03 липня 2024 року м.Дніпросправа № 337/6709/23 2-а/337/3/2024
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2024 року у справі № 337/6709/23 (2-а/337/3/2024) (суддя Ширіна С.А.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) серії АА № 00012475 від 24 липня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 гривень, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В позовній заяві позивач зазначав, що йому разом із постановою не надано доказів перевищення встановлених законодавством вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами і відповідних висновків після проведення замірів; оскаржена постанова взагалі не містить інформації щодо напівпричепа, що ставить під сумнів врахування вказаного критерію при встановленні факту перевищення, встановлених законодавством вагових норм, натомість оскаржена постанова містить лише масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування; технічний засіб, яким здійснювалось зважування WIM 78, WAGA-WIM 35, зав. № 16 не має свідоцтва про його повірку; посилається на ТТН від 07.07.2023 № 0707/09, відповідно до якої автомобіль ФОП ОСОБА_1 перевозив олію, тобто рідкий вантаж, загальною вагою 40 560 кг., що свідчить про відсутність перевантаження транспортного засобу за яке можна було б притягнути позивача до адміністративної відповідальності; вказує на те, що перевезення вказаного вантажу здійснювалось за маршрутом, на якому встановлено 5 пунктів автоматичного зважування, на чотирьох із п'яти пунктів автоматичного зважування, при цьому, як до так і після WIM 78, перевищення вагових параметрів в автоматичному режимі не зафіксовано; зазначав про неврахування похибки відстані між осями.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2024 року позовні вимоги позивача були задоволені, суд визнав протиправною та скасував оскаржену позивачем постанову та закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач помилково ототожнює «найбільшу границю зважування Мах = 35 000 кг. із максимально допустимою масою зважування WIM- комплексу в цілому. В даному випадку 35 000 кг. є найбільшою границею зважування не усього WIM комплексу, а лише його функціональної складової, а саме датчика зважування. Вказує що відстань між осями та навантаження на осі було зафіксоване в момент проїзду транспортного засобу через систему габаритно-вагового контролю. Жодних доказів на підтвердження того, що в момент фіксації правопорушення відстань між осями та навантаження на вісі були іншими, ніж зафіксовані приладом автоматичним для зважування транспортних засобів у русі позивачем не надано. Звертає увагу, що на момент вчинення правопорушення свідоцтво про повірку було відсутнє, оскільки свідоцтво про повірку проводять протягом року з моменту введення в експлуатацію. В даному випадку, вимірювальний прилад, яким зафіксовано порушення, встановлений 27.12.2022 року, а факт правопорушення зафіксовано 07.07.2023 року, що виключає здійснення його повірки на дату фіксування вказаного правопорушення. правопорушення зафіксовано WIM 78, WAGA-WIM35, зав. №16, справність та відповідність зазначеного технічного засобу підтверджена перш за все сертифікатами перевірки типу та сертифікатами відповідності, які були наявні та дійсні на момент вчинення правопорушення. Доводи про те, що здійснювалось перевезення рідкого вантажу, який міг переміститися під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, не свідчать про дотримання допустимого осьового навантаження, передбаченого законодавством про автомобільний транспорт. Вважає, що судом першої інстанції в оскарженому рішенні не обґрунтовано, яким чином відсутність тих чи інших відомостей в оскарженій постанові спростовує факт перевищення позивачем при перевезення вантажу нормативних параметрів загальної маси та навантаження на осі, що встановлені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.
Представником позивача було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, у відзиві просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати, з огляду на наступне.
З матеріалів справи встановлено, що постановою у справі про адміністративне правопорушення від 24.07.2023 № 00012475 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП.
З фабулою постанови, 07.07.2023 о 19 год 31 хв., за адресою: Н-11, км 76+702, Дніпропетровська обл., зафіксовано транспортний засіб RENAULT PREMIUM, ДНЗ AP0459IE із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6.088% (2.435 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, навантаження на строєні осі транспортного засобу на 10% (2.1 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на строєні осі 21 тона та відстані між осями 1,3м або менше, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП.
В постанові міститься посилання на веб-сайт, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент вчинення правопорушення та постановою в електронній формі (https://wlm.dsbt.gov.ua/r/a/AA00012475/ (ідентифікатор доступу: 6s33ZZH80HtDT).
Позивач, вважаючи постанову протиправною та незаконною, звернувся до суду з позовом про її скасування та закриття провадження у справі.
Суд першої інстанції задовольняючи позов, скасовуючи спірну постанову та закриваючи провадження у справі, дійшов висновку, що відповідачем не надано жодного відеофайлу щодо відеофіксації в автоматичному режимі порушень правил дорожнього руху транспортним засобом позивача; загальна маса виміряна з урахуванням 10 відсоткової похибки відповідно до оскаржуваної постанови становить 42 435 кг., що на 7 435 кг. більше максимальної маси, яку можуть виміряти дані ваги; неврахування похибки відстані між осями підтверджується самою оскарженою постановою, а саме пунктом виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу, в якому відстань між осями відсутня; на відсутність на законодавчому рівні можливості отримання особою дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, на особу не може бути накладений штраф відповідно до ч. 2 ст. 132-1 КУпАП за відсутність такого дозволу. У такому випадку має бути застосована відповідальність у виді нарахування посадовою особою Укртрансбезпеки плати за проїзд, відповідно до п. 1-1 Порядку № 879. Крім того, Відповідачем не надано доказів підтвердження того, що даний габаритно-ваговий комплекс призначено для зважування рідких продуктів.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), відповідно до частини першої статті 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Частиною четвертою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-ІІІ) встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
У розумінні Закону № 2344-ІІІ великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження; великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри.
Відповідно до пункту 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, (далі - Правила дорожнього руху) маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом «б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено нормативні вагові параметри транспортних засобів, рух яких допускається, у разі, коли їх параметри не перевищують визначеного.
Частиною другою статті 132-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1174 від 27 грудня 2019 року (далі - Порядок № 1174).
Пунктом 7 Порядку № 1174 передбачено, що фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
Відповідно до пункту 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Інформаційні файли з винесеними постановами передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Відповідно до статті 229 КУпАП посадові особи Державної служби України з безпеки на транспорті розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 2, 3 статті 132-1 КУпАП.
Згідно зі статтею 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Частиною першою статті 279-5 КУпАП передбачено, що в разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною 2 статті 122-2, частинами 2, 3 статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності за даними єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, встановлюють відповідальну особу, зазначену в частині 1 статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.
Подані відповідачем до матеріалів справи метадані, на підставі яких сформовано оскаржену в цій справі постанову, містять найменування засобу вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр); найменування автомобільної дороги загального користування; дані про максимальне дозволене навантаження на вісь, категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 “Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку”, повну масу транспортного засобу, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу.
Оскаржена позивачем постанова містить виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги.
Відтак, оскаржена позивачем постанова у справі про адміністративне правопорушення містить усі складові, необхідні в достатній мірі для його кваліфікації, зокрема, повну масу транспортного засобу, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу, тому суд не може погодити висновок суду першої інстанції про недоведеність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП.
Також колегія суддів зазначає, що всі необхідні відомості для визначення складу правопорушення містяться в метаданих, на підставі яких сформовано оскаржену в цій справі постанову. Крім того, власне постанова містить фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу.
Щодо відстані між осями, колегія суддів зазначає наступне.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м., в даному випадку транспортний засіб має строєну вісь. Відповідно до картки габаритно-вагового контролю відстань між 3 та 4 віссю становить 1,300 м , між 4 та 5 віссю становить 1,300 м.
Тобто, навантаження на строєну вісь склало 27 500 кг (8900,00+9450,00+9150,00).
Слід зазначити, що відстань між осями та навантаження на осі було зафіксоване в момент проїзду транспортного засобу через систему габаритно-вагового контролю. Жодних доказів на підтвердження того, що в момент фіксації правопорушення відстань між осями та навантаження на вісі були іншими, ніж зафіксовані автоматичним приладом для зважування транспортних засобів у русі позивачем не надано.
Враховуючи наведене, сумніви позивача в точності вимірювань є неаргументованими.
Щодо не надання свідоцтва про повірку WIM-комплексу, колегія суддів зазначає, що позивач оскаржує постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Нормами КУпАП не передбачено додавати до матеріалів справи про адміністративне правопорушення таких доказів як обов'язкових. У разі існування сумнівів, повивач не позбавлений можливості запитати таку інформацію з наданням копії у розпорядника такої інформації.
Доказів того, що позивач запитував у відповідача, а відповідач не надав такої інформації щодо повірки WIM-комплексу, матеріали справи містять.
Посилання позивача на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.4, 29 Закону України «Про дорожній рух», ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879.
З 08.09.2017 п.19 Порядку №879, який передбачав, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку, було виключено згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» від 30.08.2017 № 671.
При цьому, відсутність методичних рекомендацій для зважування рідких вантажів сама по собі не може бути підставою для незастосування до перевізника відповідальності, у зв'язку із порушенням ним законодавства про автомобільний транспорт, за умови підтвердження, у даному випадку вказаною вище довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю та товарно-транспортною накладною, факту перевищення транспортним засобом вагових параметрів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.08.2018 року по справі № 820/1420/17, від 03.07.2019 року по справі № 819/1381/16, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема, рідкого вантажу великогабаритним автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача щодо рідкого вантажу, так як вони є необґрунтованими.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи наявність перевищення загальної допустимої маси автомобіля, агрегатний стан вантажу не може вплинути на результати зважування в такому значному обсязі.
Колегія суддів приходить до висновку про доведеність перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами та про доведеність наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП.
Позивач, в свою чергу, не спростував факту виявленого правопорушення, судом встановлено правомірність притягнення останнього до адміністративної відповідальності, тому відсутні підстави як для скасування оскарженої постанови відповідача, так і для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи зазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене судове рішення скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ч.3 ст.272, п.2 ч.1 ст.315, ст.317, ст.ст.322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2024 року у справі № 337/6709/23 (2-а/337/3/2024) - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч.3 ст.272 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак