10 липня 2024 рокусправа № 380/30262/23
Львівський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої суддіЧаплик І.Д.,
секретар судового засіданняПетровська А.М.,
за участю:
представника позивача Соколов Д.І.,
представника відповідача Герасимів В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша українська виробнича компанія» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша українська виробнича компанія» (місцезнаходження: 80074, Львівська обл., Червоноградський р-н, м. Великі Мости, вул. Львівська, 111; ЄДРПОУ: 44811461) звернулось до суду із позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343), в якому просить
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/000263/2 від 02 жовтня 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «Перша українська виробнича компанія» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю “JARMAG Sp. z o. o.”, Республіка Польща, зовнішньоекономічний контракт №JM К016/2022 від 15 листопада 2022 року, предметом якого є зобов'язання продавця поставити і передати у власність покупця сировину у кількості та вартості, вказаних у рахунку-фактурі/інвойсі, який додається до кожної партії товару і є невід'ємною частиною цього контракту, а покупця - прийняти та розрахуватись за товар. На виконання вимог вказаного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) №23К00355 від 20.09.2023, №23К00356 від 20.09.2023, № 23К00357 від 21.09.2023, позивач придбав у продавця товар, загальною вартістю 22 868,78 доларів США, який було ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію № 23UA209160010872U4. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару було надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте, відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу. Вважаючи таке рішення про коригування митної вартості протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою суду від 01.01.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.
16.01.2024 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що під час митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено такі порушення: - умови поставки оцінюваного товару FCA PL Gdansk, відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. FСА - Франко-перевізник, товар доставляється перевізнику замовника, поставка вважається виконаною: - у випадку, якщо обумовлене місце передачі товару знаходиться у продавця (не в даному випадку, оскільки місце знаходження Продавця м. Люблін), - коли товар завантажений на визначений покупцем засіб перевезення. У всіх інших випадах, - коли товар готовий до відгрузки перевізнику на засобах перевезення продавця. Отже, у даному випадку місце поставки - Gdansk, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.09.2023 №6661 повинен містити відомості про витрати на завантаження, перевантаження, портові збори, оформлення документів, страхування. Такі відомості відсутні, що свідчить про не включення їх до митної вартості оцінюваного товару; - договір про перевезення від 10.02.2023 №EF100223 передбачає подання на кожне перевезення Заявки, яка повинна містити найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення, заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоотримувача, а також іншу необхідну інформацію, що стосується ТЕО. До митного оформлення таку заявку не надано;- до митного оформлення подано три CMR. У двох із них відсутня інформація щодо перевізника (у графах 16 та 23 відсутня інформація про назву перевізника). У CMR №б/н від 20.09.2023 також відсутні підпис та печатка перевізника (графа 22), а у графі 22 проставлений штамп MORSKA AGENCJA GDYNIA SP.Z.O.O. (жодних документів про взаємовідносини із даним відправником не надано). Відсутність вказаних печаток та підписів суперечить вимогам статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева,19травня 1956) та ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V. - відповідно до наданих в Пункті пропуску "Краківець - Корчова" Митного поста "Краковець" відомостей, перевезення здійснював ФОП ОСОБА_1 (код ДРФО НОМЕР_1 ), проте до митного оформлення подана Довідка та рахунок транспортних витрат, які видані ТОВ "Євро форвардінг" (код ЄДРПОУ 41130012), документи, що підтверджують взаємозв'язок експедитора та перевізника (договори на перевезення, рахунки, акти виконаних робіт, договори з третіми особами) до митного оформлення не надавались; - виявлено розбіжності щодо умов оплати товару, а саме: згідно зовнішньоекономічного договору від 15.11.2022 № JM K016/2022 пункт 3.1. - 100% передоплата на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний в Контракті. Доповненням до договору від 21.02.2023 №1 обумовлено порядок оплати за товар: 30% передоплата, залишок 30 днів після відвантаження товару. Однак, в поданих рахункках-фатурах (інвойсах) вказано термін оплати - 30 днів після виставлення фактури, що не відповідає умовам договору. У сертифікатах якості, відсутні відомості щодо якісних характеристик товару, а саме волокно вторинне (регенероване). Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до частини 2- 3 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості, однак, на вимогу декларантом надіслано: прайс-лист відправника (не виробника), відповідь на вимогу про неможливість надання інших документів. У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р., та відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA209130/2023/011100 від 25.09.2023, де вартість такого товару становить 1,97 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Декларант скористався правом на випуск товарів за МД від 03.10.2023 № 23UA209160011257U0 у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до положень частини сьомої статті 55 Кодексу.
09.02.2024 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що подані до митного оформлення документи не містять жодних розбіжностей або невідповідностей, документи подані в повному обсязі, жодних конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви не наведено відповідачем, а отже висновки наведені відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не відповідають дійсності. Також зазначив, що на підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів відповідач зобов'язаний у своєму рішенні навести порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Відсутність таких порівнянь свідчить про порушення останнім ч.2 ст. 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Ухвалою від 01.03.2024 суд постановив перейти до розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша українська виробнича компанія» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення за правилами загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче засідання на 27 березня 2024 року.
Ухвалою від 22.03.2024 частково задоволено клопотання позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Підготовче засідання, призначене на 27.03.2024, було відкладене на 10.04.2024 у зв'язку з неявкою представника позивача.
03.04.2024 представник позивача подав клопотання, у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
05.04.2024 представник відповідача подав заперечення щодо стягнення витарт на правничу допомогу, яке обґрунтоване тим, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн є явно завищеною і не співмірною із правовою допомогою, наданою позивачу. Гонорар адвоката має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У підготовчому засіданні 10.04.2024 суд ухвалою, прийнятою без виходу до нарадчої кімнати постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті. Судове засідання призначене на 08.05.2024.
Судове засідання, призначене на 08.05.2024 відкладено на 12.06.2024.
12.06.2024 судове засідання відкладене на 10.07.2024 за клопотанням представника позивача.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити повністю.
Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши доводи учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша українська виробнича компанія» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 44811461), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 13.92 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу (основний).
Під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «Перша українська виробнича компанія» (Покупець) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю “JARMAG Sp. z o. o.”, Республіка Польща (Постачальник), зовнішньоекономічний контракт №KND22206 від 27.08.2022, згідно з яким Продавець поставляє та передає у власність Покупця меблі (товар), а Покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 15.11.2022 № JM K016/2022 позивач придбав у продавця сировину (поліефирне штапельне силіконізоване волокно) згідно рахунку-фактури (Інвойсу) №23К00355 від 20.09.2023, №23К00356 від 20.09.2023, № 23К00357 від 21.09.2023. З метою митного оформлення вказаного товару 25.09.2023 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209160010872U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 - волокна штапельні, синтетичні, непіддані кардо чи гребенечесанню і не оброблені іншим способом, з поліефіру, використовується для власних виробничих потреб, як сировина для виробництва нетканих матеріалів: - поліефірне штапельне силіконізоване волокно HCS 15ДЕН/64мм вторинне. Кількість - 10784,00 кг (41 рулони). - поліефірне штапельне силіконізоване волокно HCS 15ДЕН/64мм вторинне зеленого кольору. Кількість -9026,16 кг (34 рулони).
Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209160010872U4 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: сертифікат якості від 29.03.2023 та від 30.05.2023, пакувальний лист б/н від 20.09.2023 та б/н від 21.09.2023; рахунок-фактуру (інвойс) №23К00355 від 20.09.2023, №23К00356 від 20.09.2023, № 23К00357 від 21.09.2023; автотранспортну накладну від 20.09.2023 та від 21.09.2023; сертифікат про походження товару № PL/MF/AT 0101694 від 21.09.2023 та № PL/MF/AT 0101699 від 21.09.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 6661 від 21.09.2023; довідку про транспортні витрати № ЄФ000 від 21.09.2023, прайс-лист від виробника товару від 01.09.2023 зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № JM К016/2022 від 15.11.2022 та додаткову угоду до нього № 1 від 21.02.2023; договір про перевезення №EF100223 від 10.02.2023.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Відповідно до ст. 53 МКУ прошу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; рахунок-проформу; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, заявки на транспортні послуги, акт виконаних робіт (наданих послуг)); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ».
У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: прайс лист від відправника. Декларант зазначив, що усі інші документи відповідно до ст. 53 МКУ вже були подані. Більше надати документів немає змоги.
Однак, 02.10.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000263/2, в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:-подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.
Умови поставки оцінюваного товару FCA PL Gdansk, відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. FСА - Франко-перевізник, товар доставляється перевізнику замовника, поставка вважається виконаною: - у випадку, якщо обумовлене місце передачі товару знаходиться у продавця (не в даному випадку, оскільки місце знаходження Продавця м. Люблін), - коли товар завантажений на визначений покупцем засіб перевезення. У всіх інших випадах, - коли товар готовий до відгрузки перевізнику на засобах перевезення продавця. Отже, у даному випадку місце поставки - Gdansk, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.09.2023 №6661 повинен містити відомості про витрати на завантаження, перевантаження, портові збори, оформлення документів, страхування. Такі відомості відсутні, що свідчить про не включення їх до митної вартості оцінюваного товару.
- договір про перевезення від 10.02.2023 №EF100223 передбачає подання на кожне перевезення Заявки, яка повинна містити найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення, заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоотримувача, а також іншу необхідну інформацію, що стосується ТЕО. До митного оформлення таку заявку не надано.
- до митного оформлення подано три CMR. У двох із них відсутня інформація щодо перевізника (у графах 16 та 23 відсутня інформація про назву перевізника). У CMR №б/н від 20.09.2023 також відсутні підпис та печатка перевізника (графа 22), а у графі 22 проставлений штамп MORSKA AGENCJA GDYNIA SP.Z.O.O. (жодних документів про взаємовідносини із даним відправником не надано). Відсутність вказаних печаток та підписів суперечить вимогам статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева,19травня 1956) та ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V. - відповідно до наданих в Пункті пропуску "Краківець - Корчова" Митного поста "Краковець" відомостей, перевезення здійснював ФОП ОСОБА_1 (код ДРФО НОМЕР_1 ) проте до митного оформлення подана Довідка та рахунок транспортних витрат які видані ТОВ "Євро форвардінг" (код ЄДРПОУ 41130012), документи, що підтверджують взаємозв'язок експедитора та перевізника (договори на перевезення, рахунки, акти виконаних робіт, договори з третіми особами) до митного оформлення не надавались.
- виявлено розбіжності щодо умов оплати товару, а саме: згідно зовнішньоекономічного договору від 15.11.2022 № JM K016/2022 пункт 3.1. - 100% передоплата на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний в Контракті. Доповненням до договору від 21.02.2023 №1 обумовлено порядок оплати за товар: 30% передоплата, залишок 30 днів після відвантаження товару. Однак, в поданих рахункках-фатурах (інвойсах) вказано термін оплати - 30 днів після виставлення фактури, що не відповідає умовам договору. У сертифікатах якості, відсутні відомості щодо якісних характеристик товару, а саме волокно вторинне (регенероване).
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до частини 2- 3 статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості: додатки до зовнішньоекономічного договору (контракту) у разі їх наявності; рахунок-проформу; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, заявки на транспортні послуги, акт виконаних робіт (наданих послуг)); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу декларантом надіслано: прайс-лист відправника (не виробника), відповідь на вимогу про неможливість надання інших документів. У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р., та відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA209130/2023/011100 від 25.09.2023 де вартість такого товару становить 1,97 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209160/2023/000210. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 02.10.2023 №UA209000/2023/000263/2. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209160011257U0, та 03.10.2023 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.
Не погоджуючись з рішеннями про коригування митної вартості позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.
Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: сертифікат якості від 29.03.2023 та від 30.05.2023, пакувальний лист б/н від 20.09.2023 та б/н від 21.09.2023; рахунок-фактуру (інвойс) №23К00355 від 20.09.2023, №23К00356 від 20.09.2023, № 23К00357 від 21.09.2023; автотранспортну накладну від 20.09.2023 та від 21.09.2023; сертифікат про походження товару № PL/MF/AT 0101694 від 21.09.2023 та № PL/MF/AT 0101699 від 21.09.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 6661 від 21.09.2023; довідку про транспортні витрати № ЄФ000 від 21.09.2023, прайс-лист від виробника товару від 01.09.2023 зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № JM К016/2022 від 15.11.2022 та додаткову угоду до нього № 1 від 21.02.2023; договір про перевезення №EF100223 від 10.02.2023.
Суд враховує, що ч. 3 ст. 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; якщо наявні ознаки підробки цих документів; якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07 травня 2020 у справі № 826/10527/17, від 09 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.002044.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
При розгляді цієї справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.12.2021 у справі № 200/6508/20-а, згідно з якою основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваних рішеннях порушень, суд зазначає таке.
Відповідач зазначає, що умови поставки оцінюваного товару FCA PL Gdansk, відповідно до положень Інкотермс -2010, термін FCA (Free Carrier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. FСА - Франко-перевізник, товар доставляється перевізнику замовника, поставка вважається виконаною: - у випадку, якщо обумовлене місце передачі товару знаходиться у продавця (не в даному випадку, оскільки місце знаходження Продавця м. Люблін), - коли товар завантажений на визначений покупцем засіб перевезення. У всіх інших випадах, - коли товар готовий до відгрузки перевізнику на засобах перевезення продавця. Отже, у даному випадку місце поставки - Gdansk, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.09.2023 №6661 повинен містити відомості про витрати на завантаження, перевантаження, портові збори, оформлення документів, страхування. Такі відомості відсутні, що свідчить про не включення їх до митної вартості оцінюваного товару.
Пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Суд звертає увагу, що згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) термін FCA (FREE CARRIER (...named place) «франко-перевізник» (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При цьому, вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі
Пунктом А.3 Інкотермс за умовами поставки FCA передбачено, що покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.З "а". Також, за вказаних умов продавець зобов'язаний у відповідності до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі-продажу.
Згідно з п. А.4. розділу FCA продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.
В силу викладеного умови поставки FCA означають не включення до вартості товару витрат на транспортування та страхування, а тому такі витрати мають бути додані до митної вартості товару за правилами ч.10 ст.53 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів.
Судом встановлено з інвойсу №23К00357 від 21.09.2023, що товар поставлявся позивачу від постачальника на умовах Інкотермс 2010 року FCA Gdansk.
Отже, витрати із навантаження, а також складські збори покладені на покупця.
Позивачем до митного оформлення подавалась довідка про транспортні витрати №ЄФ000009225 від 21.09.2023 та рахунок на оплату транспортних послуг за маршрутом: м. Гданськ (Польща) - п/п Краковець (Україна). При цьому, згідно з контрактом №JM К016/2022 від 15 листопада 2022 року місцезнаходження продавця - м. Люблін, Польща. Крім того, суд зазначає, що згідно із документами, які подавались до суду (проформа-інвойс, рахунок-фактура), країною походження товару є Королівство Таїланд. До митного оформлення подавалась автотранспортна накладна (ЦМР) від 20.09.2023, у графі 22 (підпис і печатка відправника) якої проставлено штамп компанії “Morska Agencja Gdynia Sp. z. o. o.” Документи, які б підтверджували договірні відносини позивача із вказаною компанією ні до митного оформлення, ні до суду не подавались. Крім того, до суду позивач подав заяву на транспортне перевезення №ЄФ000009225 від 19.09.2023, з якої випливає, що вартість перевезення не включає в себе навантажувально-розвантажувальні роботи.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що за змістом спірних правовідносин такі витрати (складові митної вартості) як витрати на завантаження/розвантаження товару, складські збори, витрати на доставлення товару в м. Gdansk в товаросупровідних документах не відображені та не включені до митної вартості, що не узгоджується з умовами поставки товару, обраними сторонами контракту від 15.11.2022 № JM K016/2022.
Суд також звертає увагу, що договір про перевезення від 10.02.2023 №EF100223, який подавався до митного оформлення передбачає подання на кожне перевезення заявки, яка повинна містити найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення, заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоотримувача, а також іншу необхідну інформацію, що стосується ТЕО (пункт 1.3 вказаного договору). Водночас, як вбачається з матеріалів справи, до митного оформлення така заявка не подавалась. Наведене свідчить, що договір на перевезення надано не в повному обсязі.
Відповідно, декларантом не спростовано сумніви митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині калькуляції такої складової митної вартості як вартість навантаження та перевезення оцінюваних товарів, передбаченої п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України.
Наведені висновки суду узгоджуються із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 02.05.2024 у справі №520/22458/23.
Щодо доводів позивача про те, що заявка № ЄФ000009225 від 19 вересня 2023 року до договору транспортного експедирування №EF100223 від 10 лютого 2023 року подавалась до відповідача на підтвердження складових митної вартості товару, пов'язаних із транспортуванням товару, то суд зазначає, що вказаний документ подавався лише після прийняття оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/000263/2 від 02 жовтня 2023 року у порядку ч.8 ст. 55 МК України. Відповідні документи були подані до відповідача 18.10.2023. Таким чином, на момент митного оформлення товару вказані документи не подавались ні разом з митною декларацією, ні на вимогу відповідача про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Суд зауважує, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ст. 58 МК України).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи і наведене правове регулювання спірних правовідносин суд приходить до переконання, що декларантом позивача не спростовано сумнів митниці в частині правильності визначення митної вартості товарів щодо необхідності включення такої складової митної вартості як вартість навантаження оцінюваних товарів, передбачена п.6 ч.10 ст.58 МК України.
За вказаних обставин митним органом була обґрунтовано виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.
Надані позивачем копії митних декларацій країни відправлення та інших документів не надали митному органу змоги пересвідчитись в обґрунтованості заявленого числового значення митної вартості імпортованого позивачем товару та визначення митної вартості за основним методом.
Суд враховує, що декларантом не надано митниці належних документів щодо визначення митної вартості товару з урахуванням витрат на транспортування товару. В той же час надання відповідних документів є обов'язковим відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 МК України.
Щодо інших підстав, які зазначені в рішеннях про коригування митної вартості товарів, які є предметом спору, суд зазначає, що їхня можлива відповідність чи невідповідність закону не впливає на висновки суду щодо правомірності коригування митної вартості у зв'язку з неиоданням позивачем перелбачених частиною 10 статті 58 МК України документів та відповідно неспростування сумнівів митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів.
Таким чином, Львівською митницею підставно були встановлені невідповідності у поданих декларантом позивача документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
У сукупності всі перелічені фактори вказують на відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
У зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця правомірно не визнала заявлену митну вартість.
Митним органом проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення.
У зв'язку з неможливістю застосувати методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості, застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA209130/2023/011100 від 25.09.2023, де вартість такого товару становить 1,97 дол. США за кг. У рішенні про коригування митної вартості чітко вказано інформацію, яка взята за основу для визначення митної вартості. Тобто, вказано джерело інформації (із зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів).
Таким чином, у рішенні наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до наведених вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, спростовано позовні вимоги та аргументи позивача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша українська виробнича компанія» (місцезнаходження: 80074, Львівська обл., Червоноградський р-н, м. Великі Мости, вул. Львівська, 111; ЄДРПОУ: 44811461) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 19 липня 2024 року.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна