Справа № 161/173/24 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.
Провадження № 22-ц/802/635/24 Доповідач: Матвійчук Л. В.
16 липня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
з участю секретаря судового засідання - Губарик К. А.,
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного підприємства «СЕТАМ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «СЕТАМ» про зобов'язання повернути майно за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2024 року,
У січні 2024 року Державне підприємство (далі - ДП) «СЕТАМ» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідач ОСОБА_2 є переможцем проведених електронних торгів та зобов'язана отримати майно у зберігача не пізніше семи робочих днів з дати отримання акту.
Позивач зазначав, що відповідач акт державного виконавця про проведенні електронні торги отримала 29 серпня 2016 року, проте у неї утворилася заборгованість за надані послуги зберігання майна.
Ураховуючи наведене, ДП «СЕТАМ» просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за послуги зберігання майна за період з 01 лютого 2023 року по 14 грудня 2023 року у розмірі 95 100 грн, 3% річних у розмірі 2 477 грн 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 862 грн 59 коп., а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору.
У січні 2024 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, який мотивувала тим, що вона повністю оплатила послуги ДП «СЕТАМ» із зберігання майна, а на даний час це майно вилучене приватним виконавцем, який і повинен нести витрати за його зберігання. Вважає, що право на притриманння майна позивач втратив.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд: визнати незаконними дії ДП «СЕТАМ» щодо притримання автомобілів КРАЗ 255, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , починаючи з 26 жовтня 2021 року; зобов'язати ДП «СЕТАМ» повернути їй автомобілі КРАЗ 255, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , які були арештовані та описані приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В. Л. 30 липня 2020 року в межах виконавчого провадження № 62645430.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2024 року первісний позов ДП «СЕТАМ» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ДП «СЕТАМ» заборгованість за послуги зберігання майна у розмірі 95 100 грн, 3% річних у розмірі 2 477 грн 81 коп., а також інфляційні втрати у розмірі 2 862 грн 59 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні первісного позову ДП «СЕТАМ» відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.
Відзиву на апеляційну скаргу позивач не подавав.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 червня 2016 року позивачем ДП «СЕТАМ» проведено електронні торги за лотом № 149577 з реалізації вантажного автомобіля марки КРАЗ 255, світло-зеленого кольору, індикатор №610466, індикатор № 255307308, індикатор № 565127, індикатор №255Б1308200, індикатор № 418546, у кількості п'ять штук, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 175471 від 15 червня 2016 року (а.с.10, 11). Переможцем торгів визнано відповідача по справі ОСОБА_2 .
Станом на день звернення до суду відповідачем як переможцем електронних торгів не отримано майно у зберігача, яким є позивач ДП «СЕТАМ», за адресою: вул. Пушкіна, 45, м. Полтава, та у неї наявна заборгованість за зберігання цього майна.
Судом також встановлено, що між сторонами по справі у судовому порядку неодноразово розглядалися спори щодо оплати за надані послуги зберігання майна.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2019 року у цивільній справі № 161/9077/19, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 12 травня 2020 року, з ОСОБА_2 на користь ДП «СЕТАМ» стягнуто 133 543 грн 84 коп., з яких: 92 050 грн - заборгованість за зберігання майна; 6 658 грн - 3% річних, 27 835 грн 81 коп. - інфляційні втрати (а.с.33-40).
Судом на виконання зазначеного рішення суду виданий виконавчий лист.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області від 24 липня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62645430 з примусового виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у цивільній справі № 161/9077/19.
В межах вказаного виконавчого провадження 30 липня 2020 року здійснений опис та арешт рухомого майна боржника, а саме 5 транспортних засобів марки КРАЗ, які передані на відповідальне зберігання позивачу, за актом приймання-передачі, саме в межах виконавчого провадження.
22 жовтня 2021 року вказане виконавче провадження закінчено у зв'язку із повним виконанням виконавчого документу.
Постановою Волинського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у справі № 161/9077/19 відмовлено у задоволенні скарги боржника ОСОБА_2 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. Предметом цієї скарги були вимоги ОСОБА_2 зобов'язати приватного виконавця повернути за актом приймання-передачі арештоване нерухоме та рухоме майно боржника.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2022 року у цивільній справі № 161/2310/21, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, з ОСОБА_2 на користь ДП «СЕТАМ» стягнуто витрати за зберігання майна за період з 21 травня 2019 року по 29 липня 2020 року у розмірі 87 200 грн, 3% річних у розмірі 3 124 грн 86 коп., а також інфляційні втрати у розмірі 1 299 грн 28 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.41-48).
Задовольняючи частково позов ДП «СЕТАМ» у цивільній справі №161/2310/21, суд виходив з того, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 30 липня 2020 року по 01 лютого 2021 року є безпідставними, оскільки у зазначений період спірне рухоме майно було арештоване в межах виконавчого провадження, а тому витрати на його зберігання мають фінансуватися з коштів такого провадження, а не безпосередньо боржником (власником майна). Проте, у період з 21 травня 2019 року по 29 липня 2020 року спірне рухоме майно не мало статусу арештованого в межах виконавчого провадження, а тому відповідач зобов'язана сплатити кошти за його зберігання в загальному порядку.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2022 року у цивільній справі № 161/3153/22, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 19 січня 2023 року, з ОСОБА_2 на користь ДП «СЕТАМ» стягнуто витрати за зберігання майна за період з 23 жовтня 2021 року по 20 лютого 2022 року у розмірі 36 300 грн, 3% річних у розмірі 361 грн 01 коп., а також інфляційні втрати у розмірі 1 586 грн 31 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.49-55).
Задовольняючи частково позов ДП «СЕТАМ» у цивільній справі №161/3153/22, суд виходив з того, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 02 лютого 2021 року по 22 жовтня 2021 року є безпідставними, оскільки в цей період спірне рухоме майно було арештоване в межах виконавчого провадження, а тому витрати на його зберігання мають фінансуватися з коштів такого провадження, а не безпосередньо боржником (власником майна). Проте, починаючи з 23 жовтня 2021 року та по 20 лютого 2022 року спірне рухоме майно втратило статус арештованого в межах виконавчого провадження, а тому відповідач зобов'язана сплатити кошти за його зберігання в загальному порядку.
Отже, як правильно зазначав суд першої інстанції у своїх висновках, обставини, встановлені у цивільних справах №№ 161/9077/19, 161/2310/21, 161/3153/22, які ухвалені у спорі між тими самими сторонами, повторному доказуванню згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають.
Оскільки вищезазначеними рішеннями Луцького міськрайонного суду Волинської області стягнуто заборгованість з ОСОБА_2 за період з 21 лютого 2022 року по 31 січня 2023 року та станом на даний час заборгованість не погашена та майно продовжує знаходитись на зберіганні у ДП «СЕТАМ», то заборгованість, яка виникла за період з 01 лютого 2023 року по 14 грудня 2023 року, підлягає до стягнення з відповідача.
Відповідно до наказу ДП «СЕТАМ» «Про затвердження розрахунків за збереження майна, переданого на зберігання» № 61 від 30 липня 2021 року, з 01 серпня 2021 року встановлено тарифи на послуги зберігання майна переможця торгів, зокрема, зберігання автобусів та вантажівок складає 60 грн без ПДВ за одиницю на добу (а.с.16, 17).
Таким чином, заборгованість відповідача за період з 01 лютого 2023 року по 14 грудня 2023 року становить 95 100 грн (317 днів х 60 грн х 5 авто).
Крім того, за період з 01 лютого 2023 року по 14 грудня 2023 року (317 днів прострочення) до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають стягненню штрафні санкції на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме: 2 477 грн 81 коп. - 3% річних, 2 862 грн 59 коп. - інфляційні втрати.
При цьому, судом взято до уваги розрахунки, надані позивачем, оскільки такі проведені відповідно до норм чинного законодавства, та на спростування їх розміру відповідачем відповідні контррозрахунки не проводилися.
Порядок і особливості продажу арештованого майна на електронних торгах визначений Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року (далі - Порядок).
Згідно з п. 4 розділу Х Порядку після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди організатору) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди організатору (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п'яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.
Підписаний та скріплений печаткою приватного виконавця або затверджений начальником відділу державної виконавчої служби акт виконавець видає або надсилає переможцеві електронних торгів не пізніше наступного робочого дня з дня його затвердження.
Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством, у разі придбання рухомого майна акт про проведені електронні торги є підставою для отримання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно (пункти 8, 9 розділу Х Порядку).
Відповідно до п. 10 розділу Х Порядку переможець електронних торгів зобов'язаний отримати майно у зберігача не пізніше семи робочих днів з дати отримання акту.
Згідно з п. 13 розділу Х Порядку у разі отримання майна пізніше семи робочих днів з моментів, передбачених пунктами 10, 11, 12, якщо майно перебуває на зберіганні у організатора, витрати на зберігання майна в період, що перевищує сім робочих днів, покладаються на переможця електронних торгів або стягувача чи боржника у виконавчому провадженні.
За порушення зобов'язання наступають правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з п. 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено обороноздатного майна та майна, зазначеного у ч. 8 ст. 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.
Згідно з пунктами 8-10, 13 Розділу Х Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.
У разі придбання рухомого майна акт про проведені електронні торги є підставою для отримання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно. Переможець електронних торгів зобов'язаний отримати майно у зберігача не пізніше семи робочих днів з дати отримання акта. У разі отримання майна пізніше семи робочих днів з моментів, передбачених пунктами 10, 11, 12 цього розділу, якщо майно перебуває на зберіганні в організатора, витрати на зберігання майна в період, що перевищує зазначені вище сім робочих днів, покладаються на переможця електронних торгів або стягувача чи боржника у виконавчому провадженні відповідно.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на спростування вимог позивача, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в частині вирішення первісного позову дійшов правильного висновку про його задоволення.
Щодо вимог зустрічного позову суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 свої вимоги мотивувала тим, що вона повністю оплатила послуги ДП «СЕТАМ» із зберігання майна, проте на даний час це майно вилучене приватним виконавцем, який і повинен нести витрати з його зберігання.
Частиною 1 ст. 594 ЦК України визначено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
Водночас відповідач не надала суду доказів здійснення сплати позивачу стягнутих сум за судовими рішеннями у цивільних справах №№ 161/2310/21, 161/3153/22, які набрали законної сили, як і не надала доказів оплати послуг позивача за період з 01 лютого 2023 року по 14 грудня 2023 року, які є предметом розгляду у цій справі. Відповідач фактично виконала лише первісне судове рішення у цивільній справі № 161/9077/19.
Ураховуючи те, що позивач ДП «СЕТАМ» правомірно заволодів речами, які належать відповідачу, як їх зберігач в межах процедури реалізації майна на прилюдних торгах, а відповідач не виконала свого зобов'язання з оплати послуг зберігача, тому останній правомірно, на підставі ст. 594 ЦК України застосував такий вид забезпечення зобов'язання як притримання та обґрунтовано не повертає транспортні засоби відповідачу, до виконання нею зобов'язань з оплати витрат на його зберігання.
З огляду на встановлені у цій справі обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про задоволення первісного позову ДП «СЕТАМ» та про відмову у зустрічному позові ОСОБА_2 є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо неправильного вирішення судом першої інстанції позовних вимог обох позовів не знайшли свого підтвердження, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Судом першої інстанції надано правильну оцінку обставинам справи в межах заявлених позовних вимог, правильно вирішено спір по суті.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2024 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: