Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1912/13-к
Номер провадження 1-кп/711/11/24
12 червня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання: - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси клопотання ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.2 ст.163, ч.2 ст.366, ч.1 ст.364 КК України,
із участю в судовому розгляді:
обвинуваченого - ОСОБА_5
встановив:
До Придніпровського районного суду м. Черкаси 28.02.2013 надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.163, ч.2 ст.366, ч.1 ст.364 КК України.
Ухвалою суду від 29 квітня 2013 року призначене підготовче судове засідання.
Вироком Придніпровського районного суду від 25 квітня 2016 року виправдано ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України (в редакції Закону від 21.02.2014 року) у зв'язку із недоведеністю, що в його діянні є склад злочину, визнано ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366 та ч.2 ст.163 КК України та призначено йому покарання: за ч.1 ст.366 КК України - у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посад в правоохоронних органах строком 2 роки, за ч.2 ст.163 КК України - у виді 5 років позбавлення волі, звільнено ОСОБА_5 від призначеного покарання за ч.1 ст.366 КК України на підставі ст. 49 цього Кодексу, на підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбуття покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, на підставі п.п.2-4 ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_5 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та з'являтися в цю інспекцію для реєстрації. Вирішено питання щодо запобіжного заходу, речових доказів. Цивільні позови залишено без рзгляду.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 липня 2016 року апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та адвокатів в інтересах обвинуваченого задоволено частково, вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.04.2016 р., за яким ОСОБА_5 виправдано за ч. 1 ст. 364 КК України в зв'язку з недоведеністю в його діях складу злочину; за ч. 1 ст. 366 КК України засуджено до покарання у виді трьох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на два роки із звільненням його від призначеного покарання на підставі ст. 49 КК України; за ч. 2 ст. 163 КК України на п'ять років позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, скасувано та призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01 серпня 2016 року призначено підготовче судове засідання по обвинувальному акту відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.163, ч.2 ст.366, ч.3 ст.364 КК України на 16.08.2016 року на 09:00 год. в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019 визначено головуючим суддею у справі суддю ОСОБА_6 .
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2020 визначено головуючим суддею у справі суддю ОСОБА_7 .
Ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 07.07.2021 прийнято обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.163, ч.2 ст.366, ч.3 ст.364 КК України та призначене судове засідання.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з закінченням строків давності.
ОСОБА_5 підтримав клопотання та не заперечував щодо його задоволення. Подав власноручно складене письмове клопотання.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, всебічно дослідивши матеріали кримінального провадження, клопотання обвинуваченого, приходить до наступного висновку.
Як вбачається із обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.163, ч.2 ст.366, ч.3 ст.364 КК України у період з 05.08.2011 по 09.03.2012.
Згідно ч. 4, 5 ст. 12 КК України (в редакції на час розгляду справи у судовому засідання від 12.06.2024) кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 366 КК України відноситься до не тяжких злочинів, ч. 2 ст. 163 КК України та ч. 3 ст. 364 України - відносяться до категорії тяжких злочинів.
Станом на час розгляду справи частину третю статті 364 виключено на підставі Закону № 746-VII від 21.02.2014.
Таким чином, починаючи з 2012 року по даний час пройшло більше десяти років.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 12 КК України та згідно п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, суд вправі звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрити за підставою, передбаченою п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, тобто особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили п'ять років, і десять років - з дня вчинення нею тяжкого злочину.
Статтею 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею правопорушення і до набрання вироком законної сили минули певні строки давності, і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового правопорушення середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 49 КК і роз'яснень, які містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Водночас згідно з ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року №5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв'язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.
При з'ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, що вчинила правопорушення. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку.
Як роз'яснив Верховний суд, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частин 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України суди першої та апеляційної інстанцій мають обов'язок роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчилися строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
На переконання Великої Палати Верховного суду реалізація принципу гуманізму під час тлумачення та застосування конкретного положення закону про кримінальну відповідальність здійснюється за правилом: якщо відповідне положення містить елемент невизначеності й вона не може бути усунута з урахуванням інших конкретних чи загальних положень, таке положення має застосовуватися за найбільш сприятливим для особи варіантом з усіх можливих.
Строк давності - це передбачений ст. 49 Кримінального кодексу України (далі - КК) певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 106 КК строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 - 4 ст. 49 КК).
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: - притягнення особи як обвинуваченого; - згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284 - 288 Кримінального процесуального кодексу України; далі - КПК).
Для правильного обчислення строків давності необхідно визначити момент початку строку і його закінчення.
Початком перебігу строку давності є день, коли злочин був вчинений.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим. Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) - досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею (за Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 р.; далі - КПК 1960 р.), підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили (ст. 532 КПК).
Невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження щодо такого звільнення, якщо є згода цих осіб на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, а також за умови, що суд роз'яснив їм суть підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження.
Про це йдеться в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, що розглянув кримінальне провадження стосовно особи, якій повідомлено про підозру в порушенні недоторканності житла (ч. 1 ст. 162 КК України) та в заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 122 КК України), за касаційною скаргою потерпілої та представника потерпілого на ухвалу апеляційного суду.
Згідно зі статтями 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Ці умови є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а тому невизнання цими особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.
Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.
Строк давності щодо триваючих злочинів обчислюється з дня фактичного припинення дії або бездіяльності з волі або поза волею особи (наприклад, з дня явки її із зізнанням, затримання тощо), а щодо продовжуваних злочинів - із дня вчинення останнього тотожного діяння з тих, що об'єднані єдиним злочинним наміром і складають продовжуваний злочин. При попередній злочинній діяльності перебіг строків давності обчислюється з дня, коли були припинені або не вдалися підготовчі дії чи злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від волі винного.
Положеннями ст. 49 КК визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й, у випадку встановлення передбачених ст. 49 КК підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як слідує з ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до Закону.
Процесуальні витрати при проведенні експертизи під час досудового розслідування складають 294 гривні за проведену судово-почеркознавчу експертизу.
Витрати на залучення експертів на проведення судової експертизи необхідно віднести за рахунок держави, оскільки за змістом ч. 2 ст. 124 КПК України, витрати на залучення експерта стягуються судом лише у разі ухвалення обвинувального вироку, тобто покладення вказаних процесуальних витрат на осіб, звільнених від кримінальної відповідальності, кримінальним процесуальним законом не передбачено.
В ході судового засідання було встановлено, що ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності не притягувався, від органів досудового слідства, прокуратури та суду не переховувався, будь-яких інших кримінальних правопорушень не вчиняв.
За таких підстав, суд приходить до переконання, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності підлягає до задоволення, а цивільні позови залишенню без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49 КК України, ст.ст. 284-288 КПК України, суд, -
Клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.2 ст.163, ч.2 ст.366, ч.1 ст.364 КК України- задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.163, ч.2 ст.366, ч.1 ст.364 КК України у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.163, ч.2 ст.366, ч.1 ст.364 КК України - закрити.
Речові докази, а саме: матеріали досудового розслідування кримінального провадження у кількості 3 томи, DVD-R диск, який міститься в матеріалах кримінального провадження, журнал обліку вихідних та внутрішнього обліку запитів на отримання інформації про з'єднання мобільних терміналів Т.2 інв.603 - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Судові втрати за проведення експертизи - віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 7 днів з моменту її проголошення.
Головуючий: ОСОБА_1