Справа № 357/3702/24
Провадження № 2/357/2379/24
іменем України
17 липня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О.І.,
за участі секретаря - Вальчук М.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Поряд», третя особа: Головний сервісний центр МВС про визнання недійсним договору комісії та договору купівлі-продажу транспортного засобу,-
В березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявоюдо ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Поряд», третя особа: Територіальний сервісний це6нтр № 3242 (ТСЦ МВС 3242 ) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області ( філія ГСЦ МВС ) про визнання недійсним договору комісії та договору купівлі-продажу транспортного засобу, обґрунтовуючи наступним.
З 15.07.2017 року ОСОБА_1 (надалі - «Позивач») та ОСОБА_2 (надалі - «Відповідач») перебувають у шлюбі, який зареєстровано Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що внесено актовий запис № 830.
20.10.2023 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у цивільній справі № 357/12466/23 про розірвання шлюбу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 . На момент пред'явлення цього позову провадження у справі № 357/12466/23 про розірвання шлюбу триває.
31.05.2017 року (до укладення шлюбу з Відповідачем) Позивач придбала за свої особисті кошти транспортний засіб «MITSUBISHI OUTLANDER» (2008 року випуску, колір чорний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 ) (далі - транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER), свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 256501,67 грн. (двісті п'ятдесят шість тисяч п'ятсот одна гривня 67 копійок), про що було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 3242/22017/480190.
Зазначений транспортний засіб «MITSUBISHI OUTLANDER» (2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_4 , об'єм двигуна V-2360 см.куб., д.н.з. НОМЕР_5 ) був зареєстрований за Позивачем на її прізвище до укладення шлюбу - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 від 31.05.2017 року.
05.12.2020 року даний транспортний засіб «MITSUBISHI OUTLANDER» Позивачем було формально переоформлено на нового власника, її чоловіка, ОСОБА_2 .
Звертає увагу суду, що причиною переоформлення транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER» стало те, що Відповідач хотів почати заробляти на купівлі-продажі бувших у використанні автомобілів, і для цього йому потрібно було виїжджати закордон на власному автомобілі. Відтак, Відповідач звернувся до Позивача з проханням про переоформлення транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER» на нього на той час, поки він буде займатися зазначеною діяльністю, на що Позивач погодилась.
Відтак, транспортний засіб «MITSUBISHI OUTLANDER» було переоформлено від Позивача на Відповідача шляхом укладення Договору комісії №7214/20/005275 від 05.12.2020 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРЯД» (далі - ТОВ «Поряд») та Договору купівлі-продажу транспортного засобу №7214/20/005275 від 05.12.2020 року між ТОВ «ПОРЯД» та Відповідачем (далі відповідно - Договір комісії №7214/20/005275 від 05.12.2020 та Договір купівлі- продажу №7214/20/005275 від 05.12.2020).
При цьому в пункті 3.1 Договору купівлі-продажу транспортного засобу №7214/20/005275 від 05.12.2020 року зазначено ціну купівлі-продажу транспортного засобу 3000 (три тисячі) гривень. Таким чином, було здійснено купівлю-продаж фактично за безцінь транспортного засобу, ринкова вартість якого значно вища, і станом на дату подання цього позову становить 315 000 (триста п'ятнадцять тисяч) гривень відповідно до звіту про оцінку майна: колісного транспортного засобу автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER» 2.4, ідентифікатор шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , 2008 року випуску.
Також зазначає, що умови Договору купівлі-продажу №7214/20/005275 від 05.12.2020 щодо здійснення оплати за транспортний засіб Відповідачем (покупцем за договором) не було виконано, грошові кошти на рахунок ТОВ «Поряд» (продавця за договором) не надходили. В свою чергу, ТОВ «Поряд» (комісіонер) не було виконано умови пунктів 1.1, 2.1.4 Договору комісії №7214/20/005275 від 05.12.2020, а саме, не було здійснено розрахунку з Позивачем (комітентом) за транспортний засіб.
Звертає увагу суду, що протягом перебування у шлюбі з Відповідачем, тільки Позивач володіла та користувалася транспортним засобом «MITSUBISHI OUTLANDER», та на момент пред'явлення цього позову вона продовжує володіти та користуватися ним. Одночасно, транспортний засіб «MITSUBISHI OUTLANDER» визнавався Відповідачем особистою приватною власністю Позивача, оскільки він був придбаний нею за її особисті кошти до укладення шлюбу з Відповідачем, а відтак, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України є особистою приватною власністю Позивача. При цьому Відповідач обіцяв переоформити даний транспортний засіб на Позивача за першою її вимогою.
У жовтні 2023 року Відповідачем було подано позов про розірвання шлюбу з Позивачем до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Протягом листопада-початку грудня 2023 року Позивач зверталась до Відповідача з вимогою переоформити на неї транспортний засіб «MITSUBISHI OUTLANDER», з метою уникнення можливих перешкод у володінні та розпорядженні нею автомобілем у випадку розірвання шлюбу між ними. При цьому, Відповідач обіцяв здійснити переоформлення автомобіля на Позивача, але так і не зробив цього. На початку грудня 2023 року Відповідач повідомив Позивачу, що здійснить переоформлення на неї автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER» тільки за умови переоформлення у його особисту приватну власність спільно набутого за час шлюбу майна - садового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
В зв'язку з викладеним, 29.12.2023 року Позивач звернулась до Відповідача з письмовою вимогою про повернення (переоформлення) транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER» .
Станом на дату подання цієї позовної заяви Позивач відповіді не отримала.
З огляду на викладене, Позивач вважає, що Договір комісії №7214/20/005275 від 05.12.2020 року та Договір купівлі-продажу №7214/20/005275 від 05.12.2020 є фіктивними, оскільки даний правочин вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином (ст. 234 ЦК України).
Зазначений правочин повинен бути визнаний недійсним за правилами статті 215 ЦК України, оскільки він не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним, а також має дефекти у волевиявленні сторін правочину (ч. 3 ст.203 ЦК України), оскільки оспорювані договори укладені за відсутності волевиявлення сторін правочину на купівлю-продаж транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER», та укладені в порушення ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки за своїм змістом суперечать вимогам закону, є фіктивними.
Транспортний засіб «MITSUBISHI OUTLANDER» був набутий Позивачем за її особисті кошти до укладення шлюбу з Відповідачем, і за правилом п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України є особистою приватною власністю Позивача.
Під час шлюбу з Відповідачем, як до так і після 05.12.2020 (дата відчуження транспортного засобу), а також на момент пред'явлення цього позову Позивач на свій власний розсуд володіє та користується транспортним засобом «MITSUBISHI OUTLANDER». За час шлюбу з Відповідачем тільки Позивач визначала режим володіння та користування зазначеним транспортним засобом з урахуванням інтересів сім'ї, що передбачено положеннями ч. 1 ст. 59 СК України. При цьому Відповідач визнавав її право власності та встановлений нею режим володіння та користування даним транспортним засобом.
Згодом транспортний засіб «MITSUBISHI OUTLANDER» Позивачем було формально переоформлено на Відповідача відповідно до Договору комісії №7214/20/005275 від 05.12.2020 та Договору купівлі-продажу №7214/20/005275 від 05.12.2020, при цьому зазначені договори було укладено за відсутності волевиявлення Позивача на відчуження транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER» та без реального настання правових наслідків, зумовлених цими договорами, договори не є реально виконаними, зважаючи на наступне:
1) Відчуження транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER» здійснено фактично за безцінь, а саме, за 3000 гривень. Так, в Договорі купівлі-продажу №7214/20/005275 від 05.12.2020 та в Договорі комісії №7214/20/005275 від 05.12.2020 зазначено ціну 3000 гривень купівлі-продажу транспортного засобу, ринкова вартість якого значно вища, і станом на дату подання цього позову становить 315 000 (триста п'ятнадцять тисяч) гривень відповідно до звіту про оцінку майна: колісного транспортного засобу автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER» 2.4, ідентифікатор шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , 2008 року випуску.
2) Оспорювані договори не виконані в частині здійснення оплати за транспортний засіб «MITSUBISHI OUTLANDER». Відповідачем (покупцем) не виконано умови п. 3.1 Договору купівлі-продажу №7214/20/005275 від 05.12.2020, а саме не здійснено оплату на користь ТОВ «Поряд», яке виступало продавцем транспортного засобу та діяло від імені Позивача за Договором комісії №7214/20/005275 від 05.12.2020. В свою чергу ТОВ «Поряд» (комісіонер) не було виконано умови пунктів 1.1, 2.1.4 Договору комісії №7214/20/005275 від 05.12.2020, а саме, не здійснено розрахунок з Позивачем (комітентом) за транспортний засіб «MITSUBISHI OUTLANDER».
3) Оспорювані договори не виконані в частині передачі транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER» від Позивача (продавця) Відповідачу (покупцю). У відповідності до п. 2.1 Договору купівлі-продажу №7214/20/005275 від 05.12.2020 передача Транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору. Однак Відповідачем (покупцем) оплату ТОВ «Поряд» (продавцю) за Транспортний засіб за цим договором не було здійснено. Також, не було здійснено передачу Транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем за цим договором, та не було складено відповідного акту або іншого документу, який би підтверджував передачу продавцем і прийняття покупцем транспортного засобу. Одночасно, Позивач після 05.12.2020 (дата відчуження транспортного засобу на користь Відповідача) по сьогоднішній день продовжує володіти та користуватися на свій власний розсуд транспортним засобом «MITSUBISHI OUTLANDER».
Зазначене вище свідчить про факт відсутності волевиявлення сторін правочину в момент вчинення правочину на купівлю-продаж транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER», а також про те, що сторони правочину не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином.
Зважаючи на викладене, Договір купівлі-продажу №7214/20/005275 від 05.12.2020 та Договір комісії №7214/20/005275 від 05.12.2020 за своїм змістом суперечать вимогам закону, є фіктивними, оскільки не спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, та мають дефекти щодо волевиявлення сторін правочину, тобто вони укладені в порушення вимог частин 1, 3, 5 статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання їх недійсними відповідно до статті 234 ЦК України.
До вимог про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності правочину застосовується позовна давність у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
Фактично до початку грудня 2023 року Позивачка та Позивач проживали сумісно, Позивачка володіла та користувалась автомобілем «MITSUBISHI OUTLANDER» на свій власний розсуд. Отже, Позивачка вважає, що перебіг позовної давності розпочався с початку грудня 2023 року, коли Відповідач та Позивачка фактично припинили спільне проживання, а Відповідач відмовився на вимогу Позивачки здійснити переоформлення на Позивачку транспортного засобу, чим позбавив Позивачку права розпорядження транспортним засобом «MITSUBISHI OUTLANDER», чим порушив її законні права, зокрема, право розпорядження на власний розсуд її приватною власністю, тому позовну давність слід рахувати з початку грудня 2023 року, яка станом на момент звернення Позивача до суду з цим позовом, не є пропущеною.
Просила суд визнати недійсним Договір комісії №7214/20/005275 від 05.12.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРЯД» щодо транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER», 2008 року випуску, чорного кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 . Визнати недійсним Договір купівлі-продажу транспортного засобу №7214/20/005275 від 05.12.2020 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРЯД» та ОСОБА_2 щодо транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER», 2008 року випуску, чорного кольору номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 ( а. с. 1-11 том 1 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024 року ( а. с. 83 том 1), головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали справи передані для розгляду.
За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу ( ч. 1 ст. 187 ЦПК України ).
Згідно ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також скористатися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
07 березня 2024 року здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру, сформовано засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».
Згідно відповіді № 482405 від 07.03.2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.10.2023 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ( а. с. 87 том 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Оскільки відповідачі ( фізична та юридична особи ) зареєстровані в м. Біла Церква, вказана справа підсудна Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.
Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача ( ч. 1 ст. 187 ЦПК України ).
Ухвалою судді від 11.03.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищевказаній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 15.04.2024 року ( а. с. 88-89 том 1 ).
02 квітня 2024 року за вх. № 18733 судом від відповідача ОСОБА_2 отримано відзив, в якому останній просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Також у відзиві просив засовувати строк позовної давності ( а. с. 102-106 том 1 ).
03 квітня 2024 року за вх. № 19114 судом отримано від позивача відповідь на відзив ( а. с. 113-119 том 1 ).
Ухвалою суду від 15.04.2024 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головний сервісний центр МВС, водночас, виключено зі складу учасників третю особу Територіальний сервісний центр № 3242 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області ( а. с. 135-137 том 1 ).
29 квітня 2024 року за вх. 3 23511 судом отримано пояснення третьої особи Головного сервісного центру МВС ( а. с. 140-145 том 1 ).
Протокольною ухвалою від 17.05.2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 17.06.2024 року ( а. с. 191-193 том 1 ).
Ухвалою суду від 27.05.2024 року задоволено клопотання представника третьої особи Головного сервісного центру МВС - Бережної Т.Л. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ( а. с. 216-217 том 1 ).
17 червня 2024 року розгляд справи було відкладено для повторного виклику відповідачів на 17.07.2024 року ( а. с. 243-244 том 1 ).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, 12.07.2024 року за вх. № 37640 судом отримано заяву про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача. Свої вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує ( а. с. 3 том 2 ).
Окрім цього, 12.07.2024 року за вх. № 37786 судом отримано заяву про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача від представника ОСОБА_1 - адвоката Червоної Г.О. ( а. с. 4-5 том 2 ).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, звертаючись до суду з відзивом на позову заяву, в прохальній її частині просив суд розглянути справу без відповідача ОСОБА_2 ( а. с. 102-106 том 1 ).
Відповідач ТОВ «Поряд» в судове засідання представника не направили, про дату, час та місце слухання справи повідомленні належним чином, про що в матеріалах справи міститься наявне рекомендоване поштове повідомлення про вручення, яке отримано директором 26.06.2024 року ( а. с. 1 том 2 ).
До того ж, 17.07.2024 року за вх. № 38403 судом отримано заяву за підписом директора ТОВ «Поряд» Шкільнюк Є.А., в якій останній просив суд справу № 357/3702/24 за позовом ОСОБА_1 розглядати без його присутності. Позовні вимоги не визнає в повному обсязі. В задоволенні позовних вимог заперечує ( а. с. 6-7 том 2 ).
Третя особа Головний сервісний центру МВС в судове засідання свого представника не направив, повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
В свою чергу, сторона позивача та відповідачіскористувалися вимогами ч. 3 ст. 211 ЦПК України.
Тому, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, щоз 15.07.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який зареєстровано Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що внесено актовий запис № 830 ( а. с. 13 том 1).
Так, 31.05.2017 року (до укладення шлюбу з відповідачем) позивач ОСОБА_3 придбала транспортний засіб «MITSUBISHI OUTLANDER» (2008 року випуску, колір чорний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 ) (далі - транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER), свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 256501,67 грн., про що було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 3242/22017/480190 ( а. с. 36-37 том 1 ) та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_3 ( а. с. 26 том 1 ).
Встановлено, що 05 грудня 2020 року даний транспортний засіб «MITSUBISHI OUTLANDER» позивачем було переоформлено на нового власника, її чоловіка, ОСОБА_2 .
Отже, транспортний засіб «MITSUBISHI OUTLANDER» було переоформлено від позивача на відповідача ОСОБА_2 , шляхом укладення Договору комісії № 7214/20/005275 від 05.12.2020 року між позивачем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Поряд» ( а. с. 22-23 том 1 ) та Договору купівлі-продажу транспортного засобу №7214/20/005275 від 05.12.2020 року між ТОВ «Поряд» та відповідачем ОСОБА_2 ( а. с. 18-19 том 1 ).
Відповідно до п. 1.1. Договору комісії, Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER Універсал-В», 2008 року випуску, колір чорний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 ), свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_5 зареєстрований за Власником ( Комітентом за Договором комісії ) транспортного засобу 31.05.2017 року за ціною, не нижче узгодженої Сторонами, а саме 3000 грн.
При цьому, в матеріалах справи міститься Акт огляду реалізованого транспортного засобу від 05.12.2020 року ( а. с. 20 том 1 ) та Акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини від 05.12.2020 року, підписаний з боку директора ТОВ «Поряд» та позивача ОСОБА_1 ( а. с. 21 том 1 ), встановлено сторонами, відсоток зносу 75%, ціна продажу 3000 грн. Розмір комісійної винагороди 100 грн., сума коштів для виплати комітенту 3000 грн.
За договором комісії № 7214/20/005275 від 05.12.2020 року, за виконання Комісіонером його безпосередніх обов'язків за цим Договором Комітент зобов'язується сплатити Комісіонеру комісійну плату у розмірі 100 гр. в строк до 3 робочих днів ( п. 1.3. Договору комісії ).
Згідно наявної в матеріалах справи квитанції від 09.01.2021 року, ОСОБА_1 сплатила 100 грн., одержувач ТОВ «Поряд». Призначення - комісійна винагорода ( а. с. 17 том 1 ).
Відповідно п. 2.1., 2.1.4 Договору комісії, Комісіонер за цим Договором бере на себе обов'язки не пізніше 3 робочих днів з моменту одержання від покупця відповідних коштів, як оплати за відчуження ТЗ, виплатити Комітенту належну йому частину цих коштів ( за винятком коштів, що належать Комісіонеру як комісійна плата, прибуткового податку та компенсації додаткових витрат Комісіонера ( зберігання та передпродажна підготовка ТЗ ), якщо такі виникли та були погоджені з Комітентом ), на виконання цього Договору.
Згідно наявного в матеріалах справи Гарантійного листа-угоди, складеного 05.12.2020 року вбачається, що власник ( комітент, продавець ) ОСОБА_1 та покупець ОСОБА_2 звернулися до директора ТОВ «Поряд», в якому просили оформити договір купівлі-продажу транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER Універсал-В», 2008 року випуску, колір чорний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 ), свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , видане 31.05.2017 року. Із сумою договору ( вартістю транспортного засобу ) 3000 грн. ( п. 1 Гарантійного листа-угоди ).
У пункті 2 Гарантійного листа-угоди зазначено, що повний розрахунок за транспортний засіб у сумі 3000 грн., власник ( комітент ) і покупець проводять між собою за домовленістю. До ТОВ «Поряд» зауважень та претензій не має.
Отже, згідно Договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7214/20/005275 від 05.12.2020 року, ТОВ «Поряд», який є комісіонером та діє у відповідності до п. 8 Постанови КМУ № 1388 від 07.09.1998 року та на підставі укладеного з власником транспортного засобу Договір комісії № 7214/20/005275 від 05.12.2020 року, надалі Продавець та ОСОБА_2 , надалі Покупець уклали цей Договір.
Відповідно до п. 1.1. Договору, на умовах даного Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві транспортний засіб «MITSUBISHI OUTLANDER Універсал-В», 2008 року випуску, колір чорний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 ), свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_5 зареєстрований за Власником ( Комітентом за Договором комісії ) транспортного засобу 31.05.2017 року.
Згідно з п. 2.1. цього Договору, передача Транспортного засобу Продавцем і прийняття його Покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору.
Покупець набуває право власності на Транспортний засіб з моменту підписання Сторонами даного Договору купівлі-продажу. Сторони не мають майнових претензій одна до одної з моменту підписання цього Договору ( п. 2.2. Договору ).
За домовленістю Сторін ціна Транспортного засобу складає 3000 грн. ( п. 3.1. Договору ).
Згідно п. 5.1. цього Договору, Покупець зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених цим Договором, сплатити Продавцю ціну Транспортного засобу, зазначену у п. 3.1. Договору; в порядку та на визначених цим Договором, прийняти Транспортний засіб.
Пунктом 6.1.Договору купівлі-продажу, продавець зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати Транспортний засіб.
29 грудня 2023 року позивач звернулася до ОСОБА_2 з вимогою про повернення транспортерно засобу, в якому просила негайно повернути їй транспортний засіб «MITSUBISHI OUTLANDER Універсал-В», 2008 року випуску, колір чорний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 ), та здійснити необхідні дії для перереєстрації даного ТЗ на неї, оскільки зазначений автомобіль був придбаний нею за її особисті кошти до укладання ними шлюбу та формально переоформлено на ОСОБА_2 ( а. с. 38 том 1 ).
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач що Договір комісії №7214/20/005275 від 05.12.2020 року та Договір купівлі-продажу №7214/20/005275 від 05.12.2020 є фіктивними, оскільки даний правочин вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, оскільки при здійснені продажу ринкова вартість автомобіля була значно занижена, договори не виконані в частині здійснення оплати за транспортний засіб та не виконані в частині передачі транспортного засобу, транспортний засіб залишився в її користуванні.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц).
У відповідності до ч. 1 ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст.203 Цивільного Кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст.215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу вимог ст. 627 Цивільного Кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ч. 2 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з вимогами ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В силу вимог ст. 1011 Цивільного Кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно до ч. 3 ст. 1012 Цивільного Кодексу України, істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
Згідно зі статтею 1014 ЦК України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.
Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
Наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ст. 234 ЦК України).
Для фіктивного правочину характерним є те, що сторони відповідно до вимог закону оформлюють укладення договору, не маючи намір створювати реальні правові наслідки. Укладаючи договір його сторони не мають намір на виникнення, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків, волевиявлення обох сторін такого правочину не співпадає з їх внутрішньою волею.
Якщо наміру обох сторін договору не виконувати договір не встановлено, то правові підстави для визнання такого договору фіктивним відсутні.
Якщо волевиявлення сторін правочину було спрямовано на припинення права власності у попереднього власника майна та виникнення такого права у нового власника, це відповідає правовій природі договору купівлі-продажу, визнання договору купівлі-продажу недійсним в інтересах особи, яка не є стороною оспорюваного правочину чи колишнім власником майна є неправомірним, і від визнання такого договору недійсним у такої особи не виникає жодних прав на спірне майно.
Таку правову позицію висловив ВС/КЦС у постанові від 23.08.2019 р. у справі № 331/8830/15-ц.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Кваліфікуючими ознаками договору купівлі-продажу є передання (продаж) майна продавцем та оплата (прийняття) такого майна покупцем.
Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 р. у справі № 6-197цс14.
Аналогічний висновок зазначений в постанові ВС/КЦС від 04.03.2019 р. у справі № 642/4737/16ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Разом з тим, суд враховує наступне.
Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 р. у справі № 683/2694/16-ц зазначив, що сам по собі договір купівлі-продажу вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації ТЗ у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів» від 18.11.2015р. № 941, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є зокрема укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Як передбачено статтею 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що оспорюваний договір купівлі-продажу було укладено 05.12.2020 року з використанням посередницьких послуг - договору комісії.
Таким чином, оспорюваний позивачем договір купівлі-продажу вчинявся в її інтересах як продавця, комісіонером ТОВ «ПОРЯД» і був спрямований на реальне ж настання правових наслідків договору купівлі-продажу, позивач мала намір на відчуження автомобіля та вчиняла послідовні дії, пов'язані з припиненням її права власності на автомобіль, що відповідало її внутрішній волі.
За оспорюваним договором відбулось настання такого правового наслідку, як перехід права власності від продавця ОСОБА_1 до покупця ОСОБА_2 , оскільки позивач як власник автомобіля звернулась до Сервісного центру для укладення договорів комісії та купівлі-продажу, що і було зроблено посадовими особами сервісного центру, виходячи з волі позивача, яка мала намір переоформити вказаний автомобіль на ОСОБА_2 , що і було зроблено.
В матеріалах справи міститься Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 05.12.2020 року, де власником транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER Універсал-В», 2008 року випуску, колір чорний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 ), д.н.з. НОМЕР_7 є ОСОБА_2 ( а. с. 14 том 1 ).
Правове регулювання відносин, пов'язаних із купівлею-продажем ТЗ здійснюється на підставі положень Цивільного Кодексу України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 7.09.1998 року №1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
За змістом п. 8 наведеного порядку, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документом, що підтверджує правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, то мають ідентифікаційні номери, є засвідчений підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
Із зазначено вище свідчить, що намір на відчуження автомобіля та вчинення з боку позивача послідовні дії, пов'язані з припиненням її права власності на автомобіль, що відповідало її внутрішній волі, не свідчить про формальність укладення вищевказаних договорів та їх фіктивність.
Не заслуговують на увагу і доводи позивача в частині того, що оспорювані договори не виконані в частині здійснення оплати за спірний транспортний засіб, оскільки звертаючись до ТОВ «Поряд» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з Гарантійним листом-угодою від 05.12.2020 року, в якому просили оформити договір купівлі-продажу спірного транспортного засобу, у його 2 пункті зазначалося, що повний розрахунок за транспортний засіб у сумі 3000 грн., власник ( комітент ) і покупець проводять між собою за домовленістю. До ТОВ «Поряд» зауважень та претензій не має ( а. с. 25 том. 1 ).
Крім того, користування спірним транспортним засобом на час пред'явлення позову після його переоформлення на відповідача, як фіктивність укладання вищевказаних договорів, не свідчить про таке ( сторони по справі на час звернення до суду з даним позовом перебувають у шлюбі ).
Не заслуговують на уваги і доводи позивача в тому, що продаж спірного автомобіля було здійснено за значно зніжену ціну, так як ринкова вартість якого значно вища, оскільки з наявного в матеріалах справи Акту огляду реалізованого транспортного засобу від 05.12.2020 року ( а. с. 20 том 1 ) та Акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини від 05.12.2020 року, підписаний з боку директора ТОВ «Поряд» та позивачем ОСОБА_1 ( а. с. 21 том 1 ), встановлено сторонами, відсоток зносу 75%, ціна продажу 3000 грн., тобто сторонами, в тому числі позивачем було погоджено ціну продажу саме у вищевказаному розмірі, яка і була зазначена в Договорі купівлі-продажу транспортного засобу № 7214/20/005275 від 05.12.2020 року.
Відповідно до статі 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Оскільки матеріалами справи підтверджується намір на відчуження автомобіля та вчинення з боку позивача послідовні дії, пов'язані з припиненням її права власності на автомобіль, з визначенням ціни такого продажу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним Договір комісії № 7214/20/005275 від 05.12.2020 року та Договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7214/20/005275 від 05.12.2020 року.
В свою чергу, звертаючись до суд з відзивом на позовну заяву позивача, в якому просив відмовити в задоволенні позову у зв'язку з його безпідставністю та врахувати до вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності ( а. с. 102-106 том 1 ).
Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню по суті заявлених вимог, наслідки спливу строку повної давності, про що зазначав відповідач у відзиві на позовну заяву, судом не застосовуються.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках ( ч. 1 ст. 13 ЦПК України ).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Поряд», третя особа: Головний сервісний центр МВС про визнання недійсним договору комісії та договору купівлі-продажу транспортного засобу є такими, що не підлягають до задоволення в повному обсязі.
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, що беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з розглядом справи і рішенням, а у випадках звільнення від сплати цих людей - це витрати держави, яку воно несе у зв'язку з рішенням конкретної справи.
Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.У разі відмови в позові - на позивача.
Так, при зверненні до суду з вищевказаними позовними вимогами з боку позивача було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. ( а. с. 12 ), сплата яких документально підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією від 06.03.2024 року.
Оскільки позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача і судовий збір у вищевказаному розмірі, який був понесений останньою при зверненні до суду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3,15, 16, 202,203, 215, 216, 34, 626-629, 632, 633, 638, 639,1011, 1012, 1014 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 89, 128, 133, 137, 141, 211, 247, 258-265, 273, 353-355 ЦПК України, п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", Законом України «Про судовий збір», суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Поряд», третя особа: Головний сервісний центр МВС про визнання недійсним договору комісії та договору купівлі-продажу транспортного засобу, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 );
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_9 );
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Поряд» ( адреса місцезнаходження: 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Київська, буд. 50, ЄДРПОУ: 39676130 );
Третя особа: Головний сервісний центр МВС ( адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Лук'янівська, буд. 62, ЄДРПОУ: 40109173 ).
Повне судове рішенняскладено 17 липня 2024 року.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О. І. Орєхов