14 листопада 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Брянка про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права на отримання страхових сум у зв'язку зі смертю потерпілого,
У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Брянка про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права на отримання страхових сум у зв'язку зі смертю потерпілого.
Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2.
Причиною його смерті є професійне захворювання, оскільки висновком МСЕК від 17 лютого 1998 року ОСОБА_2. була визначена інвалідність ІІІ групи.
Смерть ОСОБА_2. знаходиться у причинному зв'язку з професійним захворюванням.
Посилаючись на те, що у добровільному порядку відшкодувати їй шкоду, у зв'язку із смертю ОСОБА_2, відповідач відмовляється, просила встановити факт причинного зв'язку між смертю ОСОБА_2. та професійним захворюванням та визнати за нею право на отримання страхових сум у зв'язку зі смертю потерпілого від професійної хвороби.
Рішенням Брянківського міського суду Луганської області від 22 січня 2007 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Луганської області від 6 червня 2007 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.
У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Брянка просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 була одружена з ОСОБА_2.
З 17 серпня 1985 року по 4 вересня 1993 рік ОСОБА_2. працював на підприємствах вугільної промисловості.
Висновком МСЕК від 17 березня 1998 року ОСОБА_2 була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 60% довічно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2. помер.
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Брянка Луганської області у зв'язку зі смертю ОСОБА_2. щомісячні страхові виплати були припинені.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 295/422 від 23 жовтня 2006 року смерть ОСОБА_2. знаходиться у причинному зв'язку з його професійним захворюванням, а тому відповідно до ст. 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ОСОБА_1 має право на отримання з боку відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Брянка страхових виплат у зв'язку зі смертю ОСОБА_2.
З такими висновками суду першої інстанції погодився і апеляційний суд.
Проте погодитися з такими висновками судів не можна.
Відповідно до ст. 33 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
У разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів (ч. 9 ст. 34 зазначеного Закону).
Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 року N 606 органом, який встановлює причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом є медико-соціальна експертна комісія.
Статтею 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку.
Однак, вирішуючи спір суд, у порушення зазначених вимог закону, не взяв до уваги, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має бути встановлений медико-соціальною експертною комісією.
Крім того, ухвалюючи рішення про визнання за ОСОБА_1 права на отримання страхових виплат суд, у порушення вимог ст. 215 ЦПК України не зазначив у рішенні на одержання яких саме і у якому розмірі страхових виплат має позивачка.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи і залишив рішення суду першої інстанції без зміни.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Брянка задовольнити частково.
Рішення Брянківського міського суду Луганської області від 22 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 6 червня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.І. Охрімчук
Ю.Л. Сенін