02 липня 2024 рокуСправа №160/12673/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії
16 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у відмові призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності (ІІ група) і зарахувати ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1984 р. по 24.06.1994 р. (з урахуванням академічних відпусток, одна з яких зараховується до страхового стажу, в зв'язку з проходженням військової служби, і одна по догляду за дитиною не зараховується) до загального страхового стажу, який дає право на призначення ОСОБА_1 пенсійних виплат по інвалідності ІІ група;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії з дня, що настає за днем настання інвалідності ІІ групи з урахуванням висновків суду.
В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії, оскільки особи, яким група інвалідності встановлена від 56 років до досягнення особою 59 років включно, можуть оформити пенсію по інвалідності при наявності 14 років страхового стажу.
Ухвалою від 22 травня 2024 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
10.06.2024 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову.
Зазначив, що надання студенту академічної відпустки не припиняє його взаємин із відповідним навчальним закладом, а призупиняє їх на певний строк. Тобто, в період академічної відпустки особа не проходить навчання та не отримує стипендію, отже підстави для зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача відсутні.
Враховуючи вищевикладене, Головним управління прийнято рішення від 20.03.2024 № 262640006887 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
17.06.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, доводи якої аналогічні викладеним у позовній заяві.
Згідно із ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на дату встановлення другої групи інвалідності позивачу виповнилося 56 років.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 13 березня 2024 року позивач, звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м із заявою про призначення пенсії по інвалідності.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Так, рішенням № 072050006058 від 29.06.2023 року Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування», зазначивши наступне: «до страхового стажу не враховано навчання згідно диплому ЛЖ № 006976 від 24.06.1994, оскільки періоди навчання перетинаються з періодами проходження військової служби”.
Так, за змістом рішення про відмову у призначенні пенсії по інвалідності страховий страж позивача становить 8 років 6 місяців 9 днів при необхідному - 14 років, що недостатньо для призначення йому пенсії.
Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача № 072050006058 від 29.06.2023 року про відмову у призначенні йому пенсії, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідачів, викладених в відзивах на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі по тексту - Закон України №1058-ІV) цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно із статтею 32 частиною 1 Закон України №1058-ІV (в редакції змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VІІІ від 03.10.2017 року), право на призначення пенсій по інвалідності мають особи з інвалідністю другої та третьої груп від 56 років до досягнення 59 років включно років - 14 років.
Положеннями статті 24 частин 1, 2 та 4 Закону України №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01 січня 2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі по тексту - Закон України №1788-ХІІ).
Статтею 62 частиною 1 Закону України №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане кореспондується з положеннями постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310 «Про трудові книжки колгоспників» (далі - Постанова №310).
Згідно із пунктом 5 Постанови №310 в трудову книжку колгоспника вносяться, в тому числі, відомості про трудову участь, а саме, прийнятий в колгоспі річний мінімум-трудової участі в суспільному господарстві, та стан його виконання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком №637.
Як вбачається з предмету спору дослідженню підлягає правомірність дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивачу у зв'язку з відсутністю у нього необхідного загального страхового стажу, оскільки відповідач не зарахував до загального страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1984 року по 24.06.1994 року, так як період навчання перетинається з періодом проходження військової служби.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд зауважує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).
Згідно з пунктом 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (підпункт 2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (підпункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (підпункт 2.4. Інструкції).
Як встановлено судом, для призначення пенсії за віком, позивачем надано відповідачу трудову книжку від 06 серпня 1996 року серії НОМЕР_2 , яка містить усі необхідні записи та печатки.
Відтак позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про спірний період навчання із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи/навчання з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція підтримана і Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Крім того, позивачем надано архівну довідку № 01.12/3-807 від 24.04.2024 року, яка підтверджує навчання позивача у спірний період в Чернівецькому державному медичному інституті (денна форма навчання).
Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами позивача, що подані ним документи в сукупності належним чином підтверджують навчання позивача в період з 01.09.1984 року по 24.06.1994 року.
Стосовно доводів відповідача про не зарахування до страхового стажу позивача зазначеного періоду, оскільки вказані періоди навчання перетинаються з періодом проходження військової служби позивача, суд зазначає наступне.
Як вбачається із військового квитка серії НОМЕР_3 від 04.06.1987 року, ОСОБА_2 з 09.06.1987 року по 10.05.1989 року проходив строкову військову службу.
Суд звертає увагу на те, що обставини щодо не зарахування періоду навчання, зазначені відповідачем, не спростовують факту самого навчання позивача, а отже юридичний факт навчання позивача протягом спірного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення документів щодо відомостей про періоди навчання на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, що вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Крім того, відповідач відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-ІV вправі перевірити інформацію, яка зазначена в архівній довідці.
Проте відповідач не скористався наданим йому правом.
Враховуючи викладене суд доходить висновку про необґрунтованість відмови відповідача в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його навчання.
Відтак суд дійшов висновку, що відповідач ГУ ПФУ в Дніпропетровській області приймаючи рішення № 072050006058 від 29.06.2023 року про відмову в призначенні пенсії позивачу, не зарахувавши при цьому до стажу роботи період навчання не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття вказаного рішення, з огляду на що воно є необґрунтованим та протиправним.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню судом.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у відмові призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності (ІІ група).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1984 р. по 24.06.1994 р. (з урахуванням академічних відпусток, одна з яких зараховується до страхового стажу, в зв'язку з проходженням військової служби, і одна по догляду за дитиною не зараховується) до загального страхового стажу, який дає право на призначення ОСОБА_1 пенсійних виплат по інвалідності ІІ групи.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії з дня, що настає за днем настання інвалідності ІІ групи з урахуванням висновків суду.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з аварійними, плановими та стабілізаційними відключеннями ПАТ «Підприємство з експлуатації електричних мереж ЦЕК», повний текст рішення суду складено 22.07.2024 року.
Суддя С.В. Ніколайчук