Справа №713/743/24
Провадження №2/718/428/24
22.07.2024 року м. Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області під головуванням судді Скорейка В.В., за участю секретаря судового засідання Безушко М.Д., провівши відкрите судове засідання у залі суду м.Кіцмань у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -
Адвокатка Приймак Л.І., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 1 291,23 грн та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн, завдану кримінальним правопорушенням.
Позов мотивований тим, що 14.12.2023 близько 12 год 30 хв. ОСОБА_2 перебував по АДРЕСА_1 , де на той час також перебував ОСОБА_1 , і в цей час між ними раптово виникла суперечка, в ході якої у ОСОБА_2 виник протиправний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень. ОСОБА_2 , реалізовуючи вказаний умисел, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді завдання шкоди здоров'ю ОСОБА_1 , наніс йому один удар кулаком правої руки в область лівого передпліччя та один удар кулаком правої руки в обличчя, від завданого удару ОСОБА_1 впав на підлогу та вдарився головою.
Вказаними протиправними діями ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_1 тілесні ушкодження у виді перелому кісток носа зі зміщенням. Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 219 від 27.12.2023, вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02.01.2024 у кримінальній справі № 718/4463/24 (провадження № 1-кп/718/187/23) відповідача ОСОБА_2 , за описаними вище подіями, визнано винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 2 статті 125 Кримінального Кодексу України.
Посилалась на те, що після отриманих тілесних ушкоджень йому довелося звернутися до КНП «Вижницька БЛІЛ» до невропатолога зі скаргами на головний біль, нудоту, запаморочення, хиткість і важкість при ходьбі, підвищену нервову збудливість та загальну слабкість. Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 6189, ОСОБА_1 призначено лікування. З огляду на зазначене, враховуючи положення статей 22, 1166, 1177, 1195 ЦК України, вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому матеріальні збитки, пов'язані з лікуванням.
На обґрунтування розміру моральної шкоди позивач зазначив, що внаслідок нанесення йому тілесних ушкоджень він відчував фізичні та душевні страждання, порушилися його нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя та інші негативних явища, яку він оцінює на суму 20 000 грн.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 31.05.2024 прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 17.06.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача у письмовій заяві підтримав позовні вимоги в повному обсязі і просив у разі неявки в судове засідання відповідача - ухвалити рішення в заочному порядку.
Відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками до неї разом із ухвалою про відкриття провадження у справі та встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. Проте вказані документи повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відзиву на позов суду не надано.
Крім того, ОСОБА_2 повідомлявся про дату, час і місце слухання справи за допомогою оголошення про виклик в судове засідання, яке розміщене на офіційному сайті веб порталі Судова влада.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши письмові заяви по суті справи, наявні в матеріалах справи докази та оцінивши у їхній сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02.01.2024 у кримінальній справі № 718/4463/24 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Зазначеним вироком встановлено, що 14.12.2023 близько 12 год 30 хв. ОСОБА_2 перебував по АДРЕСА_1 , де на той час також перебував ОСОБА_1 і в цей час між ними раптово виникла суперечка, в ході якої у ОСОБА_2 виник протиправний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень. ОСОБА_2 , реалізовуючи вказаний умисел, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді завдання шкоди здоров'ю ОСОБА_1 , наніс йому один удар кулаком правої руки в область лівого передпліччя та один удар кулаком правої руки в обличчя, від завданого удару ОСОБА_1 впав на підлогу та вдарився головою.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 219 від 27.12.2023, вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 6189, ОСОБА_1 встановлено діагноз - закрита черепно-мозкова травма, струс мозку. Помірна лікворно-венозна дисциркуляція. Заключенням КТ голови від 20.12.2023 встановлено перелом носу зі зміщенням. Ознаки гематосинуса лівої гайморової пазухи. Лікарем невропатологом призначено відповідне лікування.
ОСОБА_1 надано копії чеків про придбання ліків у грудні 2023 року.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02.01.2024 у кримінальній справі № 718/4463/24 є обов'язковим для суду в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з ч.1ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
Наведені положення цивільного законодавства повністю узгоджується з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, згідно з яким передбачено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
З матеріалів справи слідує, що винними діями відповідача позивачу завдано матеріальну шкоду на суму 1 291,23 грн, що підтверджується відповідними чеками на придбання лікарських засобів.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 1 291,23 грн.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Як зазначив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20, гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України).
А отже, відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд зазначає, що зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
При цьому, у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою особи ( постанова Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20).
Підставою позовної вимоги позивач зазначає факт завдання йому протиправними діями відповідача тілесних ушкоджень, моральної шкоди, яка виразилася у фізичному болі та стражданнях, які він відчував внаслідок спричинення тілесних ушкоджень; порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя та інших негативних явищ.
В межах розгляду цієї справи судом встановлено, що протиправними діями відповідача завдано позивачу тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості у виді перелому кісток носа зі зміщенням та закритої ЧМ травми, струс мозку.
З урахуванням встановлених обставин справи та розподілу тягаря доказування, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність заподіяння йому діями відповідача моральної шкоди, яка виразилася у протиправній поведінці щодо нього, та те, що між такими діями та заподіяною шкодою є безпосередній причинний зв'язок, а відповідачем не спростовано відсутність протиправності та його вини в завданні такої моральної шкоди.
При визначенні грошової компенсації моральної шкоди з урахуванням засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та їх наслідку, фізичного болю та страждань, душевних переживань, завдання позивачу додаткових незручностей, тривалості вимушених змін в організації життя, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди на суму 3 000 грн.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Відповідно до вимог п.6 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, від сплати судового збору звільнені. Тому позивачем при зверненні з цим позовом до суду судовий збір не сплачено.
Згідно із частиною 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно, з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5, 16, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 629, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 263, 263-265, 287, 288, 289 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду в розмірі 1 921,23 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн
Рішення не проголошувалося на підставі ч. 4 ст. 268 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Василь Скорейко