Справа № 357/9467/24
3/357/4483/24
19.07.2024 м. Біла Церква
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Клепа Тетяна Володимирівна, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Полку патрульної поліції у місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 16.06.2010 Білоцерківським РВ ГУ МВС України у Київській області, раніше притягувався до адміністративної відповідальності 03.04.2023 за ч. 1 ст. 173-2, 13.09.2023 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,
за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
01.06.2024 о 20:55 год по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, погрожував фізичною розправою та нецензурно виражався до своєї співмешканки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчиняв домашнє насильство психологічного характеру, що могло завдати шкоди її здоров'ю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
За вказаним фактом стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 245759 від 01.06.2024 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні правопорушення визнав у повному обсязі.
Суддя, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, дійшов наступного висновку.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до положень ст. 1 розділу І Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIIІ, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 173-2 КУпАП особа притягується до адміністративної відповідальності за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Таким чином, проаналізувавши зміст диспозиції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП вбачається, що обов'язковою кваліфікуючою ознакою об'єктивної сторони вказаного правопорушення є вчинення дій особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що з огляду на положення ч. 1 ст. 256 КУпАП та Інструкції має бути конкретно відображено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Як вбачається, фабула протоколу про адміністративне правопорушення ВАБ № 245759 від 01.06.2024 не містить інформації про те, що ОСОБА_1 вчинив психологічне насильство в сім'ї, будучи особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою ст. 173-2 КУпАП, що не узгоджується з диспозицією адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Таким чином, всупереч вимогам чинного законодавства, фабула правопорушення у протоколі не відповідає диспозиції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, у той час, як ЄСПЛ у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Тим самим, таке уточнення фабули судом є неприйнятним з наведених передумов.
Суддя не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим. Буде свідчити про необ'єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.
Враховуючи викладене, дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 173-2 КУпАП на ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Така перекваліфікація судом дій ОСОБА_1 не погіршує його становище, не порушує його права та не змінює обставин правопорушення зафіксованих протоколом.
Окрім визнання своєї винуватості самим правопорушником, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП повністю підтверджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 245759 від 01.06.2024; заявою ОСОБА_2 від 01.06.2024; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства стосовно ОСОБА_1 від 01.06.2024, відповідно до якої рівень небезпеки кривдника високий; терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_1 від 01.06.2024; відеозапис доданий до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 245759 від 01.06.2024, який підтверджує обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Беручи до уваги зазначене та викладене у протоколі про адмінправопорушення, дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь психологічного характеру (погрози, образи), внаслідок чого було завдано шкоди психічному здоров'ю потерпілої.
Відповідно до положень ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.
З урахуванням даних про особу винного ОСОБА_1 , відсутність пом'якшуючих його відповідальність обставин, скоєння правопорушення в стані алкогольного сп'яніння,з метою виховання його в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, суддя вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 передбачене санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170,00 гривень, і яке на переконання суду буде достатнім для його виправлення та попередження скоєнню ним інших адмінправопорушень.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.
Керуючись ст. ст. 33-35, 40-1, ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 гривень.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя Тетяна КЛЕПА