Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
15 липня 2024 року м. ХарківСправа № 922/3850/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
при секретарі судового засідання Бойко О.Н.
розглянувши скаргу АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на дії приватного виконавця (вх.№16274 від 24.06.2024) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61093,м.Харків, вул. Болбочана Петра , буд.54, код ЄДРПОУ 39590621)
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (61109, м.Харків, вул. Безлюдівська,1, код ЄДРПОУ 03359500)
про приватний виконавець - стягнення 9 694 541,72 грн ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
за участю представників:
стягувача - Хом'як Р.В. (довіреність № Др-9-1223 від 29.12.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2393 від 16.10.2018);
боржника (скаржника) - Батракова О.Ю. (після виходу суду з нарадчої кімнати не з'явилась) (довіреність №Др-30-0624 від 04.06.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №4923 від 29.11.2017), Смолякова І.О.(довіреність № Др-28-0624 від 04.06.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №4925 від 27.12.2017) ;
приватного виконавця - Хаблов В.М. (посвідчення №0708 від 25.06.2021).
В провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа №922/3850/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз", про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 9 694 541,72, з яких: 8 870 864,36 грн. - сума основного боргу, 373 535,89 грн. - 3% річних та 450 141,47 грн. - інфляційних втрат, а також судовий збір в сумі 145 418,13 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" задоволено повністю, постановлено стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" заборгованість в сумі 9 694 541,72, з яких: 8 870 864,36 грн. - сума основного боргу, 373 535,89 грн. - 3% річних та 450 141,47 грн. - інфляційних втрат, а також судовий збір в сумі 145 418,12 грн.
Постановою Східного апеляційного Господарського суду від 20.02.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" задоволено частково, рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 у справі №922/3850/23 постановлено змінити, виклавши абзаци перший та другий його резолютивної частини у такій редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" 5845075,90 грн суми боргу, 359857,67 грн три проценти річних та 425935,17 грн інфляційних втрат, а також судовий збір в сумі 99463,03 грн. У решті позовних вимог відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" 55142,56 грн судового збору за подання апеляційної скарги."
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" задоволено, постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №922/3850/23 скасовано, рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 у справі №922/3850/23 залишено в силі. Постановлено стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" 73 528,15 грн (сімдесят три тисячі п'ятсот двадцять вісім гривень 15 коп.) судового збору за подання касаційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 28 200,00 грн., доручено Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
23.05.2024 на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 та Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2024 Господарським судом Харківської області видано відповідні накази.
24.06.2024 до Господарського суду Харківської області від АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" через систему "Електронний суд" надійшла скарга на дії приватного виконавця (вх.№16274 від 24.06.2024), в якій відповідач просить суд:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця Хаблова В.М. по накладенню арешту на майно боржника, а саме: накладенню арешту на всі види цінних паперів;
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хаблова Валерія Миколайовича про арешт майна боржника (корпоративних прав) від 12 червня 2024 року, прийняту в межах виконавчого провадження ВП № 75128602;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хаблова Валерія Миколайовича зняти арешт з майна (цінних паперів) Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз», що був накладений на підставі постанови про арешт майна боржника (цінних паперів) від 12 червня 2024 року ВП № 75128602.
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хаблова Валерія Миколайовича виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про арешт рухомого майна на об'єкт обтяження: всі види цінних паперів Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (код ЄДРПОУ 03359500), накладений приватним виконавцем у відповідності до постанови про арешт майна боржника (корпоративних прав) від 12 червня 2024 року ВП № 75128602.
Скарга обґрунтована наступним. По - перше, відповідач вказує, що приватний виконавець Хаблов В.М. у постанові про арешт майна боржника (ВП №75128602) від 12.06.2024 посилається на виконавчі провадження, які є закінченими та зупиненими, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки за вказаними виконавчими провадженнями, на думку боржника, жодні виконавчі дії вчинятись не можуть. По - друге, боржник зазначає, що оскільки ним здійснюється виконання певних вимог стягувачів за різними виконавчими провадженнями, тобто АТ "Харківгаз" поступово погашає заборгованість, вказаний факт суперечить необхідності вжиття додаткових заходів щодо виконання рішень суду та звернення стягнення на цінні папери, що належать АТ «Харківгаз».
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08 липня 2024 року скаргу АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на дії приватного виконавця (вх.№16274 від 24.06.2024) у справі №922/3850/23 прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено в судовому засіданні на "15" липня 2024 р., запропоновано приватному виконавцю Хаблову В.М. надати до суду письмові пояснення щодо скарги АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз".
12.07.2024 до Господарського суду Харківської області від приватного виконавця Хаблова В.М. надійшов відзив на скаргу (вх.№17763 від 12.07.2024). Заперечуючи проти скарги АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (вх.№16274 від 24.06.2024), приватний виконавець зазначає наступне. По- перше, 12.06.2024 ним на підставі ст. 18, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження», в рамках зведеного виконавчого провадження (далі- ЗВП №73692101) винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на цінні папери, належні боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 11 071 508.68 грн. Приватний виконавець не заперечує того факту, що до складу ЗВП №73692101 входять наступні Виконавчі Провадження (далі - ВП): виконавче провадження № АСВП 73692096, виконавче провадження № АСВП 73692098, виконавче провадження № АСВП 73692084, виконавче провадження № АСВП 74814842, виконавче провадження № АСВП 74916630, виконавче провадження № АСВП 75128569, виконавче провадження № АСВП 75128602, виконавче провадження № АСВП 75128674. Проте, виконавець вказує на те, що в будь-якій постанові, яка винесена в АСВП автоматично зазначаються реквізити всіх виконавчих документів, які входять до складу зведеного виконавчого провадження, однак сума у межах звернення стягнення вказується виконавцем тільки по тих виконавчих провадженнях, які перебувають на виконанні, тобто без урахування виконавчих проваджень, по яким прийнято рішення щодо зупинення вчинення виконавчих дій або закінчення виконавчого провадження. Крім того, виконавець звертає увагу на те, що оскаржувана постанова про арешт майна боржника, якою накладено арешт на цінні папери, належні боржнику, винесена у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, а саме на 11 071 508.68 грн. Натомість жодні виконавчі дії по виконавчим провадженням, по яким прийнято рішення щодо зупинення вчинення виконавчих дій або про закінчення виконавчого провадження приватним виконавцем не вчинялись. По- друге, на думку приватного виконавця, твердження боржника про те, що АТ "Харківгаз" поступово погашає заборгованість, а тому немає необхідності вжиття додаткових заходів щодо виконання рішень суду та звернення стягнення на цінні папери, що належать АТ «Харківгаз» можуть свідчити про те, що боржник має намір подальшого ухилення від виконання рішення, шляхом зняття арешту з цінних паперів та їх подальшого відчуження, адже арешт майна та цінностей боржника у першу чергу застосовується для забезпечення реального виконання рішення. З урахуванням викладеного, приватний виконавець просить суд у задоволенні скарги АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на дії приватного виконавця (вх.№16274 від 24.06.2024) відмовити.
Представники боржника в судовому засіданні 15.07.2024 скаргу підтримали в повному обсязі, просили суд її задовольнити, з підстав, викладених у скарзі.
Приватний виконавець, присутній в судовому засіданні 15.07.2024, проти задоволення скарги заперечували, просили суд в задоволенні скарги відмовити з підстав, викладених у відзиві на скаргу.
Представник стягувача, присутній в судовому засіданні 15.07.2024, проти задоволення скарги заперечував, підтримав позицію, викладену приватним виконавцем та просив в задоводенні скарги відмовитит з мотивів, наведених приватним виконавцем у відзиві на скаргу.
Заслухавши пояснення представників боржника, стягувача та приватного виконавця, дослідивши матеріали скарги та відзиву на неї, а також надані представниками сторін докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на дії приватного виконавця (вх.№16274 від 24.06.2024), виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Обов'язковість судових рішень визначена і статтею 326 Господарського процесуального кодексу України (Розділ V - Процесуальні питання пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).
Примусове виконання судових рішень регулюється Законом України "Про виконавче провадження".
З матеріалів справи вбачається, що 23 травня 2024 року на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 та Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2024 Господарським судом Харківської області видано відповідні накази.
24.05.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Хабловим В.М. розглянуто заяву стягувача про примусове виконання наказу №922/3850/23 від 23.05.2024 та відкрито виконавче провадження №75128602.
27.05.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Хабловим В.М. за ВП №75128602 винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №75128602 до зведеного виконавчого провадження №73692101.
12.06.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Хабловим В.М. в рамках ВП №75128602 винесено постанову про арешт майна боржника. Вказаною постановою накладено арешт на всі види цінних паперів, що належать боржнику.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.
Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 13 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою (додаток 3).
Пунктом 14 розділу 3 Інструкції встановлено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об'єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.
У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.
Постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).
Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Хабловим В.М. розглянуто заяву стягувача про примусове викокнання наказу №922/3850/23 від 23.05.2024 та відкрито виконавче провадження №75128602.
27.05.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Хабловим В.М. за ВП №75128602 винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №75128602 до зведеного виконавчого провадження №73692101.
Суд вважає за необхідне наголосити, що приватним виконавцем не порушено пункту 14 розділу 3 щодо строку винесення постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, оскільки ВП №75128602 відкрито 24.05.2024 (п'ятниця), а тому постанову про приєднання виконавчого провадження №75128602 до зведеного виконавчого провадження №73692101 винесено 27.05.2024 (понеділок).
Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження.
Відповідно до п.17 Розділу 3 Інструкції за наявності підстав для зупинення вчинення виконавчих дій з виконання одного виконавчого провадження, яке приєднано до зведеного виконавчого провадження, зведене виконавче провадження зупиняється лише в частині виконання цього виконавчого провадження.
Згідно положень п.8 Розділу 8 Інструкції за зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
Згідно п.9 розділу 3 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження у разі якщо у відділі відкрито виконавче провадження про стягнення з боржника коштів, виконавчі документи щодо цього боржника розподіляються Системою на державного виконавця, у якого перебуває відкрите виконавче провадження.
Відповідно до ч.З, 4 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» несанкціоноване втручання у роботу автоматизованої системи виконавчого провадження тягне за собою відповідальність, установлену законом. Рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов'язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.
Як вбачається з вищезазначеного, в постанові, внесеної в Автоматизованої системи виконавчих проваджень автоматично зазначаються реквізити всіх виконавчих документів, які входять до складу зведеного виконавчого провадження, однак сума у межах звернення стягнення вказується виконавцем тільки по тих виконавчих провадженнях, які перебувають на виконанні, тобто без урахування виконавчих проваджень по яким прийнято рішення щодо зупинення вчинення виконавчих дій або закінчення виконавчого провадження.
Отже,постанову про арегт майна боржника від 12.06.2024 винесено приватним виконавцем у межах суми звернення стягнення з урахуванням витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця, виконавчі дії за за зупиненими або заквнченими виконавчими провадженнями приватним виконавцем не вчинялись.
Як зазначалося судом вище, 12.06.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Хабловим В.М. в рамках ВП №75128602 винесено постанову про арешт майна боржника. Вказаною постановою накладено арешт на всі види цінних паперів, що належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, а саме у сумі 11 071 508,68 грн.
Приписами ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові нрава інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, в тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем.
У відповідності до 4.1. п.1 ч.2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусовою виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п. 7 ч. З ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 7 ч. З ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на коштй, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеноґо у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до ч.2 ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч.5.ст.56 ЗУ "Про виконавче провадження").
Як вбачається з аналізу статті 56 ЗУ "Про виконавче провадження" законодавець роздліяє види постанов на постанову про арешт майна (коштів) та постанову про опис та арешт майна (коштів).
Слід зауважити, що у вузькому розумінні арешт зводиться в основному до обмежень у праві розпорядження майном, як правило, шляхом винесення постанови з наступним направленням її до компетентного органу для їх реального запровадження або безпосереднього внесення виконавцем відповідного запису до реєстру, що унеможливлює його відчуження (передачу, приховування готівкових коштів/здійснення видаткових операцій з банківських рахунків), то, як більш загальне поняття, воно ще включає низку другорядних дій: за можливості проведення опису, а в разі необхідності залежно від особливостей майна прийняття рішення про заборону ним користування, його опечатування, вилучення та передачу на зберігання боржникові або іншим особам, відомості про що відображаються в постанові про арешт та опис майна.
Також варто зауважити ще, що опис майна боржника може бути як складником арешту, так і самостійною виконавчою дією перед вилученням у боржника і передачею стягувачу (зберігачеві) майна і полягає в документуванні процесу огляду майна боржника та передбачає фіксацію наявності майна, його якісно-кількісних характеристик і фактичного стану, місцезнаходження та вартості майна боржника, інших обставин, які мають важливе значення для подальшого здійснення виконавчого провадження.
Так, статтею 56 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються:
1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;
2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріал стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, ідентифікатор закінченого будівництвом об'єкта (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису);
3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо;
4) якщо опису підлягає об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості - ідентифікатор об'єкта будівництва (закінченого будівництвом об'єкта) (для об'єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису).
Слід звернути увагу на те, що у Законі прописані випадки обов'язкового проведення опису майна боржника, якщо рішення суду виконується за відсутності боржника. Наприклад, під час виселення, за ч. 5 ст. 66 Закону, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна, після чого описане майно передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем. Взагалі, якщо опис проводиться в межах накладення арешту, то у разі арешту нерухомого майна з огляду на його фізичні властивості та способу обліку права власності опис здійснюється після фактичного накладення обтяження - внесення відповідних відомостей до реєстру за адресою місцезнаходження такого майна, на відміну від рухомого майна, що не підлягає державній реєстрації, адже арешт, навпаки, у цьому разі накладатиметься виконавцем лише після проведення його опису, у свою чергу, у разі арешту безготівкових коштів здійснити опис не вбачається можливим через специфіку правового режиму цього виду майна.
Крім того, в скарзі боржник посилається на положення ч.8 ст.56 ЗУ "Про виконавче провадження", відповідно до якої виявлені під час опису цінні папери, а також ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт та/або які підлягають конфіскації в дохід держави, підлягають обов'язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання банкам України відповідно до умов договорів, укладених з органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями. Арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.
Проте, суд зазначає, що в контексті цитованой вище статті ЗУ "Про виконавче провадження" мова йде про постанову про опис та арешт майна, оскільки частина 8 ст.56 починається зі словосполучення "виявлені під час опису цінні папери, а також ювелірні та інші побутові вироби...".
Крім того, суд зауважує, що відповідно до п.10 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані:
назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);
якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;
якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;
прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);
відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;
якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;
відмітка про роз'яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця;
зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.
Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.
З наведеного вище, вбачається, що опис та арешт майна боржника проводиться щодо такого майна, яке має кількісно - якісні характеристики, наприклад вагу, форму, ступінь зносу.
Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов висновку, що скаржник плутає поняття "арешт майна" та "опис та арешт майна", посилаючись на те, що оскаржувана ним постанова приватного виконавця прийнята без обов'язкового проведення опису майна та посилаючись у скарзі на положення ч.4 ст.13 ЗУ "Про виконавче провадження" - "Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження", оскільки в даному випадку виконавцем винесено постанову про арешт майна, а не про опис та арешт. Більш того, в оскаржуваній постанові, приватним виконавцем чітко визначено, що арешт накладається ним на всі види цінних паперів, а тому положення ЗУ "Про виконавче провадження" не містять такого обов'язку приватного виконавця, щодо винесення ним постанови саме про опис та арешт.
Також у скарзі АТ "Оператор газорозподільної системи " Харківгаз" посилається на те, що жодних заходів щодо виявлення майна, його оцінки, встановлення місця перебування приватним виконавцем здійснено не було та що зазначена АТ "Харківгаз" позиція узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у справі №819/1116/17 від 28.08.2019, №420/6591/18 від 31.08.2020,№814/2315/17 від 11.11.2020, та у Постанові Великої Палати у справі №2540/3203/18 від 11.03.2020.
Проте дослідивши вказані вище Постанови Верховного Суду та Постанову Великої Палати Верховного Суду, судом встановлено, що всі вони стосуються скасування постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, а не здійснення приватним виконавцем заходів щодо виявлення майна.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч.2 ст. 13 ЗУ "Про виконавче провадження" арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.(абз.3, ч.2 ст.56 ЗУ "Про виконавче провадження").
Проте, скаржником не надано суду належних та допустимих доказів того, що приватним виконавцем Хабловим В.М. не було здійснено заходів щодо виявлення майна.
Більш того, боржником всупереч своїй же позиції, у скарзі зазначено: "приватним виконавцем вжито заходів щодо арешту і розшуку майна АТ "Харківгаз" - транспортних засобів" (Т.16,а.с.92) та додано постанову про розшук майна боржника від 31.05.2024 за ВП№75128602 (Т.16, а.с.103).
Тобто, як випливає з зазначеного вище, приватний виконавець все ж таки вживав заходи щодо розшуку майна боржника.
Посилання скаржника на порушення приватним виконавцем принципу " не бачу - не описую - арешт не накладаю" також спростовується тим, що даний принцип підлягає застосуванню під час саме одночасно " опису та арешту майна", в той час, як оскаржувана постанова та дії виконаця стосувалися лише "арешту майна", а тому вказаний принцип не могло бути порушено.
Щодо доводів скаржника, що у виконавця відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, оскільки ним не проведено виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 18 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Приватному виконавцю за вчинення виконавчих дій сплачується винагорода (ч. 1.ст. 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"). Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової (ч.2 ст.31 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Відповідно до ч.3 ст 31 вищевказаного Закону основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.12 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 643 розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Відповідно до ч.6 ст.31 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.
Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).(Ч.7 ст.31).
Суд зазначає, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання незалежно від факту звернення виконавчого документа до примусового виконання. Невиконання судового рішення у добровільному порядку змушує сторону, на користь якої прийнято судове рішення, звернутися у встановленому законом порядку до примусового виконання рішення, що створює для іншої сторони несприятливі наслідки, у тому числі у вигляді обов'язку сплати виконавчого збору.
Отже, примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Приписи статті 27 вказаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови, за якими виконавчий збір не стягується.
Аналізуючи положення частин четвертої та п'ятої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів», питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі.
Оскільки боржником судове рішення у справі №922/3850/23 добровільно не виконано, приватним виконавцем відкрито виконавче провадження та здійнено заходи примусового виконання рішення шляхом винесення постанови про арешт мацна боржника та постанови про розшук майна боржника.
Крім того, на виконання п.7 ст 31 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" Приватним виконавцем Хабловим В.М. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 24.05.2024 (ВП №75128602), якою постановлено стягнути з боржника основну винагороду у сумі 983 995,98 грн., що дорівнює 10% суми основної заборгованості (9 694 541,72 грн.(сума до стягнення)+145 418,12 грн.(судовий збір) = 9 839 959,84 грн.), яка підлягає стягненню за наказом Господарського суду Харківської області №922/3850/23 від 23.05.2024. Приватним виконавцем у вказаній постанові чітко встановлено, що стягенню підлягає основна винагорода приватного виконавця в розмірі 10% від суми, котра підлягала виконанню.
Тобто, оскільки в даному випадку основна винагорода приватного виконавця встановлена у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, а не у вигляді фіксованої суми, яка б стягувалась після повного виконаня рішення, твердження скаржника, щодо відсутності правової підстави для стягнення основної винагороди приватним виконацем, є помилковими та не підтвердженими належними та допустимими доказами.
Крім того, суд зазначає, що твердження боржника з приводу того, що АТ "Харківгаз" поступово погашає заборгованість і вказаний факт суперечить необхідності вжиття додаткових заходів щодо виконання рішень суду та звернення стягнення на цінні папери, що належать АТ «Харківгаз» не можуть свідчити про наявність підстав для знаяття арешту, адже арешт майна та цінностей боржника у першу чергу застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Як вказує приватний виконавець у відзиві на скаргу, залишок заборгованості станом на 11.07.2024 складає 9 570 908,68 грн. (без урахування виконавчого провадження по якому прийнято рішення щодо зупинення вчинення виконавчих дій).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню' (даті - рішення).
Згідно ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадженая здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження: співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
У відповідності до 4.1. п.1 ч.2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусовою виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
За статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Отже, судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державний або приватний виконавець здійснює його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах.
Доводи заявника про визнання неправомірними дій приватного виконаця Хаблова В.М. по накладенню арешту на майно боржника та про визнання неправомірною та скасування постанови про арешт майна боржника є необґрунтованими, оскільки, накладаючи арешт на цінні папери боржника, який не виконав судове рішення, державний виконавець у цій постанові зазначив, що у зв'язку з тим, що рішення боржником не виконується, виникла необхідність накладення арешту на цінні папери.
Твердження боржника стосовно того, що ним здійснюється дії щодо виконання вимог стягувачів за різними виконавчими провадженями не є підтвердженням того, що боржником здійснюється виконання рішення у справі №922/3850/23, про що зокрема свядчать подані боржником заява про зупинення виконавчих дій у справі №922/3850/23 (вх.№13982 від 29.05.2024) та заяву про відстрочення виконання рішення у справі №922/3850/23 (вх.№14947 від 10.06.2024).
Крім того, відповідно до ч.4, 5 ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його чатсини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, на день розгляду скарги, відсутні підстави для зняття такого арешту накладеного приватним виконавцем Хабловим В.М. на майно боржника (цінні папери), боржником не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили підстави для зняття такого арешту, рішення суду №922/3850/23 боржником не виконано.
З огляду на наведене, суд зазначає, що дії приватного виконавця Хаблова В.М. щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 12.06.2024 в межах ВП №75128602 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Харківської області № 922/3850/23 від 24.05.2024 є правомірними та в повному обсязі відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а відтак, суд не вбачає підстав для задоволення скарги АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз".
Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Принцип змагальності полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини другої статті 343 Господарського процесуального кодексу України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ч. 6 ст. 233, ст.ст. 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України,суд
В задоволенні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" на дії приватного виконавця (вх.№16274 від 24.06.2024) у справі № 922/3850/23 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 ГПК України до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано 19.07.2024
Суддя В.В. Рильова
Справа №922/3850/23