Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
18.07.2024м. ХарківСправа № 922/1844/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
при секретарі судового засідання Погореловій О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Львівська, 3, оф. 46)
до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7)
про стягнення 367'936,80 грн
за участю представників:
позивача - Годунова В.С.;
відповідача - не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 367'936,80 грн за неналежне виконання договору про закупівлю робіт №830 від 25.10.2021 в частині своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.
Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.06.2024 відкрито підготовче провадження по справі №922/1844/24 та призначено судове засідання на 19 червня 2024 року о 14:09.
Протокольною ухвалою від 03.07.2024 підготовче засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 18 липня 2024 року о 14:45.
17.07.2024 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на відсутність юристів у штаті та необхідність подання відзиву у справі.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання категорично заперечував та вказав, що відповідач мав достатньо часу для підготовки та подання відзиву, але цього не зробив. Тому представник позивача вважає, що метою подання відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи є намагання затягнути судовий процес.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Суд наголошує, що вказаний перелік є вичерпний.
Щодо посилань представника позивача на відсутність юристів у штаті, суд зазначає, що учасник справи не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Крім того, неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 13, 74, 80 ГПК України), тоді як на підтвердження таких обставин (відсутності юристів у штаті) відповідачем не долучено жодних доказів.
Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Аналогічна правова позиція неодноразово висвітлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.06.2022 у справі № 906/1041/19 (906/878/21), від 15.02.2022 у справі № 910/2933/13, від 16.06.2022 у справі № 918/356/20.
Крім того, як роз'яснено в абз. 2 п. 3.9.2. постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 18.07.2024, обов'язковою не визнавалась. При цьому відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у даній справі 03.06.2024, а тому мав достатньо часу для підготовки та подання своїх заперечень на позовні вимоги. Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. mutatis mutandis рішення у справі "Шульга проти України").
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні 18.07.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 18.07.2024 не з'явився, письмовий відзив не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд установив такі обставини.
25.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" (позивач, Підрядник) та Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (відповідач, Замовник) укладеного договір про закупівлю робіт №830 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Підрядник зобов'язався виконати роботи з Капітального ремонту під'їзної дороги та тротуару від пров. Северина Потоцького до житлового будинку №7А по вул. Косарєва (внутрішньоквартальні дороги та тротуари); ДСТУ Б Д.1.1:2013 відповідно до проєктно-кошторисної документації та тендерної документації, а Замовник - прийняти ці роботи та оплатити їх.
Ціна цього Договору становить 2'234'746,80 грн (два мільйони двісті тридцять чотири тисячі сімсот сорок шість грн 80 коп.), в тому числі ПДВ - 372'457,80 грн (триста сімдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят сім грн 80 коп.) (п. 3.1. Договору).
Строк виконання робіт: до 31 грудня 2022 року (п. 5.1. Договору).
Додатковими угодами до Договору строки виконання робіт та інші умови Договору частково змінювалися.
Відповідно до п.4.1., 4.2. Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником на підставі актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін. Розрахунки здійснюються у формі післяплати протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту підписання документів, зазначених у п.4.1. договору, у разі якщо відповідні бюджетні кошти надійшли на рахунок Замовника.
Замовник приймає виконані роботи на підставі акта виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін та відповідного документу проведення якості асфальтобетонного покриття. Акт виконаних робіт передається Підрядником уповноваженому представнику Замовника. (п. 4.7. Договору).
Відповідно до п.5.5. Договору Замовник або залучена замовником особа здійснює контроль та технічний нагляд за якістю, обсягами та вартістю ремонту об'єкта, відповідністю виконаних робіт будівельним нормам та правилам, а матеріалів, виробів і конструкцій - державним стандартам і технічним умовам.
Відповідно до п.6.1.1., 6.1.2. Замовник зобов'язаний: Своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи. Приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3).
На виконання умов Договору, позивачем зокрема виконані роботи з капітального ремонту під'їзної дороги та тротуару від пров. Северина Потоцького до житлового будинку №7А по вул. Косарєва на суму 367'936,80 грн.
28.12.2023 відповідний акт виконаних робіт на суму 367'936,80 грн разом з іншими актами вручено безпосередньо Замовнику, а також додатково 29.12.2023 направлено засобами поштового зв'язку.
Відповідач будь-яких заперечень на вказаний акт не надавав.
Позивач вважає, що 90-денний строк оплати по договору почав свій перебіг на наступний день після отримання актів виконаних робіт, тобто 29.12.2023 (оскільки жодних заперечень щодо актів відповідач не висловлював та ще до їх вручення роботи прийняті представником технічного нагляду, тому відповідач не потребував додаткового часу на опрацювання документів). З цього слідує, що строк оплати по договору настав 28.03.2024.
08.04.2024 позивачем був направлений запит стосовно підтвердження факту виконання робіт та обґрунтування причин не підписання актів.
25.04.2024 аналогічний запит був направлений позивачем повторно.
Акти виконаних робіт та обидва запити відповідач проігнорував, кошти в сумі 367'936,80 грн не сплатив.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В силу ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ч. 2 ст. 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.
Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (стаття 839 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Порядок оплати роботи замовником визначений частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу, згідно з якою якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.
Статтею 857 ЦК України передбачено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.
Відповідно до частин 1, 2 статті 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 4 статті 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
У судовій практиці стосовно акту виконаних робіт, підписаного однією стороною, сталою є правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 23/236, у пункті 6.3 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі №905/411/17, від 17.03.2021 у справі №910/11592/19 та інших. Вона полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі №910/18384/20 про стягнення плати за виконані підрядні роботи за аналізом норм статей 837, 882 ЦК України дійшов висновку, що нормами чинного законодавства передбачено обов'язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт.
Верховний Суд у вказаній постанові у справі №910/18384/20 також дійшов висновку про те, що якщо позивач як підрядник фактично виконав відповідні роботи і надіслав замовнику акти приймання - виконання будівельних робіт, які останній отримав під час розгляду справи про стягнення з нього коштів за виконані за цими актами роботи (до винесення рішення у справі) і під час розгляду справи не надав доказів їх оплати чи мотивованої відмови від їх підписання, а строк здійснення оплати за ними настав, то заявлена позивачем вимога про стягнення коштів за виконані роботи за вказаними актами повинна розглядатись судами, на підставі чого суди повинні ухвалити рішення про стягнення чи відмову у стягненні коштів за виконані роботи, в залежності від наявних у справі доказів щодо фактичного виконання робіт підрядником, зазначених ним у відповідних актах.
Статтю 882 ЦК України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями ЦК України, які регулюють правовідносини підряду, зокрема з положеннями частини 1 статті 853 ЦК України, яка визначає, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18).
Таким чином, для встановлення наявності підстав для оплати робіт за договором підряду, які оформлені актом прийняття - передачі робіт, підписаним однією стороною договору (підрядником), необхідним є встановлення та оцінка таких істотних обставин для цього, як обґрунтованість відмови замовника від підписання актів виконаних робіт та реального/фактичного виконання робіт за договором підряду. Отже, предметом доказування в даній справі є обставини, які засвідчують фактичне виконання позивачем робіт, обсяг і вартість цих робіт та наявність/відсутність у відповідача обов'язку прийняти і оплатити ці роботи чи їх частину.
Як убачається з матеріалів справи, позивач виконав роботи за Договором на суму 367'936,80 грн, що підтверджується:
- актом виконаних робіт, який було вручено особисто відповідачу 28.12.2023, а також направлено засобами поштового зв'язку;
- відсутністю протягом тривалого строку будь-яких заперечень на вказаний акт, в тому числі вказані заперечення не надані на запити адвоката, які були направлені на адресу замовника;
- загальним журналом робіт на об'єкті, актами на закриття прихованих робіт, які підписані в тому числі представником технічного нагляду відповідача;
- накладними на придбання товарів для проведення робіт по договору.
За правилами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п.4.1., 4.2. Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником на підставі актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3), підписаних уповноваженими представниками Сторін. Розрахунки здійснюються у формі післяплати протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту підписання документів, зазначених у п.4.1. договору, у разі якщо відповідні бюджетні кошти надійшли на рахунок Замовника.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Проте, станом на час розгляду справи, виконані позивачем роботи на суму 367'936,80 грн за Договором відповідачем не оплачені. Доказів зворотного відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, беручи до уваги невиконання відповідачем зобов'язань за Договором в частині оплати фактично виконаних робіт, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 367'936,80 грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору в розмірі 4415,24 грн на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7; ідент. код 34861610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Львівська, 3, оф. 46; ідент. код 40121960) заборгованість за договором про закупівлю робіт №830 від 25.10.2021 в сумі 367'936,80 грн та 4415,24 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Львівська, 3, оф. 46; ідент. код 40121960).
Відповідач: Департамент будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7; ідент. код 34861610).
Повний текст рішення складено 19.07.2024.
Суддя І.В. Трофімов