Справа № 726/1952/24
Провадження №2-с/726/21/24
Категорія 4
про скасування судового наказу
19.07.2024 м. Чернівці
Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Байцар Л. В. , розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування судового наказу, виданого Садгірським районним судом м. Чернівці від 16 липня 2024 року щодо стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси-Буковина» заборгованості за надання послуг ЖКГ,-
19 липня 2024 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися до суду зі вказаною вище заявою.
Посилаються на те, що 19 липня 2024 року Садгірським районним судом м. Чернівці видано судовий наказ щодо стягнення з боржників на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси-Буковина» заборгованості за надання послуг ЖКГ в розмірі 4 687 грн. 78 коп. Крім того, стягнуто понесені судові витрати у розмірі 242 грн. 24 коп.
Однак із вказаним судовим рішенням вони не погоджуються та вважають його таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Зокрема зазначають, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не було отримано жодного рахунку чи листа, або акту виконаних робіт чи наданих послуг, відтак ціна заявленого боргу не підтверджена належними та допустимими доказами. Також зазначають, що ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 , не укладали договір з надання житлово-комунальних послуг із Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРВТОРРЕСУРСИ - БУКОВИНА».
Судом встановлено, що 19 липня 2024 року Садгірським районним судом м. Чернівці видано судовий наказ щодо стягнення з боржників на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси-Буковина» заборгованості за надання послуг ЖКГ в розмірі 4 687 грн. 78 коп. Крім того, стягнуто понесені судові витрати у розмірі 242 грн. 24 коп.
Так, у відповідності до вимог ч.1 ст.170 ЦПК України, боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду із заявою про скасування судового наказу у визначений законом строк.
Таким чином, підстави для повернення заяви про скасування судового наказу відсутні.
У відповідності до ч. 3 ст.171 ЦПК України, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно ч.3 ст.19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Отже, цивільно-процесуальний кодекс України передбачає можливість видачі судового наказу тільки за умови безспірності таких вимог.
За таких обставин приходжу до висновку, що судом при видачі судового наказу не було взято до уваги доводи, наведені заявником у заяві про його скасування, а отже на момент видачі судового наказу мав місце спір про право, у зв'язку із чим судовий наказ підлягає скасуванню.
Щодо вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення на їх користь понесених судових витрат, враховую таке.
Згідно із ч.2 ст.164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Разом з тим, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов'язок відшкодування боржнику судових витрат. Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Отже саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.
Таким чином, відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, підлягає відшкодуванню лише на користь заявника у разі пред'явлення ним позову до боржника.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога про відшкодування витрат на оплату судового збору, сплаченого у наказному провадженні, задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 164, 170, 171, 172 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування судового наказу, виданого Садгірським районним судом м. Чернівці від 16 липня 2024 року щодо стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси-Буковина» заборгованості за надання послуг ЖКГ - задовольнити частково.
Судовий наказ виданий Садгірським районним судом м. Чернівці від 16 липня 2024 року №726/1952/24 щодо стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси-Буковина» заборгованості за надання послуг ЖКГ - скасувати.
У іншій частині заявлених вимог - відмовити.
Роз'яснити стягувачу, що заявлені ним вимоги можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Л. В. Байцар