ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 липня 2024 року Справа № 918/299/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024 у справі № 918/299/24 (суддя Андрійчук О.В., повний текст рішення складено 29.04.2024)
за позовом Комунального підприємства "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 2 206 740, 02 грн
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - Сухомлин А.А.;
Комунальне підприємство "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради (далі - позивач, КП "Рівнеелектроавтотранс") звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - відповідач, ТОВ "РОЕК"), у якому просить визнати недійсними додаткову угоду № 2 від 27.08.2021, додаткову угоду № 3 від 01.09.2021, додаткову угоду № 4 від 13.10.2021, додаткову угоду № 5 від 25.11.2021 та додаткову угоду № 6 від 10.12.2021 до договору № 16009-ВЦ на постачання електричної енергії споживачу від 28.04.2021, укладеного між КП "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради та ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", та стягнути кошти у розмірі 2 206 740,02 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за результатами процедури закупівлі UA-2021-03-05-010097-с між позивачем (споживач) та відповідачем (постачальник) укладено договір № 16009 - ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 28.04.2021 на суму 10415763,98 грн з ПДВ. За період дії договору з ініціативи постачальника збільшено ціну за електричну енергію з 1,64 грн без ПДВ до 2,7044 грн без ПДВ, тобто на 64,90 %. Позивач, проаналізувавши підстави внесення змін до договору шляхом підписання додаткових угод, якими збільшено ціну товару в сукупності на 64,90 %, зазначає, що укладення вказаних додаткових угод відбулося з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", тому вони підлягають визнанню недійсними. Також позивач зазначає, відповідач, на виконання умов договору, поставив позивачу 3982678 кВт*год. електричної енергії на загальну суму 10 620 517,11 грн, отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 2 206 740,02 грн, які підлягають стягненню в судовому порядку.
Правовими підставами позову, зокрема є положення ст. ст. 1, 5, 22, 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та ст. ст. 203, 216, 257, 1212 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024 позов задоволено.
Судове рішення мотивовано із посиланням на норми Закону України "Про публічні закупівлі" та ч. 1 ст. 215 ЦК України тим, що спірні додаткові угоди до договору № 16009-ВЦ на постачання електричної енергії споживачу від 28.04.2021 є недійсними, оскільки укладені в порушенням вимог закону, а тому існують підстави вважати, що кошти, які сплачені за спірними додатковими угодами підлягають до стягнення з відповідача на підставі ст. ст. 216, 1212 ЦК України.
До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "РОЕК" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024 у справі №918/299/24, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- судом першої інстанції в одне судове засідання було проведено підготовче засідання, в одне судове засідання розглянуто справу по суті і винесено рішення з повним текстом. При цьому, рішення було винесено виключно за доводах та аргументах, наданих позивачем, які не в повній мірі відображають суть спірних відносин, зокрема позивачем не було надано суду докази коливання ціни на ринку і судом не вбачалося потреби у їх дослідженні чи витребування задля повного з'ясування обставин справи та встановлення істинності. Крім того, судом не було прийнято до уваги взагалі надані відповідачем пояснення та заяву, оскільки, як вказав суд, за своїм змістом надані пояснення є відзивом на позов та подані на стадії розгляду справи по суті. І, при цьому відповідної ухвали не було винесено;
- 26.04.2024 відповідачем було подано до суду першої інстанції письмові пояснення та заяву про поновлення пропущеного строку для надання копій інформації із сайту Оператора ринку щодо підняття ціни по додаткових угодах № № 2, 4 та експертних висновків Рівненської торгово - промислової палати по додаткових угодах № № 3, 5, 6, в якості доказів, з проханням долучити їх до матеріалів справи. При цьому розгляд справи по суті було розпочато 29.04.2024. Тобто, пояснення та заява були подані до початку розгляду справи по суті, натомість суд першої інстанції зазначає у своєму рішенні зворотнє, ніби то на стадії розгляду справи по суті. Однак, судом першої інстанції не було прийнято їх до уваги, не винесено відповідної ухвалу, чим допущено порушення законодавчих норм, в тому числі ст. 119 ГПК України; не надано відповідачу можливості реалізувати своє право на оскарження ухвали про відмову, не надано можливості реалізувати право на надання пояснень, подання важливих доказів задля повноти розгляду справи і збереження принципу рівності сторін. Одночасно, судом першої інстанції допускається порушення п. 7 ч. 2 ст. 182 ГПК України, згідно якого у підготовчому засіданні суд вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання. Таким чином, судом першої інстанції не було забезпечено всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи, що сприяло би встановленню всіх обставин справи в повній мірі;
- законодавцем не обмежено будь - якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонами договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії, змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. При цьому зберігається обмеження щодо можливості збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови, що ця зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у разі коливання ціни такого товару на ринку; якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю);
- у зв'язку з підвищенням ціни на ринку електричної енергії, керуючись вимогами ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та умовами договору між ТОВ "РОЕК" та КП "Рівнеелектроавтотранс" було укладено спірні додаткові угоди. Додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару укладанні між сторонами у відповідності до вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та умов договору без порушення вимог чинного законодавства. Крім того, ціна за одиницю товару, яка вказана в кожній з додаткових угодах не перевищує 10 % та не призводить до збільшення суми, визначеної в договорі. Збільшення ціни обґрунтовано згідно норм чинного законодавства та документально підтверджено;
- судом першої інстанції до спірних правовідносин не застосовано ст. 632 ЦК України, в якій передбачено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч. 3);
- зважаючи, що спір виник внаслідок неправильних дій зокрема позивача, тому при розподілі судових витрат необхідно було покласти витрати зі сплати судового спору порівну на кожну зі сторін;
- апелянт звертає увагу суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі 922/2321/22, предметом розгляду у якій були вимоги,які аналогічні справі, що наразі розглядається апеляційними судом. Великою Палатою Верховного Суду розглядалася справа, де прокуратура представляла інтереси держави, в тому числі в особі Північного офісу Державної аудиторської служби, тобто уповноваженого державою органу здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель. Натомість, у справі № 918/299/24 позивачем є комунальне підприємство, яке виконувало договірні зобов'язання в частині оплати за власні кошти, бюджетні кошти не залучалися.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В.
Листом від 20.05.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.
29.05.2024 до суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "РОЕК" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024 у справі № 918/299/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 17.07.2024 о 14:45 год.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 16.07.2024 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії у даній справі - Петухова М.Г., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді - члена колегії у судовій справі.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.
КП "Рівнеелектроавтотранс" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає наступне:
- так як письмові пояснення, які за своєю суттю є відзивом на позов, подані відповідачем на стадії розгляду справи по суті, відтак вони правомірно залишені судом без розгляду. Так само докази, подані відповідачем, не прийнятті судом, оскільки із поданої заяви судом не установлено існування об'єктивних підстав для неможливості їх подання у встановлений ГПК України строк. Відповідач, у строк встановлений судом, не скористався своїм правом на подання відзиву та доказів у справі, тому судом на законних підставах не було розглянуто подані скаржником документи вже після спливу вищевказаних строків;
- у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі;
- немає необхідності у дослідженні доказів коливання ціни на ринку, оскільки, по-перше позивачем і не оспорювалось питання неналежного підтвердження коливання ціни на електричну енергію на ринку, та по - друге, додаткові угоди № 2-6 є недійсними в силу порушення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, що є позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22, яка вказана в постанові від 24.01.2024. Тобто, незважаючи на коливання ціни на ринку електричної енергії, в будь якому, разі ціна за одиницю товару не могла бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору, тому всі наступні додаткові угоди є недійсними, оскільки порушують цю норму.
ТОВ "РОЕК" надіслало до суду клопотання про зупинення провадження у справі №918/299/24 до прийняття остаточного рішення у справі № 918/650/23. Дане клопотання мотивоване тим, що до вирішення справи № 918/650/24, в якій заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договору № 16009-ВЦ на постачання електричної енергії споживачу від 28.04.2021, додаткові угоди якого визнаються недійними у даній справі, об'єктивно унеможливлює розгляд справи № 918/299/24. Додаткові угоди не можуть бути чинними за відсутності договору, відтак провадження у даній справі підлягає зупиненню.
В судовому засіданні 17.07.2024 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові; підтримав заявлене ним клопотання про зупинення провадження у справі.
Позивач (його представник) в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду позивач повідомлявся належним чином.
Розглянувши в судовому засіданні 17.07.2024 клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 918/299/24 до прийняття остаточного рішення у справі № 918/650/23, суд зазначає наступне.
Статтями 227, 228 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Водночас для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з'ясовувати: як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (ст. 114 ГПК України). Правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 910/15364/17, від 15.03.2019 у справі № 910/17243/17 та від 27.03.2019 у справі № 910/15707/17.
Mетою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі, у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 4, 6 ст. 75 ГПК України).
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясувати: як саме справа, яка розглядається господарським судом, пов'язана зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлена неможливість розгляду справ.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 27.10.2021 у справі №922/3114/20, від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19, від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17, від 16.01.2020 у справі №908/1188/19.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач в своєму клопотанні не навів обґрунтувань стосовно обставин, що будуть встановлені у справі № 918/650/23, та які матимуть значення для вирішення справи № 918/299/24.
Так, суд зазначає, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.07.2024 відкрито провадження у справі № 918/650/24 за позовом ТОВ "РОЕК" до КП "Рівнеелектроавтотранс" Рівненської міської ради про визнання недійсним договору № 16009-ВЦ від 28.04.2021 та про застосування до сторін договору двосторонньої реституції у вигляді стягнення 11 369 128 грн.
Суд звертає увагу на те, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарському суду потрібно у кожному випадку з'ясовувати чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ. Аналогічна за змістом позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 910/15364/17, від 04.08.2021 у справі №903/636/20, від 14.09.2022 у справі № 911/1977/21.
В той же час, зупинення провадження у справі, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, матиме наслідком затягування судового процесу та призводитиме до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
З огляду на викладене, заявником не доведено існування об'єктивної неможливість розгляду даної справи до розгляду справи № 918/650/23, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно - західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним судом, 28.04.2021 між позивачем (споживач) та відповідач (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 16009-ВЦ, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Найменування предмета закупівлі: Електрична енергія (код згідно з ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія) (п. 2.1 договору).
Згідно з п. 2.2. договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Відповідно до п. 3.1., 3.3. початком постачання електроенергії споживачу є дата, зазначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 1 до цього договору. Постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору.
Загальна сума договору становить: 10 415 763,98 грн з ПДВ, в т.ч. ПДВ - 1 735 960,66 грн. Споживач розраховується з постачальником за електроенергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 1 до цього договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному вебсайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електроенергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до cпоживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані і рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки cпоживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (спецрахунок). Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни. Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії безпосередню оператору системи розподілу. Споживач здійснює оплату авансового платежу за поточний розрахунковий період та оплату планового платежу впродовж діючого розрахункового періоду в такому порядку: 30% від заявленого обсягу на розрахунковий період (що був запланований споживачем та наданий оператору системи) до 10-го числа поточного місяця; 40% від заявленого обсягу на розрахунковий період (що був запланований споживачем та наданий оператору системи) до 20-го числа поточного місяця; 30% від заявленого обсягу на розрахунковий період (що був запланований споживачем та наданий Оператору системи) до 28-го числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання споживач сплачує до 10-го числа місяця, що слідує за розрахунковим. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних вебсайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки. Порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної споживачем. Комерційна пропозиція, яка є додатком 1 до цього договору, має містити наступну інформацію: 1) ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи); 2) спосіб оплати (згідно з п. 5.7. договору); 3) термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати, 4) спосіб оплати послуг з розподілу - здійснюється споживачем напряму оператору системи розподілу/передачі; 5) розмір пені за порушення строку оплати або штраф; 6) розмір компенсації споживачу за недодержання постачальником якості надання комерційних послуг; 7) розмір штрафу за дострокове розірвання договору у випадках, непередбачених умовами договору; 8) термін дії договору - до 31.12.2021; 9) можливість надання пільг, субсидій. Після підписання комерційних пропозицій сторонами внесення змін до них можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством. Коригування заявлених величин споживання електричної енергії. У разі необхідності споживач може не пізніше ніж за три календарних дні до останнього дня розрахункового періоду здійснити коригування обсягів постачання електричної енергії, збільшити/зменшити заявлений обсяг постачання електричної енергії, без застосування будь-яких санкцій (п. 5.1 - 5.8., 5.12.- 5.14. договору).
Згідно з п. 13.7. договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін.
Пунктом 13.8. договору визначено, що умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі - продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (РДН) та внутрішньодобовому ринку (ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП "Оператор Ринку" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua. - згідно з ч. 6 ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) Аналізів роботи ринку "добу наперед"та внутрішньодобового ринку за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП "Оператор ринку" або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг ціни на товари, визначати зміни ціни товару на ринку. Нова змінена ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення, покращення якості предмета закупівлі. за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі. Продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документального підтверджених об'єктивних обставин. що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі про закупівлю. Погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку. зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування. Зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за договором. У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у договорі; нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (в тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП). Дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
Відповідно до п. 13.9. договору сторона, яка ініціює внесення змін до договору на підставі наведених випадків, повинна надати письмового листа іншій стороні із зазначенням конкретної підстави внесення змін до істотних умов договору, визначених п. 13.8 цього договору.
Цей договір укладається на строк до 31.12.2021, та набирає чинності з дати підписання договору та всіх його додатків до нього (п. 13.1. договору).
Відповідно до заяви - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 18046-ВЦ/101 від 15.03.2021), підписаною споживачем - Управлінням освіти виконавчого комітету Вараської міської ради, початок постачання - з січня 2021 року.
У додатку 1 до заяви - приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 16009-ВЦ від 28.04.2021, передбачено види об'єктів, адреси об'єктів та ЕІС-коди точки (точок) комерційного обліку.
Між сторонами підписано "Комерційну пропозицію № "Планова - Тендер" (додаток 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 16009-ВЦ від 28.04.2021) (Комерційна пропозиція), відповідно до п. 1 якої ціна за електричну енергію (кВт*год) (одиницю товару) становить 1,46 грн/кВт*год без ПДВ, та визначається відповідно до формули: Ц(спож) = Цзак + Цп + Тпередача (грн/ кВт*год), де: Цзак - закупівельна ціна електричної енергії постачальником для споживача на ринках електричної енергії за розрахунковий період, грн/кВт*год; Цп - ціна за послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу, грн/кВт*год; Тпередача - тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго" (затверджується Регулятором та розміщується на сайті постачальника), грн/кВт*год. Ціна на електроенергію для споживача Ц(спож) та/або її складові включатимуть всі обов'язкові податки (крім ПДВ, що обліковується окремо), збори та платежі, що передбачені правилами ринків електроенергії, законодавством та іншими нормативними документами (зокрема, акцизний податок, внески на регулювання, вартість послуг оператора ринку, що надаються на РДН/ВДР, тощо). Всі складові ціни, крім Цп, є такими, що не залежать від постачальника, та можуть бути змінені в рамках даної комерційної пропозиції з повідомленням споживача про зміни.
Спосіб оплати визначено у розділі 3 Комерційної пропозиції. Так, споживач здійснює оплату планових платежів впродовж діючого розрахункового періоду у такому порядку: 30% від заявленого обсягу на розрахунковий період (що був запланований споживачем та наданий оператору системи) до 10-го числа поточного місяця, 40% від заявленого обсягу на розрахунковий період (що був запланований споживачем та наданий оператору системи) до 20-го числа поточного місяця; 30% від заявленого обсягу на розрахунковий період (що був запланований споживачем та наданий Оператору системи) до 28-го числа поточного місяця. Сума попереднього платежу визначається шляхом множення заявлених споживачем на відповідний розрахунковий період договірних величин споживання електричної енергії споживання електричної енергії на ціну, що визначена постачальником з урахуванням п.1 комерційної пропозиції та зазначена у рахунку на оплату. Оплата здійснюються грошовими коштами на розрахунковий рахунок ТОВ"РОЕК", вказаний у рахунку на оплату та Акті приймання - передачі електричної енергії.
Згідно з п. 4 Комерційної пропозиції по закінченню розрахункового періоду постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії споживачем та надає споживачу рахунок - фактуру та/або акт приймання - передачі на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді. Споживач здійснює оплату протягом п'яти робочих днів від дня отримання рахунку та/або Акту приймання - передачі грошовими коштами на рахунок ТОВ "РОЕК", але не пізніше ніж до 10 числа місяця, що слідує за розрахунковим. У випадку припинення (або розірвання) договору, у т. ч. дострокового, споживач зобов'язаний оплатити постачальнику остаточний рахунок та/або Акт приймання - передачі за спожиту електричну енергію з урахуванням п. 1. комерційної пропозиції. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку.
Договір набирає чинності з дати підписання сторонами, поширює свою дію на правовідносини, що виникли між сторонами до його укладення з 28.04.2021, і укладається на строк до 31.12.2021. а в частині розрахунків договір діє до повного його виконання на вартість, зазначену в п. 1 цієї комерційної пропозиції. Цей договір, відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", може бути продовжений на строк, достатній для проведення процедури закупівлі електричної енергії на наступний рік в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної у цьому договорі (абз. 1, 2 п. 9 "Комерційної пропозиції").
Відповідно до п. 1 Додатку 2 до договору "Комерційна пропозиція" ціна за електричну енергію (кВт*год) (одиниця товару) становить 1,64 грн/кВт*год без ПДВ.
Згідно з Додатком № 3 до договору кількість електроенергії, що постачалась згідно з договором, становила 5292 563,00 грн/кВт*год.
09.07.2021 відповідач звернулося до позивача з листом № 2488, в якому вказано, що із змісту даних офіційного вебсайту ДП "Оператор ринку" відбулося значне зростання ціни на "ринку на добу на перед" та внутрішньо добовому ринку (РДН/ВДР) в червні місяці 2021 року, відтак є усі правові підстави для внесення змін до договору в частині збільшення ціни, але не більше, ніж на 10 %, при цьому така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. До листа додано для підписання примірник додаткової угоди та роздруківка аналізу роботи ринку РДН/ВДР з вебсайту ДП "Оператор ринку".
27.08.2021 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу, за п. 1. якої ціна за одиницю товару (кВт*год.) становить 1,92236 грн/кВт*год без ПДВ; вказана додаткова угода розповсюджує дію з 01.07.2021.
01.09.2021 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу, за п. 1. якої ціна за одиницю товару (кВт*год.) становить 2,08505 грн/кВт* без ПДВ; вказана додаткова угода розповсюджує дію з 01.08.2021.
13.10.2021 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 4 до договору про постачання електричної енергії споживачу, за п. 1. якої ціна за одиницю товару (кВт*год.) становить 2,26398 грн/кВт*год без ПДВ; вказана додаткова угода розповсюджує дію з 01.09.2021.
25.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 5 до договору про постачання електричної енергії споживачу, за п. 1. якої ціна за одиницю товару (кВт*год.) становить 2,46079 грн/кВт* без ПДВ; вказана додаткова угода розповсюджує дію з 01.10.2021.
10.12.2021 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 4 до договору про постачання електричної енергії споживачу, за п. 1. якої ціна за одиницю товару (кВт*год.) становить 2,7044 грн/кВт*год без ПДВ; вказана додаткова угода розповсюджує дію з 01.11.2021.
Внаслідок укладених додаткових угод відбулося збільшення ціни за одиницю товару на 64,90 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору.
На виконання договору відповідач передав, а позивач прийняв 3 982 678 кВт*год електроенергії на загальну суму 10 620 517,11 грн, що підтверджується актами приймання-передачі електроенергії за травень 2021 № А-6089451535 - 413170 кВт на суму 813 113,63 грн, за травень 2021 № А-6170794777- 468 кВт на суму 921,02 грн, за червень 2021 № А-6220747338 - 473012 кВт на суму 930 881,96 грн, за червень 2021 № А-6139069881- 450 кВт на суму 885,60 грн, за липень 2021 № А-6078020150- 474 637 кВт на суму 1 086 996,33 грн, за липень 2021 № А-612384163- 465 кВт на суму 1 062,75 грн, за серпень 2021 № А-6125179165- 491 170 кВт на суму 1 313 175,40 грн, за серпень 2021 № А-6337848417- 465 кВт на суму 1 246,01 грн, за вересень 2021 № 470008972/9/1- 498 191 кВт на суму 1 353 473,34 грн, за вересень 2021 № 470070538/9/1- 378 кВт на суму 1 026,94 грн, за жовтень 2021 № 470008972/10/1- 591 252 кВт на суму 1 606 299,23 грн, за жовтень 2021 № 470070538/10/1- 378 кВт на суму 1 051, 39 грн, за листопад 2021 № 470008972/11/1- 626 991 кВт на суму 1 991 109,02 грн, за листопад 2021 № 470070538/11/1- 375 кВт на суму 1 198,76 грн, за грудень 2021 № 470008972/1/1/1- 410895 кВт на суму 1 333 469,33 грн, за грудень 2021 № 470070538/12/2- на суму 183 289,53 грн, за грудень 2021 № 470070538/12/1- 372 кВт на суму 1 316,87 грн.
Позивач, у свою чергу, вартість переданої електроенергії оплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученнями № 600 від 28.04.2021 на суму 431 160 грн, № 659 від 07.05.2021 на суму 402 065 грн, № 650 від 07.05.2021 на суму 5 920 грн, № 700 від 19.05.2021 на суму 536 085 грн, № 758 від 27.05.2021 на суму 402 65 грн, № 904 від 18.06.2021 на суму 196 800 грн, № 957 від 25.06.2021 на суму 143 000 грн, № 1039 від 09.07.2021 на суму 343 860 грн, №1040 від 09.07.2021 на суму 3 940 грн, № 1098 від 19.07.2021 на суму 458 480 грн, № 1156 від 27.07.2021 на суму 294 650 грн, № 1265 від 09.08.2021 на суму 200 000 грн, № 1321 від 18.08.2021 на суму 479 423 грн, № 1369 від 26.08.2021 на суму 394 698 грн, № 1377 від 27.08.2021 на суму 200 000 грн, № 1473 від 08.09.2021 на суму 450 375 грн, № 1524 від 17.09.2021 на суму 400 000 грн, № 1590 від 27.09.2021 на суму 480 000 грн, № 1707 від 08.10.2021 на суму 474 871 грн, № 1734 від 19.10.2021 на суму 486 800 грн, № 1809 від 26.10.2021 на суму 489 020 грн, № 1920 від 09.11.2021 на суму 486 830 грн, № 1998 від 19.11.2021 на суму 649 108 грн, № 2061 від 25.11.2021 на суму 486 830 грн, № 2100 від 30.11.2021 на суму 100 000 грн, № 2200 від 09.12.2021 на суму 144 562,63 грн, № 2201 від 09.12.2021 на суму 619 855 грн, № 2250 від 17.12.2021 на суму 500 000 грн, № 2318 від 24.12.2021 на суму 500 000 грн.
Предметом позову у справі є вимоги позивача про визнання недійсними спірних додаткових угод та стягнення коштів. Позовні вимоги мотивовані тим, що укладення додаткових угод суперечить вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому вони підлягають визнанню недійсними. Внаслідок укладення спірних додаткових угод відповідач безпідставно отримав кошти, які, на думку позивача, належить стягнути з відповідача на підставі ст. ст. 216, 1212 ЦК України.
Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Статтею 20 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що відкриті торги є основною процедурою закупівлі (частина 1); під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи. Для проведення відкритих торгів має бути подано не менше двох тендерних пропозицій (частина друга).
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 22 цього Закону тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов.
Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
У ч. 4 ст. 41 цього Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
За змістом ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент укладення додаткових угод) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (пункт 2 цієї частини).
Таким чином системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, зроблено висновок, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (пункт 56).
В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (пункт 57).
Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі" (пункт 58).
Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19.04.2020 не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку (пункт 59).
Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" № 114-IX від 18.09.2019 (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії (пункт 60).
Отже, в новій редакції норма п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів (пункт 61).
Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі (пункт 62).
За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю (пункт 63).
Внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель" від 03.06.2021 № 1530-IX зміни до п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, якими у першому реченні слова "підписання договору про закупівлю" замінено словами "підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного" не можуть бути підставою для іншого висновку про застосування цієї норми, щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару погодженого сторонами договору, ніж наведений вище.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем за результатами проведеної процедури закупівлі електричної енергії відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі" було укладено з відповідачем договір № 16009 - ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 28.04.2021 на суму 10415763,98 грн з ПДВ, з терміном поставки до 31.12.2021.
У договорі сторони обумовили усі істотні умови.
У додатку № 2 до договору "Комерційна пропозиція" сторони визначили, що ціна за електричну енергію (кВт*год) (одиницю товару) становить 1,46 грн/кВт*год без ПДВ. При цьому додатковою угодою № 1 від 09.07.2021, визначена ціна за одиницю електричної енергії в розмірі 1,77446 грн/кВт*год без ПДВ та 2, 129352 грн/кВт*год з ПДВ.
Суд звертає увагу, що відповідно до п. 13.8 договору від 28.04.2021 № 16009 - ВЦ, сторони визначили, що умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі - продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (РДН) та внутрішньодобовому ринку (ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП "Оператор Ринку" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua. - згідно ч. 6 ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) Аналізів роботи ринку "добу наперед" та внутрішньодобового ринку за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП "Оператор ринку" або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг ціни на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.
Матеріалами справи підтверджується, що у подальшому між позивачем та відповідачем упродовж серпня - грудня 2021 року укладено п'ять додаткових угод (від 27.08.221, від 01.09.2021, від 13.10.2021, від 25.11.2021 та від 10.12.2021) до договору від 28.04.2021 № 16009 - ВЦ, якими поступово збільшено вартість електричної енергії за липень - листопад 2021 року на 64,90 %, а саме з 1,63999 грн/кВт*год без ПДВ до 2,7044 грн/кВт*год. без ПДВ.
Як встановлено апеляційним судом, підписанням додаткової угоди № 2 вартість електричної енергії зросла на 17,22 %, додаткової угоди № 3 вартість електричної енергії зросла на 27,14 %, додаткової угоди № 4 вартість електричної енергії зросла на 38,05 %, додаткової угоди № 5 вартість електричної енергії зросла на 50,05 %, додаткової угоди № 6 вартість електричної енергії зросла на 64,90 %.
Водночас, в силу п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Колегія суддів зазначає, що при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Таких доказів у встановленому порядку відповідачем надано не було та відповідних обставин судом апеляційної інстанції не встановлено. Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.
Натомість, судом встановлено, що сторони послідовно збільшували вартість електроенергії, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для ТОВ "РОЕК".
Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".
Колегія суддів вказує, що метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/4058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22 прийнятих у подібних правовідносинах, за наслідками розгляду спорів про визнання недійсними додаткових угод, що були укладені під час дії нової редакції Закону України "Про публічні закупівлі", яка вступила в законну силу 19.04.2020 та застосовується до спірних правовідносин.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Поряд з цим, перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10 % у спосіб укладення оскаржуваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції ТОВ "РОЕК" у тендері з метою перемоги.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що додаткові угоди від 27.08.221 № 2, від 01.09.2021 № 3, від 13.10.2021 № 4, від 25.11.2021 №5 та від 10.12.2021 №6 до договору від 28.04.2021 № 16009 - ВЦ укладені з порушенням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тому підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в розмірі 2 206 740,02 грн, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Враховуючи те, що спірні додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором, мали регулюватись додатковою угодою № 1 від 09.07.2021, згідно з якою ціна за одиницю електричної енергії становить 1,77446 грн/кВт*год без ПДВ та 2, 129352 грн/кВт*год з ПДВ.
Отже, вартість поставленої відповідачем електричної енергії в розмірі 26 119 кВт*год. становить 8 413 777,11 грн, проте позивач за вказаний обсяг спожитої електричної енергії сплатив відповідачу 10 620 517,13 грн, відтак грошові кошти в сумі 2 206 740,02 грн (10 620 517,13 грн - 8 413 777,11 грн) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам ст. 216, 1212 ЦК України.
Щодо доводів відповідача про те, що суд першої інстанції під час розгляду справи неправомірно не прийняв до уваги подані відповідачем письмові пояснення та заяву про поновлення пропущеного строку для надання доказів, то суд зазначає наступне.
Згідно з п. 2, 4, 5 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Відповідно до ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 3-5 ст. 80 ГПК України).
Розкриття своїх доказів сторонами під час подання суду перших заяв по суті справи (позов, відзив, пояснення третьої особи) є обов'язковим елементом, що забезпечує функціонування основних засад господарського судочинства, зокрема принципу змагальності сторін, оскільки змагальність полягає у праві сторін завчасно ознайомитися з доказами, представленими іншими учасниками процесу, у праві бути поінформованими про аргументи один одного до початку розгляду справи по суті.
Отже, розкриття доказів є процедурою, в межах якої здійснюється діяльність з метою повідомлення осіб, які беруть участь у справі, та суду про наявні в конкретного учасника справи докази або повідомлення таких осіб про докази, якими сторона у справі збирається скористатися у процесі, та з метою надання можливості всім учасникам справи ознайомитися з такими доказами та змістом кожного з них.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
У свою чергу, вказана справа розглядалася за правилами загального позовного провадження, тобто як зі стадією підготовчого провадження, так і розгляду справи по суті.
Згідно з правилами ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Відповідно до приписів ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
За правилами ст. 201 ГПК України з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті. Суд зазначає, що у справі відповідачу забезпечене право на ефективне представлення в суді своєї справи.
У силу вимог ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Статтею 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено апеляційним судом, 22.03.2024 Господарським судом Рівненської області було відкрито провадження у справі № 918/299/24 за правилами загального позовного провадження; підготовче провадження у справі призначено на 15.04.2024 о 14:30 год.; встановлено відповідача строк на подання відзиву на позовну заяву у 15 днів з дня вручення вказаної ухвали суду.
Дана ухвала суду доставлена в електронний кабінет відповідача 25.03.2024 о 11:35 год., тобто строк на подання відзиву закінчився 09.04.2024.
В той же час, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті на 29.04.2024.
У судові засідання 15.04.2024 та 29.04.2024 відповідач не з'явився, відзиву у порядку ст. 165 ГПК України не подав, також не повідомив про причини неможливості подання відзиву у встановлені строки.
29.04.2024 від відповідача надійшли до суду першої інстанції письмові пояснення, які за своєю суттю є відзивом на позов, а також заява про поновлення пропущеного строку для долучення документів до матеріалів справи.
Враховуючи те, що письмові пояснення, які за своєю суттю є відзивом на позов, подані відповідачем на стадії розгляду справи по суті, відтак вони правомірно залишенні судом першої інстанції без розгляду. Також докази, подані відповідачем, правильно не прийнятті судом першої інстанції, оскільки із поданої заяви судом не установлено існування об'єктивних підстав для неможливості їх у подання у встановлений ГПК України строк.
Наведені відповідачем підстави для поновлення пропущеного строку для долучення документів (доказів) до матеріалів справи, а саме те, що в штаті юридичного відділу відповідача, працює лише чотири працівника, які мають право представляти інтереси товариства та через їх завантаженість своєчасно підготувати та подати відзив та документи (докази) до суду першої інстанції не вбачалося за можливе; перебування у відпустці фахівця з обробки кореспонденції та архівних документів; тривалість робочого дня з 8:00 год. до 17:15 год. (понеділок - вівторок) та 8:00 год. - 16:00 год. (п'ятниця), не є тими обставинами, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
В даному випадку обставини, на які послався відповідач безумовно пов'язано виключно з волевиявленням самого відповідача; всупереч вказаним вимогам процесуального закону, відповідач не мотивує в чому полягає винятковість випадку неподання ним доказів, що мають вплив на результат вирішення даного спору до суду першої інстанції у встановлений строк та не вказує доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
При цьому суд приймає до уваги те, що ст. 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та має зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на приписи процесуального закону встановлення поважності (неповажності) причин пропуску процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду.
Також судом апеляційної інстанції, із урахуванням предмету та підстав заявленого у даній справі позову, не встановлено необхідності застосування до спірних правовідносин норм ч. 3 ст. 632 ЦК України.
Щодо доводів відповідача в частині розподілу судових витрат, то суд вказує, що згідно ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Як вбачається із матеріалів справи, саме відповідач був ініціатором укладення незаконних додаткових угод до договору від 28.04.2021 № 16009 - ВЦ, які суд визнав недійсними.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.
Із урахуванням викладеного, відповідачем, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024 у справі № 918/299/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "РОЕК" - без задоволення.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024 у справі № 918/299/24 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений 22 липня 2024
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.