Дата документу 08.07.2024 Справа № 336/5788/20
Єдиний унікальний № 336/5788/20 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/480/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ч. 2 ст. 187 КК України
8 липня 2024 року м. Запоріжжя
Судова колегія з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 , захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має повну середню освіту, не працевлаштованого, одруженого, який має п'ять дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) 26 червня 1990 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді 2 років позбавлення волі. Звільнений 2 листопада 1992 року по відбуттю строку покарання;
2) 6 грудня 1993 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді 4 років позбавлення. Звільнений 5 травня 1997 по відбуттю строку покарання;
3) 12 грудня 1993 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 106, ч. 2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді 5 років позбавлення волі. Звільнений 14 вересня 1999 року на підставі Закону України «Про амністію» від 16 липня 1999 року;
4) 1 квітня 2003 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року), ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі;
5) 20 січня 2009 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ст. 118, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 11 березня 2010 року умовно-достроково на невідбутий строк 3 місяці 15 днів;
6) 17 листопада 2011 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;
7) 16 квітня 2013 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі. Звільнений 24 квітня 2014 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 13 днів;
8) 11 лютого 2016 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, звільнений на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
9) 8 травня 2018 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 13 квітня 2020 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 8 місяців 25 днів,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та йому призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 8 травня 2018 року та призначено остаточне покарання у вигляді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту фактичного затримання - з 5 серпня 2021 року.
Зараховано у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 23 липня 2020 року по 31 липня 2021 року включно.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 833 грн. 59 коп. у рахунок відшкодування витрат на проведення експертиз.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України, -
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні 2 епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, за наступних обставин.
23 липня 2020 року, приблизно о 13.20 годині ОСОБА_7 , керуючись умислом на заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, на першому поверсі під'їзду АДРЕСА_2 , наніс один удар кулаком руки в область потилиці потерпілого ОСОБА_10 , від чого останній впав на підлогу, а обвинувачений наніс ще один удар ногою по обличчю потерпілого, що зумовило короткочасну втрату потерпілим свідомості. Описаними діями потерпілому спричинені тілесні ушкодження у виді садна в потиличній ділянці та рани на верхній губі, які є легкими тілесними ушкодженнями.
Обвинувачений, продовжуючи дії з реалізації злочинного наміру, після того, як подавив волю потерпілого до опору, заволодів належними йому мобільним телефоном «Nokia 1616-2» в корпусі чорного кольору з сім-картою мобільного оператора «Київстар» вартістю 204 грн. 33 коп., банківськими картками «Ощадбанк», «ПриватБанк», «Райффайзен банк Аваль», які не представляють для потерпілого майнової цінності та грошовими коштами у розмірі 2000 грн. Вказаними діями потерпілому ОСОБА_10 спричинено майнову шкоду в сумі 2204 грн. 33 коп.
Крім того, 5 серпня 2021 року, о 12.00 годині, ОСОБА_7 , керуючись умислом на заволодіння чужим майном шляхом розбою, на першому поверсі під'їзду № 1 будинку АДРЕСА_3 , підійшов до потерпілого ОСОБА_11 ззаду та наніс один удар кулаком руки в область потилиці, який зумовив падіння потерпілого на підлогу, після чого обвинувачений наніс ще не менше трьох ударів рукою в область обличчя потерпілого, завдавши потерпілому тілесні ушкодження у виді: синця в центральній частині тім'яної ділянки, синців з саднами над лівою бровою, крововиливів на слизових оболонках верхньої губи праворуч, синців над верхньою губою праворуч з розповсюдженням на кайму верхньої губи, синців на каймі нижньої губи праворуч, які є легкими тілесними ушкодженнями; перелому кісток носу, синця в області носу з розповсюдженням на праву та ліву навколоочні ділянки зі збереженою функцією носового дихання з обох сторін, які є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Подавивши таким чином волю потерпілого до опору, обвинувачений заволодів належними потерпілому грошовими коштами у сумі 2000 грн. та 30 Євро, що еквівалентні 958 грн., паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_11 , зв'язкою ключів, мобільним телефоном «Samsung SM-J500HZDDSEK» в корпусі золотистого кольору, вартістю 1000 грн., які витягнув з кишені штанів потерпілого. Вказаними діями потерпілому ОСОБА_11 спричинено майнову шкоду на загальну суму 3958 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вважає вирок незаконним, оскільки при оцінці фактичних даних суд першої інстанції проігнорував вимоги, передбачені ст. 370 КПК України.
Вказує, що він не скоював розбійний напад на потерпілого ОСОБА_10 , оскільки 23 липня 2020 року з 11.30 до 12.30 години він знаходився з ОСОБА_12 в стоматологічній клініці, після чого вони поїхали до неї додому та вигулювали собак до 17.00 години.
У подальшому, він пішов до себе додому та біля під'їзду був затриманий співробітниками поліції, його доставили до відділу поліції, о 23.20 годині йому надали захисника, на вимогу якого йому було надано медичну допомогу.
Вважає, що 24 липня 2020 року слідчі дії за участі потерпілого ОСОБА_10 проходили з порушеннями ст. 228 КПК України, враховуючи стан та поведінку потерпілого.
Крім того, свідок ОСОБА_13 у суді першої інстанції показала, що 23 липня 2020 року їй зателефонували співробітники карного розшуку та повідомили, що він вчинив розбійний напад на її батька, а також додатково зазначили їй про наявність у нього судимостей та перебування в місцях позбавлення волі в минулому, вказали його прізвище.
З приводу вилучених речей, в яких він нібито перебував в момент затримання, зазначає, що сторона обвинувачення не змогла надати ці речові докази для їх дослідження в суді першої інстанції, тобто вони фактично зникли з камери зберігання речових доказів, а тому не могли оцінюватись судом в якості речових доказів.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що його запросили бути понятим, моменту затримання обвинуваченого він не бачив, речі у обвинуваченого вилучались без його участі, а саден та гематом після затримання у обвинуваченого не було.
Разом з тим, коли його доставили до відділу поліції, він мав садна на обличчі, руках та ногах, у нього були вибиті зуби.
Потерпілий ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що добре запам'ятав нападника, оскільки розмовляв з ним, але з відеозапису з камери спостереження вбачається, що ніякого діалогу між потерпілим та нападником не було, а потерпілий знаходився у стані алкогольного сп'яніння.
На уточнююче запитання потерпілий пояснив, що ніяку заяву 23 липня 2020 року він не писав, і до 27 липня 2020 року у відділі поліції ніяких протоколів не підписував, з чого слідує, що співробітники поліції власноручно склали заяву та надрукували пояснення замість потерпілого.
Звертає увагу, що в судовому засіданні не було допитано свідка ОСОБА_15 , який нібито купив у нього належний потерпілому ОСОБА_10 мобільний телефон, що ставить під сумнів взагалі наявність такого свідка.
З приводу розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_11 зазначає, що 5 серпня 2020 року з 11.30 до 15.00 години він знаходився в смт. Кушугум, де працював у ОСОБА_16 , а повернувся до м. Запоріжжя приблизно о 16.00 годині, пішов додому та весь час знаходився з дітьми.
Звертає увагу, що дане кримінальне провадження суд прийняв до розгляду без оголошення обвинувального акту та встановлення порядку судового розгляду, чим позбавив його можливості подати клопотання про виклик свідків, які б могли підтвердити його алібі, що призвело до порушення права на захист.
Вважає, що орган досудового розслідування та прокурор сфабрикували справу, про що свідчать показання потерпілого ОСОБА_11 , які є суперечливими.
Так, коли потерпілий звертався до поліції із заявою про вчинений злочин та під час допиту в лікарні, він не повідомляв про прикмети нападника та описати його не зміг.
Проте коли потерпілий допитувався у відділенні поліції та в суді першої інстанції, він впізнав нападника по зачісці, формі носа та обличчя.
З відеозапису з камери спостереження вбачається, що нападник був одягнутий у кепку, тому незрозуміло, як саме потерпілий міг побачити зачіску, а враховуючи нанесений ззаду удар, потерпілий взагалі не міг бачити нападника.
Крім того, в судовому засіданні потерпілий вказав на сіру кепку, яка була одягнена на ньому в суді, як на ту, в якій був нападник.
Також звертає увагу на неузгодженість показань свідка ОСОБА_17 в частині того, чи знайомий він особисто з обвинуваченим та чи доставляв його до відділу поліції. Не зміг свідок пояснити і те, за якими рисами обличчя він впізнав обвинуваченого та в чому саме проявляються особливості його ходи.
Суд не допитав свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_16 , на допиті якого наполягала сторона захисту та які могли б підтвердити його алібі.
Вказує, що в 2021 році суд прийняв незаконне рішення про продовження строку тримання під вартою на 75 днів, у подальшому ухвала була скасована судом апеляційної інстанції, що також свідчить про те, що суддя приймала незаконні рішення відносно нього.
Просить вирок скасувати та призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_9 вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та недоведеністю вини ОСОБА_7 .
В обґрунтування доводів зазначає, що 23 липня 2020 року об 11.30 години ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_12 , потім вони поїхали до лікарні, де перебували приблизно до 12.30 години та поїхали до неї додому, а додому він пішов приблизно о 17.00 годині.
Приїхавши додому, ОСОБА_7 у дворі гуляв зі своїми дітьми, потім зателефонував своїй дружині, після чого відчув удар по голові та під коліна, внаслідок чого втратив свідомість, а прийшов до тями вже тоді, коли на нього одягали кайданки співробітники поліції, де до нього застосовували насильство, поранили обличчя, вибили два зуби.
Звертає увагу, що поліцейські та прокурор прямо вказували потерпілому ОСОБА_19 на ОСОБА_7 як на людину, яка вчинила щодо потерпілого насильницькі дії.
Крім того, пред'явлення для впізнання потерпілому не проводилось, оскільки той перебував в стані алкогольного сп'яніння та не міг запам'ятати особу, нападник діяв, знаходячись позаду потерпілого, що також виключає можливість не лише запам'ятати, а навіть побачити особу, потерпілий через зухвалість нападу одразу зазнав удару, що позбавив його свідомості, тому він не міг за допомогою органів почуттів оцінювати навколишню обстановку.
За епізодом розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_11 обвинувачений показав, що також має алібі, оскільки в цей день знаходився в смт. Кушугум, де спілкувався з приватним підприємцем з приводу працевлаштування, обговорював умови праці. У смт. Кушугум ОСОБА_7 перебував до 16.00 години, а близько 17.00 години вже був у районі свого будинку.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 підтвердили алібі ОСОБА_7 , але суд оцінив їх покази як допомогу ОСОБА_7 уникнути відповідальності за вчинені ним протиправні діяння.
Разом з тим, суд взяв до уваги показання колишньої дружини ОСОБА_7 - ОСОБА_18 , яка на відеозаписах впізнає свого колишнього чоловіка, але суд не звернув уваги на те, що між ними існують неприязні відносини. Окрім того у судове засідання вона не з'явилась.
На підтвердження вини ОСОБА_7 у скоєнні злочинів суд взяв до уваги показання потерпілих, але не прийняв до уваги ту обставину, що вони не бачили, яка особа ззаду нанесла їм удари.
Також судом не взята до уваги та обставина, шо ОСОБА_11 у заяві про злочин вказував, що відносно нього вчинили злочин дві особи.
Вважає, що провина ОСОБА_7 доведена тільки тим, що він раніше був засуджений за аналогічний злочин.
Просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким виправдати ОСОБА_7 та закрити кримінальне провадження.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим, невмотивованим та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції поверхнево розглянув справу, дав неправильну оцінку здобутим щодо обставин провадження доказам, деяким доказам не дав оцінку взагалі, деякі докази проігнорував, в основу вироку поклав припущення, внаслідок чого ухвалив вирок, який суперечить дійсним обставинам справи.
Крім того, вирок суду ґрунтується на недопустимих, недостовірних, неналежних та недостатніх доказах, а вина ОСОБА_7 не доведена поза розумним сумнівом.
Просить вирок скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з недоведеністю вини обвинуваченого.
Від захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 надійшли зміни та доповнення до апеляційної скарги, в яких він зазначає, що надані суду докази є недостатніми та неналежними, а винуватість ОСОБА_7 ґрунтується на припущеннях.
Так, за епізодом від 23 липня 2020 року щодо потерпілого ОСОБА_10 допитані свідки не були очевидцями подій, їм не відомі конкретні обставини даної події, а будь-які інші докази в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Крім того, потерпілий особисто не бачив особу, яка нанесла йому удари та заволоділа його майном, тому суд не повинен був брати до уваги усі похідні від цього докази, зокрема протокол пред'явлення особи для впізнання, оскільки потерпілий впізнавав особу за сукупними ознаками зовнішності.
Звертає увагу, що протоколи пред'явлення для впізнання за фотознімками від 24 вересня 2020 року та 29 вересня 2020 року за участі свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_22 є недопустимими доказами, оскільки вони отримані в порушення вимог ст. 228 КПК України, оскільки слідчий мав реальну можливість пред'явити обвинуваченого для впізнання особисто, а не за фотознімками.
До того ж, зміст протоколів не містить повних даних, не відображає прикмет та опису зовнішнього вигляду, за якими свідки мали намір впізнати особу, описані ознаки не відображають індивідуальних ознак особи, а носять загальний характер.
Також свідка ОСОБА_15 не було допитано під час судового розгляду, хоча обвинувачений наполягав на його допиті, що вказує на неповноту судового розгляду.
З приводу відеозаписів з камери відеоспостереження зазначає, що з їх змісту неможливо достеменно встановити, що на них зображений саме обвинувачений.
За епізодом від 5 серпня 2021 року щодо потерпілого ОСОБА_11 окремо зазначив, що за його заявою злочин відношенні нього було вчинено двома особами.
Крім того, суд не допитав у судовому засіданні ОСОБА_18 , і враховуючи наявні між ними неприязні відносини, посилання на її впізнання є недопустимим.
Також зазначає, що суд врахував лише показання свідків сторони обвинувачення, залишивши поза увагою показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які підтвердили алібі обвинуваченого, і підстав сумніватися в достовірності їх показань у суду не було.
До того ж, суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_23 , яка б також підтвердила алібі обвинуваченого.
Клопотання про повторний допит свідка ОСОБА_17 взагалі були проігноровані судом першої інстанції.
Окремо звертає увагу, що судом першої інстанції було порушено вимоги статей 348, 349 КПК України, оскільки обвинувачення за епізодом від 5 серпня 2021 року взагалі не було оголошено та не було визначено обсяг та порядок дослідження доказів по даному епізоду.
Просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Заслухавши в судовому засіданні апеляційного суду доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарг, обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, прокурора, яка проти задоволення апеляційних скарг заперечувала, вирок суд вважала законним, обґрунтованим та просила залишити його без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарг, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст.ст. 370, 374 КПК України та у відповідності до ст. 337 КПК України в межах пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, прийшов до обґрунтованого висновку щодо обсягу та доведеності його вини у вчиненні двох епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, виклавши їх у вироку.
В оскаржуваному вироку суд першої інстанції навів всі встановлені обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів, зазначив підстави, з яких приймає одні докази та відкидає інші.
Розглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_7 у скоєнні двох епізодів злочинів, передбачених ч.2 ст. 187 КК України підтверджується доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, а саме показаннями потерпілих, свідків та документами кримінального провадження.
Проаналізувавши доводи обвинуваченого та його захисників про те, що ОСОБА_7 не скоював інкриміновані йому злочини, колегія суддів не може погодитись із такими твердженнями.
Так, в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_24 за епізодом нападу на потерпілого ОСОБА_10 показав, що він вранці того дня, близько 07-00 години вийшов із свого житла в будинку АДРЕСА_4 разом з донькою, яку відводив до дитсадочку і повернувся додому приблизно в 09-30 годин. Біля 11 години 30 хвилин він зустрівся з ОСОБА_12 , яка доводиться тіткою його близькому приятелю і з якою у обвинуваченого склалися теплі стосунки, для того, щоб супроводити її до стоматологічної клініки, куди через підвищений тиск та незадовільне загальне самопочуття вона не наважувалась їхати самостійно в транспорті загального користування. Про зустріч вони домовились напередодні, а саме: 22 липня 2020 року, по телефону. В той день він зустрівся з ОСОБА_25 на зупинці транспорту загального користування « АДРЕСА_5 і на автобусі по маршруту АДРЕСА_6 по вони поїхали до клініки лікаря Чертова, що знаходиться в багатоповерховому будинку в районі Міськтопу, де біля клініки він очікував свою супутницю, а вона самостійно пішла до лікарні, звідки вийшла близько 12 години 30 хвилин, після чого вони поїхали у зворотному напрямку на автобусі № 65 до зупинки «Вул. Заводська». Приїхавши в означене місце, вони зробили покупки і по вулиці Магістральній пішли додому до ОСОБА_12 , де були вже о 13-00 годині. В житлі ОСОБА_12 він пообідав, подивився телевізор, вигуляв собак. Біля 17-00 він пішов додому. У дворі зустрів трьох своїх дочок, які гуляли, зателефонував дружині, після чого відчув удар по голові та під коліна, внаслідок яких на певний час втратив свідомість. Отямився, коли на нього одягали кайданки співробітники поліції, згодом його привезли до районного відділу поліції. Після застосованого до нього насильства у нього було закривавлене обличчя, вибито два зуби, «Швидку допомогу» викликали лише за наполяганням адвоката.
По епізоду розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_11 , показав, що також має алібі, оскільки в цей день, а саме: 5 серпня 2021 року, знаходився в селищі міського типу Кушугумі, де спілкувався з приватним підприємцем ОСОБА_23 з приводу працевлаштування у суб'єкта господарювання, який належить цій особі. ОСОБА_23 займається пошиттям одягу, має швацьку майстерню і дала згоду на його працевлаштування в якості наладчика обладнання. В той день він не працював, а лише обговорював з потенційним роботодавцем основні умови праці. Розмова відбувалась на зупинці маршрутного таксі, куди він приїхав із Запоріжжя. В розмові брав участь чоловік ОСОБА_23 , який доводиться другом ОСОБА_7 . В Кушугумі обвинувачений перебував до 16-00 години, а близько 17-00 години вже був в районі свого будинку, де погуляв з дітьми та пішов додому. О 22 годині 30 хвилин знаходився у ванній кімнаті, коли до квартири з'явилися співробітники поліції і затримали його за підозрою.
Не зважаючи на не визнання вини ОСОБА_7 та враховуючи апеляційні доводи захисників, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до висновку, що під час судового розгляду вина обвинуваченого була доведена повністю з дотриманням процесуальних вимог, а висновки суду відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
В обґрунтування такого висновку про винність ОСОБА_7 суд насамперед послався на показання потерпілого ОСОБА_10 , потерпілого ОСОБА_11 , показаннями свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_13 , ОСОБА_28 , ОСОБА_14 , ОСОБА_22 , ОСОБА_29 та письмові докази, які були предметом безпосереднього дослідження в суді першої інстанції.
Зокрема, потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що за епізодом 23.07.2020 він близько 13:00 залишив будинок АДРЕСА_7 , щоб зняти гроші у банкоматі неподалік. Він помітив обвинуваченого, коли той почав рухатися за ним від банкомата до хвіртки, яка забезпечує доступ на огороджену прибудинкову територію. Біля хвіртки обвинувачений стояв за ним, виказуючи намір увійти, тому потерпілий запропонував йому пройти першим, але той ввічливо відмовився. Такий самий діалог повторився біля під'їзду. Увійшовши до під'їзду разом з обвинуваченим, ОСОБА_10 відчув сильний удар по голові, від якого впав, а потім зазнав ще кілька ударів ногами по обличчю. Він втратив свідомість, а нападник заволодів його майном. Певний час потерпілий пролежав без свідомості на підлозі в під'їзді, доки сусіди не викликали "Швидку допомогу" та поліцію. Прийшовши до тями, він піднявся до своєї квартири, двері до якої відкрила донька. Потерпілий ОСОБА_10 показав, що у день нападу зловмисник, якого він впізнає в обвинуваченому, був одягнений у шорти, футболку сірого чи синього кольору, кепку і сонцезахисні окуляри. Потерпілий впевнено впізнав обвинуваченого під час досудового розслідування та в суді, оскільки спілкувався з ним перед нападом.
Аналізуючи показання свідків за епізодом розбійного нападу на ОСОБА_10 23 липня 2020 року можна зробити висновок про кілька важливих аспектів подій.
Свідок ОСОБА_26 повідомив, що прибув додому і побачив незнайомого чоловіка, який вийшов з воріт. Зайшовши до під'їзду, він знайшов сусіда ОСОБА_10 , який намагався підвестися з підлоги, маючи закривавлену голову.
Свідок ОСОБА_27 , дружина ОСОБА_26 , підтвердила ці показання, додавши, що сусід їм повідомив, що його вдарили по голові та заволоділи його майном. Кров текла з рани на голові сусіда, на підлозі утворилася калюжа з крові потерпілого.
Свідок ОСОБА_13 - донька потерпілого в суд показала, що її батько пішов до банкомата зняти гроші, а через двадцять хвилин повернувся з тілесними ушкодженнями, була кров на голові. Зі слів батька його пограбували.
Свідок ОСОБА_22 в суді першої інстанції показав, що купив влітку 2020 року телефон, який виявився викраденим, в подальшому він впізнав по фотографіями свідка ОСОБА_15 , чоловіка який продав йому телефон на ринку по АДРЕСА_8 .
Окрім показань потерпілого ОСОБА_10 та свідків, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину відносно потерпілого ОСОБА_10 підтверджується дослідженими документами кримінального провадження, які узгоджуються між собою та дозволяють суду дійти до єдиного висновку про винуватість ОСОБА_7 .
Зокрема, відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 23 липня 2020 року, потерпілий ОСОБА_10 повідомив правоохоронні органи про напад невідомого чоловіка в під'їзді АДРЕСА_2 , який завдав удару по голові та заволодів грошовими коштами, телефоном і банківськими картками (а.с.174, т.1). Під час слідчого експерименту ОСОБА_10 підтвердив ці показання та продемонстрував обставини, за яких зазнав нападу (а.с.1-5, т.2).
Висновок експерта від 28 липня 2020 року №826 підтверджує наявність у потерпілого тілесних пошкоджень, які могли утворитися від дії тупих предметів (а.с.218-219, т.1).
Протоколом огляду місця події від 23.07.2020 року з фототаблицею до нього (а.с.175-183, т.1), зафіксовано, що під час події в під'їзді були бурі плями, що виявилися кров'ю потерпілого ОСОБА_10 , що підтверджується висновками судової експертизи від 15 вересня 2020 року №2751 (а.с.233-236, т.2).
Відповідно до протоколу пред'явлення осіб для впізнання від 24.07.2020 року потерпілий впізнав обвинуваченого, як особу, яка під час події заволоділа його майном (а.с.207-209, т.1).
Крім того, під час судового розгляду було досліджено відеозапис із камер зовнішнього спостереження біля будинку АДРЕСА_7 , де зафіксовано чоловіка, схожого за антропометричними даними на ОСОБА_7 , який переслідував потерпілого і заходив одночасно з ним до під'їзду, а через 29 секунд вийшов з нього (а.с.202-205, 210, т.1).
Під час огляду відеозапису ОСОБА_10 показав, що відеозапис містить інформацію про чоловіка, який його переслідував, коли стався розбійний напад (а.с.237-241, т.1).
Одяг ОСОБА_7 , описаний потерпілий в ході його допиту (шорти, футболка сірого кольору, кепка чорного кольору, сонцезахисні окуляри), співпадає з речами, які були вилучені у обвинуваченого під час затримання (а.с.185-188, т.1).
ОСОБА_10 29.07.2020 року впізнав одяг ОСОБА_7 , який був вилучений під час затримання, як такий, що був на особі, яка скоїла на нього напад (а.с.232, т.1).
Свідок ОСОБА_15 впізнав ОСОБА_7 під час пред'явлення фотознімків як особу, у якого він придбав телефон (а.с.94-96, т.4). ОСОБА_10 впізнав свій телефон серед вилученого майна у ОСОБА_22 , який останній придбав у свідка ОСОБА_15 на ринку по АДРЕСА_8 (а.с.244-246, т.2).
Окремо, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_7 під час звернення до суду першої інстанції з останнім словом заявив, що дійсно заволодів майном потерпілого ОСОБА_10 , проте його діям надано невірну правову оцінку, оскільки ознак розбійного нападу вони не містили, тому їх треба кваліфікувати як грабіж. Така процесуальна позиція обвинуваченого надала суду першої інстанції обґрунтовані підстави для критичної оцінки його алібі, з чим повністю погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Отже, на противагу доводам обвинуваченого та його захисників про те, що ОСОБА_7 не скоїв розбійний напад 23 липня 2020 року, колегія суддів вважає ці доводи безпідставними.
Сукупність показань свідків, потерпілого та досліджених доказів у кримінальному провадженні надає підстави для єдиного висновку, що саме обвинувачений здійснив напад на потерпілого ОСОБА_10 23 липня 2020 року, оскільки обвинувачений цілеспрямовано переслідував потерпілого, створив умови для того, щоб потерпілий першим зайшов у під'їзд, а відповідно для тощо, щоб бути на короткій відставні до потерпілого ззаду, вони перебували разом в під'їзді, після чого обвинувачений швидко зник, а в подальшому здійснив збут телефону потерпілого на ринку свідку ОСОБА_15 , після чого вказаний свідок продав телефон ОСОБА_22 .
ОСОБА_30 та його захисників, що 23 липня 2020 року він перебував у лікарні з 11:30 до 12:30 разом, а потім до 17:00 був разом в компанії ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , є безпідставною і слугує лише сформованим захистом від обвинувачення.
Суд першої інстанції спростував цю версію, встановивши, що свідок ОСОБА_12 була в клініці з 10:45 до 11:45, а ОСОБА_7 там не з'являвся (а.с.228-231, т.1). Сам ОСОБА_7 цей факт не заперечує.
Показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , з якими у ОСОБА_7 дружні стосунки і які стверджують, що він був з ними до 16:45 23 липня 2020 року, суд визнав такими, що надані лише з метою допомогти обвинуваченому уникнути відповідальності, оскільки надана ними інформація істотно суперечить дійсним фактичним обставинам, які були встановленні під час судового розгляду, що беззаперечно доводять вину обвинуваченого.
Крім того, версія ОСОБА_7 спростовується вказаними матеріалами провадження, які були предметом безпосереднього дослідження в суді, зокрема відеозаписом та показаннями потерпілого ОСОБА_10 , які в сукупності підтверджують, що обвинувачений скоїв напад на потерпілого об 13:20 23 липня 2020 року.
Будь-яких відомостей чи доказів, які спростовують або ставлять під сумнів встановленні в судовому засіданні обставини пред'явленого обвинувачення за епізодом 23.07.2020 року, а ні ОСОБА_7 , а ні його захисники суду не надали, зокрема й під час апеляційного перегляду.
Твердження ОСОБА_7 , що слідчі дії за участі потерпілого ОСОБА_10 проходили з порушеннями ст. 228 КПК України є непереконливими, оскільки в противагу вказаним доводам потерпілий ОСОБА_10 впізнав саме ОСОБА_7 по зовнішнім ознаками.
Посилання сторони захисту та обвинуваченого на те, що ОСОБА_10 фізично не міг впізнати ОСОБА_7 , оскільки під час події потерпілий втратив свідомість, на переконання судової колегії також є безпідставним. Переглянутий відеозапис показав, що за декілька секунд до події потерпілий та обвинувачений бачили один одного в повний зріст в світлий час доби біля житлового будинку, де й сталася подія.
З приводу доводів, що сторона обвинувачення не змогла надати під час судового засідання речові докази у вигляді вилучених речей, у яких ОСОБА_7 нібито перебував під час затримання, колегія суддів зазначає, що ці докази не були покладені в основу обвинувачення за вироком суду першої інстанції. Тому відсутність їх оцінки не могла вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення.
Ствердження про те, що під час затримання ОСОБА_7 працівники поліції застосовували незаконні методи та докази були здобуті з порушенням закону, судова колегія повністю відхиляє, погоджуючись з висновками суду першої інстанції з цього приводу.
Встановлено, що згідно з висновком експерта №828 від 28.07.2020 року у обвинуваченого дійсно були виявлені садна на тілі. Однак, за свідченнями свідка ОСОБА_28 , який здійснював затримання, та свідка ОСОБА_14 , який був понятим під час вчинення цієї процесуальної дії, обвинувачений чинив опір, намагався втекти та поводився агресивно. Це дало працівникам поліції підстави для застосування фізичної сили та кайданків.
Будь-яких порушень прав і свобод ОСОБА_7 під час затримання виявлено не було, а факт застосування фізичного примусу під час затримання не впливає на допустимість доказів, які були зібрані органом досудового розслідування в межах вимог чинного національного закону, оскільки жодних показань обвинувачений під час затримання не надавав.
Щодо епізоду вчинення злочину, відносно потерпілого ОСОБА_11 05.08.2021 року, то колегія суддів в противагу доводам апелянтів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 злочину відносно вказаного потерпілого, виходячи з наступного.
Потерпілий ОСОБА_11 суду першої інстанції показав, що під час події він, повертаючись з медичного закладу на транспорті загального користування, вийшов на найближчій до житла зупинці, відвідав магазин «Петриківка» та пішов до свого будинку. Коли він йшов, то чув, що хтось за ним слідує. Таке ж саме відчуття було, коли він проходив вздовж свого будинку. Двері до під'їзду, де він проживає, потерпілий відкрив ключем і зайшовши в під'їзд, обернувся та побачив за собою незнайомого чоловіка років сорока. Після цього він став підніматися по сходинах і одразу відчув сильний удар по потилиці, від якого впав на сходини. Після його падіння чоловік, що переслідував його, почав наносити йому удари по обличчю, від яких він втратив свідомість на нетривалий час, а коли отямився, побачив, що цей чоловік обшукує кармани його штанів та витягує його гроші та мобільний телефон, а він при цьому намагався утримати чоловіка за ногу, вдягнену в шорти. Проте втримати його не вдалося і той побіг. Після цього потерпілий зібрався з силами та підвівся і з допомогою дівчини, що зайшла у під'їзд, підійшов до ліфта. Внаслідок нападу він позбавився грошей у сумі 2000 грн. та 30 євро, паспорту громадянина України, зв'язки ключів, мобільного телефону «Samsung SM-J500HZDDSEK», що знаходилися в кишені його ОСОБА_31 .
Свідок ОСОБА_29 - син потерпілого показав, що одразу після нападу батько прийшов до нього весь закривавлений, з гематомою на голові і ледь стояв на ногах. Батько повідомив, що в під'їзді на нього напав чоловік у шортах з залисинами на голові, скинув зі сходів, побив, заволодів грошима та мобільним телефоном. Свідок негайно викликав поліцію та «Швидку допомогу», які незабаром прибули. Поліцейські хотіли одразу допитати батька, але медики не дозволили через важкий стан його здоров'я. Свідок зазначив, що ці події призвели до різкого погіршення здоров'я батька, який згодом переніс інсульт. Наразі батько готується до операції з видалення рідини з гематоми, що утворилася на голові після удару нападника.
Свідок ОСОБА_32 в суді першої інстанції показав, що на початку серпня 2021 року, після отримання цієї інформації він як оперуповноважений кримінальної поліції разом з колегами прибув на місце події, а саме до будинку АДРЕСА_3 . Вони обстежили територію та переглянули записи з камер відеоспостереження будинку. На відеозаписах вони побачили дідуся, який йшов вздовж будинку, а за ним обвинувачений, якого свідок ідентифікував як ОСОБА_33 , особу, відому своїми грабежами та розбоями стосовно літніх людей. Свідок неодноразово брав участь у затриманні ОСОБА_34 і беззаперечно впізнав його, оскільки часто бачив його на території Шевченківського району у тому ж самому одязі.
Показання потерпілого ОСОБА_11 , свідка ОСОБА_29 , свідка ОСОБА_32 підтверджується іншими доказами, які були надані стороною обвинувачення під час судового розгляду.
Так, за змістом протоколу огляду місця події, який проводився 5 серпня 2021 року з додатком у вигляді фототаблиці, місцем огляду був сходинковий майданчик на першому поверсі під'їзду АДРЕСА_9 , де на третій сходині була виявлена речовина бурого кольору, вилучена з місця події та визнана речовим доказом (а.с. 1-9 т. 4).
З протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 5 серпня 2021 року вбачається, що потерпілий впізнав ОСОБА_7 за рисами обличчя, зачіскою та формою носа, як особу, яка вчинила відносно нього злочин (а.с. 120-121, т.2).
Факт отримання потерпілим тілесних ушкоджень підтверджений висновком судово-медичної експертизи №1764/к від 24.09.2021 року, яка встановила наявність у потерпілого легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (а.с. 48-52 т. 4).
Під час огляду відеозаписів з камер зовнішнього відеоспостереження, свідок ОСОБА_18 впізнала свого чоловіка ОСОБА_7 за ходою, статурою, зростом, сумкою через плече та одягом, який він носив 5 серпня 2021 року (а.с. 11-14 т. 4). Така ж заява була зроблена під час відтворення відеозапису з камер зовнішнього відеоспостереження ломбарду «Ломбард Капітал» (а.с. 17-21 т. 4).
Обставини злочину також підтверджені протоколом слідчого експерименту з участю потерпілого, що який було проведено 24 вересня 2021 року, та відеозаписом (а.с. 125-129 т. 2), де потерпілий надав показання щодо обставин вчиненого відносно нього ОСОБА_7 05.08.2021 року злочину.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія апеляційного суду дійшла до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 під час судового розгляду була доведена численними доказами, зокрема показаннями потерпілого та свідків, а також відеозаписом з камер спостереження, які підтвердили присутність ОСОБА_7 на місці злочину в день його вчинення.
Щодо того, що суд першої інстанції відмовив у допиті свідка ОСОБА_23 , яка за твердженням сторони захисту могла б підтвердити версію обвинуваченого про його перебування в іншому населеному пункті в час скоєння інкримінованого йому злочину, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду. Оскільки згідно аудіозапису судового засідання від 20.10.2023 року обвинувачений детально не вказав обставин, які можуть поставити під сумнів фактичні обставини, встановлені органом досудового розслідування.
Навпаки, за результатами судового розгляду кримінального провадження встановлено, що досліджені обставини та матеріали справи, зокрема відеозаписи, показання потерпілого і свідка, підтверджують присутність ОСОБА_7 на місці скоєння злочину відносно ОСОБА_29 . Тому посилання на обставини працевлаштування у ОСОБА_23 саме в день скоєння злочину є надуманим і є лише позицією захисту, яка повністю спростована дослідженими в суді доказами. Крім сумнівної довідки від ФОП ОСОБА_35 , обвинувачений і захист не надали інших доказів, які б свідчили про працевлаштування обвинуваченого з випробувальним терміном.
Колегія суддів вважає безпідставним твердження обвинуваченого з приводу того, що показання свідка ОСОБА_36 є неправдивими, оскільки вказаний свідок детально описав усі обставини події: коли працівники поліції прибули на місце, як вони на відеозаписі встановили особу обвинуваченого та які заходи були вжиті для встановлення його місця перебування. Свідок також повідомив суду, що впізнав ОСОБА_7 за зовнішнім виглядом, оскільки неодноразово бачив його на території обслуговування.
Апеляційний суд зазначає, що звинувачення у упередженості головуючого судді через ухвалення рішення, яке частково не відповідало вимогам КПК, є безпідставними.
Виявлене порушення було виправлено в апеляційному порядку і ця обставина не впливає і не могла вплинути на правильність висновків суду у цьому кримінальному провадженні щодо суті безпосередньо обвинувачення.
Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи апелянтів про те, що потерпілий ОСОБА_29 не міг бачити ОСОБА_7 .
Адже, відповідно до показань ОСОБА_29 він під час події, коли перебував в під'їзді, обернувся та бачив обвинуваченого в повний зріст, після чого пішов далі, де на нього й було здійснено напад. Крім того, потерпілий, коли отямився, намагався схопити обвинуваченого за ногу, коли той грабував його майно, тобто бачив його лице і зовнішність. Під час слідчих дій потерпілий достеменно впізнав обвинуваченого по фотокартках, що не суперечить показанням потерпілого.
Додатковим підтвердженням, що саме обвинувачений скоїв злочин за епізодом 05.08.2021 року є те, що дружина обвинуваченого впізнала ОСОБА_7 на відеозаписах, які були надані їй для впізнання, де видно, що обвинувачений переслідує потерпілого до під'їзду саме в день скоєння злочину. Це свідчить про те, що обвинувачений був присутній на місці злочину і безпосередньо брав участь у нападі, що повністю спростовує версію захисту про його непричетність.
Наявність неприязних стосунків між обвинуваченим та його дружиною не підтверджена стороною захисту, вказані доводи носять суто декларативний характер і більш того можуть бути підставою для сумнівів в результаті проведеної за її участю слідчої дії, оскільки вона чітко і послідовно на досудовому розслідуванні впізнавала ОСОБА_7 на відеозаписі.
Посилання на неможливість встановити особу обвинуваченого за матеріалами відеозапису є безпідставним.
Колегія суддів вважає це твердження необґрунтованим, оскільки дружина обвинуваченого впізнала його на відеозаписі за статурою, ходою та іншими індивідуальними ознаками, вказавши, що на записі саме її чоловік - обвинувачений ОСОБА_7 .
Колегія суддів вважає, що не оголошення обвинувального акту за епізодом 05.08.2021 року після об'єднання кримінальних проваджень відповідно до вимог ст. 412 та ст. 415 КПК України не є обставиною, яка тягне за собою скасування вироку суду із призначенням нового розгляду провадження, оскільки по-перше таке процесуальне порушення не є підставою для призначення нового судового розгляду відповідно до імперативних вимог, визначених ч. 1 ст. 415 КПК України, а по-друге не вказує на виникнення обставин, передбачених ч. 1 ст. 412 КПК України з огляду на наступне.
З матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений та його захист повністю реалізували заходи, направлені на захист від пред'явленого обвинувачення, достеменно знаючи фактичні обставини вчинення інкримінованого злочину, висували власні версії та докази на спростування обвинувачення. Зміст розписок вказує, що обвинувачений та його захисник ще 27 вересня 2021 отримали копію обвинувального акту із реєстром матеріалів досудового розслідування (т. 3 а.с. 5, 6), захисник обвинуваченого в судовому засіданні 18 жовтня 2021 року заявила клопотання про об'єднання кримінального провадження відносно ОСОБА_7 за епізодом вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_11 із кримінальним провадження за обвинуваченням у вчиненні злочину відносно потерпілого ОСОБА_10 (т. 3 а.с. 53), обвинувачений вказане клопотання підтримав і воно було судом задоволено.
Зміст мотивувальної частини вироку свідчить про те, що ОСОБА_7 було цілком зрозуміле обвинувачення у вчиненні злочину відносно потерпілого ОСОБА_11 , він надавав показання в суді з приводу вказаного обвинувачення, висував версії, намагався спростувати обвинувачення різними алібі.
Отже колегія суддів констатує, що в суді першої інстанції дійсно не було на вимогу процесуального закону оголошено обвинувальний акт за обвинуваченням у вчиненні злочину відносно потерпілого ОСОБА_11 , але вказане процесуальне порушення не призвело до істотного порушення права обвинуваченого на захист, оскільки як було вказано вище, він знав від якого обвинувачення захищається в суді, а судом було з урахуванням позиції обвинуваченого обрано повний порядок дослідження доказів.
Наведені обставини надають підстави вважати, що мало місце порушення вимог кримінального процесуального закону, але воно не перешкодило суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Доводи, що слідчий під час досудового розслідування не обґрунтував доцільність проведення впізнання по фотокарткам, на думку апеляційного суду є безпідставним.
Зокрема, згідно з ч. 6 ст. 228 КПК за необхідності впізнання може проводитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання.
З викладеного вбачається, що жодних імперативних вимог щодо пред'явлення для впізнання виключно безпосередньо самої особи, а не її зображень на фотознімках законодавством не передбачено, так само й обов'язковість обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками (постанова Верховного суду від 26.11.2020 року у справі №742/2200/19).
Твердження про те, що впізнання 05.08.2021 року не відображає всіх індивідуальних ознак, є безпідставним, адже зміст протоколу свідчить, що потерпілий впізнав ОСОБА_7 за формою обличчя, зачіскою та формою носа, що узгоджується з його показаннями в суді, де він зазначив, що бачив нападника в момент, коли удвох вони увійшли до будинку та й під час викрадання речей.
Суд також відхиляє твердження апелянтів про те, що потерпілий не міг бачити зачіску обвинуваченого. Це твердження не є переконливим і не свідчить про обмову потерпілим обвинуваченого. Встановлені судом обставини не виключають можливість того, що в момент нападу кепка обвинуваченого могла бути не повністю надягнута на його голову, що дозволило потерпілому частково побачити його зачіску.
Судова колегія наголошує, що сумніви сторони захисту з приводу можливості впізнати обвинуваченого за зачіскою не впливають на правильність висновків про винуватість ОСОБА_7 , оскільки в судовому засіданні, окрім вказаного протоколу впізнання було досліджено ряд інших доказів, які в своїй сукупності вказують на його винуватість.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що істотних порушень закону про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були беззаперечними підставами для скасування або зміни вироку суду першої інстанції, а також підстав для закриття кримінального провадження під час апеляційного перегляду не встановлено.
За таких обставин суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 , захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 414, 418, 419, КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Верховного Суду, а засудженим, який утримується під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4