17 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 335/6977/22
провадження № 14-87цс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Ступак О. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи
за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції
на постанову Запорізького апеляційного суду від 27 березня 2023 року у складі колегії суддів Дашковської А. В., Гончар М. С., Маловічко С. В.,
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності,
1. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.
2. Позов мотивував тим, що 10 лютого 2022 року, керуючи автомобілем DAEWOO LANOS, державний номерний знак НОМЕР_1 , став учасником дорожньо-транспортної пригоди за участю іншого водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем ВАЗ-211540, державний номерний знак НОМЕР_2 .
3. Зазначав, що за наслідками ДТП поліцейський Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції склав щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за ознаками діяння, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( далі - КУпАП), справу за цим протоколом направлено до суду.
4. Після проведеної судової автотехнічної експертизи Шевченківський районний суд м. Запоріжжя постановою від 23 серпня 2022 року справу закрив за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, що, на його думку, підтверджує незаконність дій співробітника патрульної поліції, який склав протокол.
5. Вказував, що внаслідок дій поліцейського патрульної поліції йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що, перебуваючи під судом протягом більше ніж шість місяців, він був вимушений шукати захисника для захисту в суді своїх прав та законних інтересів, витрачати на це грошові кошти, відвідувати судові засідання. Було порушено його звичний устрій життя, протягом усього судового розгляду постійна нервова напруга порушувала звичний для нього ритм життя. У результаті незаконного складання щодо нього протоколу він міг втратити велику суму коштів на відшкодування шкоди, завданої автомобілю, що належить іншому учаснику ДТП. Через незаконне обвинувачення у вчиненні правопорушення у нього погіршився сон, він перебував у постійній нервовій напрузі, не міг належним чином виконувати роботу, спілкуватися із сім'єю, мав пригнічений стан. Постійна нервова напруга загострила його хронічні захворювання та послабила імунітет.
6. Вважав, що має право на відшкодування моральної шкоди у мінімальному розмірі, встановленому Законом України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР), з урахуванням строку перебування під судом у розмірі 42 880,00 грн.
7. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2022 року позов задоволено частково. Стягнено з держави за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 5 000,00 грн у рахунок компенсації моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнено з держави за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 1 166,00 грн.
8. Суд першої інстанції виходив із того, що визначений розмір відшкодування шкоди є співмірним із тривалістю порушень прав позивача та характером завданої йому немайнової шкоди.
9. Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 задоволено. Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2022 року в цій справі скасовано та прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 42 880,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
10. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито, то позивач має право на відшкодування моральної шкоди. Водночас, визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції не врахував встановлені Законом № 266/94-ВР розмір і порядок такого відшкодування. З урахуванням того, що ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності протягом 6 місяців і 12 днів, апеляційний суд виснував, що згідно зі статтею 13 Закону № 266/94-ВР мінімальний розмір моральної шкоди, що гарантований державою та підлягає стягненню з відповідача, становить 42 880,00 грн.
11. У липні 2023 року Департамент патрульної поліції звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 27 березня 2023 року, в якій просив її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
12. Підставою касаційного оскарження відповідач зазначив те, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 760/9462/16 та від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18.
13. Посилався на те, що відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», Закону України «Про Національну поліцію», Положення про Департамент патрульної поліції зазначений Департамент, інспектор якого склав протокол щодо позивача, не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність або досудове розслідування. Тому до правовідносин, які виникли у цій справі, Закон № 266/94-ВР не застосовується. Співробітник Департаменту патрульної поліції не приймав рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та не допустив порушень норм законодавства під час складання протоколу. У рішенні від 23 серпня 2022 року у справі № 336/1412/22 Шевченківський районний суд м. Запоріжжя не встановив протиправності дій посадових осіб Департаменту патрульної поліції. Відповідач також зазначив, що ОСОБА_1 не обґрунтував факту заподіяння йому немайнової шкоди та її розміру.
14. Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У цій ухвалі також зазначено, що справа є малозначною, проте касаційна скарга містить обґрунтування того, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
15. У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
16. Розпорядженням від 11 січня 2024 року № 55/0/226-24 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Погрібного С. О. , на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. призначено повторний автоматизований розподіл справи.
17. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року справу передано судді-доповідачеві Олійник А. С. (судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.).
18. Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії з п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а ухвалою від 22 травня 2024 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
19. Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
20. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства, не є рішенням, що створює правові наслідки, і не змінює стан суб'єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу. Сам факт складання протоколу, якщо справа закрита за відсутності складу злочину, не є підставою вважати, що з моменту його складення особі завдано моральної шкоди. На переконання Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, суд повинен виходити з того, чи встановлено незаконність протоколу, яка визначається під час розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
21. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зауважив, що на працівників патрульної поліції під час складення протоколу не покладено функцію встановлення та оцінки всіх обставин події, яка фіксується у протоколі, не надано повноважень проводити експертизу чи залучати спеціалістів, які володіють достатніми професійними знаннями для встановлення та оцінки специфічних обставин, фактично на них покладається обмежена функція збирання доказової бази, оцінку якої вони не проводять, і яку здійснює суд під час судового розгляду, зокрема, із залученням експерта, спеціаліста. Тому у разі відповідності протоколу вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень, навіть у разі подальшого закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення, сам факт складення такого протоколу патрульними поліцейськими не може бути підставою для відшкодування шкоди, завданої складенням цього протоколу.
22. В ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначено, що у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду сформувалася практика, за якої при задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди суд керується тим, що сам факт складення протоколу патрульним поліцейським у разі подальшого закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення за будь-яких обставин є підставою для відшкодування такої шкоди. Така практика склалася з урахуванням висновків об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформульованих у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16 при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівниками прокуратури при складенні протоколу про корупційне правопорушення.
23. Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 569/1799/16 виснувала, що сам факт складення протоколу незалежно від того, на підставі чого суд зробив висновок про відсутність складу адміністративного правопорушення, є підставою для відшкодування моральної шкоди незалежно від того, чи вирішував суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення питання законності протоколу та дій особи, яка його склала.
24. Вирішуючи спори про відшкодування шкоди, завданої, зокрема, складенням протоколу патрульним поліцейським у разі закриття провадження в адміністративній справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду здебільшого застосовує висновки об'єднаної палати, сформульовані у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16 (див. постанови від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20, від 07 вересня 2022 року у справі № 289/2110/21, від 17 січня 2024 року у справі № 686/14845/22).
25. Водночас у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом. У разі якщо особа не надала належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, за відсутності накладеного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, немає підстав для відшкодування моральної шкоди.
26. Крім того, суд касаційної інстанції у справах № 953/6561/20, № 289/2110/21, № 686/14845/22 виснував, що дії працівників патрульної поліції підпадають під приписи частини шостої статті 1176 ЦК України про те, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, а саме статтями 1173, 1174 ЦК України.
27. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не погоджується з тим, що дії працівників патрульної поліції кваліфікуються як дії, вчинені органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратурою або судом, адже патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування. Тому на неї та її працівників, які, зокрема, мають повноваження на складання протоколів, не можуть поширюватися норми статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР.
28. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вважає, що існує виключна правова проблема щодо визначення правових наслідків складання протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не вирішує питання наявності / відсутності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а є лише спеціальною формою фіксації події, що має ознаки адміністративного правопорушення, та є складовим елементом доказових матеріалів про адміністративне правопорушення. З моменту складення протоколу особа набуває статус такої, що притягається до адміністративної відповідальності. Наявність або відсутність вини особи встановлюється лише під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, а не під час складення протоколу.
29. Наведене вище, на переконання Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ілюструє якісний критерій виключності правової проблеми, а також несталість і суперечливість судової практики з проблемного питання.
30. Кількісний критерій пов'язаний з тим, що виключна правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
31. В ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначено, що у справі № 335/6977/22 існує виключна правова проблема та для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень існує очевидна необхідність формування єдиної правозастосовної практики у справах за позовом фізичної особи про відшкодуванням моральної шкоди, завданої складанням протоколу працівником патрульної поліції, у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення.
32. З огляду на викладене Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати дійшов висновку, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) для формулювання висновку про те, чи можна вважити дії працівників патрульної поліції зі складання протоколу такими, що підпадають під дію статті 1176 ЦК України і Закону № 266/94-ВР,та чи може сам факт складання протоколу у разі подальшого закриття провадження в адміністративній справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України.
33. Відповідно до частини п'ятої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
34. Оскільки критеріїв виключності правової проблеми процесуальне законодавство не містить, Велика Палата Верховного Суду напрацювала та послідовно застосовує критерії при вирішенні питання, чи містить справа, яка передається їй на розгляд, виключну правову проблему. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.
35. Кількісний критерій пов'язаний з тим фактом, що правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
36. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми є нагальним для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
37. В ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2024 року дотримані вимоги щодо кількісного та якісного показників виключної правової проблеми.
38. Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2024 року, такими, що містять підстави для прийняття справи до провадження Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п'ятої статті 403 ЦПК України, оскільки існує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо сфери застосування Закону № 266/94-ВР.
39. Констатуючи наявність підстав для прийняття справи до розгляду, Велика Палата Верховного Суду врахувала, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
40. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
41. У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
42. Виходячи з наведеного справу № 335/6977/22, яка приймається до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).
43. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
44. Керуючись частиною першою статті 402, частиною третьою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
Прийняти до розгляду справу № 335/6977/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліціїпро відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.
Призначити справу № 335/6977/22 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 25 вересня 2024 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачка О. В. Ступак
Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур
О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв
І. А. Воробйова К. М. Пільков
М. І. Гриців С. О. Погрібний
Ж. М. Єленіна І. В. Ткач
І. В. Желєзний О. С. Ткачук
В. В. Король В. Ю. Уркевич
С. І. Кравченко Є. А. Усенко
О. В. Кривенда Н. В. Шевцова