про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
17 липня 2024 рокусправа № 380/14824/24
місто Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулик А.Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до релігійної громади Української греко-католицької церкви парафії святих Ольги і Єлизавети м. Львова про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до релігійної громади Української греко-католицької церкви парафії святих Ольги і Єлизавети м. Львова код ЄДРПОУ 23964835, місцезнаходження: 79018, м. Львів, пл.Кропивницького, 1, у якій просить суд:
- визнати протиправними дії релігійної громади Української греко-католицької церкви парафії святих Ольги і Єлизавети м. Львова в порушенні Закону України «Про доступ до публічної інформації»: в неправомірній відмові в наданні інформації ОСОБА_1 на запит від 11.04.2024 року;
- зобов'язати релігійну громаду Української греко-католицької церкви парафії святих Ольги і Єлизавети м. Львова належним чином розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 11.04.2024 року та надати письмову відповідь запитувачу по суті запитуваної інформації.
Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи:
- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 вказаного Кодексу;
- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених вказаним Кодексом.
Суддя за результатом вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, дійшов таких висновків.
Суддя встановив, що спірні відносини у справі виникли з приводу розгляду запиту позивача від 11.04.2024, у якому відповідно до норм Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації" просив надати інформацію щодо причин відсутності восьми декоративних елеменів (краабів) на двох пінаклях фронтону храму, розташованих над скульптурами діви Марії і апостола Івана. На згаданий лист адміністратор храму свв. Ольги і Єлизавети о. Іван Галімурка 17.04.2024 надав відповідь. Вважаючи таку відповідь неправомірною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Позивач підстави позову обґрунтував виключно порушеннями норм Закону України "Про доступ до публічної інформації".
У цьому контексті суддя зазначає, що частина перша статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) визначає, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених згаданим Законом.
Стаття 2 згаданого Закону визначає, що метою Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. При цьому Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 згаданого Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей згаданого Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
Окрім цього, відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2939-VI до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Таким чином, сфера дії згаданого закону поширюється виключно на конкретно визначених суб'єктів - розпорядників інформації.
Вирішуючи питання щодо поширення сфери дії Закону № 2939-VI на релігійну громаду у контексті спірних правовідносин, суддя зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.04.1991 №987-XII релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Частина перша статті 8 згаданого Закону визначає, що релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Очевидно, що релігійна громада не відноситься до суб'єктів, визначених у підпунктах 1-5 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI, які вважаються розпорядниками публічної інформації.
Щодо можливості віднесення релігійної громади до суб'єктів, визначених частиною другою статті 13 Закону № 2939-VI, суддя зазначає таке.
Згідно з частинами першою та другою статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань релігійна громада Української греко-католицької церкви парафії святих Ольги і Єлизавети м. Львова за організаційно-правовою формою є релігійною організацією, видами діяльності якої є 94.91. Діяльність релігійних організацій.
Таким чином, релігійна громада Української греко-католицької церкви парафії святих Ольги і Єлизавети м. Львова також не відноситься до суб'єктів господарювання, які належать до числа розпорядників інформації у розумінні Закону № 2939-VI.
Аналіз згаданих норм законодавства та обставин у справі дає підстави вважати, що релігійна громада Української греко-католицької церкви парафії святих Ольги і Єлизавети м.Львова не відноситься до розпорядників інформації у розумінні Закону № 2939-VI, що у свою чергу виключає поширення сфери дії згаданого закону на спірні відносини.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Суддя встановив, що спір у справі виник між фізичною особою та юридичною особою, яка не є розпорядником публічної інформації у розумінні Закону № 2939-VI, а тому такий спір не може розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Суддя також зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина перша статті 19 КАС України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.
Публічно-правовим спором відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Таким чином, відповідачем у адміністративній справі за позовом фізичної особи може бути лише суб'єкт владних повноважень.
Визначення поняття суб'єкта владних повноважень дає пункт 7 частини першої статті 4 КАС України - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Очевидно, що з врахуванням специфіки правової природи релігійної громади як виду релігійної організації, релігійна громада Української греко-католицької церкви парафії святих Ольги і Єлизавети м.Львова у контексті спірних відносин не відноситься до суб'єктів владних повноважень у розумінні положень КАС України.
Таким чином, суддя констатує, що між сторонами відсутній публічно-правовий спір, який би підлягав розгляду та вирішенню за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, суддя висновує, що у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до релігійної громади Української греко-католицької церкви парафії святих Ольги і Єлизавети м. Львова про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії необхідно відмовити.
Частина шоста статті 170 КАС України передбачає, що у разі відмови у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої вказаної статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
У зв'язку з цим, суддя роз'яснює позивачу, що розгляд та вирішення такого спору має здійснюватись місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства.
Щодо розподілу судових витрат, суддя зазначає, що позивач судовий збір за подання позовної заяви не сплачував, а тому підстави для його повернення відсутні.
Додатково суддя звертає увагу позивача на те, що реалізація його права на інформацію та судовий захист у разі порушення такого права, може здійснюватися у порядку та спосіб, визначений Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР. Згаданий Закон регулює право громадян на звернення до зокрема до об'єднань громадян (в тому числі релігійних громад), посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Керуючись статтями 19, 170, 243, 248, 256 КАС України, суддя
відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до релігійної громади Української греко-католицької церкви парафії святих Ольги і Єлизавети м. Львова про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу, що розгляд та вирішення такого спору має здійснюватись місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович