19 липня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/7157/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №164350004417 від 12.03.2024 стосовно незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи: з 01.07.1979 року по 30.09.1979, з 20.07.1980 по 31.08.1980, з 01.08.1981 по 01.09.1981, з 01.01.1983 по 14.05.1983, з 25.06.1985 по 15.03.2000 - робота в колгоспі «Прапор комунізму» та КСП «Нива»; з 15.03.2000 по 29.05.2000, з 24.10.2000 по 30.11.2000, з 01.12.2000 по 30.06.2001, з 01.10.2001 по 30.11.2001 робота в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Обрій», а також період проходження ОСОБА_1 військової служби з 27.02.2022 року по 13.03.2023 року на пільгових умовах з розрахунку - один місяць служби за три місяці служби;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 01.07.1979 року по 30.09.1979, з 20.07.1980 по 31.08.1980, з 01.08.1981 по 01.09.1981, з 01.01.1983 по 14.05.1983, з 25.06.1985 по 15.03.2000 - робота в колгоспі «Прапор комунізму» та КСП «Нива»; з 15.03.2000 по 29.05.2000, з 24.10.2000 по 30.11.2000, з 01.12.2000 по 30.06.2001, з 01.10.2001 по 30.11.2001 робота в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Обрій, а також зарахувати період проходження ОСОБА_1 військової служби з 27.02.2022 року по 13.03.2023 року на пільгових умовах з розрахунку - один місяць служби за три місяці служби;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 05.02.2024 року пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, однак отримав відмову, мотивовану відсутністю необхідного трудового стажу. Зазначив, що оскільки в трудовій книжці не містяться всі записи, однак ним подано архівні довідки, які підтверджують наявність трудового стажу, а тому відповідач не вправі ставити під сумнів їх дійсність. Вказав, що твердження відповідача про наявність розбіжностей у записах не можуть спростовувати факт наявності у позивача страхового стажу у спірний період та спростовувати сплату на його користь страхових внесків.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом надання відзиву не скористався, справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 162 КАС України).
Третьою особою - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, надані письмові пояснення по справ, в яких просить відмовити у задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти позову стверджує, що заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яким за результатами розгляду такої і прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за відсутності необхідного страхового стажу. Зазначає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є правомірними та вмотивованими.
Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 05.03.2024 року із заявою про призначення пенсії за віком та надав відповідні документи.
Вказана заява розглянута, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
За результатами розгляду заяви та доданих документів, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.07.1979 по 30.09.1979, з 20.07.1980 по 31.08.1980, з 04.01.1983 по 14.05.1983 та з 25.06.1985 по 29.05.2000 згідно довідок № 20, № 21 від 05.10.2023, № 22 від 12.11.2023, оскільки даний стаж відсутній в трудовій книжці.
Аналіз наданих документів показав, що страховий стаж позивача становить 10 років 06 місяців 11 днів.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за принципом екстериторіальності, прийнято рішення № 164350004417 від 12.03.2024 року про відмову гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно частини 4 статті 115 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відсутністю необхідного стажу.
Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком та незарахування до страхового стажу періодів роботи та період проходження військової служби на пільгових умовах з розрахунку - один місяць служби за три місяці служби стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України від05.11.1991№1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII)громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
У свою чергу правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з частиною 1статті 9 Закону №1058-ІVв солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IVстраховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно пункту «в» частини третьої статті 56 Закону України 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до статті 26 Закону №1058-IVправо на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають чоловіки за наявності на дату досягнення відповідного віку страхового стажу, зокрема у період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року не менше 25 років.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті , право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення віку 63 за наявності страхового стажу від 18 років.
У разі відсутності необхідного страхового стажу право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу від 15 років.
У даному випадку дослідженню підлягає правомірність рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком з підстав недостатності у нього страхового стажу, оскільки не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.07.1979 по 30.09.1979, з 20.07.1980 по 31.08.1980, з 04.01.1983 по 14.05.1983 та з 25.06.1985 по 29.05.2000 згідно довідок № 20, № 21 від 05.10.2023, № 22 від 12.11.2023, оскільки даний стаж відсутній в трудовій книжці та період проходження військової служби на пільгових умовах з розрахунку - один місяць служби за три місяці служби.
Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також необхідно вказати на встановлений зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Отже, виходячи з наведеного, можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).
У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або в разі відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ.
У даній справі підставою для незарахування періоду роботи з 01.07.1979 по 30.09.1979, з 20.07.1980 по 31.08.1980, з 04.01.1983 по 14.05.1983 та з 25.06.1985 по 29.05.2000 згідно довідок № 20, № 21 від 05.10.2023, № 22 від 12.11.2023, оскільки даний стаж відсутній в трудовій книжці.
Суд зважає, що трудова книжка колгоспника, яка при звільненні мала бути видана власнику на руки, і яка (за умови внесення до неї зазначеної вище обов'язкової інформації) у безспірному порядку підтвердила б трудовий стаж роботи позивача у вказаному колгоспі, відсутня.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на довідку № 19 від 05.10.2023, видану Товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій" щодо правонаступництво; довідку, № 20 від 05.10.2023 видану Товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій із зазначенням відомостей про кількість вироблених трудоднів починаючи з 1983 по 1992 роки; довідку № 21 від 05.10.2023, видану Товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій" із зазначенням відомостей про періоди праці; довідку № 22 від 12.11.2023, видану Товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій" із зазначенням відомостей про кількість вироблених трудоднів починаючи з 1979 по 1982 роки.
видану КРЕП Червоноармійської районної ради №11 від 20.06.2018 та архівні довідки Луцької районної ради №183/06-16 від 06.04.2017.
Вказані довідки підтверджують стаж роботи ОСОБА_1 з 01.07.1979 року по 30.09.1979, з 20.07.1980 по 31.08.1980, з 01.08.1981 по 01.09.1981, з 01.01.1983 по 14.05.1983, з 25.06.1985 по 15.03.2000 - робота в колгоспі «Прапор комунізму» та КСП «Нива»; з 15.03.2000 по 29.05.2000, з 24.10.2000 по 30.11.2000, з 01.12.2000 по 30.06.2001, з 01.10.2001 по 30.11.2001 робота в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Обрій.
У постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі № 593/283/17 викладений правовий висновок, відповідно до якого формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Таким чином неточності при заповненні певних документів, не може впливати на достовірність зазначених даних, не може спростовувати факт перебування позивача із колгоспом у трудових відносинах та, як наслідок, не може бути законною підставою для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи у його страховий стаж.
Суд відмічає, що з поданої позивачем довідки чітко вбачаються періоди роботи позивача та довідка містить відомості про кількість відпрацьованих позивачем людино-днів.
Відповідачем не наведено та матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідна архівна довідка стосується іншої особи, аніж позивача.
Додатково суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення документації з вини адміністрації підприємства.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відтак, незарахування стажу лише через відсутність вказаних записів в трудовій книжці колгоспника, є порушенням з боку пенсійного органу, що посягає на гарантовані Конституцією України права позивача. Умовою для зарахування стажу роботи в колгоспі, насамперед, є встановлення кількості відпрацьованих людино-днів позивачем, який перевищує встановлений мінімум.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача період проходження ОСОБА_1 військової служби з 27.02.2022 року по 13.03.2023 року на пільгових умовах з розрахунку - один місяць служби за три місяці служби, то слід зазначити наступне.
Так, позивач зазначає, що період проходження військової служби під час мобілізації в особливий період з 15.09.2022 року (момент призову на військову службу) по 15.10.2023 року (момент надання щорічної відпустки) - під час здійснення заходів для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України підлягає зарахуванню до пільгового стажу в трикратному розмірі.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Відповідно до п. 2.3 розділу 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за №1294/26071, при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час.
З аналізу наведених норм вбачається, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, суд зазначає, що можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне пенсійне забезпечення, а зі спеціальним статусом, якого ці особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу, що узгоджується з положеннями статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Проте, зарахування часу проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, зараховується у трикратному розмірі незалежно від того, який вид пенсії призначається та за яким законом вона призначається.
Аналогічна правова позиці висловлена Верховним Судом у постановах від 5 червня 2018 року у справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі № 346/1454/17 та від 2 квітня 2020 року у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17).
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивачки про призначення пенсії за віком визначено ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, оскільки вказаний суб'єкт владних повноважень останнім розглядав надані позивачем документи і саме він має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.
Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 у постанові №687/975/17 працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу з підстав неточностей в довідках про підтвердження наявного трудового стажу позивача.
Таким чином, з огляду на викладені обставини, суд вважає, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії діяв всупереч законодавству у сфері пенсійного забезпечення, не зарахувавши до страхового стажу спірні періоди трудової діяльності з 01.07.1979 року по 30.09.1979, з 20.07.1980 по 31.08.1980, з 01.08.1981 по 01.09.1981, з 01.01.1983 по 14.05.1983, з 25.06.1985 по 15.03.2000 - робота в колгоспі «Прапор комунізму» та КСП «Нива»; з 15.03.2000 по 29.05.2000, з 24.10.2000 по 30.11.2000, з 01.12.2000 по 30.06.2001, з 01.10.2001 по 30.11.2001 робота в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Обрій», а також період проходження військової служби з 27.02.2022 року по 13.03.2023 року на пільгових умовах з розрахунку - один місяць служби за три місяці служби.
Отже, суд приходить до висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 01.07.1979 року по 30.09.1979, з 20.07.1980 по 31.08.1980, з 01.08.1981 по 01.09.1981, з 01.01.1983 по 14.05.1983, з 25.06.1985 по 15.03.2000 - робота в колгоспі «Прапор комунізму» та КСП «Нива»; з 15.03.2000 по 29.05.2000, з 24.10.2000 по 30.11.2000, з 01.12.2000 по 30.06.2001, з 01.10.2001 по 30.11.2001 робота в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Обрій», а також період проходження військової служби з 27.02.2022 року по 13.03.2023 року на пільгових умовах з розрахунку - один місяць служби за три місяці служби.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №164350004417 від 12.03.2024 року про відмову позивачу в призначенні пенсії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком з 05.02.2024.
Вирішуючи питання про обрання способу захисту порушеного права позивача суд виходить із такого.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України к критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Отже, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, повторно розглянути заяву від 05.02.2024 року щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
За приписами ч. 1 та ч. 2ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Позивач звільнений від сплати судового збору, отже підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2,9,77,90,139,242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Інститутська, 4, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 21910427), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, ЄДРПОУ 13967927), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №164350004417 від 12.03.2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 01.07.1979 року по 30.09.1979, з 20.07.1980 по 31.08.1980, з 01.08.1981 по 01.09.1981, з 01.01.1983 по 14.05.1983, з 25.06.1985 по 15.03.2000 - робота в колгоспі «Прапор комунізму» та КСП «Нива»; з 15.03.2000 по 29.05.2000, з 24.10.2000 по 30.11.2000, з 01.12.2000 по 30.06.2001, з 01.10.2001 по 30.11.2001 робота в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Обрій», а також період проходження військової служби з 27.02.2022 року по 13.03.2023 року на пільгових умовах з розрахунку - один місяць служби за три місяці служби.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 05.02.2024 року щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Г.В. Костенко