Справа № 308/20591/23
19.07.2024 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 грудня 2023 року,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 грудня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. (сто сімдесят гривень).
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Відповідно до постанови суду, - 20.09.2023 приблизно о 13 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив сварку в ході якої ображав та погрожував фізичною розправою, чим вчинив домашнє насилля відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_3 . Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення та інші письмові докази, які наявні у матеріалах справи не підверджують те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Стверджує, що відомості, які містяться у рапортах поліцейського, у поясненнях ОСОБА_2 від 20.09.2023 є суперечливими, тому вказані докази не можна вважати належними та достовірними. Апелянт зазначає, що потерпіла є матір'ю його дитини, тому він фактично не може відносно неї вчиняти будь-які дії, які кваліфіковані як домашнє насильство. Натомість звертає увагу на те, що у потерпілої виявлені симптоми післяпологової депресії, які супроводжуються байдужістю, гнівом та частими змінами настрою, чим скористались сторонні особи, які здійснюють вплив на потерпілу.
Крім того просить поновити строки апеляційного оскарження рішення суду. В обґрунтування цього зазначає, що копію оскаржуваної постанови у день проголошення не отримував, з її змістом ознайомився 11.01.2024.
Від представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Петюшки Р.В. надійшла заява про розгляд справи відносно ОСОБА_1 без участі потерпілої та її представника. Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що неявка потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Петюшки Р.В., відповідно до ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів та просив закрити провадження по справі, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційна скарга підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суддя першої інстанції не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставини справи про адміністративне правопорушення, а його висновки не відповідають фактичним обставинам провадження з огляду на таке.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 940628 від 20.09.2023, письмових пояснень гр. ОСОБА_2 від 20.09.2023; копій термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №115160 від 20.09.2023 та серії АА №115159 від 20.09.2023, винесених стосовно ОСОБА_1 ; рапортів працівників поліції від 20.09.2023 та інших зібраних доказів.
Надаючи оцінку доказам, суд апеляційної інстанції вважає, що по суті вчиненого правопорушення вони є належними доказами, проте як кожен окремо, так і в сукупності є явно недостатніми, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Відповідно до п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання (образи) спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 940628 від 20.09.2023 - 20.09.2023, приблизно о 13 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив сварку в ході якої ображав та погрожував фізичною розправою, чим вчинив домашнє насилля відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_3 .
Зазначений протокол, складений щодо ОСОБА_1 не містить відомостей про наслідки, настання яких є обов'язковою умовою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення сварки, в ході якої ображав та погрожував фізичною розправою - не утворюють склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Разом з цим, слід констатувати, що при встановленні фактичних обставин та складанні протоколу, особою, яка його склала, не з'ясовано чи проживають ОСОБА_1 з ОСОБА_2 спільно та чи є подружжям, чи в результаті словесних образ та погроз фізичною розправою було вчинено відосно ОСОБА_2 домашнє насильство, якого виду, характеру та яка мета домашнього насильства, якої шкоди завдано (і чи завдано) фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Вказані обставини мають важливе значення для встановлення наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, однак, протокол даних відомостей не містить.
Так, згідно письмових пояснень ОСОБА_2 від 20.09.2023 року (а.с. 3), остання зазначила, що її співмешканець гр. ОСОБА_1 вчинив сварку, погрожував їй фізичною розправою, нецензурно висловлювався, чим спричинив домашнє насильство психологічного характеру.
Відповідно до рапорту чергового Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області заявником є ОСОБА_4 , проте остання під час збирання доказів не опитана, та не з'ясовано чому саме вона, а не потерпіла ОСОБА_2 звернулася до органів поліції.
Натомість, у свої додаткових письмових поясненнях гр. ОСОБА_1 від 16.07.2024 року зазначив, що ОСОБА_2 , у першу чергу є матір'ю його дитини, і він апріорі не має морального права висловлювати будь-який негатив щодо неї, а також те що на сьогоднішній день жодним чином не здійснював ніяких агресивних дій стосовно ОСОБА_2 .
При цьому, інспектором поліції Міцулич М, яка склала адміністративні матеріали, окрім, як пояснень самої потерпілої, в порушення вимог абзацу другого ст. 251 КУпАП, не здобуто жодних належних доказів на спростування пояснень ОСОБА_1 та доведення його вини у вчиненні даного правопорушення.
Таким чином, у підтвердження обставин домашнього насильства до протоколу додані лише пояснення потерпілої та рапорти поліцейських, які є суперечливими в частині обставин, які є предметом доведення у цій справі.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі, а саме те, що він вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_3 .
При цьому апеляційний суд враховує те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі "Карелін проти Російської Федерації", апеляційний суд приходить до висновку, що протокол не може бути самостійним та достатнім доказом у справі про адміністративне правопорушення.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Постанова суду не містить доводів, якими обґрунтовано висновок щодо доведеності вини ОСОБА_1 чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, відтак наявності таких ознак, за яких суд констатував, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Таким чином, перелічені у оскаржуваній постанові документи не можуть бути визнані належними і достатніми доказами у справі з огляду на вимоги ст. 251 КУпАП.
Відтак, враховуючи обставини справи, а також враховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини домашнього насильства, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Оскільки суддя не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не відповідає фактичним обставинам справи, рішення суду про притягнення останнього до адміністративної відповідальності є незаконним та необґрунтованим.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду підлягає скасуванню, а провадження щодо ОСОБА_1 - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
З цих підстав апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд-
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 грудня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАПзакрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, у зв'язку відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага