Шаргородський районний суд
Вінницької області
Іменем України
22 липня 2024 року
м. Шаргород
Справа № 152/505/24
провадження № 1-кп/152/70/24
Шаргородський районний суд Вінницької області
у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі судових засідань матеріали кримінального провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гибалівка Шаргородського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого, студента ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Ходаки Барського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, раніше не судимого,
обох у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
зі сторони обвинувачення:
прокурора Шаргородського відділу
Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_5 ,
зі сторони захисту:
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника неповнолітнього
обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6 ,
законного представника неповнолітнього
обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_7 ,
інших учасників
судового засідання:
потерпілої ОСОБА_8 ,
представника потерпілої адвоката ОСОБА_9 ,
представників:
Служби у справах дітей Шаргородської міської ради
Жмеринського району Вінницької області ОСОБА_10 ,
уповноваженого підрозділу ВП №2 Жмеринського
РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_11 ,
представника органу пробації ОСОБА_12 ,
встановив:
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винними у вчиненні якого визнаються обвинувачені
Обвинувачені ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_3 14.03.2024 приблизно о 21 годині 30 хвилин, за попередньою змовою між собою, під час дії воєнного стану на території України, маючи злочинний умисел на вчинення крадіжки чужого майна, прийшли на територію домоволодіння ОСОБА_8 , що розташоване по АДРЕСА_2 , де біля господарського приміщення - літньої кухні, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 підійшов до вхідних дверей літньої кухні та, за допомогою металевого прута, якого принесли з собою, витягнув металеву скобу, відчинив двері, після чого разом із ОСОБА_4 проник всередину приміщення, звідки здійснили крадіжку бензопили марки «FORESTA FA-40S», помаранчевого кольору, та бензопили марки «Зенит», сіро-синього кольору, вартість яких згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1115/24 від 21.03.2024 становить 3534 гривень. Після чого, ОСОБА_4 бензопилу марки «Зенит» передав ОСОБА_3 , а бензопилу марки «FORESTA FA-40S» залишив собі, та обоє покинули місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завдали ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 3534 грн.
Суд, згідно з приписами ч.6 ст. 22 КПК України, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні винуватим себе у пред'явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, не заперечував факту вчинення кримінального правопорушення при вище наведених обставинах, розкаявся у скоєному, запевняв суд, що усвідомив свою протиправну поведінку і готовий понести покарання за вчинене кримінальне правопорушення, просив його суворо не карати.
Суду показав, що 14.03.2024 приблизно о 21 годині 30 хвилин, за попередньою змовою та за пропозицією неповнолітнього ОСОБА_3 , маючи умисел на вчинення крадіжки вони прийшли на територію домоволодіння ОСОБА_8 , що розташоване по АДРЕСА_2 , де біля господарського приміщення -літньої кухні, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, підійшли до вхідних дверей літньої кухні, де ОСОБА_3 , за допомогою металевого прута, якого принесли з собою, витягнув металеву скобу навісного замка, відчинив двері, він зайшов всередину приміщення, та передав ОСОБА_3 , який стояв біля дверей, бензопилу марки «FORESTA FA-40S» помаранчевого кольору, а бензопилу марки «Зенит» сіро-синього кольору взяв собі, і вони покинули місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ суд, під час судового провадження роз'яснив неповнолітньому ОСОБА_3 хід судового засідання на його рідній мові, нагадав захиснику та законному представнику неповнолітнього обвинуваченого про їх обов'язок пояснювати обвинуваченому кожну дію в ході судового розгляду, забезпечуючи тим самим право обвинуваченому ОСОБА_3 , який вчинив кримінальне правопорушення будучи неповнолітнім на ефективну участь у кримінальному провадженні, яке полягає не лише в праві останнього бути присутнім у судовому засіданні, але й право чути, бути почутим і слідкувати за ходом розгляду (рішення ЄСПЛ від 15.06.2011 у справі "S.С. проти Сполученого Королівства").
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні винуватим себе у пред'явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, не заперечував факту вчинення кримінального правопорушення при вище наведених обставинах, розкаявся у скоєному, запевняв суд, що усвідомив свою протиправну поведінку і готовий понести покарання за вчинене кримінальне правопорушення, просив його суворо не карати.
Суду показав, що 14.03.2024 приблизно о 21 годині 30 хвилин, за його пропозицією та попередньою змовою з ОСОБА_4 , маючи умисел на вчинення крадіжки вони прийшли на територію домоволодіння ОСОБА_8 , що розташоване по АДРЕСА_2 , де біля господарського приміщення - літньої кухні, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, він підійшов до вхідних дверей літньої кухні та, за допомогою металевого прута, який принесли з собою, зірвав скобу, відчинив двері, після чого вони проникли всередину приміщення, він стояв біля дверей, а ОСОБА_4 зайшов в середину приміщення звідки вони здійснили крадіжку бензопили марки «FORESTA FA-40S», помаранчевого кольору та бензопили марки «Зенит» сіро-синього кольору. Бензопилу марки «Зенит» ОСОБА_4 передав йому, а бензопилу марки «FORESTA FA-40S» залишив собі, і вони покинули місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
IІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Зміст поняття доведеності винуватості особи у вчиненні злочину «поза розумним сумнівом» розкрито у пункті 54 рішення Європейського суду з прав людини від 04.09.2014 у справі «Рудяк проти України», згідно з яким Суд в черговий раз послався на свою практику, підтверджуючи, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282). Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 у справі № 688/788/15-к, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Відповідно до вимог ч.5 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, в силу вимог ч.6 ст.22 КПК України, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
У обґрунтування винуватості ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст. 185 КК України, сторона обвинувачення посилалася на докази, які були безпосередньо досліджені та перевірені під час судового розгляду, та, згідно зі ст.ст. 85, 86, 94 КПК України, належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності, а саме: на показання свідків обвинувачення, та відомості, що містяться у письмових доказах, речових доказах, наданих стороною обвинувачення.
Потерпіла ОСОБА_8 суду показала, що увечері 14.03.2024 гавкав пес, тому вона подивилася у вікно і бачила ніби біля кухні майнула голова, але виходити з будинку не наважилася, а вранці виявила, що двері літньої кухні відкриті і з приміщення зникло три бензопили. Про подію повідомила в поліцію. Відразу у вчиненні крадіжки запідозрила ОСОБА_3 , який знав місце знаходження викраденого майна, і перед цим просив продати йому бензопилу.
Свідок обвинувачення ОСОБА_13 суду показав, що в березні 2024 року він підвозив обвинувачених, які їхали, як пояснили в с. Гибалівка, допомогти різати діду дрова, у кожного з них було по бензопилі.
Допитана в судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_14 суду показала, що проживає з бабусею ОСОБА_8 , яка є її опікуном. 15.03.2024 вона чекала бабусю в м. Шаргород, де вони мали зустрітися для вирішення спільних справ, але бабуся по телефону повідомила їй, що не приїде, бо їх вночі обікрали. Вона ходила по м. Шаргород, чекала автобуса і зустріла ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які несли дві бензопили, в яких вона впізнала пилки її діда. Обвинувачені пояснили їй, що це їхні бензопили і несуть вони їх здати на ремонт.
Свідок обвинувачення ОСОБА_15 суду показала, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 є її сином. З листопада 2023 року син проживає в с. Конатківці з ОСОБА_16 , вони мають сина, але батьком дитини ОСОБА_17 не записаний. Про те, що син вчинив крадіжку їй стало відомо від працівників поліції. На її запитання, чому він так вчинив, ОСОБА_17 пояснив, що виконував у ОСОБА_8 роботи по домогосподарству, але вона не розрахувалася із ним, тому він вирішив самовільно взяти бензопилу в рахунок оплати за роботу.
Аналогічні покказання надала суду законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_7 .
Крім показань обвинувачених, свідків обвинувачення, потерпілої, допитаних у судовому засіданні, винуватість обвинувачених ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_3 також доводиться відомостями, що містяться у досліджених у судовому засіданні доказах, що надані стороною обвинувачення:
- даними з витягу з ЄРДР, із якого вбачається, що 15.03.2024 до ЧЧ ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення від ОСОБА_8 про те, що в період часу з 23 години 14.03.2024 по 07 годину 15.03.2024 невідомі особи шляхом зриву навісного замка проникли до господарського приміщення її домогосподарства, звідки скоїли крадіжку двох бензопил та інструменту (а.с.138);
- даними протоколу прийняття заяви від ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення (а.с.140);
- даними протоколу огляду місця події - території домогосподарства під АДРЕСА_2 та приміщення господарської будівлі від 15.03.2024, з фототаблицями вказаного огляду, де зафіксовано й описано територію та приміщення, звідки вчинено крадіжку майна ОСОБА_8 (а.с.142 - 161);
- даними протоколів огляду речей - викрадених бензопили «FORESTA FA-40S», помаранчевого кольору та бензопили марки «Зенит» сіро-синього кольору з фототаблицями (а.с. 163 - 168, 172 - 178);
- даними постанов від 15.03.2024 про визнання речовими доказами бензопил марки «FORESTA FA-40S та «Зенит» (а.с. 169, 179);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_4 з відеофіксацією цієї слідчої дії, під час якої останній розповів і показав, в присутності понятих про обставини вчинення ним та неповнолітнім ОСОБА_3 крадіжки бензопил з господарської будівлі ОСОБА_8 (а.с.192 - 194);
- даними висновку судової товарознавчої експертизи від 21.03.2024, якою визначено вартість викрадених бензопил торгової марки «FORESTA FA-40S» та торгової марки «Зенит» (а.с.183 - 180).
Відповідно до вимог параграфу 3 глави 28 КПК України в ході судового розгляду кримінального провадження судом було повно, всебічно та неупереджено досліджено всі докази, подані сторонами кримінального провадження. Проти закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами сторони кримінального провадження не заперечували.
ІІІ. Мотиви, із яких виходив суд при ухваленні вироку та положення закону, якими керувався
Згідно зі ст. 22 КПК України, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 та неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 в тому, що вони 14.03.2024 приблизно о 21 годині 30 хвилин, під час дії воєнного стану на території України за попередньою змовою між собою, маючи злочинний умисел на вчинення крадіжки чужого майна, прийшли на територію домоволодіння ОСОБА_8 , що розташоване по АДРЕСА_2 , де біля господарського приміщення - літньої кухні, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 підійшов до вхідних дверей літньої кухні та, за допомогою металевого прута, якого принесли з собою, витягнув металеву скобу, відчинив двері, після чого разом із ОСОБА_4 проник всередину приміщення, звідки здійснили крадіжку бензопили марки «FORESTA FA-40S» помаранчевого кольору та бензопили марки «Зенит» сіро-синього кольору, вартість яких згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1115/24 від 21.03.2024 становить 3534 гривень. Після чого, ОСОБА_4 бензопилу марки «Зенит» передав ОСОБА_3 , а бензопилу марки «FORESTA FA-40S» залишив собі, та обоє покинули місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завдали ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 3534 грн.
Дії неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 , які полягають у крадіжці (таємному викраденні чужого майна), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникнення в інше приміщення, в умовах воєнного стану, органом досудового розслідування кваліфіковані вірно, винуватість його доведена і він повинен нести кримінальну відповідальність за ч.4 ст.185 КК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , які полягають у крадіжці (таємному викраденні чужого майна), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникнення в інше приміщення, в умовах воєнного стану, органом досудового розслідування кваліфіковані вірно, винуватість його доведена і він повинен нести кримінальну відповідальність за ч.4 ст.185 КК України.
IІІ. Дані про особи обвинувачених та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
Обвинувачений ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро покаявся у скоєному, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, за місцем постійного проживання характеризується позитивно. Ці обставини суд, відповідно до ст. 66 КК України відносить до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 .
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
На обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога обвинувачений ОСОБА_4 не перебуває.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 368 КПК України (абз.17), ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 .
З досудової доповіді, складеної територіальним органом пробації за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 - Жмеринським РС № 2 філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області від 10.05.2024 вбачається, що ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_2 разом зі своєю сім'єю, не одружений тимчасово не працює, займається тимчасовими заробітками, не підтримує контакти з людьми з антисоціальною поведінкою, до адміністративної та кримінальної відповідальності раніше не притягувався. Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення оцінюється як середній. Ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній. Відповідно до висновку органу пробації - виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства. У разі, якщо суд дійде до висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням орган пробації вважає за доцільне покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язки відповідно до ст. 76 КК України (а. с. 73 - 77).
За вказаних обставин суд вважає, що необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень є покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, встановленому санкцією ч. 4 ст.185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням із покладенням обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
На переконання суду, визначений захід примусу є співмірним тяжкості і характеру вчиненого діяння та його наслідкам, забезпечить виконання завдань кримінального судочинства, слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст.2 КПК України, та буде відповідати одному із основних принципів Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та невідворотності покарання, тобто необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 статті 69 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення будучи неповнолітнім, позитивно характеризується за місцем постійного проживання, щиро розкаюється у скоєному, сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Ці обставини суд, відповідно до ст. 66 КК України, відносить до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 .
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
На обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра неповнолітній ОСОБА_3 не перебуває.
Відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 .
З досудової доповіді, складеної територіальним органом пробації за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3 - Жмеринським районним сектором №2 філії Державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області від 02.05.2024 вбачається, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, проживає в с. Конатківці Жмеринського району Вінницької області з ОСОБА_18 без реєстрації шлюбу, мають спільну малолітню дитину, батьком якої ОСОБА_3 не записаний, умови проживання - задовільні. ОСОБА_3 навчається в Мазурівському АЦ ПТО за спеціальністю «тракторист - машиніст сільського господарського виробництва». Соціальні зв'язки з рідними та близькими позитивні, з людьми з антисоціальною поведінкою зв'язків не підтримує, самооцінка адекватна, фізично розвинутий, агресії відносно оточуючих не проявляє, спиртними напоями не зловживає, матеріально залежить від батьків. Має плани на майбутнє, а саме закінчити навчальний заклад, працевлаштуватися та не вчиняти більше правопорушень. За місцем проживання та навчання ОСОБА_3 характеризується з позитивної сторони, до навчання ставиться відповідально, підтримує дружні стосунки з однолітками, користується повагою серед викладачів, працьовитий. Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення оцінюється як низький. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як низький. Відповідно до висновку органу пробації - виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства. У разі, якщо суд дійде до висновку про можливість звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням орган пробації вважає за доцільне покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки відповідно до ст. 76 КК України (а. с. 67 - 72).
Представники Уповноваженого підрозділу ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_11 , Служби у справах дітей Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області ОСОБА_10 у судовому засіданні повідомили, що ОСОБА_3 раніше не перебував на обліку в ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області та у Службі в справах дітей Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, в даний час з неповнолітнім проводяться профілактичні заходи, по місцю проживання та навчання характеризується з позитивної сторони. Сім'я належить до категорії соціально-благополучних сімей. При призначенні ОСОБА_3 покарання просять останнього суворо не карати, врахувати, що він вчинив кримінальне правопорушення будучи неповнолітнім та призначити покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства.
Ухвалюючи судове рішення щодо обвинуваченого ОСОБА_3 ,керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленим у ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 та виконуючи вимоги ст.ст. 485, 487 КПК України, під час судового розгляду кримінального правопорушення, вчиненого неповнолітнім, крім обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, суд з'ясував повні і всебічні відомості про особу ОСОБА_3 , стан здоров'я та рівень його розвитку, інші соціально-психологічні риси, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності, умови життя обвинуваченого, склад його сім'ї, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім'ї та дорослими і дітьми, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім'ї, зв'язки і поведінку обвинуваченого поза домівкою, ставлення до навчання.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
При таких обставинах суд, виходячи з загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, даних про особу неповнолітнього обвинуваченого,який щиро покаявся у скоєному, позитивно характеризується за місцем постійного проживання та навчання, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, суд вважає, що зазначені і проаналізовані обставини є підставами для визначення основного покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 104 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням із покладенням обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Суд вважає, що саме таке покарання є достатнім для виправлення неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 .
Суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 статті 69 КК України.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, ЄСПЛ у рішенні від 17.09.2009 в справі «Скополла проти Італії» зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
ІV. Мотиви призначення покарання
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 та неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями постанов Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та №5 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини їх вчинення, особи винуватих, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, умови життя та виховання неповнолітнього обвинуваченого, який на час вчинення кримінального правопорушення був неповнолітнім, вплив на нього дорослих, рівень розвитку та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо призначення покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема справа «Довженко проти України» від 12 січня 2012 року) зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
При призначенні покарання обвинуваченим суд, виходить з загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, правової позиції сторони обвинувачення, висловленої прокурором ОСОБА_5 у судових дебатах про можливість звільнення обвинувачених від покарання з випробуванням та іспитовим строком, підтриманої захисником неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_6 , думки представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 , який вважає, що виправлення обвинувачених можливе лише в умовах ізоляції їх від суспільства, даних про особи обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд
Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлялися.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Речові докази: бензопили марки «Зенит» та марки «FORESTA FA-40S» підлягають поверненню потерпілій ОСОБА_8 .
Процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 1514,56 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 та законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на користь держави, в рівних частинах.
Підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 та законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 витрати на надання правничої допомоги в сумі 5000 гривень, в рівних частинах, по 2500 гривень.
Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування не обирався, відсутні також підстави і для обрання запобіжного заходу судом.
Керуючись ст. 368, ч.1 ст. 369, ст.ст. 373 - 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Відповідно до вимог ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного за цим вироком покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку в два роки не вчинить нового кримінального правопорушення.
Початок іспитового строку рахувати ОСОБА_4 з моменту проголошення вироку.
На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 протягом встановленого судом іспитового строку в два роки обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 не застосовувати.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ст.ст.104, 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного за цим вироком покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку у два роки не вчинить нового кримінального правопорушення.
Початок іспитового строку рахувати ОСОБА_3 з моменту проголошення вироку.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_3 протягом встановленого судом іспитового строку у два роки обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 - не застосовувати.
Речові докази по справі: бензопили марки «Зенит» та марки «FORESTA FA-40S» - повернути потерпілій ОСОБА_8 .
Стягнути з засудженого ОСОБА_4 та законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 1514,56 грн. в рівних частинах, по 757 (сімсот п'ятдесят сім) гривень 28 коп.
Стягнути з засудженого ОСОБА_4 та законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 витрати на надання правничої допомоги в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень, в рівних частинах, по 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Вирок ухвалено та проголошено 22.07.2024.
Головуючий суддя: ОСОБА_1