22 липня 2024 року
м. Київ
справа № 460/21678/23
адміністративне провадження № К/990/26560/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Прокопенка О.Б., перевіривши касаційну скаргу представника позивача Приватного підприємства «ДЕНЕЙ» - адвоката Дяденчука Анатолія Івановича на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі №460/21678/23 за позовом Приватного підприємства «ДЕНЕЙ» до Управління інфраструктури та промисловості Рівненської обласної державної адміністрації, Обласного комітету з проведення конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування, третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, зобов'язання вчинити дії,
Приватне підприємство «Деней» (далі - позивач, ПП «Деней») звернулося до суду з позовом до Управління інфраструктури та промисловості Рівненської обласної державної адміністрації, Обласного комітету з проведення конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Обласного комітету з проведення конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування, оформлене Протоколом № 2 від 16 березня 2023 року, в частині визнання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 переможцем на об'єкті конкурсу № 17;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Управління інфраструктури та промисловості Рівненської обласної державної адміністрації № 10 від 28 березня 2023 року в частині визнання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 переможцем конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування по об'єкту № 17;
- зобов'язати Управління інфраструктури та промисловості Рівненської обласної державної адміністрації достроково в односторонньому порядку розірвати договір № 1782 від 29 березня 2023 року про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування: Дубно АС - Переросля, № 0526; Дубно АС - Іваниничі, № 0525; Дубно АС - Кам'яниця, № 0522; Млинів АС - Дубно ч/з Хорупань, № 1122, укладений з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Управління інфраструктури та промисловості Рівненської обласної державної адміністрації укласти договір про організацію перевезень пасажирів по об'єкту конкурсу № 17 за маршрутами Дубно АС - Переросля, № 0526; Дубно АС - Іваниничі, № 0525; Дубно АС - Кам'яниця, № 0522; Млинів АС - Дубно ч/з Хорупань, № 1122 з Приватним підприємством «Деней».
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Обласного комітету з проведення конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування, оформлене Протоколом № 2 від 16 березня 2023 року, в частині визнання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 переможцем на об'єкті конкурсу № 17. Визнано протиправним та скасовано Наказ Управління інфраструктури та промисловості Рівненської обласної державної адміністрації № 10 від 28 березня 2023 року в частині визнання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 переможцем конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування по об'єкту №17. Зобов'язано Управління інфраструктури та промисловості Рівненської обласної державної адміністрації достроково в односторонньому порядку розірвати договір №1782 від 29 березня 2023 року про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування: Дубно АС Переросля, № 0526; Дубно АС Іваниничі, № 0525; Дубно АС Кам'яниця, № 0522; Млинів АС Дубно ч/з Хорупань, № 1122, укладений з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . Зобов'язано Управління інфраструктури та промисловості Рівненської обласної державної адміністрації, Обласний комітет з проведення конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування провести повторний розгляд конкурсних пропозицій перевізників-претендентів Приватного підприємства «Деней» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за об'єктом конкурсу № 17 за маршрутами Дубно АС Переросля, № 0526; Дубно АС Іваниничі, № 0525; Дубно АС Кам'яниця, № 0522; Млинів АС Дубно ч/з Хорупань, № 1122, з врахуванням правових висновків викладених у мотивувальній частині рішення суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Управління інфраструктури та промисловості Рівненської обласної державної адміністрації на користь Приватного підприємства «Деней» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8052 гривні 00 копійок.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України вказуючи при цьому на не врахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду.
Так, покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано підпункти 1 та 4 пункту 12 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року №1081 без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27 лютого 2019 року у справі №817/756/16 та від 22 грудня 2020 року у справі №400/3959/149.
Проте, Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Суд зазначає, що посилання на постанови Верховного Суду (цитування окремих абзаців зазначених постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано подібності правовідносин у справах, на які він посилається.
Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також, як на підставу касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій скаржник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та указує на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 23 червня 2021 року у справі №460/3147/19 та застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.
Верховний Суд зазначає, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.
Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
1) норми права;
2) постанови Верховного Суду, на яку послався суд апеляційної інстанції, і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено;
3) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування цієї ж норми (видозміна, уточнення, відмова від такого висновку);
4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду, від якого необхідно відступити, i у якій подається касаційна скарга).
Проте, в касаційній скарзі скаржник не навів належних обґрунтувань можливості відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23 червня 2021 року у справі №460/3147/19 та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, а отже підстава для відкриття касаційного провадження, передбачена пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України відсутня.
З огляду на викладене, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Також, у касаційній скарзі скаржник указує, що підставою звернення до суду із даною скаргою, є пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України з посиланням на не дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів, що відповідає пункту 1 частини другої статті 353 КАС України.
Так, частиною другою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
За відсутності обґрунтованих підстав визначених пунктом 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої 4 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині не дослідження доказів.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу представника позивача Приватного підприємства «ДЕНЕЙ» - адвоката Дяденчука Анатолія Івановича на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі №460/21678/23 за позовом Приватного підприємства «ДЕНЕЙ» до Управління інфраструктури та промисловості Рівненської обласної державної адміністрації, Обласного комітету з проведення конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування, третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.Б. Прокопенко