Головуючий у 1-й інст.суддя Савченко Г.І. ряд. ст. зв. № 38
господарський суд Рівненської області справа № 2/115
Доповідач у 2-й інст.суддя Любашевський В.П.
25 вересня 2007 року м.Львів справа № 22а-1592/07
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:
доповідача у справі судді Любашевського В.П.
суддів Довгополова О.М.
Яворського І.О.
секретаря судового засідання Гідея К.М.
осіб, які взяли участь у справі:
від позивача- не прибув
від відповідача- Стельмащук О.В., довіреність № 2218/07 від 10.04.2007
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області
напостанову господарського суду Рівненської області від 27.04.2007р. у справі № 2/115
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Евен» багатогалузеве»
доУправління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області
провизнання нечинним рішення № 116 від 22.02.2007р., -
o:p> /o:p>
b style='mso-bidi-font-weight:normal'>ВСТАНОВИЛА:o:p>/o:p>
o:p> /o:p>
Позивач - ТзОВ «Евен» багатогалузеве» звернувся в господарський суд Рівненської області з позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області, у якому просить суд визнати нечинним рішення відповідача №116 від 22.02.2007р. про застосування до ТзОВ «Евен» багатогалузеве» фінансових санкцій.
Постановою суду першої інстанції від 27.04.2007р. у справі № 2/115 позов задоволено, рішення Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області № 116 від 22.02.2007р. визнано нечинним. При прийнятті постанови, суд першої інстанції, на підставі ч.7 ст. 9 КАС України, застосував аналогію закону і зазначив, що правовідносини по застосуванню адміністративно-господарських санкцій, встановлені ст. 205 ГК України, є подібними до правовідносин по застосуванню штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків. А тому, по аналогії із ст. 250 ГК України, оскаржуване рішення є нечинним, оскільки прийняте більше як через один рік з дня вчинення правопорушення, та більше шести місяців з дня виявлення.
Відповідач, не погоджуючись із застосуванням судом першої інстанції положень ст.250 ГК України, зазначає, що відносини у сфері пенсійного забезпечення не підпадають під дію Господарського кодексу України, так як діяльність Пенсійного фонду не є господарською. Управління Пенсійного фонду, згідно ст.ст. 4, 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», керується спеціальним законодавством, яким не встановлені строки застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків. А тому просить суд апеляційної інстанції, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою рішення управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі від 22.02.2007р. № 116 визнати правомірним.
Позивач заперечень на апеляційну скаргу не надав.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.
За даних обставин справи, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення, з наступних підстав:o:p>/o:p>
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, та не заперечується сторонами у справі, що згідно акту проведеної відповідачем перевірки № 95 від 29.06.2006р. до позивача рішенням № 116 від 22.02.2007р., за несвоєчасну сплату страхових внесків, застосована штрафна санкція у сумі 8665 грн. 95 коп. Порушення, за яке застосований штраф, вчинено в період квітень 2005 року - березень 2006 року. Виявлено правопорушення, згідно акту перевірки, 29.06.2006р. Штраф накладено оскаржуваним рішенням № 116 від 22.02.2007р., тобто більше як через рік після виявлення правопорушення.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем,який справляється на всій території України в порядку,встановленому цим Законом.Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Статтею 239 ГК України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядуваннявідповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленомузаконом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкцію, як адміністративно-господарський штраф.
В силу ч.1 ст. 241 ГК України - адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, щосплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету уразі порушення ним встановлених правил здійснення господарськоїдіяльності.
Статтями 14, 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.Страхувальник зобов'язанийнараховувати, обчислювати і сплачувати в установленістроки та в повному обсязі страхові внески
Таким чином, законодавець пов'язує господарську діяльність підприємств з їх обов'язком сплачувати страхові внески у відповідності із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповідності до ч.2 ст. 241 ГК України - перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Строки застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків законодавством про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не встановлені. Тобто, у даному випадку відсутній закон, що регулює правовідносини щодо строків застосування штрафних санкцій за несплату (несвоєчасну сплату) вказаних страхових внесків.
Частина 7 ст. 9 КАС України встановлює, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував до даних спірних правовідносин норми ст. 250 ГК України, якою передбачені строки накладення адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання.
Одночасно колегія судів зазначає, що оскільки статтею 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - передбачено, що на страхові внески не поширюється податкове законодавство, то і до спірних правовідносин щодо визначення строків накладення штрафу не можуть бути застосовані, за аналогією закону та права (ч.7 ст.9 КАС України), положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податківперед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та виніс постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 200 КАС України є підставою для залишення її без змін. При цьому, апеляційні вимоги відповідача є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, .200, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області на постанову господарського суду Рівненської області від 27.04.2007р. у справі № 2/115 залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги, безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Судді В.П.Любашевський
О.М.Довгополов
І.О.Яворський