22 липня 2024 рокуСправа №160/6254/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до відповідача-1: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 1, ТУ ДСА України в Дніпропетровській області), відповідача-2: Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2, ДСА України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба України (далі - третя особа), в якій позивач просить:
1.Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за період з серпня 2023 року по березень 2024 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні та 01 січня 2024 року у розмірі 3028 гривні.
2. Зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 : за період з серпня по грудень 2023 року, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні; за період з січня по березень 2024 року, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні.
3. Визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з серпня 2023 року по березень 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні.
4. Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 :
- суддівської винагороди за період з 1 серпня 2023 року по 31 грудня 2023 року на підставі частин 2-5 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2023 року, а саме, в сумі 2684 гривень 00 копійок, надбавки за вислугу років, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2, перебування на адміністративній посаді судді та науковий ступінь, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 01 серпня 2023 року по 31 грудня 2023 року та з урахуванням вже виплачених сум;
- суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2024 року по 29 лютого 2024 року на підставі частин 2 - 5 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2023 року, а саме в сумі 3028 гривні 00 копійок, надбавки за вислугу років, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2, перебування на адміністративній посаді судді та науковий ступінь, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 1 січня 2024 року по 29 лютого 2024 року та з урахуванням вже виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22 квітня 2024 року о 10:30.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 року встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 року встановлено третій особі строк для подання письмових пояснень протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються письмові пояснення та документів, що підтверджують надіслання (надання) пояснень і доданих на нього доказів іншим учасникам справи.
Так, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області, Державна судова адміністрація України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба України зареєстровані в системі Електронний Суд.
Ухвала суду від 22.03.2024 року, якою відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 1 - Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області 25.03.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Копія позовної заяви та додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 1 - 08.03.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвала суду від 22.03.2024 року, якою відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 2 - Державної судової адміністрації України 25.03.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Копія позовної заяви та додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 2 - 08.03.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Ухвала суду від 22.03.2024 року, якою відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження була направлена та доставлена до електронного кабінету третьої особи 25.03.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Копія позовної заяви та додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету третьої особи - 08.03.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
11.04.2024 року від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.
22.04.2024 року підготовче засідання було відкладено до 13.06.2024 року о 09:30.
Ухвалою суду від 27.05.2024 року витребувано від ОСОБА_1 :
- належним чином засвідчену копію наказу про зарахування ОСОБА_1 до штату Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 31-к від 01.09.2010 року;
- витяг з Указу Президента України від 19 серпня 2010 року № 823/2010, яким ОСОБА_1 був призначений суддею Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області;
- витяг з Указу Президента України від 29 грудня 2017 № 441/2017 про обрання ОСОБА_1 суддею безстроково;
- належним чином засвідчену копію наказу про встановлення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років;
- належним чином засвідчену копію наказу про встановлення ОСОБА_1 надбавку за науковий ступінь;
- належним чином засвідчену копію наказу про призначення ОСОБА_1 на адміністративну посаду;
- належним чином засвідчену копію наказу про встановлення ОСОБА_1 надбавки за перебування на адміністративній посаді судді;
- належним чином засвідчені копії розрахунків за нараховане та виплачене грошове забезпечення за спірний період.
Витребувано від Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області належним чином засвідчені копії розрахунків за нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за спірний період.
30.05.2024 року до суду від позивача надійшли додаткові докази.
30.05.2024 року надійшов відзив Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, та просить суд відмовити у задоволенні позову.
Вирішуючи питання щодо врахування відзиву, суд зазначає наступне.
Так, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області зареєстроване в системі Електронний Суд.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 року встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Ухвала суду від 22.03.2024 року, якою відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 1 - Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області 25.03.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Копія позовної заяви та додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 1 - 08.03.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Таким чином, граничний строк на подачу відзиву є 09.04.2024 року (включно).
Оскільки, відзив на позовну заяву було подано відповідачем 1 поза межами строку встановленого судом в ухвалі від 22.03.2024 року та суб'єкт владних повноважень не звертався до суду із заявою про продовження строку для подачі відзиву, а тому такий відзив не враховується судом під час розгляду цієї справи.
Відповідач 2 правом на подачу відзиву та/або пояснень по суті спору не скористався.
Третя особа правом на надання пояснень по суті спору не скористалась.
05.06.2024 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
У підготовче засідання 13.06.2024 року учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце проведення якого були повідомлені належним чином.
Вирішуючи питання щодо закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи в порядку письмового провадження, суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та не скасований.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Враховуючи те, що наявних в матеріалах справи письмових доказів достатньо для вирішення справи по суті та немає перешкод для розгляду справи в порядку письмового провадження, задля захисту життя та здоров'я учасників справи, у зв'язку з воєнним станом та численними повітряними тривогами, суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Указом Президента України “Про призначення суддів” № 823/2010 від 19.08.2010 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області строком на 5 років.
Наказом в. о. голови Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.09.2010 року №31-К ОСОБА_1 з 01.09.2010 року зараховано до штату Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.
Указом Президента України “Про призначення та тимчасове переведення суддів” № 441/2017 від 29.12.2017 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Наказом Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.04.2018 №27-К встановлено судді ОСОБА_1 доплату за науковий ступінь у розмірі 15% від посадового окладу з 20 березня 2018 року.
Наказом голови Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.01.2023 року №24-К ОСОБА_1 приступив до виконання адміністративних повноважень голови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з 27 січня 2023 року.
Встановлено судці ОСОБА_2 виплату щомісячної доплати в розмірі 10 відсотків посадового окладу за перебування на адміністративній посаді голови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з 27 січня 2023 року.
З серпня 2023 року по березень 2024 року відповідач 1 нараховував та виплачував позивачу суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року», в розмірі 2102 гривні.
Вказаний факт не заперечується відповідачами, а тому не потребує доведення сторонами.
Вважаючи протиправними дії відповідача-1, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
За змістом частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Приписами статті 43 Конституції України визначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною 1 статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 135 цього Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Приписами частини 3 статті 135 вказаного Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
На підставі пункту 2 частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Відповідно до частини 5 статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці Рішень Конституційного Суду України, зокрема в Рішеннях від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 01.12.2004 року № 19-рп/2004, від 11.10.2005 року № 8-рп/2005, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 року № 11-р/2018.
При вирішенні спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
З 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України на підставі Закону України від 02.06.2016 №1401-VIII “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)”.
Цим Законом, зокрема, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище.
Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що “розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій”.
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України.
Пунктом 1 частини 3 та пунктом 1 частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Водночас, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України “Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону №966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Суд зазначає, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як “прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді”.
Разом з тим, судді Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Суд зауважує, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, а тому, законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Крім того, суд звертає увагу на те, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України від 03.11.2022 №2710-ІХ, від 09.11.2023 № 3460-IX.
Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 №5-рп(II)/2020 визначено, що до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): “закон пізніший має перевагу над давнішим” (lex posterior derogat priori) - “закон спеціальний має перевагу над загальним” (lex specialis derogat generali) - “закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим” (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Водночас, Закони України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”, “Про Державний бюджет України на 2024 рік” фактично містять змінену складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII.
Конституція України не надає закону «Про Державний бюджет України» вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права “спеціальний закон скасовує дію загального закону”. Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №1402-VIII, а положення Законів України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”, “Про Державний бюджет України на 2024 рік” вважати загальними нормами.
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Згідно з позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII (постанови від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а та від 26.07.2023 у справі №240/2978/22).
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2023 року, на 1 січня 2024 року на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена у спірному періоді, на підставі Законів України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”, “Про Державний бюджет України на 2024 рік” відповідно, є неправомірною.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №240/3795/22, від 10.11.2021 у справі №400/2031/21 та від 30.11.2021 у справі №360/503/21.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону №1402-VIII, а тому, позивач має право на перерахунок та виплату недоотриманих сум суддівської винагороди, які повинні обчислюватися з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2023 складає 2684 грн., на 01.01.2024 складає 3028 грн.
Застосовуючи практику Верховного Суду, суд зазначає, що у постанові від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, Верховний Суд, розглядаючи спір у подібних правовідносинах щодо обчислення суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн, дійшов таких висновків: “виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач (ТУ ДСА України) як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі.
Тому для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав судам потрібно з'ясувати також участь ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні прожиткового мінімуму “для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді” при виплаті суддівської винагороди, передбачених абзацом 5 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, відтак визначити правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору чи відповідач (другий відповідач)”.
У цьому зв'язку Верховним Судом зазначено, що причиною невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду може бути недостатність виділених відповідачу коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби. У такому випадку невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов'язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону №1402-VIII), відповідно як суб'єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді).
Суд Касаційної інстанції зазначив, що в іншому випадку, коли ДСА України виділила відповідачу достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог статті 135 Закону №1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис), але відповідач натомість розпорядився цими коштами з урахуванням зменшеного розміру прожиткового мінімуму, є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій/рішень відповідача, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов'язуватися з цими діями та їх наслідками”.
Суд зазначає, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов'язана із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону України № 1402-VIII), відповідно як суб'єкта владних повноважень, діями якого порушено право позивача.
Із урахуванням статусу ДСА України (відповідача 2 у справі) як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 у справі №280/788/19 дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі “щодо розміру суддівської винагороди”, яким зобов'язано ДСА України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.
З огляду на такий висновок суду касаційної інстанції, предмету позову та встановлених у цій справі обставин, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за період з серпня 2023 року по березень 2024 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні та 01 січня 2024 року у розмірі 3028 гривні.
Як наслідок, підлягає задоволенню вимога позивача про зобов'язання Державної судової адміністрації України Зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 : за період з серпня по грудень 2023 року, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні; за період з січня по березень 2024 року, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.09.2020 у справі 280/788/19, від 10.02.2022 у справі №160/10554/20.
Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи відповідачі доводи позивача не спростували.
Зважаючи на це та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд доходить висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, а докази понесення нею інших судових витрати відсутні, виходячи з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до відповідача-1: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 26239738, 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57), відповідача-2: Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за період з серпня 2023 року по березень 2024 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні та 01 січня 2024 року у розмірі 3028 гривні.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 : за період з серпня по грудень 2023 року, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні; за період з січня по березень 2024 року, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні.
Визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з серпня 2023 року по березень 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 серпня 2023 року по 31 грудня 2023 року на підставі частин 2-5 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2023 року, а саме, в сумі 2684 гривень 00 копійок, надбавки за вислугу років, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2, перебування на адміністративній посаді судді та науковий ступінь, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 01 серпня 2023 року по 31 грудня 2023 року та з урахуванням вже виплачених сум.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2024 року по 29 лютого 2024 року на підставі частин 2 - 5 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2023 року, а саме в сумі 3028 гривні 00 копійок, надбавки за вислугу років, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2, перебування на адміністративній посаді судді та науковий ступінь, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 1 січня 2024 року по 29 лютого 2024 року та з урахуванням вже виплачених сум.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 22.07.2024 року.
Суддя О.М. Неклеса