872,33 грн., строком на 60 місяців, а саме по 19.06.2019р., із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних.
Правомірність укладеного кредитного договору, як правочину будь-ким із сторін не оспорювалась, тому він є обов'язковим для виконання. Банк надав відповідачці кредитні кошти, які остання повинна була повертати шляхом внесення щомісячних платежів згідно затвердженого графіку.
Факт видачі ПАТ «ОТП Банк» відповідачці ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки № 3 від 19.06.2014р., згідно з якою остання отримала кошти за кредитним договором №2008894680 від 19.06.2014р. у розмірі 51872,33 грн.
Встановленими та доведеними, є також факти заміни первісного кредитора 13.06.2016р. на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а в подальшому 29.01.2019р. на ТОВ «ФК «Прайм Альянс». До останнього перейшли права первісного кредитора вимагати від позичальника виконання зобов'язань в частині сплати заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до вказаного договору факторингу від 29 січня 2019 року ТОВ «ФК «Прайм Альянс передано право вимоги на загальну суму за кредитним договором №2008894680 від 19.06.2014р. на суму 76713,04, грн (а.с. 21).
На рахунки на погашення заборгованості в період з червня 2020 року до вересня 2022 року ОСОБА_1 було сплачено 17 297 гривень 12 копійок.
Позивач звернувся до суду із позовом у якому просив стягнути лише частину заборгованості з періодичними платежами згідно графіку за період з 20 березня 2017 року по 19 червня 2019 року в розмірі 27231,96 грн, відсотки у розмірі 3,29 грн, а також 3 % річних у розмірі 2509 грн та 6120,59 грн інфляційних втрат за період з 29.01.2019 року по 23.02.2022 року. Вимог про стягнення періодичних платежів за період до з червня 2014 року по лютий 2017 року позивач не заявляв.
Щодо застосування строків позовної давності, то колегія суддів вважає, що підстави для її застосування відсутні.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строк, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, визначений ст.. 257 ЦК України, продовжується на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 року №2120-ІХ.
Відповідно до позовної заяви періодом стягнення є термін з 20.03.2017 року по 19.06.2019 року, сума заборгованості за періодичними платанами у межах вказаного терміну складає 27235,25 грн. 3 % річних у розмірі 2509 грн та 6120,59 грн інфляційних втрат за період з 29.01.2019 року по 23.02.2022 року також нараховані у межах строків позовної давності.
Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо строків позовної давності, висновок суду про пропуск такого строку є помилковим.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частинами 1,2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник. Який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. А також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до матеріалів справи та розрахунків за період з 29.01.2019 року по 23.02.2022 року 3% річних складають - 2 509 грн. Інфляційні витрати, у відповідності до ст.. 625 ЦК України за цей же період складають - 6129,5 грн.
ОСОБА_1 жодних заперечень щодо розрахунку позивача не зазначила, власного розрахунку суду не надала.
Таким чином, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань по поверненню кредитних коштів за кредитним договором №2008894680 від 19.06.2014р. станом на 23.02.2022 року утворилась заборгованість у розмірі 35864,84 (27231,96 грн + 3,29, + 2 509 грн + 6129,5 грн).
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду колегією суддів матеріалів справи.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог, а тому стягненню на користь Позивача з відповідача підлягають судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги та позовної заяви в сумі 7570 грн.
Крім цього, позивач як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції заявив вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 9084 грн, що підтверджуються договором про надання правничої допомоги, додатками до договору, рахунками-фактурами, актами приймання передачу та платіжними інструкціями. Відповідачка жодних клопотань про відмову в стягнення витрат на правничу допомогу, або ж зменшення їх розміру не заявляла, тому колегія суддів вважає можливим стягнути цю суму з відповідачки у підтвердженому розмірі.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» задовольнити.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року скасувати.
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» заборгованість за кредитним договором №2008894680 від 19.06.2014р, у розмірі 35864,84 що складається із заборгованості за тілом кредитним договором за період з 20.03.2017 по 19.06.2019 року у розмірі 27235,25 грн., процентів за користування кредитом - 3,29 грн, а також 3% річних за період з 29.01.2019 року по 23.02.2022 року у розмірі 2 509 грн 8629,59 грн. та інфляційних втрат 6129,5 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» 7570 грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» 9084 грн. витрат на правничу допомогу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач С. Г. Копаничук
судді: Л. О. Голота
С. К. Медвецький