Справа №:755/10404/24
Провадження №: 2-а/755/141/24
"10" липня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання / перебування на території України від 29.05.2024 серія НОМЕР_6, складену старшим інспектором відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Солов'янчик С.І.; справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП за постановою від 29.05.2024 серія НОМЕР_6 закрити.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому на праві власності належить транспортний засіб MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_2 та загальний напівпричіп контейнеровоз, державний номерний знак НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 . Так, 07.06.2024 поштовою кореспонденцією одержано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України від 29.05.2024 серія НОМЕР_6 . Відповідно до постанови від 29.05.2024 серія НОМЕР_6 старшим інспектором відділу впровадження системи автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Солов'янчик С.І., яка розглянула відомості з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічних засобів WIM78, WAGA-WIM35, зав.№ 16 встановила: 29.05.2024 о 15 год.57 хв., за адресою H-11, км 76+702, Дніпропетровська обл., ОСОБА_1 , власник MAN TGX 18.440, ДНЗ НОМЕР_2 , допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,075% (2.03 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 1321 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У зв'язку з чим на нього накладено штраф у сумі 8 500,00 грн. Цією ж постановою від 29.05.2024 серія НОМЕР_6 зафіксовано, що виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу, загальна маса - 42 030,00 кг. Вважає постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 29.05.2024 серія НОМЕР_6 незаконною. Вказав, що Правила дорожнього руху не були порушені з огляду на те, що 29.05.2024 автомобіль MAN TGX 18.440, державний номерний знак НОМЕР_2 виконував рейс з перевезення вантажу. При цьому, для перевезення вантажу був використаний загальний напівпричіп контейнеровоз, державний номерний знак НОМЕР_3 . Як зафіксовано товарно-транспортною накладною № 1 від 29.05.2024, здійснювалося перевезення вантажу вагою нетто 27 480 кг, а брутто 42 480 кг (зафіксовано при навантаженні), та 42 280,00 кг (зафіксовано ТОВ «ТІС Зерно» при розвантаженні), що з урахування похибки відповідає, зафіксованому у Постанові від 29.05.2024 серія НОМЕР_6, показнику. Із матеріалів фотофіксації Сервісу перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі вбачається, що відповідно до зображень транспортного засобу в момент учинення правопорушення, наявних за посиланням, що зазначене у постанові НОМЕР_6 від 29.05.2024, зафіксовано факт руху двохвісного тягача марки MAN TGX.440, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в зчепленні транспортним засобом реєстраційний номер НОМЕР_7 . В свою чергу, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_7 належить напівпричепу марки KRONE, тип SDP/27/3E11, комерційний опис SDP 27, номер шасі НОМЕР_8 . В особливих відмітках свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 вказано, що цей транспортний засіб: «ЗАГАЛЬНИЙ НАПІВПРИЧІП Н/ПР- КОНТЕЙНЕРОВОЗ ПЕРЕОБ.ПІДЙОМ.МЕХАН.ГІДРАВЛІЧ.СИСИТ. ФІТІНГИ ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ КОНТЕЙН. 1В. З МОЖЛ. САМОСКИД. РОЗВАНТАЖ. ІДЕНТИФ НОМЕР ШАСІ WKESD000000419792 ПРОДУБ. В УМ. НДБСЕ «САНТОДОР». Таким чином відповідальність за частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає тільки в разі перевищення від норми на 5 і більше відсотків. Отже, враховуючи те, що максимальна вага транспортного засобу у складі напівпричіпу (контейнеровоза), державний номерний знак НОМЕР_3 визначена до 42 тонн, то перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 5% (що є складом адміністративного правопорушення) відбувається при максимальній фактичній масі 44,1 тони. Водночас, ним не допущено перевищення дозволеної фактичної загальної ваги транспортного засобу понад 44,1 тону, що зафіксовано як в оскаржуваній постанові, так і в товарно-транспортній накладній № 1 від 29.05.2024. Оскільки виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу не перевищили нормативні вагові параметри транспортних засобів та допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги, за яких настає адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 1321 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 29.05.2024 року серія НОМЕР_6, стосовно нього, не відповідає вимогам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.06.2024 було відкрито провадження у цій справі, яку призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін та призначено судове засідання на 10.07.2024, відповідачу роз'яснено процесуальне право подати відзив на позовну заяву у строк не пізніше дати розгляду справи.
04.07.2024 до суду від представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті - Суботи О.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити позивачу у задоволенні вимог, посилаючись на те, що транспортний засіб на якому зафіксовано перевищення вагових норм перевозився вантаж в напівпричепах з високими бортами та відкритим верхом. Напівпричіп контейнеровоз є транспортним засобом, що відноситься до класу колісної техніки суворого функціонального призначення, який необхідний для організації транспортування стандартних морських, залізничних та спеціалізованих контейнерів. При визначенні максимально допустимої ваги перевезення для контейнеровозів, як умову встановлено не просто здійснення такого перевезення контейнеровозом, а здійснення перевезення контейнеровозом саме контейнерів. Оскільки в реєстраційних документах транспортний засіб вказано як «контейнеровоз», тобто як колісний транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів, то і його експлуатація повинна відповідати як його конструкції, так і його призначенню. З аналізу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, вказаний напівпричіп призначений для перевезення контейнерів, однак, з матеріалів фотофіксації спостерігається, що перевізник не використовував свій спеціалізований напівпричіп як контейнеровоз і не перевозив вантаж у контейнері. Однак, самого напівпричепу контейнеровоз недостатньо для того щоб застосовувати норму пункту 22.5 ПДР України - максимально допустимої ваги перевезення для контейнеровозів як 44 000 кг тому, що з матеріалів фотофіксації видно, що перевізник не використовував свій спеціалізований напівпричіп як контейнеровоз і не перевозив вантаж у контейнері. А отже, з наведеного вище, можна стверджувати, що транспортний засіб рухався з порушенням вагових норм, адже в підпункті «б» пункту 22.5 ПДР України, чітко вказано, що максимальне значення фактичної маси автомобіля 44 тони передбачене саме для перевезення двохвісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Конструкція вантажних контейнерів повинна відповідати ряду встановлених вимогам даного стандарту та вимогам Міжнародної Конвенції по безпечним контейнерам, а саме не допускати можливості вилучення вантажу із запертого контейнера або завантаження в нього вантажу без залишення видимих слідів зламу або пошкодження печатей та пломб, також не має передбачати наявність потайних місць для приховування вантажу. Усі контейнери мають спиратись на свої нижні кутові та проміжні фітинги, на фотознімках зроблених під час вчинення правопорушення, видно, що транспортний засіб, який проходить рамку вагового контролю відсутні фітинги, а також маркування які передбачені Міжнародними договорами та п.17.2-17.5 Правил № 363. Позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням. Відсутність контейнеру підтверджується і фотознімками, зробленими під час фіксації факту порушення. Разом із тим, відповідно до п.17.9 Правил № 363, приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється: при наявності договору - на підставі заявки, а при відсутності договору - разового договору. Саме договір про перевезення вантажів контейнером є належним доказом надання послуг з перевезення вантажу контейнеровозом, а не товарно-транспортна накладна, подана позивачем. Зазначене, вказує на відсутність належних доказів перевезення вантажів за допомогою контейнерів. Позивачем не надано доказів того, що на розміщеному напівпричепі знаходився контейнер із відповідним маркуванням. Окрім того, так само відсутні будь-які ознаки перевезення контейнерів на зображеннях транспортного засобу в момент вчинення правопорушення. Таким чином позивач здійснював вантажні перевезення контейнеровозом з порушенням правил їх експлуатації в розумінні вищезазначених міжнародних та національних норм, тому у такому разі він мав право перевозити вантаж з дотриманням 22.5 Правил дорожнього руху - не більше 40 т., адже навантаження 44 тони допускається лише у разі експлуатації контейнеровоза за його прямою спеціалізацією при перевезення контейнерів. Використання конструкції, візуально схожої на контейнер є намаганням та штучно збільшити максимальне дозволене навантаження транспортного засобу всупереч нормам законодавства України. При цьому, позивачем до матеріалів справи не долучено належних доказів, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який належать позивачу, здійснювалися безпечні вантажні перевезення в контейнері згідно з їх призначенням. Отже, позивач здійснював перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні вищезазначених норм, тому фактична маса для такого транспортного засобу має бути не більше 40 тон.
08.07.2024 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - Шпортила Я.І. надійщла відповідь на відзив, яка не може бути взята судом до уваги, оскільки у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив). Позовна заява до суду надійшла у порядку ст. 286 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, доходить наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Як убачається з матеріалів справи, 29.05.2024 старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) на наземному транспорті Солов'янчик Світланою Іванівною було винесено постанову серії ВМ № 00005063 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 грн.
Зі змісту даної постанови вбачається, що 29.05.2024 о 15 год. 57 хв. за адресою Н-11, км 76+702, Дніпропетровська обл. автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 18.440 д.н. НОМЕР_2 та ОСОБА_1 допустив рух транспортного засобу із перевищення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, а саме: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,075 % (2,03 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , KRONE SDP/27/3E11, 2008 року випуску, є загальним напівпричепом Н/ПР контейнеровозом, який було переобладнано.
Згідно транспортно-товарної накладної № 1 від 29.05.2024 вага брутто складає 42480 тон, загальний напівпричіп контейнеровоз KRONE SDP/27/3E11 НОМЕР_2 .
Відповідно до постанови серія НОМЕР_6 від 29.05.2024, порушення було зафіксовано 29.05.2024 о 15 год. 57 хв. за адресою Н-11, км 76+702, Дніпропетровська обл., за допомогою приладу WIM 78, WAGA-WIM35.
Автоматичний прилад для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WAGA WIM35 має сертифікат відповідності та сертифікат перевірки типу та свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.
За приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення одним з основних завдань Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю та стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
В силу вимог статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Диспозицією частини 2 статті 132-1 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Частиною другою статті 29 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII «Про дорожній рух» встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною четвертою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
У свою чергу, згідно із пунктом 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30 березня 1994 року, перевезення великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
За змістом підпункту 3 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, № 879 від 27.06.2007, великовагові та великогабаритні транспортні засоби транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення,3,75 м), за висотою від поверхні дороги4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах4,35 м), за довжиною22 м (для маршрутних транспортних засобів25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь11 т (для автобусів, тролейбусів11,5 т), здвоєні осі16 т, строєні22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь11 т, здвоєні осі18 т, строєні24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Відповідно до вимог законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів.
Так, оскаржуючи прийняту відповідачем постанову, позивачем не надано доказів того, що на розміщеному напівпричепі знаходився контейнер із відповідним маркуванням. Окрім того, відсутні будь-які ознаки перевезення контейнерів на зображеннях транспортного засобу в момент вчинення правопорушення.
Первинне значення «контейнеровоза» - це контейнерне судно, спеціалізоване суховантажне судно, призначене для перевезення вантажів у контейнерах - стандартних резервуарах багаторазового використання, для яких чітко встановлені габаритно-вагові одиниці вимірювання. Контейнером або інтермодальним контейнером (анг. container, від to contain - «містити») вважається багатооборотний засіб, призначений для зберігання або перевезення будь-чого. На транспорті найбільше застосування отримали так звані універсальні контейнери.
З наданих до суду позивачем, як і відповідачем убачається, що транспортний засіб на якому зафіксовано перевищення вагових норм перевозив вантаж в причепі з високими бортами, які вкриті тентом, що не має конструкцію контейнеровоза. Зауважуючи про те, що усіх вагових правил для контейнеровоза було дотримано, позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням. При цьому, відсутність контейнеру підтверджується і фотознімками, зробленими під час фіксації факту порушення та знімками, наданими самим позивачем.
Таким чином, максимально допустиме навантаження для вказаного транспортного засобу відповідно до пункту 22.5 ПДР України є 40 тон.
Відповідно до п.17.9 Наказу міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється: при наявності Договору - на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору.
Зазначене також вказує на відсутність належних доказів перевезення вантажів за допомогою контейнерів. Таким чином, позивач здійснював вантажне перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні вищезазначених норм, тому фактична маса транспортного засобу повинна бути не більше 40 тон.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у Постанові від 29.01.2020 у справі №814/1460/16.
Також, суд не приймає посилання позивача на доказ у вигляді товарно-транспортної накладної, з урахуванням наступного.
Відповідно до абзацу 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно- матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту.
Верховний Суд в постанові від 31.07.2019 у справі № 802/518/17-а дійшов висновку, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Тому, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу. Товарно-транспортна накладна не може беззаперечно свідчити про достовірність важення транспортного засобу та вантажу з боку позивача, тому посилання позивача на те, що перевезення позивачем товару відповідно до товарно-транспортної накладної, з урахуванням ваги автомобіля та причепу, виключає перевантаження транспортних засобів, є необґрунтованими.
Такого ж висновку дійшов суд у Постанові восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 по справі 559/4408/23.
Відповідно до п.п. 2, 16 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метадані, сформовані автоматичним пунктом.
За змістом частини 1 статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені, зокрема, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2019 № 1174 (далі - Порядок № 1174).
Так, відповідно до п.17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи (п. 12 Порядку № 1174).
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, при цьому докази надані відповідачем, спростовують доводи, викладені у позовні заяві, які дають змогу суду стверджувати про те, що транспортний засіб рухався з порушенням вагових норм, адже в підпункті «б» пункту 22.5 ПДР України, чітко вказано, що максимальне значення фактичної маси автомобіля 44 тони передбачене саме для перевезення двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. При цьому, суд погоджується з твердженнями відповідача, що самого напівпричепу контейнеровоз недостатньо для того, щоб застосовувати норму пункту 22.5 ПДР України - максимально допустимої ваги перевезення для контейнеровозів як 44 000 кг, позаяк норма передбачає, що перевезення повинно здійснюватися контейнером, а з матеріалів фотофіксації встановлено, що перевізник не використовував свій спеціалізований напівпричіп як контейнеровоз і не перевозив вантаж у контейнері. Напівпричіп контейнеровоз є транспортним засобом, що відноситься до класу колісної техніки суворого функціонального призначення, який необхідний для організації транспортування стандартних морських, залізничних та спеціалізованих контейнерів. Якщо перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів не здійснюється - беруться показники 40 тон, оскільки максимальне значення фактичної маси автомобіля 44 тони передбачене саме для перевезення контейнерів та змінних кузовів. З наявних матеріалів фотофіксації правопорушення, можна спостерігати аналогічну ситуацію, де видно, що транспортний засіб на якому зафіксовано перевищення вагових норм перевозився вантаж в напівпричепах з високими бортами, які вкриті тентом.
Відтак, з урахуванням наведеного, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.
Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 139, 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -
У позові ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (код в ЄДРПОУ: 39816845, вул. Фізкультури, 9, м. Київ) про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі - відмовити.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: