П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/5366/23
Суддя в суді першої інстанції Біоносенко В. В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенко О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року, у справі за адміністративним позовом за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Військовій частині НОМЕР_1 , а саме:
- визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», розміром 30 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за період з грудня 2022 року по січень 2023 року;
- зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», розміром 30 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за період з грудня 2022 року по січень 2023 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року залишено без задоволення позовні вимоги.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що апелянт у межах спірних правовідносин має право на отримання додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168, розміром 30 000,00 гривень на місяць, за період служби з грудня 2022 року по січень 2023 року.
При цьому, в апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції помилково не враховано, що окреме доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23 червня 2022 року не пройшло державної реєстрації, а як наслідок його положення не могли застосовуватись у межах спірних правовідносин.
Також, апелянт вважає, що позбавлення його права на отримання додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168, не може застосовуватись у якості стягнення за вчинений дисциплінарний проступок.
Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції, в порушення норм процесуального права, безпідставно покладено на позивача обов'язок доведення спірної бездіяльності.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією у Збройних Силах України у складі Військової частини НОМЕР_1 .
В грудні 2022 року ОСОБА_1 знаходився у відпустці, після чого проходив лікування.
При цьому, 24 грудня 2022 року по закінченню відпустки ОСОБА_1 не прибув до місця постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 , про причини відсутності не повідомив командування.
У зв'язку з відсутності ОСОБА_1 за місцем проходження служби призначено службове розслідування.
В свою чергу, 28 грудня 2022 року наказом командира Військової частини НОМЕР_1 , за результатами проведення службового розслідування, ОСОБА_1 позбавлений премії та додаткової винагороди за грудень 2022 року.
При цьому, 06 січня 2023 року ОСОБА_1 повернувся до місце знаходження військової частини та був зарахований на котлове забезпечення та поновлено виплату грошового забезпечення.
За грудень 2022 року та січень 2023 року під час виплати грошового забезпечення, ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалась додаткова винагорода, розміром 30 000,00 грн, передбачена п. 1 постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В свою чергу, бажаючи захистити своє право на отримання додаткової грошової винагороди, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції ухвалено рішення про залишення без задоволення позовних вимог, так як для виплати позивачу додаткової грошової винагороди відсутні правові підстави, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
При цьому, згідно п. 1 постанови КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 (далі Постанова КМУ № 168) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно 2-1 Постанови КМУ № 168, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Згідно 2-1 Постанови КМУ № 168 (в редакції Постанови КМУ № 43 від 20 січня 2023 року), керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Згідно п. 9.4 окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/9/29, до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включаються військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка на переконання ОСОБА_1 , допущена при здійсненні нарахування грошового забезпечення військовослужбовцю за періоди проходження військової служби з грудня 2022 року по січень 2023 року.
В даному випадку, позивач вважає, що йому у спірному періоді протиправно не виплачено додаткової грошової винагороди, встановленої Постановою КМУ № 168, розміром 30 000,00 грн.
Між тим, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції про залишення без задоволення позовних вимог, в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає наступне.
В даному випадку, позивача у спірний період не включено до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн, так як у грудні 2022 року та січень 2023 року позивач самовільно залишив військову частину, що підтверджується матеріалами службового розслідування.
При цьому, правовою підставою для позбавлення позивача додаткової винагороди стало окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/9/29, яким передбачено, що додаткова винагорода не виплачується військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували за місяць, у якому здійснено таке порушення.
В свою чергу, щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідне окреме доручення Міністра оборони України не пройшло державної реєстрації, а як наслідок його положення не могли реалізовуватися по відношенню до позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне
Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29, якими встановлено порядок і умови виплати додаткової винагороди.
Тобто, Міністр оборони України, як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації п. 1 Постанови КМУ № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
При цьому, варто відзначити, що така обставина як відсутність державної реєстрації, зважаючи на умови в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їх юридичної сили.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 02 липня 2024 року (справа № 500/714/23).
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неможливості застосування до спірних правовідносин окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 № 912/з/29, з підстав відсутності його державної реєстрації, є помилковими.
Крім того, колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта про те, що позбавлення його додаткової грошової винагороди фактично є додатковим дисциплінарним стягненням, яке не передбачено Дисциплінарним статутом ЗСУ.
В даному випадку, як зазначено вище, позивач самовільно залишив місце проходження військової служби, а тому позбавлення позивача у межах спірних правовідносин додаткової грошової винагороди, запровадженої постановою КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168, є логічним наслідком вчинених позивачем дій, так як позивач не виконував обов'язків військової служби в умовах дії воєнного стану, а тому й не отримав права на отримання відповідної виплати.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про залишення без задоволення позовних вимог.
При цьому, при розгляді даної справи судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян