10 липня 2024 року м. Харків Справа № 922/2177/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
представників сторін:
позивача - Комаров М.С. на підставі довіреності №01-23/82 від 02.01.2024, свідоцтво №986 від 17.06.2011,
відповідача - Квартенко О.Р. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1229772, свідоцтво №3247 від 14.01.2020,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (вх.№2203Х/2) та апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Дубки-Харків" (вх.№2253Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2023, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Добреля Н.С., дата складання повного тексту рішення - 06.10.2023, у справі №922/2177/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків,
до Обслуговуючого кооперативу "Дубки-Харків", м. Харків,
про стягнення коштів
ПрАТ "Харківенергозбут" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОК "Дубки-Харків", в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за електричну енергію за період з 08/2022 по 04/2023 включно по договору від 01.01.2019 №012795 в сумі 237 361, 79грн, пеню за період 04/2022 по 04/2023 включно в сумі 101 437, 34грн, 3% річних за період 04/2022 по 04/2023 включно в сумі 8 026, 17грн та індекс інфляції за період 06/2022 по 04/2023 включно в сумі 33 873, 95грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 у задоволенні позову відмовлено частково; стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Дубки-Харків" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" заборгованість за електричну енергію за період 09/22 по 04/23 включно по договору від 01.01.2019 №012795 в сумі 200 361, 79грн; пеню в сумі 425, 35грн; 3% річних у сумі 8 002, 25грн; індекс інфляції в сумі 33 873, 95грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 639, 95грн; в частині стягнення основного боргу в сумі 37 000, 00грн провадження у справі закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України; в решті позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідачем у період з березня 2022 року по квітень 2023 року була спожита електрична енергія в кількості 189 433,00 кВт*год на загальну суму 529 717, 60грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач частково погасив заборгованість за спожиту на підставі Договору електричну енергію. Станом на 30.08.2023 залишок заборгованості складав 237 361, 79грн. Після закриття підготовчого провадження у справі №922/2177/23 відповідачем була частково сплачена заборгованість за Договором у сумі 37 000, 00грн, про що свідчить надана позивачем копія платіжної інструкції від 13.09.2023 №1122.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи приписи пункту 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, яка є чинною та обов'язковою для суб'єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені за період з 26.04.2022 по 30.04.2023 в сумі 101 011, 99грн. В іншій частині пеня на заборгованість березня 2022 за період прострочення з 13.04.2022 по 25.04.2022 на суму 425, 35грн підлягає задоволенню.
Здійснивши перерахунок 3% річних, місцевий господарський суд зазначив, що їх арифметично вірний розмір становить: на заборгованість березня 2022 року - 1 092, 44грн; на заборгованість квітня 2022 року - 1 195, 76грн; на заборгованість травня 2022 року - 839, 64грн; на заборгованість червня 2022 року - 980, 70грн.
З урахуванням викладеного, загальний розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача складає 8 002, 25грн. В іншій частині (23, 92грн) 3% річних є безпідставними та помилковими.
Перевіривши розрахунок індексу інфляції, суд першої інстанції зазначив, що їх арифметично вірний загальний розмір становить 35 550, 04грн. Втім, з огляду на приписи частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України (при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог) стягненню підлягає індекс інфляції в розмірі 33 873, 95грн.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ "Харківенергозбут" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 у справі №922/2177/23 в частині відмови у стягненні пені в сумі 101 011, 99грн, 3% річних в сумі 23, 92грн та ухвалити нове рішенням, яким стягнути на користь ПрАТ "Харківенергозбут" пеню у розмірі 101 011, 99грн, 3% річних в сумі 23, 92грн та судовий збір в сумі 1 515, 54грн; в іншій частині рішення просить залишити без змін.
Також просить стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Дубки-Харків" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" 4 026, 00грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що Постанова НКРЕКП як підзаконний акт має меншу юридичну силу перед законами - Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, відповідно, не може бути спеціальним законом, який має перевагу над загальним законом, що передбачає право сторін на застосування в договорі заходів відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Апелянт вважає, що наведене в пункті 16 Постанови НКРЕКП формулювання саме про зупинення, а не припинення/скасування, нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану, свідчить про тимчасовість відповідного обмеження (рекомендації, настанови), яке не може відмінити ані норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України (закону), ані норми договору щодо відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання. Отже, наведені НКРЕКП настанови (рекомендації) в межах наданих їй повноважень спрямовані на регулювання/урядування саме дій учасників ринку електричної енергії і саме таким чином, що лише рекомендують їм тимчасово обмежити їх поведінку у спірних правовідносинах (не нараховувати і не стягувати санкції) за умов, що склалися (введення та продовження в Україні воєнного стану), для стабілізації учасників ринку електричної енергії під час такого періоду.
Відповідно, як вважає апелянт, вказаний пункт 16 Постанови НКРЕКП не може бути актом (підзаконним), який повністю звільняє одну зі сторін від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання та нівелює приписи чинного законодавства (закону) та умови укладеного між сторонами договору, до якого зміни в цій частині внесені не були, зокрема у зв'язку з прийняттям Постанови НКРЕКП № 332.
Крім того, як зазначає апелянт, умовами договору передбачено, що 3% річних нараховуються у тому числі за день оплати, відповідно, на думку апелянта, суд безпідставно відмовив в частині стягнення 23, 92грн 3% річних.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 у справі №922/2177/23; зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Харківенергозбут” на рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 у справі №922/2177/23 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22, та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі №911/1359/22.
Так, колегією суддів встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 09.08.2023 справу №911/1359/22 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала мотивована, зокрема, тим, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 25.02.2022 прийнято постанову №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду", яку Постановою НКРЕКП від 27.02.2022 №333 доповнено пунктами 3-5, зокрема пунктом 5 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
В подальшому, до постанови НКРЕКП №332 вносились зміни та доповнення, зокрема постановою від 26.04.2022 №413 пункти 1-12 змінено пунктом 1, зміст якого змінено та доповнено підпунктом 16, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
На думку Верховного Суду у справі №911/1359/22, існує необхідність у відступленні від висновку Верховного Суду у справі №922/1948/22, оскільки положення постанови НКРЕКП №332 (підпункт 16 пункту 1), які містять рекомендації та настанови учасникам ринку електроенергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, не можуть мати наслідком відмову в задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій, адже розглядаючи вимоги про стягнення штрафних санкцій, суд повинен встановити правомірність їх нарахування та заявлення до стягнення відповідно до умов укладеного договору та чинного законодавства (Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, як закону), норми якого не можуть бути нівельовані постановою НКРЕКП №332, як підзаконним актом.
Також, не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ОК "Дубки-Харків" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 у справі №922/2177/23 та ухвалити нове рішенням, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю; також просить вирішити питання про розподіл судових витрат.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що тарифи на електричну енергію були визначенні Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" з врахуванням умов договорів, які були дійсні до 01.01.2019 року та без врахування того, що ОК "Дубки-Харків" є побутовим споживачем в розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії" та здійснює таке споживання електричної енергії для забезпечення потреб мешканців багатоквартирного житлового будинку.
На думку апелянта, у зв'язку з приєднанням до договору про розподіл та постачання електричної енергії з 01.01.2019 року шляхом споживання такої електричної енергії ПрАТ "Харківенергозбут" повинен був застосувати тариф для побутових споживачів. Враховуючи вищевикладене, як зазначає апелянт, нарахування плати за постачання електричної енергії з боку Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" у період з 01.01.2019 року до теперішнього часу за тарифами для непобутових споживачів є неправомірними.
Апелянт посилається на те, що у електропостачальника не було документа, який би давав підставі для відпуску електричної енергії ОК "Дубки-Харків" за тарифом, що застосовується для населення, однак, позивач не зазначає, у зв'язку з чим, ним було обрано саме такий тариф для нарахування плати за постачання електричної енергії.
Враховуючи, що апелянтами - Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" та Обслуговуючим кооперативом "Дубки-Харків" оскаржується один процесуальний документ - рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2023, судова колегія дійшла висновку розглядати скарги в одному спільному апеляційному провадженні.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Дубки-Харків" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 у справі №922/2177/23; зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Дубки-Харків" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 у справі №922/2177/23 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22, та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі №911/1359/22.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень було оприлюднено повний текст постанови Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22.
У зв'язку з відставкою судді Бородіної Л.І., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 18.06.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи між суддями та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 поновлено провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" та апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Дубки-Харків" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 у справі №922/2177/23; встановлено учасникам справи строк до 03.07.2024 для подання відзивів на апеляційну скаргу; встановлено учасникам справи строк до 03.07.2024 для подання заяв і клопотань, пояснень з урахуванням правової позиції, викладеної Верховним Судом у справі №911/1359/22; призначено справу до розгляду на "10" липня 2024 р. о 16:00год.
21.06.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, зазначає, що Обслуговуючий кооператив “Дубки-Харків” приєднався до умов Договору №012795 з 01.01.2019 шляхом підписання заяви-приєднання від 17.12.2018 на умовах комерційної пропозиції №1 для малих непобутових споживачів, яка є невід'ємним додатком до Договору. Відповідно, ціни на універсальні послуги, зазначені ПрАТ “Харківенергозбут” в комерційній пропозиції №1 для малих непобутових споживачів, відповідно до якої проводиться розрахунок заборгованості відповідачу, встановлені Регулятором, а саме НКРЕКП та відповідають чинному законодавству.
В подальшому, як вказує позивач, 31.10.2022 року відповідач надав постачальнику заяву-приєднання до умов Договору № 012795 від 01.01.2019, до якої було додано паспорт точки розподілу від 07.03.2019 року, тому рахунки за електричну енергію, починаючи з жовтня 2022 року та в подальшому виставлялися за тарифом для побутових споживачів, саме після того, як електропостачальник отримав документальне підтвердження, що за точкою розподілу 62Z3464761182171 об'єктом споживача є багатоквартирний житловий будинок.
З огляду на викладене, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 у справі № 922/2177/23 в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за електричну енергію в сумі 200 361, 79грн, 3% річних у сумі 8 002, 25грн, індекс інфляції у сумі 33 873, 95грн, пеню у сумі 425, 35грн та судові витрати (сплачений судовий збір) у сумі 3 639, 95грн залишити без змін.
Також 21.06.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення, зазначає, що не погоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у справі №911/1379/22; вважає, що ухвалюючи рішення у цій справі суд апеляційної інстанції задля дотримання балансу інтересів та прав сторін договору не позбавлений права, стягнувши нараховану за договором пеню, відтермінувати її примусове стягнення, шляхом визначення строку виконання рішення після спливу 30 днів після припинення або скасування воєнного стан.
10.07.2024 від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи, зазначає, що на даний час питання про застосування відповідного тарифу за договором №012795 від 01.01.2019 року про постачання електричної енергії за період з 01.01.2019 року до 30.09.2022 року вирішується господарським судом в рамках іншої справи №922/468/22. На думку відповідача, у вказаній справі будуть встановлені обставини, які є обов'язковими при розгляді справи №922/2177/23.
10.07.2024 від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення розгляду справи, вважає, що підстави для зупинення провадження в даній справі відсутні, так як у суду, який розглядає цю справу, наявна можливість самостійно встановити обставини, які мають значення для її правильного вирішення, а зупинення провадження у справі затягуватиме її розгляд.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 10.07.2024 представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі; просить задовольнити скаргу відповідача, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Представник позивача проти клопотання про зупинення провадження у справі заперечує; просить задовольнити скаргу позивача, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, судова колегія зазначає таке.
За змістом пункту 4 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду зазначеної справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за електричну енергію за період з 08/2022 по 04/2023 включно по договору від 01.01.2019 №012795 в сумі 237 361, 79грн, пені за період 04/2022 по 04/2023 включно в сумі 101 437, 34грн, 3% річних за період 04/2022 по 04/2023 включно в сумі 8 026, 17грн та індексу інфляції за період 06/2022 по 04/2023 включно в сумі 33 873, 95грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати вартості спожитої електричної енергії за договором постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №012795.
Поряд з цим, відповідач посилається на те, що у провадженні Центрального апеляційного господарського суду перебуває справа №922/468/22, в межах якої розглядається позов третіх осіб ФОП Мігунова В.І., ПП "АН "РЕСТРІЕЛТ", ТОВ "Консалт-Буд 2011", ОК "ЖБК КИМ", ОК "Дубки-Харків" до АТ "Харківобленерго" та ПрАТ "Харківенергозбут" про визнання договорів.
Предметом розгляду позову третіх осіб у межах справи №922/468/22 визнання договору №012795 від 01.01.2019, укладеного між ОК "Дубки-Харків" та ПрАТ "Харківенергозбут", який був чинний до 30.09.2022 і відповідно до умов якого здійснювалося постачання електричної енергії для об'єкта за адресою: місто Харків, вулиця Біблика, будинок 4, таким, що був укладений з метою постачання електроенергії побутовим споживачам з оплатою електричної енергії, що постачалася з 01.01.2019 по 30.09.2022 за договором №012795 від 01.01.2019, укладеним між "ЖБК Дубки" та ПрАТ "Харківенергозбут", за цінами, встановленими для побутових споживачів; визнання договору №012795 від 01.01.2019, укладеного між ОК "Дубки-Харків" та ПрАТ "Харківенергозбут", який був чинний до 30.09.2022 і відповідно до умов якого здійснювався розподіл електричної енергії для об'єкта за адресою: місто Харків, вулиця Біблика, будинок 4, таким, що був укладений з метою розподілу електроенергії, що постачається побутовим споживачам з оплатою такого розподілу електричної енергії, що постачалася з 01.01.2019 по 30.09.2022, за тарифами, встановленими для побутових споживачів.
Однак, судова колегія зазначає, що обставини у справі №922/468/22 щодо визнання договору №012795 від 01.01.2019 таким, що був укладений з метою розподілу електроенергії, що постачалася з 01.01.2019 по 30.09.2022, за тарифами, встановленими для побутових споживачів, не вплине на оцінку доказів у справі №922/2177/23, оскільки не призведе до автоматичного коригування виставлених ПрАТ "Харківенергозбут" рахунків, які є підставою для оплати на підставі умов договору за електричну енергію за спірний період 01.08.2022 по 30.09.2022 у справі №922/2177/23.
Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
Крім того, позовні вимоги у справі №922/468/22 стосуються періоду з січня 2019 по вересень 2022, тобто, періоди у даних справах перетинаються лише частково: за серпень 2022 року та вересень 2022 року.
Розділом 3 комерційної пропозиції до укладеного сторонами у справі договору передбачено, що у разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується Споживачу на його особовий рахунок, як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.
За результатами розгляду справ №922/468/22 та 922/2177/23 сторони не позбавлені права та можливості вирішити питання щодо здійснення взаєморозрахунків.
Натомість, необґрунтоване зупинення провадження у даній справі призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
З огляду на викладене, судова колегія відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційних скарг, учасники справи висловили свої доводи і вимоги щодо апеляційних скарг, колегія суддів вважає за можливе розглянути скарги в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи апелянтів, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, на підставі заяви-приєднання від 17.12.2018 ОК "Дубки-Харків" приєднався з 01.01.2019 до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах договору про постачання електричної енергії/договору користування електричною енергією від 29.07.2015 №012795. Відповідним додатком до заяви ОК ""Дубки-Харків" надано інформацію щодо об'єктів споживача.
Згідно з умовами укладеного між ПрАТ "Харківенергозбут" (постачальник) та ОК "Дубки-Харків" (споживач) Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 №012795 (далі - Договір), постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору. Оплата рахунку постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у комерційній пропозиції (пункти 5.1., 5.10. Договору).
Умовами комерційної пропозиції №1 (Додаток №3 до Договору) встановлено, зокрема, ціну на електричну енергію, спосіб оплати, термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати, тощо.
Також в матеріалах справи наявна заява-приєднання від 31.10.2022, відповідно до якої відповідач повідомив позивача про наявність ще однієї точки комерційного обліку за об'єктом споживача.
Відповідачем у період з березня 2022 року по квітень 2023 року була спожита електрична енергія в загальній кількості 189 433, 00кВт*год, про що свідчить витяг з реєстру фактичних обсягів електроенергії по споживачам електропостачальника ПрАТ "Харківенергозбут", наданий оператором системи розподілу АТ "Харківобленерго".
На виконання умов Договору позивачем були виставлені відповідачеві рахунки за електричну енергію, а також сформовані акти приймання-передачі електричної енергії за період з березня 2022 року по квітень 2023 року, котрі отримувалися щомісяця повноважним представником відповідача.
Загальна вартість спожитої відповідачем на підставі Договору електричної енергії за період з березня 2022 року по квітень 2023 року відповідно до виставлених рахунків становить 529 717, 60грн.
Умовами пункту 4 Комерційної пропозиції №1 (Додаток №3 до Договору) встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію має бути сплачений протягом 5 робочих днів від дати отримання рахунку споживачем.
Відповідач частково погасив заборгованість за спожиту на підставі Договору електричну енергію.
Як зазначає позивач, заборгованість відповідача за спожиту на підставі Договору електричну енергію з урахуванням здійснених оплат станом на 30.08.2023 становить 237 361, 79грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивачем неправильно визначено суму, яка підлягає стягненню в рамках спірного Договору, у зв'язку з застосуванням некоректного тарифу в період з 01.01.2019 по 30.09.2022, а саме: замість тарифу для побутових споживачів, позивачем був застосований тариф для непобутових споживачів.
Однак, як встановлено місцевим господарським судом, рахунки за електричну енергію, а також акти приймання-передачі електричної енергії за спірний період були отримані уповноваженими представниками споживача, зокрема, Колісником Н.О., який призначений відповідальним за отримання рахунків та актів на підставі наказу ОК "ДУБКИ-ХАРКІВ" від 05.01.2023 №3/ел.
Деякі з актів приймання-передачі електричної енергії підписані керівником ОК "ДУБКИ-ХАРКІВ".
Таким чином, строк оплати за спожиту на підставі Договору електричну енергію є таким, що настав.
Підпунктом 7 пункту 6.1. Договору передбачено, що споживач має право вимагати від постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати організації та проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим Договором та чинним законодавством порядку.
Натомість, матеріали справи не містять, а відповідачем під час розгляду справи не надано доказів оскарження в установленому порядку виставлених рахунків за електричну енергію за спірний період в частині застосування позивачем неправильного тарифу.
Після закриття підготовчого провадження у справі №922/2177/23 відповідачем була частково сплачена заборгованість за Договором у сумі 37 000, 00грн, про що свідчить надана позивачем копія платіжної інструкції від 13.09.2023 №1122.
Крім суми заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період 04/2022 по 04/2023 включно в сумі 101 437, 34грн, 3% річних за період 04/2022 по 04/2023 включно в сумі 8 026, 17грн та індекс інфляції за період 06/2022 по 04/2023 включно в сумі 33 873, 95грн.
Перевіркою доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості по 3% річних судом першої інстанції встановлено, що:
1) під час нарахування 3% річних на заборгованість з електричної енергії за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року та червень 2022 року позивачем допущені помилки, а саме: дні часткового (фактичного) виконання зобов'язання (18.10.2022, 18.11.2022, 15.12.2022, 17.01.2022, 15.02.2023, 15.03.2023, 12.04.2023) не повинні включатися в період нарахування процентів річних.
2) розрахунки 3% річних на заборгованість за спожиту електричну енергію за період липень 2022 року - квітень 2023 року відповідають вимогам чинного законодавства, а вказані в цих розрахунках суми нараховані арифметично вірно.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.
Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем отриманої від позивача електричної енергії, що стало підставою для звернення позивачем з позовом до суду про стягнення заборгованості та нарахування позивачем 3% річних, інфляційних та пені відповідно до умов Договору та положень цивільного та господарського законодавства.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (пункт 15 частини першої статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії"). Особливості постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг встановлені в статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії".
Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до пункту 4 Постанови НКРЕКП “Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії” №312 від 14 березня 2018 року, відповідно до Законів України “Про ринок електричної енергії” та “Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг”, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постановила операторам систем розподілу (далі - ОСР) укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, які укладаються зі споживачем, з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР.
Договір розробляється ОСР на основі істотних умов, визначених Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, та типової форми, встановленої Правилами, і розміщується на сайті ОСР, у засобах масової інформації і в пунктах обслуговування споживачів ОСР.
ОСР шляхом безпосереднього вручення персоналом ОСР або з рахунком, або поштовим відправленням надає споживачу заяву-приєднання до зазначеного договору, яка формується за базами даних вертикально інтегрованого суб'єкта господарювання та містить ЕІС-коди точок комерційного обліку об'єкта споживача.
Надання такої заяви-приєднання є пропозицією споживачу про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах діючого договору про користування або постачання електричної енергії (індивідуальні характеристики об'єкта, потужність, клас надійності, ідентифікаційні коди, особливості обліку тощо).
Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.
Відповідач не заперечує, що у період з березня 2022 року по квітень 2023 року ним була спожита електрична енергія в кількості 189 433,00 кВт*год.
Умовами пункту 3 Комерційної пропозиції передбачено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії на підставі виставленого рахунка.
Як свідчать матеріали справи, рахунки за електричну енергію, а також акти приймання-передачі електричної енергії за спірний період були отримані уповноваженими представниками споживача, отже, строк оплати за спожиту на підставі Договору електричну енергію є таким, що настав.
Згідно матеріалів справи, станом на 30.08.2023 залишок заборгованості складав 237 361, 79грн.
Після закриття підготовчого провадження у справі №922/2177/23 відповідачем була частково сплачена заборгованість за Договором у сумі 37 000, 00грн, про що свідчить надана позивачем копія платіжної інструкції від 13.09.2023 №1122.
Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості у розмірі 200 361, 79грн.
Проте, апелянт ( відповідач) посилається на те, що у електропостачальника не було документа, який би давав підставі для відпуску електричної енергії ОК "Дубки-Харків" за тарифом, що застосовується для населення, однак, як вказує апелянт, позивач і не зазначає, у зв'язку з чим, ним було обрано саме такий тариф для нарахування плати за постачання електричної енергії.
Судова колегія зазначає, що згідно з пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про ринок електричної енергії", на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають ціни на універсальні послуги, ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", в частині методик (порядків) їх формування.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 №1268 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії” покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території”, передбачено, що на території Харківської області таким постачальником визначено ПрАТ “Харківенергозбут”.
Ціна електричної енергії розраховується на підставі постанови НКРЕКП від 05.10.2018 №1177 “Про затвердження Порядку формування цін на універсальні послуги”.
У відповідності до пункту 3.2.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії”, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Обслуговуючий кооператив “Дубки-Харків” приєднався до умов Договору № 012795 з 01.01.2019 шляхом заяви-приєднання від 17.12.2018 на умовах комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів, яка є невід'ємним додатком до Договору.
Пунктом 42 частини 1 статті 1 Закону України “Про ринок електричної енергії” встановлено, що малий непобутовий споживач - споживач, який не є побутовим споживачем і купує електричну енергію для власного споживання, електроустановки якого приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 50кВт.
Виходячи з вищевикладеного, ціни на універсальні послуги, зазначені ПрАТ “Харківенергозбут” в комерційній пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів, відповідно до якої проводиться розрахунок заборгованості відповідачу, встановлені Регулятором, а саме НКРЕКП та відповідають чинному законодавству.
У подальшому 31.10.2022 відповідач надав постачальнику заяву-приєднання до умов Договору №012795 від 01.01.2019, до якої було додано паспорт точки розподілу від 07.03.2019, тому, як зазначає позивач, рахунки за електричну енергію, починаючи з жовтня 2022 року та в подальшому виставлялися за тарифом для побутових споживачів, після того, як електропостачальник отримав документальне підтвердження, що за точкою розподілу 62Z3464761182171 об'єктом споживача є багатоквартирний житловий будинок.
Апелянт проти цього не заперечує.
При цьому, як зазначено вище, комерційною пропозицією до Договору визначено порядок коригування надлишку сплачених коштів, а саме зарахування Споживачу на його особовий рахунок, як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.
Відтак, доводи апелянта щодо невірного застосування позивачем тарифу не підтверджуються матеріалами даної справи та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача в частині стягнення пені за період з 26.04.2022 по 30.04.2023 в сумі 101 011, 99грн, судова колегія зазначає таке.
Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Відповідно до статті 1 вказаного Закону, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Згідно з частиною 1 статті 3 цього Закону, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії", Регулятор має право приймати рішення, що є обов'язковими до виконання учасниками ринку.
Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаного Закону, для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Отже, НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язкові до виконання.
Постанова №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Що стосується доводів апелянта, що у даному випадку мали застосовуватися норми Договору, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, оскільки вони мають вищу юридичну силу, ніж постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022), Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 дійшла таких висновків.
Статтею 1 Конституції України передбачено, що Україна є правовою державою.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні №9-рп/2001 від 19.06.2001 у справі № 1-37/2001, в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.
Отже, нормативні акти, що затверджуються Регулятором, не можуть суперечити Конституції України та законам, які регулюють господарські відносини на ринку електроенергії.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону "Про ринок електричної енергії", купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
Істотні умови двосторонніх договорів визначені у частині третій статті 66 вказаного Закону, якими є, зокрема, умови про права, обов'язки та відповідальність сторін (пункт 8 частини третьої статті 66 Закону).
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону "Про ринок електричної енергії", до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належить, зокрема, затвердження типових та примірник договорів, визначених цим Законом, а відповідно до частини четвертої цієї ж статті рішення Регулятора є обов'язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку).
Таким чином, наведений аналіз нормативних актів дозволяє дійти висновку, що Регулятор наділений повноваженням нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, зокрема, через затвердження типових і примірних договорів.
Типові і примірні договори входять до системи джерел господарського договірного права як особливі нормативно-правові акти. Затвердження таких договорів уповноваженими державними органами є формою державною регулювання договірних відносин у сфері господарювання.
Відповідно до частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України, типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України або у випадках, передбачених законом, іншим органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Одним з принципів функціонування ринку електричної енергії є відповідальність учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку на добу наперед" та внутрішньо добового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку (пункт 16 частини другої статті 3 Закону “Про ринок електричної енергії”).
Унормування відповідальності за невиконання договорів на ринку електроенергії відбувається, зокрема, шляхом визначення відповідних положень щодо відповідальності у типових договорах, які затверджуються Регулятором, і мають силу нормативно-правового акта.
Частина четверта статті 179 Господарського кодексу України закріплює межі вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов, а саме обов'язковість відповідності умов господарського договору певного виду типовим договорам, затвердженим Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади. Укладаючи договір на основі типового договору, затвердженого відповідним державним органом в межах його компетенції, сторони повинні враховувати імперативні правила, що містяться в типовому договорі. Разом з тим сторони мають право конкретизувати його умови та доповнити їх, якщо такі доповнення не суперечать його змісту.
Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому Законами України від 15.03.2022 №2119-ІХ, від 21.04.2022 №02212-ІХ, від 22.05.2022 №2263-ІХ, від 15.08.2022 №2500-IX, від 16.11.2022 № 2738-IX, від 7.02.2023 № 2915-IX, від 2.05.2023 № 3057-IX, від 27.07.2023 № 3275-IX, від 8.11.2023 № 3429-IX, від 06.02.2024 №3564-IX "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затверджено укази Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 року №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 09.05.2024 №3684-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
Відповідно до положень частини 1 статті 20 наведеного Закону, правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови від 25.02.2022 №332 зазначила мету та підстави її прийняття.
Зокрема, Регулятор зазначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.
Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Отже, Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 дійшла висновку, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
При цьому, Об'єднана палата наголосила на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Об'єднана палата встановила, що норми постанови №332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 №333, у редакції від 26.04.2022) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.
Таким чином, хоча постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.
Позивач, звертаючись до суду з вимогою про стягнення пені за період з 26.04.2022 по 30.04.2023, мав врахувати зазначене.
Відмовляючи у задоволенні позову у стягненні пені за вказаний період, суд першої інстанції посилається на приписи Постанови №332, а саме підпункт 16 пункту 1 такого змісту: на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати таку настанову - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії.
Отже, місцевий господарський суд правомірно та обґрунтовано застосував приписи Постанови №332 як ті, що мають обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи, у тому числі, з вищенаведених висновків Об'єднаної Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/11, про обов'язковість застосування учасниками ринку електроенергії у цьому аспекті саме норм постанов НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії.
Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.
В силу положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні пені з посиланнями на приписи Постанови №332.
З огляду на викладене, судова колегія відхиляє доводи позивача в частині підстав нарахування пені за період з 26.04.2022 по 30.04.2023.
Судова колегія відхиляє клопотання позивача про відстрочення виконання рішення суду в частині стягнення пені до закінчення військового стану, оскільки, по-перше, з таким клопотанням позивач мав би звертатись до суду першої інстанції, і по-друге, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення пені у даній справі.
Щодо доводів позивача, що умовами договору передбачено, що 3% річних нараховуються у тому числі за день оплати, відповідно, на думку апелянта, суд безпідставно відмовив в частині стягнення 23, 92грн 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Як зазначає апелянт, пунктом 7 Комерційної пропозиції №1 встановлено, що боржник при простроченні виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Нарахування інфляційних та річних на суму основного боргу за спожиту електричну енергію, яка сплачена несвоєчасно, у тому числі за день оплати.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що день належного виконання зобов'язання не є днем його прострочення, оскільки суб'єкт господарських відносин шляхом вчинення активних дій, проведених належним чином, припиняє таке зобов'язання (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
А статтею 3 Цивільного кодексу України визначено справедливість, добросовісність та розумність основними засадами цивільного законодавства.
В даному випадку суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок 3 % річних, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.
Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №922/1008/16.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянтів не є підставою для скасування рішення суду, прийнятого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" та ОК "Дубки-Харків" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 у справі №922/2177/23 - без змін.
Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Дубки-Харків" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 у справі №922/2177/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови складено 18.07.2024.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна