02 липня 2024 рокуСправа №160/10107/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
18 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ), яка полягає в ненаданні відстрочки від призову за мобілізацією ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РПОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 );
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) прийняти рішення щодо надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 20.08.2024 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ).
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він працює в приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» з 02.08.2013 року по теперішній час на посаді «машиніст екскаватора в кар'єрі».
Відповідно до витягу з наказу по Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного, військовозобов'язаному ОСОБА_1 , 1991 р.н., номер військово-облікової спеціальності (профіль) - 100, військове звання «солдат», що працює у приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (ПРАТ «ПІВНГЗК»), адреса: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50019, код ЄДРПОУ 00190223, на посаді (за професією) «машиніст екскаватора» відповідно до наказу Мінекономіки №4708 від 20.02.2024 року надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 20.08.2024 року.
27 березня 2024 року ОСОБА_1 отримав на роботі повістку №44, в якій вказано, що йому потрібно прибути 27.03.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27 березня 2024 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 з документами про бронювання та військовим квитком.
Військово-лікарською комісією від 28 березня 2024 року позивача було визнано придатним до проходження військової служби, відмовлено в бронюванні та вручено повістка (бойова) на 30.03.2024 року, у зв'язку з чим був вилучений військовий квиток.
ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання йому відстрочки від призову за мобілізацією через наявність законних підстав для його бронювання на підставі наказу Мінекономіки України №4708 від 20.02.2024 року «Про бронювання військовозобов'язаних за ПрАТ «ПІВНГЗК», у зв'язку з чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 квітня 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/10107/24 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовлено.
20 травня 2024 року на адресу суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву вх.№40326/24, в якому представник відповідача вважає, що позовна заява не може бути задоволена з наступних підстав.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження структури військового резерву людських ресурсів» №607 встановлено, що військовий резерв людських ресурсів поділяється за призначенням на: оперативний резерв; мобілізаційний людський резерв; громадський резерв.
Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» встановлено, що резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Частиною 1 статті 26-2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» встановлено, що в особливий період на службу у військовому оперативному резерві в обов'язковому порядку зараховуються особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров'я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві.
Абзацом 1 пункту 3 Структури військового резерву людських ресурсів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року №607 передбачено, що оперативний резерв за черговістю залучення поділяється на:
резерв першої черги, що включає резервістів та військовозобов'язаних (переважно з досвідом участі в антитерористичній операції та у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях), призначених для доукомплектування органів військового управління, військових частин та підрозділів бойового складу Збройних Сил, органів управління, військових частин та підрозділів інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв'язку (далі - інші військові формування).
Відтак, з огляду на те, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , в період з 27.05.2016 -20.03.2017 року проходив строкову військову службу, відповідно до структури військового резерву людських ресурсів, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року №607, останній відноситься до оперативного резерву першої черги.
Відповідно, за категорією військового обов'язку громадян України він є резервістом.
Наголошуємо на тому, що бронювання під час дії воєнного стану згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» здійснюється виключно військовозобов'язаних.
Окрім того, 31.05.2017 року позивач під особистий підпис отримав Контрольний талон мобілізаційного розпорядження №1, призначений до команди НОМЕР_3 , а також повістку про прибуття до збірного пункту команди НОМЕР_3 .
Пунктом 33 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України 29.10.2012 № 618/2012 встановлено, що оповіщення резервістів про їх виклик для виконання обов'язків у військовому резерві здійснюється командирами (начальниками) військових частин (установ) у взаємодії з керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Командирами (начальниками) військових частин (установ), керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки організовується інформування роботодавців резервістів, а також районних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування про мету та можливі строки залучення резервістів до виконання обов'язків служби у військовому резерві або призову на військову службу.
Однак, як зазначає у позовній заяві сам позивач, він відмовляється від отримання бойової повістки на відправку.
Пунктом 33 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України 29.10.2012 № 618/2012 встановлено, що при виникнення обставин, які унеможливлюють оповіщення резервіста, прибуття його до військової частини для виконання обов'язків служби у військовому резерві в особливий період - в одноденний строк.
Відтак, з огляду на отриману ним під особистий підпис 31.05.2017 року повістку про прибуття та мобілізаційного розпорядження, ОСОБА_1 повинен був в одноденний строк з моменту оголошення особливого періоду прибути до військової частини для виконання обов'язків служби у військовому резерві.
З огляду на викладене, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
27 травня 2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив вх.№42180/24, в якій представник позивача, ознайомившись з відзивом, вважає за необхідне викласти свої пояснення, міркування та аргументи.
Згідно з вимогами пункту 1 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами: місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку;
За правилами статті 24 Закону №3543-ХІІ бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Згідно з вимогами статті 25 вказаного Закону бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють: на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки), на підставі рішення про бронювання військовозобов'язаних зараховує у строк не більше ніж п'ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює в приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» з 02.08.2013 року по теперішній час на посаді «машиніст екскаватора в кар'єрі».
Прийнятий на роботу наказом №275 від 02.08.2013 року.
Наказом Мінекономіки України №4708 від 20.02.2024 року «Про бронювання військовозобов'язаних за ПрАТ «ПІВНГЗК», відповідно до абзацу 9 пункту 8 та пункту 10 Порядку бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 року №76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час», листом Генерального штабу Збройних Сил України від 15.02.2024 року №300/1/С/8539, та з метою забезпечення функціонування економіки та життєдіяльності населення на особливий період, наказано забронювати за ПрАТ «ПІВНГЗК» на період мобілізації та на воєнний час військовозобов'язаних, які працюють у зазначеному товаристві, за списком погодженим Генеральним штабом Збройних Сил України (реєстраційний номер №300/1/С/8539 від 15.02.2024 року). Надати заброньованим згідно з пунктом 1 цього наказу військовозобов'язаним відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців.
Відповідно до витягу з наказу по Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного, військовозобов'язаному ОСОБА_1 , 1991 р.н., номер військово-облікової спеціальності (профіль) - 100, військове звання «солдат», що працює у Приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (ПРАТ «ПІВНГЗК»), адреса: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50019, код ЄДРПОУ 00190223, на посаді (за професією) «машиніст екскаватора» відповідно до наказу Мінекономіки №4708 від 20.02.2024 року надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 20.08.2024 року.
Тобто, наявність наказу Мінекономіки №4708 від 20.02.2024 року, яким позивачеві надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на 6 місяців, свідчить про те, що відносно позивача була проведена визначена законодавством процедура бронювання, надання відстрочки від призову позивачеві погоджене Генеральним штабом Збройних сил України.
Крім того, представник позивача зазначив, що підпис на контрольному талоні мобілізаційного розпорядження №1 та розписки про прибуття до збірного пункту здійснено іншою особою, підпис не відповідає підпису ОСОБА_1 .
Відповідач також зазначає, що пунктом 33 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України від 29.10.2012 №618/2012 встановлено, що про виникнення обставин, які унеможливлюють оповіщення резервіста, прибуття його до військової частини для виконання обов'язків служби у військовому резерві, а також у разі зміни сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади резервісти особисто повідомляють командування військової частини, в якій вони проходять службу: в особливий період - в одноденний строк.
Однак, відповідачем не надано жодних підтверджень обставин, які унеможливили б оповіщення резервіста.
З урахуванням викладеного, представник просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
27 травня 2024 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про призначення експертизи, в якому позивач просить призначити в справі почеркознавчу експертизу, на вирішення експертизи поставити наступні питання: Чи виконано підпис у графі (підпис, прізвище та ініціали) документа (Контрольний талон мобілізаційного розпорядження № 1 від 31.05.2017 р.) ОСОБА_1 , чи іншою особою? Чи виконано підпис у графі (підпис отримавшого) документа (Розписка від 31.05.2017 р.) ОСОБА_1 чи іншою особою?
Клопотання обґрунтоване тим, що за свідченнями позивача підписи у даних документах вчинені не позивачем, а іншою особою.
Суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні вказаного клопотання, так як вважає, що результати експертизи в даному випадку не вплинуть на об'єктивний та повний розгляд справи судом, так як безпосередньо не стосуються предмета позову.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює в приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» з 02.08.2013 року по теперішній час на посаді «машиніст екскаватора в кар'єрі».
Наказом Мінекономіки України №4708 від 20.02.2024 року «Про бронювання військовозобов'язаних за ПрАТ «ПІВНГЗК», відповідно до абзацу 9 пункту 8 та пункту 10 Порядку бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 року №76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час», листа Генерального штабу Збройних Сил України від 15.02.2024 року №300/1/С/8539, та з метою забезпечення функціонування економіки та життєдіяльності населення на особливий період, наказано забронювати за ПрАТ «ПІВНГЗК» на період мобілізації та на воєнний час військовозобов'язаних, які працюють у зазначеному товаристві, за списком погодженим Генеральним штабом Збройних Сил України (реєстраційний номер №300/1/С/8539 від 15.02.2024 року). Надати заброньованим згідно з пунктом 1 цього наказу військовозобов'язаним відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців.
Відповідно до витягу з наказу по Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного, військовозобов'язаному ОСОБА_1 , 1991 р.н., номер військово-облікової спеціальності (профіль) - 100, військове звання «солдат», що працює у Приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (ПРАТ «ПІВНГЗК»), адреса: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50019, код ЄДРПОУ 00190223, на посаді (за професією) «машиніст екскаватора» відповідно до наказу Мінекономіки №4708 від 20.02.2024 року надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 20.08.2024 року.
27 березня.2024 року ОСОБА_1 за місцем роботи отримав повістку №44, в якій зазначено про необхідність прибуття 27.03.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27 березня 2024 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 з документами про бронювання та військовим квитком.
28 березня 2024 року військово-лікарською комісією позивач визнаний придатним до проходження військової служби.
В будівлі ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачеві була вручена повістка (бойова) про необхідність прибуття 30 березня 2024 року до військової частина НОМЕР_3 , проте позивач відмовився від вручення йому повістки.
Через відмову в отриманні бойової повістки, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 в позивача було вилучено оригінал військового квитка та надана розписка №53, що військовий квиток ОСОБА_1 серія НОМЕР_4 буде зберігатися в ІНФОРМАЦІЯ_7 з метою призову на військову службу.
04 квітня 2024 року ОСОБА_1 надіслав Укрпоштою листа №5002907490131 до ІНФОРМАЦІЯ_6 з заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу з пакетом документів.
Станом на дату звернення до суду від ІНФОРМАЦІЯ_6 листа-відповіді не надходило, додаткових повідомлень з Укрпошти позивач також не отримував.
ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання йому відстрочки від призову за мобілізацією через наявність законних підстав для його бронювання на підставі наказу Мінекономіки України №4708 від 20.02.2024 року «Про бронювання військовозобов'язаних за ПрАТ «ПІВНГЗК», у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
При цьому Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», охорона здоров'я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.
Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та на сьогоднішній день не скасований.
Згідно з вимогами частини 1 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які, зокрема, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами статті 24 Закону №3543-ХП бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Згідно з вимогами частини 1 статті 25 вказаного Закону бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють: 1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів; 2) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень); 3) на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань; 4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються Законом «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов'язаних може також здійснюватися за списком військовозобов'язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року №76 «Про деякі питання реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час» (далі Постанова №76) установлено Порядок, що визначає механізм бронювання під час дії воєнного стану військовозобов'язаних за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють: в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі, коли це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів; на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі, коли це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень); на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань; на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Пунктом 2 Постанови №76 передбачено, що бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, погодженими Генеральним штабом Збройних Сил (військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки). Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати: строку проведення мобілізації - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці 2 пункту 1 цього Порядку; шість місяців - для військовозобов'язаних, зазначених в абзацах третьому - п'ятому пункту 1 цього Порядку.
Пункт 3 Постанови №76 зазначає, що керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій відповідають за включення військовозобов'язаних працівників до списків, а також за відповідність облікових даних військовозобов'язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам.
У разі потреби звіряння відповідності військово-облікових даних військовозобов'язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам здійснюється в установленому законодавством порядку. Крім того, відповідно до пункту 11 постанови №76, з метою оформлення військовозобов'язаним відстрочок Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов'язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Генеральному штабу Збройних Сил (СБУ, Службі зовнішньої розвідки).
Генеральний штаб Збройних Сил (СБУ, Служба зовнішньої розвідки) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки). Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки), на підставі рішення про бронювання військовозобов'язаних зараховує у строк не більше ніж п'ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік.
З матеріалів справи вбачається, що наказом Мінекономіки України №4708 від 20.02.2024 року «Про бронювання військовозобов'язаних за ПрАТ «ПІВНГЗК», відповідно до абзацу 9 пункту 8 та пункту 10 Порядку бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 року №76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час», листа Генерального штабу Збройних Сил України від 15.02.2024 року №300/1/С/8539, та з метою забезпечення функціонування економіки та життєдіяльності населення на особливий період, наказано забронювати за ПрАТ «ПІВНГЗК» на період мобілізації та на воєнний час військовозобов'язаних, які працюють у зазначеному товаристві, за списком погодженим Генеральним штабом Збройних Сил України (реєстраційний номер №300/1/С/8539 від 15.02.2024 року). Надати заброньованим згідно з пунктом 1 цього наказу військовозобов'язаним відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців.
Відповідно до витягу з наказу по Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного, військовозобов'язаному ОСОБА_1 , 1991 р.н., номер військово-облікової спеціальності (профіль) - 100, військове звання «солдат», що працює у Приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (ПРАТ «ПІВНГЗК»), адреса: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50019, код ЄДРПОУ 00190223, на посаді (за професією) «машиніст екскаватора» відповідно до наказу Мінекономіки №4708 від 20.02.2024 року надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 20.08.2024 року.
У силу положень статті 110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999 року №551-ХIV) усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі: прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності.
Згідно з статті 111 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції.
За правилами статті 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 року №124 (Інструкція з діловодства у Збройних Силах України), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення, тощо) чи пояснення особистого характеру.
Згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів а моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Наведені вище положення передбачають право подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби.
Командир військової частини за результатами розгляду рапорту (заяви) військовослужбовця, зобов'язаний протягом місяця розглянути рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань.
При цьому командир має приймати рішення та діяти на власний розсуд одноосібно приймаючи відповідні рішення за рапортом військовослужбовця.
Відносини з приводу розгляду звернень військовослужбовців додатково деталізовані нормами Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (затверджена наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 року №735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.01.2017 року за №94/29962).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції №735 посадові особи органів військового управління, військових частин під час розгляду звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об'єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з'ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Інструкції №735 рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.
За правилами пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №735 звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Як то згадано у пункті 7 розділу ІІІ Інструкції №735, відповідь за результатами розгляду звернення обов'язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №735 визначено, що рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка додається до матеріалів перевірки звернення.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020 року у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 року у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
У даному випадку, 04 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою, в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 20.08.2024 року.
Вказана заява була направлена засобами поштового зв'язку Укрпошта, номер відправлення - 500 290 749 01 31, яке у подальшому було вручено представнику відповідача.
Однак, в порушення приписів Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України №735 від 28.12.2016 року та приписів Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 року №124 та положень Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідачем не було належним чином розглянути заяву позивача та не надано рішення про задоволення / відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, чим і порушено право позивача про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації.
Суд також враховує доводи викладені представником відповідача щодо наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження структури військового резерву людських ресурсів» від 12.11.2024 року №607 встановлено, що військовий резерв людських ресурсів поділяється за призначенням на: оперативний резерв; мобілізаційний людський резерв; громадський резерв.
Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» встановлено, що резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Частиною 1 статті 26-2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» встановлено, що в особливий період на службу у військовому оперативному резерві в обов'язковому порядку зараховуються особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров'я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві.
Абзацом 1 пункту 3 Структури військового резерву людських ресурсів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року №607, передбачено, що оперативний резерв за черговістю залучення поділяється на:
резерв першої черги, що включає резервістів та військовозобов'язаних (переважно з досвідом участі в антитерористичній операції та у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях), призначених для доукомплектування органів військового управління, військових частин та підрозділів бойового складу Збройних Сил, органів управління, військових частин та підрозділів інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв'язку (далі - інші військові формування).
З огляду на те, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 в період з 27.05.2016 -20.03.2017 року проходив строкову військову службу, відповідно до структури військового резерву людських ресурсів, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2014 року №607, останній відноситься до оперативного резерву першої черги.
Відповідно, за категорією військового обов'язку громадян України він є резервістом.
При цьому бронювання під час дії воєнного стану згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» здійснюється виключно військовозобов'язаних.
Окрім того, за твердженнями представника відповідача, 31.05.2017 року позивач під особистий підпис отримав Контрольний талон мобілізаційного розпорядження №1, призначений до команди НОМЕР_3 , а також повістку про прибуття до збірного пункту команди НОМЕР_3 .
Пунктом 33 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України 29.10.2012 № 618/2012 встановлено, що оповіщення резервістів про їх виклик для виконання обов'язків у військовому резерві здійснюється командирами (начальниками) військових частин (установ) у взаємодії з керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Командирами (начальниками) військових частин (установ), керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки організовується інформування роботодавців резервістів, а також районних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування про мету та можливі строки залучення резервістів до виконання обов'язків служби у військовому резерві або призову на військову службу.
Пунктом 33 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України 29.10.2012 року №618/2012, встановлено, що при виникненні обставин, які унеможливлюють оповіщення резервіста, прибуття його до військової частини для виконання обов'язків служби у військовому резерві в особливий період - в одноденний строк.
Таким чином, ОСОБА_1 повинен був в одноденний строк з моменту оголошення особливого періоду прибути до військової частини для виконання обов'язків служби у військовому резерві.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.04.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до 20.08.2024 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 20.08.2024 року ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Задоволення даної позовної вимоги, без належного розгляду відповідачем заяви позивача від 04.04.2024 року, призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до пункту 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 року №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що з метою недопущення повторного порушення прав позивача, суд вбачає за необхідне зобов'язати відповідача належним чином розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.04.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до 20.08.2024 року та надати вмотивовану письмову відповідь по суті заяви, виходячи з вимог Законів України "Про військовий обов'язок і військову службу", «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 1000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.04.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до 20.08.2024 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) належним чином розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 04.04.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до 20.08.2024 року та надати вмотивовану письмову відповідь по суті заяви, виходячи з вимог Законів України "Про військовий обов'язок і військову службу", «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник