Справа № 420/3069/24
17 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.
за участі : секретаря Сідлецької А.П., представників: позивача Крупки О.О., відповідача в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пунктів наказів,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом у якому просить суд: визнати протиправним та скасувати п. 3 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.12.2023 року № 1732 в частині притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності відповідно на загальну суму 1 157 758,14 (один мільйон сто п'ятдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок);
- визнати протиправним та скасувати пункти 2, 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.01.2024 року № 4 в частині притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності у сумі 1 157 758,14 (один мільйон сто п'ятдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок) та стягнення суми нестач грошового забезпечення у розмірі 20% місячного грошового забезпечення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він призваний за мобілізацією з 01.03.2022 року. На день подання позову перебуває на військової службі у військовій частині НОМЕР_1 . 01.03.2022 року відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №132 мл.л-та ОСОБА_2 призвано на військову службу по мобілізації та призначено на посаду старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_2 .
На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.10.2023 року № 1327 було проведено службове розслідування за фактом порушення фінансово-бюджетної дисципліни, що призвело до втрат на загальну суму 3 547 760 грн. (три мільйони п'ятсот сорок сім тисяч сімсот шістдесят гривень), у тому числі безпідставна виплата додаткової винагороди за період відпустки для лікування, у зв'язку з хворобою, наданої військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 після отримання легкого поранення, про що складено акт службового розслідування від 06.12.2023 року.
Службовим розслідуванням встановлено, що у порушення п. 10 розділу XXXIV Порядку витати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 командиром військової частини НОМЕР_2 приймалися рішення про включення 22 військовослужбовців до наказів про виплату (виплати) додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. військовослужбовцям під час перебування у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою за висновком (постановою) ВЛК після отримання легкого поранення, що призвело до безпідставної виплати додаткової винагороди. Виплати додаткової винагороди за період відпустки для лікування, у зв'язку з хворобою, наданої військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 після отримання легкого поранення здійснювалися на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_2 , розрахункових відомостей та реєстрів військовослужбовців підписаних посадовими особами військової частини НОМЕР_2 .
Накази командира військової частини НОМЕР_2 «Про виплату додаткової винагороди» від 01.05.2023 № 561, від 01.06.2023 №833, від 01.03.2023 №231, від 01.04.2023 № 416 відпрацьовані старшим помічником начальника штабу з кадрів і стройової частини лейтенантом ОСОБА_3 та погоджені тимчасово виконуючого обов'язки помічником командира військової частини НОМЕР_2 з правової роботи старшим солдатом М. Скліфасом з порушенням вимог пункту 1.3 розділу І Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України віл 07.04.2017 № 124, пункту 5, 10 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, пункту 10 телеграмами Міністра оборони України від 02.03.2022 №248/1196, від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298 та від 18.04.2022 №248/529, пункту 9.8 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 (застосовується з 01.06.2022 по 31.01.2023), статті 16, 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 03.02.2004 №1420-ІV, пунктів 1.3, 1.4, та 2.2 Положення про ведення спільного фінансового господарства ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1242 Центра забезпечення реалізації договорів по контролю за озброєнням, Кафедри медицини катастроф та військової медицини Одеського національного медичного університету, ІНФОРМАЦІЯ_3 , військових частин НОМЕР_3 , НОМЕР_2 , затверджено наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.12.2022 № 898, та фінансово-бюджетної дисципліни.
На підставі Акту службового розслідування від 06.12.2023 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прийнято наказ від 07.12.2023 року № 1732 «Про результати службового розслідування», пунктом 3 якого офіцеру групи офіцерів запасу і кадрів сектору мобілізаційно-оборонної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 старшому лейтенанту ОСОБА_4 наказано матеріали службового розслідування направити до військової частини НОМЕР_4 по місцю проходження служби лейтенанта ОСОБА_2 , для притягнення до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності відповідно на загальну суму 1 157 758,14 грн. (один мільйон сто п'ятдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок) та старшого солдата ОСОБА_5 для притягнення до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності на загальну суму 1 157 758,14 грн. (один мільйон сто п'ятдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок).
Позивач не погоджується з пунктом 3 наказу від 07.12.2023 року № 1732, вважає його протиправним з огляду на наступне.
Так в заяві про зміну підстав позову від 17.06.2024 року позивач наголошує, що для застосування повної матеріальної відповідальності за пунктом 1 частини 1 статті 6 Закону № 160-ІХ необхідним є встановлення в ході службового розслідування обставини вчинення умисних протиправних дій (тобто, активної форми поведінки), що призвело до здійснення надлишкових виплат грошових коштів. Акт службового розслідування, на підставі якого відповідачем прийнято спірний наказ, такі обставини щодо позивача не містить.
На думку позивача, для наявності достатніх підстав для притягнення його до повної матеріальної відповідальності під час службового розслідування відповідачу необхідно було встановити вину, умисел, а також причинний зв'язок між діями позивача та наслідками, що під час службового розслідування не встановлено.
При цьому не прийнято до уваги, що ОСОБА_2 у 2006 році закінчив Одеський державний екологічний університет та отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент організацій», здобув кваліфікацію магістр з менеджменту, проходив військову підготовку при Одеському державному екологічному університеті у 2005 році по профілю організація метеорологічного та геофізичного забезпечення авіації, військово облікова спеціальність 200200. Призначення його на посаду старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини в/ч НОМЕР_2 відбулось за відсутності необхідної кваліфікації, а посада не відповідає спеціальності позивача. З моменту призначення на посаду будь-яку спеціальну підготовку /навчання не проходив. Та його не ознайомлювали з змінами від 25.01.2023р. до п.10 розділу 34 Порядку виплати грошового забезпечення №260, так як у цей час знаходився у зоні бойових дій та був задіяний у складі діючих угрупувань військ Сил оборони держави в Донецькій області про що зазначав у своїх поясненнях під час службового розслідування. Також відповідач надав суду листи як докази отримання їх в/ч та позивачем, проте вони не містять офіційної реєстрації службою діловодства в/ч НОМЕР_2 . Крім того матеріали службового розслідування не містять відомостей про порушення позивачем п.5 розділу ХVI Порядку, тому посилання ООТЦҐК в акті на порушення позивачем вказаного пункту нормативно-правового акту є безпідставним та необгрунтованим.
З огляду на це вважає, що відповідачем не доведено, що у завданні збитків у визначеному в Акті службового розслідування розмірі існує вина позивача саме у формі умислу, а не необережності. Крім того вказує, що відповідач невірно визначив у наказі розмір завданої шкоди різниця якої становить 33 886,95грн.
Щодо скасування пунктів 2, 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.01.2024 року № 4 в частині притягнення л-та ОСОБА_2 до повної матеріальної відповідальності у сумі 1 157 758,14 та стягнення суми нестач грошового забезпечення у розмірі 20% місячного грошового забезпечення в адміністративному позові зазначено, що з огляду на викладене вище обґрунтування протиправності рішень суб'єкта владних повноважень в частині притягнення позивача як військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності суду належить забезпечити повне поновлення суб'єктивного інтересу позивача в цій частині за неутримання коштів із грошового забезпечення військовослужбовця у спосіб визнання протиправним та скасування п.2, 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.01.2024 року № 4.
Ухвалою суду від 05.02.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 05.02.2024 року зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду від 23.03.2024 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 20.05.2024 року вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 08.07.2024 року закрито підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті.
08.03.2024 року та 25.05.2024р. до суду від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому він заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить відмовити у повному обсязі у задоволенні позову з підстав того, що 12.01.2024 року до в/ч НОМЕР_1 надійшло розпорядження командира в/ч НОМЕР_4 вих.263 від 21.01.2024 року з матеріалами службового розслідування за фактом порушення фінансово-бюджетної дисципліни посадовими особами в/ч НОМЕР_2 , які надійшли до в/ч НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_1 для прийняття рішення у відповідності до приписів ч.3 ст.11 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Стверджуючи про правомірність наказу від 07.12.2023 року № 1732 відповідач вказує, матеріалами службового розслідування встановлено, що накази командира в/ч НОМЕР_2 «Про виплату додаткової винагороди» від 01.05.2023 року № 561, від 01.06.2023 №833, від 01.03.2023 №231, від 01.04.2023 №416 відпрацьовані старшим помічником начальника штабу з кадрів і стройової частини л-том ОСОБА_2 з порушенням вимог п.1.3 розділу І Інструкції з діловодства у Збройних силах України затвердженої наказом Генерального штабу ЗСУ №124 від 07.04.2017р., п.5,10 розділу ХХХIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, пункту 10 телеграми Міністра оборони України від 23.06.2022 р. №912/з/29, ст.16 , ст.102 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, пунктів 1.3,1.4,2.2 Положення про ведення спільного фінансового господарства ОТЦК, 1242 Центру забезпечення реалізації договорів по контролю за озброєнням., в/ч НОМЕР_3 , в/ч НОМЕР_2 що призвело до безпідставних виплат у розмірі 3 547 760грн., які були здійсненні на підставі вищезазначених наказів командира в/ч НОМЕР_2 . Причинами встановлених порушень стало неналежне виконання обов'язків з боку посадових осіб в/ч НОМЕР_2 під час підготовки проектів наказів про виплату додаткової винагороди, слабка професійна підготовка в/сл. призваних за мобілізацією та призначених на відповідні організаційні посади.
22.03.2024 року до суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позов у якому він позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні з підстав того, що відповідно до функціональних обов'язків старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини в/ч особа яка обіймає вказану посаду зобов'язана виконувати обов'язки по обліку особового складу батальйону визначені Інструкцією з організації обліку особового складу в системі міністерства оборони України затвердженою наказом Міністерства оборони України №280 від 15.09.2022р.. Старший помічник начальника штабу з кадрів і стройової частини повинен взаємодіяти з юридичною службою з правових питань, пов'язаних з підготовкою документів, підписувати і візувати документи в межах компетенції. Відповідно накази командира в/ч НОМЕР_2 від 01.05.2023 N 561, від 01.06.2023 №833, від 01.03.2023 №231, від 01.04.2023 № 416 були відпрацьовані ст.помічником начальника штабу з кадрів і стройової час тини л-том ОСОБА_2 про що свідчить наявний підпис на зворотних сторінках останніх аркушів вказаних наказів. Вказані накази були погоджені ст.помічником начальника штабу з кадрів і стройової частини в/ч НОМЕР_2 л-том ОСОБА_2 , що в свою чергу стало наслідком їх підписання командиром в/ч та проведення на їх підставі виплат грошової допомоги особам вказаним у наказах. Відповідно до п.1.3 розділу І Інструкції з діловодства у ЗСУ затвердженої наказом Генерального штабу ЗСУ №124 від 07.04.2017р. персональну відповідальність за зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні документів, їх відповідність чинному законодавству України рівною мірою несуть посадові особи, які їх відпрацьовують, погоджують та візують відповідно до компетенції. Службовим розслідуванням було встановлено про наявність протиправної поведінки з боку позивача, та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкоди, наявність вини позивача у заподіянні шкоди, а також всі необхідні елементи для притягнення позивача до матеріальної відповідальності. Виходячи з наведеного, відповідач стверджує, що дії ІНФОРМАЦІЯ_4 були вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства України та жодних протиправних дій з боку ІНФОРМАЦІЯ_4 допущено не було.
14.03.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача.
08.07.2024 року від представника відповідача в/ч НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову.
Дослідивши зміст заяв по суті справи, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_2 , з 01.03.2022 року проходить військову службу за мобілізацією.
01.03.2022 року відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №132 мол. лейтенанта ОСОБА_2 призвано на військову службу по мобілізації та призначено на посаду старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини в/ч НОМЕР_2 (а.с. 25 т.1).
З 01.08.2023 року ст.л-т ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою військової частин НОМЕР_1 від 19.01.2024 №349 (а.с. 28 т. 1).
07.10.2023 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ) було видано наказ №1327 «Про призначення службового розслідування», яким наказано:
призначити службове розслідування за фактом порушення фінансово-бюджетної дисципліни, що призвели до втрат на загальну суму 3 547 760 грн. (три мільйони п'ятсот сорок сім тисяч сімсот шістдесят гривень), у тому числі залишок до відшкодування на суму 3 448 900 грн.;
проведення службового розслідування доручити ст.л-ту ОСОБА_4
про результати службового розслідування доповісти актом в термін до 19.10.2023 року.(т.1 а.с.140).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.10.2023 року №1340 продовжено строк службового розслідування до 11.11.2023 року (стор. 141 т.1).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.11.2023 року №1455 продовжено строк службового розслідування до 07.12.2023 року (стор. 142 т.1).
За результатами службового розслідування 06.12.2023 року складено Акт службового розслідування (далі - Акт) (а.с. 29-64 т. 1).
З матеріалів службового розслідування вбачається, що проведенню вказаного розслідування передувало отримання результатів аудиторського дослідження члена аудиторської групи Департаменту внутрішнього аудиту 4 територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, згідно якого аудиторською перевіркою було встановлено порушення фінансово - бюджетної дисципліни, що призвело до втрат на загальну суму 3 547 760 грн. (три мільйони п'ятсот сорок сім тисяч сімсот шістдесят гривень), з яких було відшкодовано під час аудиту - 98 8690 грн., залишок - 3 448 900 грн), у тому числі:
3 547 760 грн. - незаконні витрати коштів, витрачених на виплату грошового забезпечення, у т.ч. додаткової винагороди (з урахуванням зайво перерахованих внесків), а саме:
безпідставна виплата додаткової винагороди за період відпустки для лікування, у зв'язку з хворобою, наданої військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 після отримання легкого поранення - 3 250 640 грн;
безпідставна виплата додаткової винагороди військовослужбовцям, які вживали алкогольні напої, за періоди коли були встановлені факти таких порушень - 165 970 грн;
безпідставна виплата додаткової винагороди (подвійна виплата, а також виплата за час, коли військовослужбовець не виконував бойових (спеціальних) завдань) - 60 970 грн;
безпідставна виплата додаткової винагороди за час відпустки для лікування, у зв'язку з хворобою, наданої без висновку (постанови) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії - 39 200 грн;
безпідставне преміювання військовослужбовців, які вживали спиртні напої, за періоди, коли були встановлені факти таких порушень - 30 980 грн.
Результати аудиторського дослідження оформлені Довідкою з доданими документами, яка міститься в матеріалах службового розслідування (а.с. 143-152 т.1).
Згідно Акту службового розслідування під час ведення бойових дій, військові частини НОМЕР_3 та 7096, згідно їх даних, понесли певні санітарні та безповоротні втрати. Зокрема, військовослужбовцям вищезазначених частин виплачувалась додаткова винагорода у збільшених розмірах після отримання поранень (за час лікування у медичних закладах та за час відпусток по хворобі після отриманих поранень).
Дослідженням встановлено, що у порушення п. 10 розділу ХХХIV Порядку виплати грошового забезпечення №260 командиром військової частини НОМЕР_2 приймалися рішення про включення 22 військовослужбовців до наказів про виплату виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. військовослужбовцям під час перебування у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою за висновком (постановою) ВЛК після отримання легкого поранення, що призвело до безпідставної виплати додаткової винагороди (а.с.148 т.1).
У зв'язку наявності різних медичних висновків ВЛК про ступінь важкості одного й того ж поранення включення до наказів про виплату виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. 3-х військовослужбовців класифікується, як ризики безпідставної виплати додаткової винагороди на загальну суму 297 204,28 грн., та як наслідок зайво перераховано (ЄСВ - 22%) - 65384,94 грн. (ПДФО - 18%) - 53 496,77 грн., 416 085,99 грн.
Включення до наказів про виплату виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. решти (19) військовослужбовців класифікується, як безпідставна виплата додаткової винагороди на загальну суму 2 321 889,33 грн., та як наслідок зайво перераховано (ЄСВ - 22%) 510 815,65 грн. (ПДФО - 417 940,08 грн.), разом 3 250 645,06 грн.
В Акті встановлено, що причинами встановлених порушень стало неналежне виконання обов'язків з боку посадових осіб в/ч НОМЕР_2 під час підготовки проектів наказів про виплату додаткової винагороди, слабка професійна підготовка (або відсутність її) військовослужбовців призваних за мобілізацією та призначених на відповідні організаційні посади.
З посиланням на пункт 1.3 розділу І Інструкції з діловодства у Збройних Силах затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 в Акті службового розслідування вказано, що персональну відповідальність за зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні документів, їх відповідність чинному законодавству України рівною мірою несуть посадові особи, які їх відпрацьовують, погоджують та візують відповідно до компетенції. Відповідно накази командира військової частини НОМЕР_2 «Про виплату додаткової винагороди» від 01.05.2023 №561, від 01.06.2023 №833, від 01.03.2023 №231, від 01.04.2023 №416 відпрацьовані старшим помічником начальника штабу з кадрів і стройової частини лейтенантом ОСОБА_3 та погоджені ТВО помічником командира військової частини НОМЕР_2 з правової роботи старшим солдатом ОСОБА_6 .
Під час проведення службового розслідування ОСОБА_2 надав наступні пояснення: «весь особовий склад військової частини НОМЕР_2 був призваний по мобілізації, мав низьке знання наказів,призначення більшості військовослужбовців на посади було здійснено не по ВОС які вони мали у військовому квітку (у зв'язку з відсутністю військовослужбовців з потрібними ВОС), у зв'язку з виконанням бойових завдань зборів чи семінарів за фахом не проходили, іспитів не здавали.
Військова частина НОМЕР_2 з початку формування була підпорядкована ІНФОРМАЦІЯ_4 , всі накази та виплати надавались на перевірку до відповідних служб ООТЦК та СП.
П. 10 розділу 34 до Порядку виплати грошового забезпечення № 260 був доданий лише 25.01.2023 року, ознайомлення з ним особовий склад не проходив, тому що у цей час весь особовий склад знаходився у зоні бойових дій та був задіяний у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в Донецькій області.
Відсутність у військовій частині кваліфікованого помічника командира батальйону з правової роботи, старший солдат призваний по мобілізації який займав посаду з лютого 2023 року ТВО помічника командира батальйону з правової роботи не мав відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня правової освіти.
Видача наказів на виплату здійснювалась в важких умовах, під час обстрілів, маршах та переміщеннях.
У березні місяці, відбулось переміщення військової частини НОМЕР_2 із зони бойових дій з подальшим розформуванням особового складу військової частини НОМЕР_2 були переведені наказами до інших військових частин. В момент виявлення «переплат» всі винні в отриманні цих «переплат» вже проходять службу в інших військових частинах та вже виконують бойові завдання, що унеможливлює утримати з них кошти в військовій частині НОМЕР_2 .» (а.с.205 т.1).
Щодо неправомірних дій позивача та причинного зв'язку між його діями та подією що трапилась в Акті зазначено, що старший помічник начальника штабу з кадрів та стройової частини л-т ОСОБА_2 порушив п.16 розділу ХХХIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам :підготовка проектів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу, не виконання пункту 1.3 розділу І Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 Nє 124, п. 10 розділу XXXIV
Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних
Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 Nє260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв?язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов?язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров?я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров?я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після такого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської лікарсько-експертної) комісії; п. 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 Nє260, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової тини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп?яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення; п. 10 телеграмами Міністра оборони України від 02.03.2022 Nє 248/1196, від 07.03.2022 Nє 248/1217, від 25.03.2022 Nє 248/1298 та від 18.04.2022 Nє 248/1529; п. 9.8 окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 Nє 912/з/29 (застосовується з 01.06.2022 по 31.01.2023) призвели до безпідставних виплат додаткової винагороди.
Згідно Акту вина старший помічник начальника штабу з кадрів та стройової частини л-т ОСОБА_2 полягає у формі недбалого ставлення до військової служби, що спричинило тяжкі наслідки в умовах воєнного стану. Неналежне виконання своїх службових обов'язків призвело до порушень фінансово-бюджетної дисципліни, які спричинили тяжкі наслідки, а саме втрати на загальну суму 3 547 760 грн.
Причинами та умовами, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку в Акті визначено упущення в організації процесів контролю фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 (призначення відповідальних за діяльність посадових осіб, розроблення та доведення до них посадових обов'язків, визначення порядку та форм обліку і звітності); неналежне виконання обов'язків виконуючими обов'язки начальників служб забезпечення та відсутність досвіду роботи за фахом (призвані за мобілізацією); відсутність контролю з боку керівного складу; складні умови обумовлені дією військового стану, у тому числі покладеними обов'язками з формування на базі ІНФОРМАЦІЯ_1 нових підрозділів рівня окремого батальйону, бригади.
У підсумку проведеним службовим розслідуванням встановлено факти порушень фінансово-бюджетної дисципліни, що призвело до втрат на загальну суму 3 448 900 грн.
Під час розслідування усунуті недоліки визначені аудиторською перевіркою, а саме:
968 244,17 грн - зайво перераховані ЄСВ-22%, ПДФО-18%, та військовий збір (1,5%);
39 200,00 грн - утримано з військовослужбовця.
Отже, як зазначено в Акті службового розслідування, з урахуванням усунутих недоліків на суму 1 025 815,72 грн. факти порушень фінансово-бюджетної дисципліни призвели до втрат на загальну суму - 2 423 084,28 грн.
Залишок безпідставних виплат:
підполковнику ОСОБА_7 , військової частини НОМЕР_5 (у сумі 37308,00 грн) та солдату ОСОБА_8 , НОМЕР_6 окремої роти охорони та обслуговування військової частини НОМЕР_7 (у сумі 30000,00 грн). Загальна сума - 67308,00 грн.;
командиром військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_9 , старшим помічником начальника штабу з кадрів та стройової частини лейтенантом ОСОБА_2 , помічником командира військової частини НОМЕР_2 з правової роботи старшим солдатом ОСОБА_10 загальна сума безпідставних виплат складає: 2 355 776, 28 грн.
У висновку Акту за результатами службового розслідування запропоновано, серед іншого:
1.Службове розслідування вважати завершеним.
2.Матеріали службового розслідування направити до ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , по місцю проходженню служби підполковника ОСОБА_9 для ознайомлення з Актом службового розслідування, притягнення до дисциплінарної та обмеженої матеріальної відповідальності відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-ІХ, на загальну суму 40 260 грн. (сорок тисяч двісті шістдесят гривень 00 копійок).
3.Матеріали службового розслідування направити до військової частини по місцю проходження служби помічника начальника штабу з кадрів та стройової частини лейтенанта ОСОБА_2 для ознайомлення з Актом службового розслідування, притягнення до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-ІХ, на загальну суму 1 157 758,14 грн. (один мільйон сто п'ятдесят сім сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок).
4.Матеріали службового розслідування направити до військової частини по місцю проходження служби помічника командира військової частини з правової роботи старшого солдата ОСОБА_10 для ознайомлення з Актом службового розслідування, притягнення до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-ІХ, на загальну суму 1 157 758,14 грн. (один мільйон сто п'ятдесят сім сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок).
07.12.2023 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято наказ №1732 Про результати службового розслідування (а.с. 15-18 т.1), відповідно п. 4 якого наказано офіцеру групи офіцерів запасу і кадрів сектору мобілізаційно-оборонної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 старший лейтенант ОСОБА_4 матеріали службового розслідування направити до військової частини НОМЕР_4 по місцю проходження служби лейтенанта ОСОБА_2 для притягнення до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності відповідно на загальну суму 1 157 758,14 грн. (один мільйон сто п'ятдесят сім сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок) та старшого солдата ОСОБА_10 для притягнення до дисциплінарної та повної матеріальної повної матеріальної відповідальності на загальну суму 1 157 758,14 грн. (один мільйон сто п'ятдесят сім сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок).
Згідно розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 вих. №263 від 12.01.2024 року матеріали службового розслідування проведеного ІНФОРМАЦІЯ_6 за фактом порушення фінансово- бюджетної дисципліни, що призвело до втрат, молодшим сержантом ОСОБА_10 , колишнім ТВО помічника командира батальйону з правової роботи (який займав посаду помічника військового капелана) військової частини НОМЕР_2 та старшим лейтенантом ОСОБА_2 , колишнім старшим помічником начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_2 , направлені на адресу військової частини НОМЕР_1 , в якій останні проходили службу на час прийняття розпорядження.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» командиром військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) прийнято наказ від 12.01.2024 року №4 «Про притягнення до повної матеріальної відповідальності» (а.с 19,20 т. 1), згідно якого, серед іншого, наказано:
2.Притягнути до повної матеріальної відповідальності ст.л-та ОСОБА_2 у сумі у сумі 1 157 768,14 грн. (один мільйон сто п'ятдесят сім сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок).
3.Начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 :
3.2.Занести до книги обліку грошових стягнень і нарахувань військової частини НОМЕР_1 суму нестачі на ім'я ст.л-та ОСОБА_2 у сумі 1 157 768,14 грн. (один мільйон сто п'ятдесят сім сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок).
3.3 Здійснити стягнення суми нестач грошового забезпечення з молодшого сержанта ОСОБА_5 та з старшого лейтенанта ОСОБА_11 у розмірі 20% місячного грошового забезпечення відповідно до ч. 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-ІХ.
Не погоджуючись з п. 3 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.12.2023 року № 1732 та пунктами 2, 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.01.2024 року № 4 в частині притягнення ст.л-та ОСОБА_2 до повної матеріальної відповідальності у сумі 1 157 758,14 грн, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано нормами Конституції України, Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини визначені Статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до ст. 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтями 26 та 27 Статуту передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок; у редакції, чинній на момент проведення службового розслідування).
Приписами пунктів 1,2 Розділу ІІ Порядку визначені підстави для призначення службового розслідування.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Службове розслідування не призначається якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку).
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Пунктом 13 Розділу ІІІ встановлено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Пунктом 1 Розділу V Порядку передбачено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пункту 3 Розділу V Порядку, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Відповідно п. 6 Розділу V Порядку після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Особливості проведення службового розслідування за фактами завдання державі матеріальної шкоди визначені у положеннях Розділу VIІІ Порядку, де указано, що у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (п.1 Розділу VIІІ Порядку).
Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду (п.3 Розділу VIІІ Порядку).
До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини (п.3 Розділу VIІІ Порядку).
Пунктом 7 Розділу І Порядку встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
Пунктами 4, 5 ч.1 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160-ІХ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Частинами 1-4 статті 3 Закону №160-ІХ встановлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Види матеріальної відповідальності розмежовані законодавцем на обмежену матеріальну відповідальність (ст.5 Закону №160-ІХ), повну матеріальну відповідальність (ч.1 ст.6 Закону №160-ІХ), підвищену матеріальну відповідальність (ч.3 ст.6 Закону №160-ІХ).
Так, відповідно до ч.1 ст.5 Закону України від 03.10.2019р. №160-ІХ особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.
Отже, кваліфікуючою ознакою обмеженої матеріальної відповідальності є завдання військовослужбовцем шкоди з необережності за виключенням випадків, котрі охоплюються повною матеріальної відповідальністю чи підвищеною матеріальної відповідальністю.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
З наведеного слідує, що настання повної матеріальної відповідальності за п.1 ч.1 ст.6 Закону №160-ІХ (у тому числі і за здійснення надлишкових виплат грошових коштів) обумовлено законодавцем одночасно як виною відповідного військовослужбовця у настанні збитків, так і умислом цього військовослужбовця на настання збитків, тобто усвідомлення військовослужбовцем (або існування стану фізичної неможливості неусвідомлення військовослужбовцем) того, що саме такі форма, зміст та характер конкретного діяння військовослужбовця об'єктивно здатні призвести до збитків або створити умови, за яких ці збитки невідворотно/неминуче настануть і прагнення до настання таких наслідків.
Статтею 8 Закону №160-ІХ визначено порядок проведення службового розслідування.
Так, згідно вказаної статті Закону №160-ІХ посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів. У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць (ч. 3 ст. 8 Закону №160-ІХ).
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом (ч. 4 ст. 8 Закону №160-ІХ).
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань (ч. 5 ст. 8 Закону №160-ІХ).
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності. (ч. 6 ст. 8 Закону №160-ІХ).
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис. (ч. 7 ст. 8 Закону №160-ІХ).
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди. (ч. 8 ст. 8 Закону №160-ІХ).
Частиною 2 статті 11 Закону №160-ІХ визначено, що якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №160-ІХ стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
Аналіз викладених норм, дає підстави вважати, що підставою для застосування до військовослужбовця відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою та безпосередня вина особи в завданні шкоди, однак слід зауважити, що обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
Таким чином, законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до матеріальної відповідальності, та оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності до позивача, тому суд вважає, що відповідачем має бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв'язку між його діями та заподіяною шкодою.
Відповідно до матеріалів справи, висновки відповідача про наявність підстав для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності ґрунтуються на матеріалах службового розслідування.
Як свідчать матеріали справи, за результатами ІНФОРМАЦІЯ_7 , аудиторською перевіркою встановлено порушення фінансово - бюджетної дисципліни, що призвело до втрат на загальну суму 3 547 760 грн. (три мільйони п'ятсот сорок сім тисяч сімсот шістдесят гривень), з яких було відшкодовано під час аудиту 98 8690 грн., залишок - 3 448 900 грн).
За фактом порушення фінансово - бюджетної дисципліни, що призвело до втрат на суму 3 448 900, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було призначено службове розслідування.
З Акту службового розслідування вбачається, що сума безпідставних виплат здійснена з вини командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_12 , старшого помічника начальника штабу з кадрів та стройової частини лейтенанта ОСОБА_2 , помічника командира військової частини НОМЕР_2 з правової роботи старшого солдата ОСОБА_10 складає 2 355 776, 28 грн. Командира військової частини НОМЕР_2 притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 5 Закону №160-ІХ на суму 40 260 грн. Решта суми розподілена між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 . Відповідно позивача притягнуто до повної матеріальної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №160-ІХ на загальну суму 1 157 758,14 грн.
Підставою притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності слугувало погодження ним наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн військовослужбовцям під час перебування у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою за висновком (постановою) ВЛК після отримання легкого поранення, зокрема наказів від 01.03.2023 №231, від 01.04.2023 № 416, від 01.05.2023 № 561, від 01.06.2023 №833, чим порушено п. 10 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260.
Позивач не погоджується з діями відповідачів щодо притягнення його до повної матеріальної відповідальності, вважає, що вина, умисел, а також причинний зв'язок між діями позивача та наслідками під час службового розслідування ІНФОРМАЦІЯ_6 не встановлено.
Втім, на переконання ІНФОРМАЦІЯ_1 вина позивача та причинний зв'язок є очевидними, так як наявність відповідного погодження з боку старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини в/ч НОМЕР_2 ст.л-та ОСОБА_2 на наказах, стало підставою для підписання командиром військової частини НОМЕР_2 цих наказів, які стали підставою для проведення безпідставних виплат.
Надаючи оцінку наведених доводам сторін, суд враховує наступне.
Позивач проходить військову службу по мобілізації.
До призначення 01.03.2022 року на посаду старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини в/ч НОМЕР_2 позивач військову службу не проходив та закінчив Одеський державний екологічний університет та отримав вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент організацій», здобув кваліфікацію магістр з менеджменту, проходив військову підготовку при Одеському державному екологічному університеті по профілю організація метеорологічного та геофізичного забезпечення авіації, військово облікова спеціальність 200200. Призначення на посаду посаду старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини в/ч НОМЕР_2 відбулось у зв'язку зі службовою необхідністю, та як зазначав у своїх поясненнях командир в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_9 призначення більшості військовослужбовців на посади здійснювалось не за спеціальностями (ВОС), в зв'язку з виконанням завдань занять та зборів вищим командуванням за спеціальностями не проводилось. Ознайомлення із змінами у Порядку виплати грошового забезпечення №260 не проводилось, тому що особовий склад частини у той час знаходився у зоні бойових дій (а.с.46) .
Вищевказані пояснення збігаються з поясненнями позивача наданими під час проведення службового розслідування.
Таким чином, посада старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини в/ч НОМЕР_2 не відповідає спеціальності позивача, з чим погодився представник військової частини у процесі розгляду справи.
З моменту призначення позивача на посаду старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини в/ч НОМЕР_2 до початку проведення службового розслідування позивач будь-яку спеціальну підготовку не проходив.
Проте незважаючи на отримання від позивача вказаних пояснень під час службового розслідування, вони фактично не були взяті ІНФОРМАЦІЯ_4 до уваги, оскільки вищевикладені обставини не були дослідження під час службового розслідування та не було встановлено вплив зазначених обставин на дії позивача, що призвели до наслідків порушення фінансової дисципліни.
Отже, з наведеного слідує, що в Акті службового розслідування не у повному обсязі встановлено причини та умови, що сприяли правопорушенню, як це передбачено пунктом 3 Розділу V Порядку.
Судом витребувались у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 докази ознайомлення позивача з наказом №44 Міністерства оборони України від 25.01.2023 року яким були внесені зміни у порядок виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. військовослужбовцям Збройних Сил України проте вони не були надані. Так само в матеріалах службового розслідування відсутні докази доведення до позивача нормативних актів, що регламентують питання виплати додаткової винагороди військовослужбовцям.
У матеріалах службового розслідування наявні копії листів ІНФОРМАЦІЯ_4 №943/474 від 10.02.2023, №943/514 від 16.02.2023, №943/543 від 21.02.2023, №943/652 від 03.03.2023, №943/656 від 03.03.2023, №943/659 від 03.03.2023, №943/730 від 13.03.2023, №943/732 від 13.03.2023, №943/737 від 13.03.2023, №943/977 від 24.03.2023, на яких наявні відмітки про їх отримання, які проставлені ОСОБА_13 , а також копії листів ІНФОРМАЦІЯ_4 №943/1127 від 04.04.2023, №943/1130 від 04.04.2023, №943/1223 від 17.04.2023, №943/1241 від 18.04.2023, №943/1288 від 24.04.2023, №943/1326 від 26.04.2023, №943/2134 від 26.05.2023, на яких наявні відмітки про їх отримання, які проставлені л-том ОСОБА_14 180-185 т.1).
Проте, на них відсутній підпис позивача про ознайомлення із вказаними документами, а тому не можуть доводити факт ознайомлення з ними позивача.
Та з матеріалів службового розслідування вбачається, що під час службового розслідування факт ознайомлення позивача із зазначеними вище листами та нормативно-правовими актами не досліджувався.
Відповідно до ч.1 вступу Статуту Внутрішньої служби ЗСУ Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Обов'язки старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини Статутом не визначені.
Згідно ч.3 Статуту обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.
Акт службового розслідування не містить посилання на відповідні порадники та положення, якими визначено обов'язки старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини, якими повинен був керуватися Позивач на посаді старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно п.16 Розділу XXXIV Порядку №260 підготовка проєктів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу.
Обов'язки посадових осіб, відповідальних за організацію і ведення обліку особового складу визначені Інструкцією з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України затвердженою Наказом Міністерства оборони України №280 від 15.09.2022р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 р.
за № 1407/38743).
У п.4 Розділі 2 Інструкції №280 у батальйоні (дивізіоні, ескадрильї) облік особового складу ведеться за книгою обліку особового складу та книгою штатно-посадового обліку особового складу (додаток 5), а для проведення вечірніх повірок військовослужбовців управління батальйону та підпорядкованих підрозділів, крім того, ведеться іменний список для проведення вечірньої повірки у порядку, визначеному пунктом 3 цього розділу.
Ведення обліку особового складу в батальйоні (дивізіоні, ескадрильї) покладається на начальника штабу батальйону (дивізіону, ескадрильї), а там, де його штатом не передбачено,- на іншу посадову особу, призначену наказом командира військової частини.
П.11 розділу 4 Інструкції №280 визначено, що в окремих ротах, батареях, батальйонах, дивізіонах охорони (обслуговування, забезпечення) військових складів, баз, арсеналів та інших установ і організацій облік особового складу ведеться в порядку, установленому для підрозділів військової частини. Особові справи на офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, книга алфавітного обліку особового складу, книга алфавітного обліку офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу і книга штатно-посадового обліку особового складу, книга обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу, книга обліку вибулого та прибулого особового складу, добова відомість, обліково-послужні картки, особові картки, трудові книжки (у разі наявності) на особовий склад ведуться в службах персоналу штабів військових частин, яким підпорядковані ці підрозділи.
Відповідно до п.1.3 Інструкції з діловодства у ЗСУ, визначено, що персональну відповідальність за зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні документів, їх відповідність чинному законодавству України рівною мірою несуть посадові особи, які їх відпрацьовують, погоджують та візують відповідно до компетенції.
Проте матеріали справи не містять відомостей, що командиром військової частини видавався наказ, яким на позивача покладений обов'язок підготовлювати проекти наказів по військовій частині щодо виплати додаткової грошової винагороди.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що зі змісту частини 3 статті 3 Закону № 160-ІХ, яким регулюються спірні правовідносини, слідує що притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності є можливим лише за одночасного дотримання чотирьох умов, а саме:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Проте з матеріалів службового розслідування не вбачається в чому полягала вина позивача щодо недотримання положень наказу міністерства оборони, якщо до нього не було доведено його прямим командиром наказ про зміни у розділі ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення №260, які відбулись у січні 2023 року.
Також матеріалами службового розслідування не підтверджено та в довідці за результатами аудиторського дослідження не наведено факти порушення військовою частиною НОМЕР_2 та позивачем п. 5 розділу XVI Порядку №260, відповідно до якого військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення. Обставини, за якими позивачем погоджено накази щодо виплати премій військовослужбовця у разі вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, а також прибуття на службу в нетверезому стані, матеріали службового розслідування не містять.
Отже, посилання ІНФОРМАЦІЯ_4 в Акті службового розслідування на порушення позивачем вищевказаних пунктів нормативно-правових актів є безпідставними та необґрунтованими.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Крім того у відповідності до ст. 9 Закону №160-ІХ завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Відтак, Законом №160-ІХ передбачено підстави за яких, завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності, зокрема в разі дії непереборної сили.
Згідно положень ч. 2 ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Із 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, який тримає до сьогодні.
Як вже встановлено судом, позивач з 01.03.2022 року проходить військову службу в рядах ЗСУ
З пояснень позивача та командира військової частини НОМЕР_2 вбачається, що склад військової частини в перевіряємий період перебував в зоні активних бойових дій в Донецькій області, що заважало виконувати обов'язки та відповідачем це не спростовано та не перевірено та вплив цих обставин по вчинення порушення під час службового розслідування не з'ясований.
Віднесення території Донецької області до зони ведення бойових дій доводиться наказом Мінінтеграції від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих територій російською федерацією», а відповідно до ч. 3 ст. 78 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Таким чином суд вважає, що, що виконання посадових обов'язків позивачем відбувалося в умовах обставин непереборної сили та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 160-ІХ такий не може бути притягнутий до матеріальної відповідальності.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд зазначає, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах при прийнятті оскаржуваних рішень в частині притягнення військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності не повно з'ясував обставини події настання збитків у вигляді зайво виплачених коштів, залишивши поза увагою об'єктивні дані: про відсутність у позивача будь-якого досвіду, спеціальних знань та професійних навичок на посаді старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини; не доведення до позивача змін до Наказу Міністерства оборони України №260 у січні 2023 року, про перебування всього особового складу в цей час у зонах ведення бойових дій.
Суд наголошує, що обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у ході розгляду справи суб'єктом владних повноважень у порядку ч.2 ст.77 КАС України не доведено, що у завданні збитків саме у визначеному в Акті службового розслідування розмірі з урахуванням перелічених вище факторів існує вина позивача саме у формі умислу (а не необережності).
Відповідачем також не доведено необхідність застосування саме такого виду матеріальної відповідальності, як повна матеріальна відповідальність.
Зазначене підтверджується й у самому Акті службового розслідування. Так, у пункті 7 Акту зазначено, що виявлені у діяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 порушення, що призвели до втрат та ризиків в управлінні коштами виникли внаслідок: неналежного виконання обов'язків з боку посадових осіб в/ч НОМЕР_2 під час підготовки проєктів наказів про виплату додаткової винагороди, слабкої професійна підготовка (або відсутність її) військовослужбовців призваних за мобілізацією та призначених на відповідні організаційні посади, слабкої допомоги (або відсутність її) з боку вищих органів військового управління, відсутність контролю з боку посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 за витрачанням коштів підпорядкованими військовими частинами; недосконалістю керівних документів щодо надання медичних висновків про ступінь важкості поранення отриманого під час ведення бойових дій.
Отже, за встановлених судом фактичних обставини справи, можливо дійти до висновку про те, що службове розслідування в частині, що стосується позивача, було проведено без встановлення всіх обставин, що мають значення для повного та об'єктивного проведення службового розслідування, за наслідками якого можливо було б дійти висновку про наявність підстав для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності. Як наслідок, в описовій частині акта службового розслідування не наведено мотиви відхилення пояснень позивача щодо того, що він призваний по мобілізації, не має будь-якої фахової військової підготовки, не був ознайомлений з п.10 розділу ХХХІV Порядку №260, яким встановлено виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень військовослужбовцям які, зокрема перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
З наведених підстав суд дійшов висновку, що п. 3 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.12.2023 року № 1732 в частині притягнення лейтенанта ОСОБА_2 до повної матеріальної відповідальності відповідно на загальну суму 1 157 758,14 є протиправним, а відтак, підлягає скасуванню.
Оскільки наказ командира військової частини НОМЕР_1 №4 від 12.01.2024 року «Про притягнення до повної матеріальної відповідальності» був прийнятий на виконання і наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.12.2023 року № 1732, та є похідним від нього суд вважає за необхідне для належного захисту порушених прав задовольнити позовні вимоги й в частині визнання протиправним та скасування пунктів 2, 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.01.2024 року № 4 в частині притягнення лейтенанта ОСОБА_2 до повної матеріальної відповідальності у сумі 1 157 758,14 та стягнення суми нестач грошового забезпечення у розмірі 20% місячного грошового забезпечення.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову, питання щодо розподілу витрат зі сплати судового збору судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 6-8, ч.2 ст.9, ст.ст.10, 77, 90, 242-246 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати п. 3 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.12.2023 року № 1732 в частині притягнення ОСОБА_2 до повної матеріальної відповідальності відповідно на загальну суму 1 157 758,14 (один мільйон сто п'ятдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок).
Визнати протиправним та скасувати пункти 2, 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.01.2024 року № 4 в частині притягнення ОСОБА_2 до повної матеріальної відповідальності у сумі 1 157 758,14 (один мільйон сто п'ятдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень чотирнадцять копійок) та стягнення суми нестач грошового забезпечення у розмірі 20% місячного грошового забезпечення.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач : ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) рнокпп НОМЕР_8
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_3 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_9
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_10 .
Суддя Іванов Е.А.