22 липня 2024 року
м. Київ
справа №990/230/24
адміністративне провадження №П/990/230/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Дашутіна І.В., Хохуляка В.В., Яковенка М.М.,
розглянувши заяву судді Гімона Миколи Михайловича про самовідвід від участі у розгляді справи №990/230/24 за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій, рішення в частині і зобов'язання вчинити певні дії,
17 липня 2024 року до Верховного Суду як суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), в якій заявлено вимоги:
- визнати протиправними дії ВРП щодо не зарахування при прийнятті рішення від 18 червня 2024 року № 1872/0/15-24 до загального стаж роботи судді ОСОБА_2 , що дає їй право на відставку половини строку навчання в Чернівецькому кооперативному технікумі;
- визнати протиправним рішення ВРП від 18 червня 2024 року № 1872/0/15-24 в частині визначення, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_2 , що дає їй право на відставку, становить 25 років 6 місяців 8 днів;
- зобов'язати ВРП внести зміни до рішення від 18 червня 2024 року № 1872/0/15-24 та зазначити, що до загального стаж роботи судді ОСОБА_2 , що дає їй право на відставку половини строку навчання в Чернівецькому кооперативному технікумі та що загальний стаж роботи судді ОСОБА_2 , що дає їй право на відставку, становить 26 років 5 місяців 8 днів.
На стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суддя Гімон М. М. подав заяву про самовідвід від участі у розгляді цієї справи, яка вмотивована тим, що відповідачем у цій справі є Вища рада правосуддя. Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 1425/3дп/15-21 від 30 червня 2021 року відкрита дисциплінарна справа за скаргою ОСОБА_3 стосовно суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, Гімона Миколи Михайловича . Суддя зауважує, що вказані обставини не впливають на його неупередженість при розгляді цієї справи і не свідчать про особисту зацікавленість в результаті її розгляду. Однак, для того, щоб у сторін не виникало сумнівів у неупередженості та безсторонності суду, який розглядає дану справу, вважає за доцільне заявити самовідвід.
Обговоривши доводи заяви, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Відповідно до частини першої статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 цього Кодексу суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, ніж визначені у цій статті Кодексу, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Головна мета відводу - це гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 жовтня 2010 року визначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).
У цій справі відсутні обов'язкові підстави, визначені у статтях 36 - 38 КАС України, відповідно до яких суддя Гімон М. М. не може брати участь у її розгляді.
При цьому, колегія суддів вважає, що факт відкриття дисциплінарної справи відносно Гімона М. М. , питання у якій до того ж не пов'язані зі справою, яка є предметом судового розгляду, не може бути достатньою підставою для висновку про наявність у судді особистої, прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті справи або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості та/або об'єктивності при розгляді адміністративної справи.
З огляду на наведене, а також враховуючи твердження судді Гімона М. М. про те, що відкриття дисциплінарної справи щодо нього не впливає на його неупередженість під час розгляду цієї справи, колегія суддів не встановила будь-яких обставин, які можуть слугувати підставою для задоволення заяви про самовідвід.
Керуючись статтями 31, 36, 39, 40, 248 КАС України,
Відмовити у задоволенні заяви судді Гімона Миколи Михайловича про самовідвід від участі у розгляді справи №990/230/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва І.В. Дашутін В.В. Хохуляк М.М. Яковенко