Справа № 552/5643/21 Номер провадження 22-ц/814/522/24Головуючий у 1-й інстанції Миронець О.К. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
22 липня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.
розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 липня 2023 року у складі судді Миронець О. К.
у цивільній справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,
У жовтні 2021 року представник ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернуся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.07.2023 просив про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.11.2016 по 01.08.2020 року в сумі 17 078,61 грн з урахуванням індексу інфляції - 3 900,21 грн та 3% річних від простроченої суми - 1 726,64 грн, а також просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.10.2020 по 01.09.2021 в сумі 4 366,30 грн з урахуванням індексу інфляції - 151,70 грн та 3% річних у розмірі 67,92 грн.
Позов мотивовано тим, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надає послуги з централізованого теплопостачання до квартири по АДРЕСА_1 з опалювальною площею 37,5 кв. м, а відповідачі такі послуги приймають та від їх отримання не відмовляються.
Покладені законодавством зобов'язання щодо оплати послуг з теплопостачання відповідачі не виконували, внаслідок чого за період з 01 листопада 2016 року по 01 вересня 2021 року утворилась заборгованість за надані послуги в сумі 21 444,91 грн, яку відповідачі відповідно до вимог статті 625 ЦК України зобов'язані сплатити з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 13 липня 2023 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01.11.2016 по 01.08.2020 в сумі 17 078,61 грн, індекс інфляції в сумі 3 900,21 грн, 3% річних в сумі 1 726,64 грн, а всього 22 705,46 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» суму заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01.10.2020 по 01.09.2021 в сумі 4 366,30 грн, індекс інфляції в сумі 151,70 грн, 3% річних в сумі 67,92 грн, а всього 4585,92 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» сплачений судовий збір по 1 135 грн з кожної.
Рішення суду мотивовано обґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині заявлених до неї позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні таких вимог відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не було враховано її доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, а саме те, що з 04.08.2020 вона не зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 та відповідно не користується послугами з централізованого опалення, тобто не є індивідуальним споживачем.
Позивачем в свою чергу не було надано суду доказів того, що ОСОБА_1 є власником або членом сім'ї власника вказаної квартири.
Вказує, що реєстрація її місця проживання за вищевказаною адресою не впливає на розмір нарахованих платежів позивача, так як такі послуги нараховуються за опалювальною площею, а не кількістю осіб, які ними користуються, а тому борг підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 , яка фактично зареєстрована, проживає в квартирі та користується послугами позивача одноособово. Крім того, 30.12.2016 між ОСОБА_2 та ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» було укладено договір про надання послуг з теплопостачання.
Зазначає, що згідно відмітки у її паспорті для виїзду за кордон з 28.04.2017 вона працює та перебуває за кордоном України, у м. Полтаві не проживає, чим спростовується факт отримання нею послуг з теплопостачання, які надає позивач за адресою: АДРЕСА_1 .
Також вказує, що судом не було враховано її клопотання про застосування строку позовної давності.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», погоджуючись з рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що відповідно до «Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 та укладеного 30.12.2016 між ОСОБА_2 та ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» договору позивач надає послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_2 , споживачем яких зазначена відповідач ОСОБА_2 .
Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ОСОБА_2 .
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги теплопостачання за вищевказаною адресою за період з 01.11.2016 по 01.09.2021 утворилась заборгованість в сумі 21 444,91 грн за послуги з централізованого опалення.
Нарахування щомісячних платежів за теплову енергію за вказаною адресою за особовим рахунком № НОМЕР_1 споживача ОСОБА_2 здійснюється за затвердженими нормативами (нормами) споживання, виходячи з розміру опалювальної площі квартири.
Заявляючи вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з теплопостачання, позивач посилався на договірний характер спірних правовідносин та стверджував, що ОСОБА_1 зареєстрована у вказаній квартирі та несе солідарну з наймачем ОСОБА_2 майнову відповідальність за зобов'язаннями з оплати наданих комунальних послуг, з чим погодився суд першої інстанції, ухваливши рішення про задоволення у позову повному обсязі.
Відповідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Правовідносини між виконавцем послуг з постачання централізованого опалення, гарячого водопостачання та споживачем - фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої цієї статті обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання.
Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (частина сьома статті 21 Закону).
Згідно статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Частиною першою статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
З матеріалів справи вбачається, що у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно даних паспорта відповідача ОСОБА_1 за вказаною адресою вона була зареєстрована з 05.10.2000, а 04.08.2020 знята з реєстрації та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Таким чином, факт реєстрації ОСОБА_1 за адресою надання послуг з теплопостачання у спірний період (з 01.11.2016 по 01.08.2020 року) дає достатні підстави для висновку про солідарну відповідальність відповідачів за зобов'язаннями з оплати наданих комунальних послуг у цей період.
Посилання відповідача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що вона фактично не проживала у спірній квартирі, а лише була там зареєстрована, оскільки з 28.04.2017 працювала та перебувала за межами України, на висновки суду першої інстанції не впливають.
Тимчасова відсутність споживача за об'єктом надання житлово-комунальних послуг є лише підставою для зменшення розміру плати у разі реалізації споживачем такого права у передбаченому законом порядку відповідно до вимог пункту 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Так, відповідно до пункту 29 вказаних Правил споживач має право на зменшення розміру плати уразі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Відповідачами ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи не надано належних доказів звернення у передбаченому законом порядку до ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» із відповідною заявою про перерахунок у зв'язку із відсутністю за місцем реєстрації та доказами, що підтверджують не проживання ОСОБА_1 у вказаній квартирі.
Відповідно до наведених вище норм законодавства та встановлених обставин справи, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 у спірний період була зареєстрована за адресою надання послуг з теплопостачання, у неї виник солідарний обов'язок із споживачем ОСОБА_3 з оплати таких послуг та факт її не проживання у квартирі за відсутності доказів звернення з відповідною заявою до позивача не є підставою для звільнення від обов'язку оплатити надані послуги.
Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за надані позивачем послуги з теплопостачання і доводами апеляційної скарги відповідача такі висновки суду не спростовуються.
Разом із тим, у порушення вимог статті 263 ЦПК України, статей 256, 267 ЦК України суд не вирішив питання щодо застосування позовної давності до вимог ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» за заявою відповідача ОСОБА_1 від 08.05.2023 (а. с. 64-65, 81).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Згідно статті 261 ЦК України, частини перша, п'ята, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд не визнає поважними причини пропущення позовної давності (частини четверта, п'ята статті 267 ЦК України).
Позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання заявлені за період з 01.11.2016 по 01.08.2021.
З вказаним позовом до суду позивач звернувся 20.10.2021, а тому з урахуванням позовної давності, про яку заявлено відповідачем у справі, заборгованість може бути стягнута за період не раніше 20.10.2018.
Доказів переривання перебігу позовної давності матеріали справи не містять.
Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, за яким споживач ОСОБА_2 зобов'язалась до 01 травня 2017 року погасити заборгованості у сумі 5 851, 05 грн, 3% річних - 109,74 грн та індекс інфляції - 896,94 грн, що виникла станом на 01.12.2016, було укладено 30 грудня 2016 року та аби позивач звернувся з вимогами про стягнення боргу до 01.05.2020 дані обставини могли б свідчити про переривання позовної давності на підставі частини першої статті 264 ЦК України, але матеріали справи таких доказів не містять.
Встановлення на території України карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-COV-2 на перебіг строків давності у цій справі не впливає, оскільки такий карантин було запроваджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 з 12 березня 2020 року, що охоплюється періодом, за який права позивача підлягають судовому захисту.
Оскільки саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин, а ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у цій справі не доведено та судом не встановлено обставин, що вказували б на поважність причин пропущення позовної давності, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог до відповідачів у повному обсязі є безпідставними.
Враховуючи наведене, солідарному стягненню з відповідачів підлягає лише заборгованість, яка виникла в період з 20.10.2018 по 01.08.2021, що становить 7 016,10 грн.
Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Таким чином, стягнення інфляційних втрат і 3% річних також піддається впливу позовної давності та має проводитись за останні три роки, які передували зверненню позивача до суду з даним позовом, тобто з 20.10.2018 по 01.08.2021.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за період з 01.11.2016 по 01.08.2020 з урахуванням індексу інфляції та 3% річних підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення таких позовних вимог, а саме солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по оплаті за надані послуги з теплопостачання за період з 20.10.2018 по 01.08.2021 у сумі 7 016,10 грн, індексу інфляції в сумі 1 471,21 грн та 3 % річних в сумі 1 290,48 грн, а всього 9 777,79 грн.
Відносно позовних вимог ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за період з 01.10.2020 по 01.09.2021 рішення суду першої інстанції не оскаржується та у відповідності до положень частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
На підставі частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення в частині позовних вимог апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судових збір у сумі 2 270 грн, за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції відповідачем було сплачено 1 702,50 грн, які підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 липня 2023 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства «Полтаватеплоенерго» заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01.11.2016 по 01.08.2020 у сумі 17 078,61 грн, індексу інфляції в сумі 3 900,21 грн, 3% річних у сумі 1 726,64 грн, а всього - 22 705,46 грн - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства «Полтаватеплоенерго» в цій частині задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги з теплопостачання, отримані за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 20.10.2018 по 01.08.2021 у сумі 7 016,10 грн, індекс інфляції в сумі 1 471,21 грн та 3% річних в сумі 1 290,89 грн, а всього 9 777,79 грн.
В решті позовних вимог відмовити за спливом позовної давності.
Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства «Полтаватеплоенерго» понесені витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 976,10 грн - по 488,05 з кожної.
Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства «Полтаватеплоенерго» на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 970,42 грн.
В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 13 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
О. В. Прядкіна