Справа №757/4221/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3269/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
15 липня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2024 року, -
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2024 року задоволено клопотання слідчого у кримінальному проваджені - заступника начальника відділення слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 42023102060000040 від 02.03.2023 про арешт майна та накладено арешт у кримінальному провадженні № 42023102060000040 від 02.03.2023 на майно підозрюваного ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: мобільний телефон марки Iphone 12, imei1 НОМЕР_1 , imei2 НОМЕР_2 , який знаходиться в чохлі чорного кольору з пошкодженнями; мобільний телефон марки Iphone, світлого кольору, imei НОМЕР_3 з сімкарткою «київстар» НОМЕР_4 ; банківська картка «Універсальна» НОМЕР_5 ; банківська картка № НОМЕР_6 ; банківська картка «Для виплат» № НОМЕР_7 та грошові кошти, а саме: банкноти номіналом 100 доларів США у кількості 14 штук; банкнота номіналом 1000 гривень в кількості 1 шт.; квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 474324832106, яка на праві власності належить ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого у кримінальному проваджені - заступника начальника відділення слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 42023102060000040 від 02.03.2023 про арешт майна.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що слідчий звернувся із клопотанням зі значним пропуском строку лише 26.01.2024, попри те, що майно вилучалось та визнано речовим доказом 20.11.2023 року та не долучає клопотання про його поновлення.
Крім того, слідчим суддею не вірно зроблено висновок, що частина арештованого майна належить ОСОБА_7 .
Так, 12.12.2023 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва зобов'язано уповноважених осіб Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві повернути ОСОБА_9 , вилучені під час обшуку 20.11.2023 тимчасово вилучене майно, а саме: грошові кошти у сумі 1400 доларів США; грошові кошти у сумі 50 євро; грошові кошти у сумі 1000 грн.; ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу MASERATI Ghilbi, д.н.з. НОМЕР_8 ; транспортний засіб MASERATI Ghilbi, д.н.з. НОМЕР_8 .
Таким чином, неможливо було накласти арешт на майно 19.02.2024 та звернутись з таким клопотанням, оскільки ще 12.12.2024 слідчих у кримінальному проваджені було зобов'язано повернути майно ОСОБА_9
01.03.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва слідчих Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві вдруге зобов'язано повернути ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 1400 доларів США; грошові кошти у сумі 50 євро; грошові кошти у сумі 1000 грн.
Апелянт зазначає, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що сторона обвинувачення не мала можливості із залученням спеціаліста виготовити копії інформації, яка міститься у мобільних телефонах, а також відсутня копія постанови про проведення експертного дослідження вилучених речей.
На переконання апелянта, постанова про визнання речовим доказом від 21.11.2023 є формальною, оскільки не містить виклад обставин та фактів, що арештоване майно є предметом злочинної діяльності або містить сліди вчинення кримінального правопорушення та відсутнє будь-яке обґрунтування, за яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України їх визнано речовими доказами.
Крім того, апелянт зауважує на тому, що до клопотання про арешт майна не додано протоколу огляду речових доказів та їх фотографій, таким чином прокурором не обґрунтовано факт відповідності критеріям арештованого майна речовим доказам.
Апелянт звертає увагу суду на те, що 21.11.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру, 22.11.2023 застосовано до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, та квартира є єдиним нерухомим майном ОСОБА_7 , який на утриманні має двох малолітніх дітей.
Арешт накладено 19.02.2024, тобто за такий значний проміжок часу підозрюваним не вчинялось жодних дій на відчуження майна.
Апелянт наголошує на тому, що інформаційна довідка №362138107 на арк. 114-115, якою слідчий підтверджує право власності підозрюваного отримана ОСОБА_10 з Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області, тобто особою без повноважень, оскільки СБУ у м. Києві та Київській області не є органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Також апелянт вказує на те, що слідчим суддею було необґрунтовано розглянуто клопотання прокурора без виклику третьої особи та її представника.
Крім того, апелянт зауважує, що до клопотання про арешт майна мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, які мають бути належним чином засвідчені, однак прокурором до клопотання про арешт майна долучено не завірені копії документів, що залишилось поза увагою слідчого судді.
В судове засідання прокурор, підозрюваний та захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не з'явились, про дату, час та місце проведення судового розгляду були повідомлені завчасно та належним чином. Разом з цим, 15.07.2024 на електронну пошту Київського апеляційного суду захисник ОСОБА_6 надіслав клопотання, в якому просив проводити розгляд апеляційної скарги без участі підозрюваного ОСОБА_7 та його участі. А тому з урахуванням викладеного, а також з урахуванням строків розгляду даної категорії справ у відповідності до ст. 422 КПК України, вимоги ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважала за можливе провести апеляційний розгляд у відсутності прокурора, захисника та підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури міста Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023102060000040, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.03.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи організатором злочинної організації, який утворив дане злочинне об'єднання та керував ним, організовував учинення злочинів та керував їхньою підготовкою і вчиненням, у невстановлений час, у невстановленому місці, але не пізніше початку 2023 року розробив план діяльності злочинної організації, направлений на вимагання передачі права на майно, обмеження прав та законних інтересів ТОВ «ГОУ2НЕТ» та ТОВ «СТОЛИЦЯ АВТОПАРКІНГ» з погрозою насильства щодо представників потерпілого, в умовах воєнного стану, зокрема вимаганні передачі права на користування паркувальними майданчиками осіб та юридичних осіб у законній експлуатації та утриманні яких вони перебувають, з метою отримання грошових коштів.
Усвідомлюючи, що виконання розробленого ним злочинного плану, направленого на створення та функціонування злочинної організації, можливо лише за умови утворення внутрішнього і зовнішнього стійкого ієрархічного об'єднання осіб для вчинення злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функції учасників злочинної організації, серед своїх знайомих підшукав співучасників вчинення злочинів, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та інших невстановлених на даний час осіб.
ОСОБА_15 , являється одним із лідерів злочинної організації, активним учасником запланованих злочинів, надавши згоду на участь в злочинах у складі злочинної організації, достовірно знаючи про входження до її складу ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 підтвердивши власними діями реальність своїх намірів, з метою реалізації розробленого ОСОБА_11 злочинного плану, відомого всім учасникам злочинної організації, виконував відведені йому функції у складі злочинної організації та під час готування та вчинення злочинів.
Так, організована і очолювана ОСОБА_11 злочинна організація до якої входили вказані особи 22.06.2023 прибули на паркувальний майданчик, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який переданий на підставі договору від 13.06.2023 КП «Київтранспарксервіс» для експлуатації, утримання та облаштування вказаного майданчика ТОВ «ГОУ2НЕТ».
Далі, того ж дня близько 13. год. 00 хв. дотримуючись заздалегідь розробленого плану злочинної організації ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та іншими невстановленими на даний час особами висунули вимогу представнику ТОВ «ГОУ2НЕТ» ОСОБА_16 , на передачу права на майно, обмеження прав та законних інтересів ТОВ «ГОУ2НЕТ», а саме вимогу передачі фактичного права на користування вказаним паркувальним майданчиком, право подальшого збору грошових коштів за паркування транспортних засобів злочинною організацією, при цьому згідно з вимоги сплата податків за користування вказаним паркувальним майданчиком покладалася на ТОВ «ГОУ2НЕТ».
Крім того, 30.06.2023 в першій половині дня за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_11 спільно з учасниками злочинної організації ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та іншими невстановленими особами повторно здійснили вимагання права на майно, обмеження прав та законних інтересів ТОВ «ГОУ2НЕТ» щодо представника потерпілого ОСОБА_16 з застосуванням погроз насильства та фізичної розправи демонстрацією предметів схожих на автоматичну зброю та інших залякувань.
Вказані вимоги висунуті 22.06.2023 та 30.06.2023 здійснювались ОСОБА_11 спільно з учасниками злочинної організації ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та іншими невстановленими особами з застосуванням усних погроз насильства та фізичної розправи, демонстрацією предметів схожих на автоматичну зброю та інших залякувань щодо представника потерпілого ОСОБА_16 , з метою переконання представника потерпілого про реальність та дійсність реалізації таких погроз.
Таким чином, ОСОБА_11 спільно з учасниками злочинної організації ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та іншими невстановленими особами, згідно з розробленим планом, обмеживши доступ на територію вказаного паркувального майданчика для представників ТОВ «ГОУ2НЕТ», почали фактично експлуатувати, утримувати та отримувати прибуток з діяльності вищевказаного паркувального майданчику на свою користь, чим завдали ТОВ «ГОУ2НЕТ» майнової шкоди у розмірі 271 230 грн.
Крім того, реалізуючи єдиний злочинний план злочинна організація організована і очолювана ОСОБА_11 та її учасники ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та іншими невстановленими особами 17.07.2023 прибули на паркувальний майданчик, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , який переданий на підставі договору із КП «Київтранспарксервіс» для експлуатації, утримання та облаштування вказаного майданчика ТОВ «ГОУ2НЕТ».
Далі, того ж дня близько 14. год. 00 хв. дотримуючись заздалегідь розробленого плану злочинної організації ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та іншими невстановленими на даний час особами висунули вимогу представнику ТОВ «ГОУ2НЕТ» ОСОБА_17 , на передачу права на майно, обмеження прав та законних інтересів ТОВ «ГОУ2НЕТ», а саме вимогу передачі фактичного права на користування вказаним паркувальним майданчиком, право подальшого збору грошових коштів за паркування транспортних засобів злочинною організацією, при цьому згідно з вимоги сплата податків за користування вказаним паркувальним майданчиком покладалася на ТОВ «ГОУ2НЕТ».
Вказані вимоги здійснювались ОСОБА_11 спільно з учасниками злочинної організації ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та іншими невстановленими особами з застосуванням усних погроз насильства та фізичної розправи, демонстрацією предметів схожих на автоматичну зброю та інших залякувань щодо представника потерпілого ОСОБА_17 , з метою переконання представника потерпілого про реальність та дійсність реалізації таких погроз.
Крім цього, 20.07.2023 в першій половині дня за адресою: м. Київ, вул. Сортувальна, 2, ОСОБА_11 спільно з учасниками злочинної організації ОСОБА_12 , ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами повторно здійснили вимагання права на майно, обмеження прав та законних інтересів ТОВ «ГОУ2НЕТ» щодо представника потерпілого ОСОБА_17 з застосуванням погроз насильства та фізичної розправи та інших залякувань.
Таким чином, ОСОБА_11 спільно з учасниками злочинної організації ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , та іншими невстановленими особами, згідно з розробленим планом, обмеживши доступ на територію вказаного паркувального майданчика для представників ТОВ «ГОУ2НЕТ», почали фактично експлуатувати, утримувати та отримувати прибуток з діяльності вищевказаного паркувального майданчику на свою користь, чим завдали ТОВ «ГОУ2НЕТ» майнової шкоди у розмірі 331 080 грн.
Крім того, реалізуючи єдиний злочинний план злочинна організація організована і очолювана ОСОБА_11 та її учасники ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та інші невстановлені особи 18.10.2023 прибули на паркувальний майданчик, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , який переданий на підставі договору із КП «Київтранспарксервіс» для експлуатації, утримання та облаштування вказаного майданчика ТОВ «СТОЛИЦЯ АВТОПАРКІНГ».
Далі, того ж дня близько 13. год. 30 хв. дотримуючись заздалегідь розробленого плану злочинної організації ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 та іншими невстановленими на даний час особами висунули вимогу представнику ТОВ «СТОЛИЦЯ АВТОПАРКІНГ» ОСОБА_18 , на передачу права на майно, обмеження прав та законних інтересів ТОВ «СТОЛИЦЯ АВТОПАРКІНГ», а саме вимогу передачі фактичного права на користування паркувальними майданчиками що знаходяться за адресою м. Київ вул. Оноре де Бальзака, 40-а та АДРЕСА_5 , право подальшого збору грошових коштів за паркування транспортних засобів злочинною організацією, при цьому згідно з вимоги сплата податків за користування вказаними паркувальними майданчиками покладалася на ТОВ «СТОЛИЦЯ АВТОПАРКІНГ».
Вказані вимоги здійснювались ОСОБА_11 спільно з учасниками злочинної організації ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та іншими невстановленими особами з застосуванням усних погроз насильства та фізичної розправи, демонстрацією предметів схожих на автоматичну зброю та інших залякувань щодо представника потерпілого ОСОБА_18 , з метою переконання представника потерпілого про реальність та дійсність реалізації таких погроз.
Таким чином, ОСОБА_11 спільно з учасниками злочинної організації ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та іншими невстановленими особами, згідно з розробленим планом, обмеживши доступ на територію вказаних паркувальних майданчиків для представників ТОВ «СТОЛИЦЯ АВТОПАРКІНГ», почали фактично експлуатувати, утримувати та отримувати прибуток з діяльності вищевказаних паркувальних майданчиків на свою користь, чим завдали ТОВ «СТОЛИЦЯ АВТОПАРКІНГ» майнової шкоди з паркувального майданчика по вул. Оноре де Бальзака 40-А - 372760 грн. та з паркувального майданчика за адресою: АДРЕСА_6 - 214 000 грн. на загальну суму 586 760 грн.
З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, 20.11.2023 в період часу з 20 год 21 хв по 22 год 41 хв за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме за адресою: АДРЕСА_7 , на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва проведено обшук в ході якого було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Iphone 12, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , який знаходиться в чохлі чорного кольору з пошкодженнями; мобільний телефон марки Iphone, світлого кольору, imei НОМЕР_3 з сімкарткою «київстар» НОМЕР_4 ; банківська картка «Універсальна» НОМЕР_5 ; банківська картка № НОМЕР_6 ; банківська картка «Для виплат» № НОМЕР_7 , які поміщено до спец-пакету №PSP1213882; грошові кошти, а саме: банкноти номіналом 100 доларів США у кількості 14 штук; банкнота номіналом 1000 гривень в кількості 1 шт., які поміщено до спец-пакету №PSP1213880.
21.11.2023 вище зазначені речі визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів кримінального провадження.
Крім цього встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, у ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 на праві власності зареєстрована: квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 474324832106.
Дії ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 255 КК України.
У зв'язку з чим, 21.11.2023 ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено що він підозрюється в участі у злочинній організації тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України та у вчиненні вимагання, вчиненого організованою групою, в умовах воєнного стану, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України.
26.01.2024 слідчий у кримінальному проваджені - заступник начальника відділення слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_19 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023102060000040 від 02.03.2023, підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: мобільного телефону марки Iphone 12, imei1 НОМЕР_1 , imei2 НОМЕР_2 , який знаходиться в чохлі чорного кольору з пошкодженнями; мобільного телефону марки Iphone, світлого кольору, imei НОМЕР_3 з сім-карткою «київстар» НОМЕР_4 ; банківської картки «Універсальна» НОМЕР_5 ; банківської картки № НОМЕР_6 ; банківської картки «Для виплат» № НОМЕР_7 та грошових коштів, а саме: банкнот номіналом 100 доларів США у кількості 14 штук; банкнот номіналом 1000 гривень в кількості 1 шт.; квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 474324832106, яка на праві власності належить ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування поданого клопотання слідчий зазначив, що з метою забезпечення конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , як виду покарання у разі засудження за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 255 КК України, виникла необхідність у накладенні арешту на належне йому майно.
19.02.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого про арешт майна та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: мобільний телефон марки Iphone 12, imei1 НОМЕР_1 , imei2 НОМЕР_2 , який знаходиться в чохлі чорного кольору з пошкодженнями; мобільний телефон марки Iphone, світлого кольору, imei НОМЕР_3 з сімкарткою «київстар» НОМЕР_4 ; банківська картка «Універсальна» НОМЕР_5 ; банківська картка № НОМЕР_6 ; банківська картка «Для виплат» № НОМЕР_7 та грошові кошти, а саме: банкноти номіналом 100 доларів США у кількості 14 штук; банкнота номіналом 1000 гривень в кількості 1 шт.; квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 474324832106, яка на праві власності належить ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя, повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. ст. 170, 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, можливість конфіскації майна, як виду покарання, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також те, що обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Колегією суддів встановлено, що слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Так, згідно наданих матеріалів провадження вбачається, що 21.11.2023 ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено що він підозрюється в участі у злочинній організації тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України та у вчиненні вимагання, вчиненого організованою групою, в умовах воєнного стану, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України.
Санкціями ч. 2 ст. 255 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, ч. 4 ст. 189 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_7 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та певними доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушеннях, зокрема передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушеннях, підозра у якій його повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, щодо потреби у накладенні арешту на вищевказане майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Доводи апелянта, що слідчий звернувся із клопотанням зі значним пропуском строку лише 26.01.2024, попри те, що майно вилучалось та визнано речовим доказом 20.11.2023 року та не долучає клопотання про його поновлення, колегія суддів приймає до уваги, однак при цьому зазначає, що це не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Разом з тим, щодо доводів апелянта про те, що слідчим суддею не вірно зроблено висновки, що частина арештованого майна належить ОСОБА_7 , колегія суддів зазначає, що дані твердження мають бути перевірені органом досудового розслідуванням.
Крім того колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта, що неможливо було накласти арешт на майно 19.02.2024 та звернутись з таким клопотанням, оскільки ще 12.12.2024 слідчих у кримінальному проваджені було зобов'язано повернути майно ОСОБА_9 , оскільки ухвала якою було зобов'язано повернути майно ОСОБА_9 , не є предметом даного апеляційного розгляду.
Доводи апелянта, що постанова про визнання речовим доказом від 21.11.2023 є формальною, оскільки не містить виклад обставин та фактів, що арештоване майно є предметом злочинної діяльності або містить сліди вчинення кримінального правопорушення та відсутнє будь-яке обґрунтування, за яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України їх визнано речовими доказами, є безпідставними та не спростовують висновки слідчого судді про необхідність накладенння арешту на майно, оскільки метою такого арешту є конфіскація майна, як виду покарання, а не збереження речових доказів.
Також не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали в даному випадку твердження апелянта про те, що слідчим суддею було необґрунтовано розглянуто клопотання слідчого без виклику третьої особи та її представника, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог клопотання про арешт майна, у ньому ставилось питання про арешт нерухомого майна, а саме квартири, а у відповідності до вимог ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Твердження апелянта про те, що інформаційна довідка №362138107 на арк. 114-115, якою слідчий підтверджує право власності підозрюваного отримана ОСОБА_10 з Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області, тобто особою без повноважень, оскільки СБУ у м. Києві та Київській області не є органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, не відповідають матеріалам кримінального провадження, відповідно до яких ГУ СБУ у м. Києві та Київській області в кримінальному провадженні № 42023102060000040 проводили негласні слідчі (розшукові) дії.
Посилання апелянта на те, що прокурором до клопотання про арешт майна долучено не завірені копії документів, що залишилось поза увагою слідчого судді не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів клопотання, що його обґрунтовують вбачається, що вони прошиті, пронумеровані та засвідченні відповідною печаткою.
Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не є безумовними підставами для її скасування та підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2024 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4