Справа № 288/1474/24
Провадження № 2/288/422/24
19 липня 2024 року. смт.Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ), третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3 про зняття арешту з майна,
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) (далі - Відповідач), третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3 (далі - Третя особа) про зняття арешту з майна в якому вказує, що на примусовому виконанні у Святошинському відділі ДВС у м.Києві перебувало виконавче провадження № 11521994 з примусового виконання виконавчого листа № 2-п-2054/06, виданого 19 січня 2007 року Подільським районним судом м.Києва про стягнення з Позивача на користь Третьої особи аліментів на утримання дітей до досягнення ними повноліття.
12 листопада 2018 року головним державним виконавцем Святошинського відділу ДВС у м.Києві винесено постанову про зняття арешту з усього нерухомого та рухомого майна, яке належить Позивачу та 27 листопада 2018 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого документу, на підставі якого його було відкрито.
Незважаючи на те, що державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, станом на 03 червня 2024 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається наявність обтяження: - номер запису про обтяження: 2000010; дата, час державної реєстрації: 12 березня 2007 17:16:39; документи, подані для Державної реєстрації: постанова, серія та номер: 244/25, виданий 01 березня 2007; видавник: державна виконавча служба Святошинського району м.Києва; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 4723038 від 03 серпня 2013 року, ОСОБА_4 , Попільнянське районне управління юстиції, Житомирська область; вид обтяження: арешт нерухомого майна; відомості про суб'єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 ; відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 4615508, 12 березня 2007; опис предмета обтяження: все майно.
Оскільки наявність арешту порушує право Позивача на вільне користування належним йому на праві власності майном, він неодноразово звертався до Відповідача із заявами про зняття арешту з його майна, проте отримав відповідь, про відсутність можливості встановити при виконанні якого виконавчого документу винесено обтяження.
Позивач вказує, що виконавче провадження відносно нього завершено, а в Єдиному реєстрі боржників немає записів про наявність виконавчих проваджень, таким чином відсутні підстави для подальшого арешту його майна.
На підставі вищевикладеного, Позивач просить скасувати арешт, накладений державною виконавчою службою Святошинського району міста Києва, правонаступником якого є Святошинський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (реєстраційний номер обтяження: 2000010, дата реєстрації: 12 березня 2007 року, зареєстроване державним реєстратором Харчук Юрієм Олександровичем, Попільнянське районне управління юстиції Житомирської області), виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 2000010 від 12 березня 2007 року.
Ухвалою суду від 18 червня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі.
Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений. 04 липня 2024 року надав до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити без його участі.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце судового засідання була належним чином повідомлена, відповідно до статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.
Відповідно до Судового виклику № 288/1474/24/11202/24 вих. від 05 липня 2024 року, розміщеного на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, ОСОБА_3 була повідомлена про судове засідання, яке відбудеться 19 липня 2024 року о 13.00 годині.
Частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами статей 274-279 ЦПК України.
Суд, вислухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно постанови про зняття арешту з майна від 12 листопада 2018 року, у виконавчому провадженні № 11521994, головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Беланом І.В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-п-2054/06 виданий 19 січня 2007 року, виданого Подільським районним судом м.Києва по стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 350.00 гривень щомісячно на кожного з дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , боржник ОСОБА_2 , стягувач ОСОБА_3 , встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 погашена в повному обсязі та згідно довідки розрахунку, заборгованість по аліментах станом на 01 листопада 2018 року відсутня. Постановлено звільнити з-під арешту все нерухоме та рухоме майно боржника, накладеного згідно постанови ВП №3 11521994 від 24 березня 2018 року, що належить боржнику ОСОБА_2 . /а.с.8/
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 27 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № 11521994 головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Беланом І.В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-п-2054/06 виданий 19 січня 2007 року, виданого Подільським районним судом м.Києва по стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 350.00 гривень щомісячно на кожного з дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , боржник ОСОБА_2 , стягувач ОСОБА_3 , встановлено 23 жовтня 2018 року до Святошинського РВ ДВС м.Києва надійшла заява боржника в якій він просить закінчити виконавче провадження так як заборгованість зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 погашена в повному обсязі та згідно довідки розрахунку № 11521994 від 09 листопада 2018 року заборгованість по аліментах станом на 04 червня 2018 року відсутня. Постановлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-п-2054/06 виданий 19 січня 2007 року Подільським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 350.00 гривень щомісячно на кожного з дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 14 квітня 2006 року і до повноліття дітей закінчити. /а.с.9/
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 03 червня 2024 року, в актуальній інформації про державну реєстрацію обтяжень, зазначено: - номер запису про обтяження: 2000010; дата, час державної реєстрації: 12 березня 2007 17:16:39; державний реєстратор: ОСОБА_4 , Попільнянське районне управління юстиції, Житомирська область; документи, подані для Державної реєстрації: постанова, серія та номер: 244/25, виданий 01 березня 2007; видавник: державна виконавча служба Святошинського району м.Києва; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 4723038 від 03 серпня 2013 року, ОСОБА_4 , Попільнянське районне управління юстиції, Житомирська область; вид обтяження: арешт нерухомого майна; відомості про суб'єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 ; відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 4615508, 12 березня 2007; опис предмета обтяження: все майно. /а.с.10-17/
За результатами пошуку фізичних осіб в Єдиному реєстрі боржників, станом на 04 червня 2024 року, наявний запис: ОСОБА_2 , суд загальної юрисдикції Святошинський районний суд міста Києва, номер виконавчого провадження 75047083, стягнення штрафів у сфері безпеки дорожнього руху у справах про адміністративні правопорушення. /а.с.18/
24 січня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Святошинського відділу державної виконавчої служби у м.Києві з заявою про зняття арешту з майна в якій просить виконати постанову № 11521994 про зняття арешту з майна від 12 листопада 2018 року, винесену головним державним виконавцем Беланом Ігорем Васильовичем або вчини інші дії та винести іншу постанову про зняття арешту з усього майна боржника ОСОБА_2 . Зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення обтяжень: - припинити арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження: 28381262, дата державної реєстрації: 26 березня 2018 року, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника номер: 11521994, виданої 24 березня 2018 року Святошинським районним відділом державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві, у межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-п-2054/06 виданого 19 січня 2007 року Подільським районним судом м.Києва; - припинити арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження: 2000010, дата державної реєстрації: 12 березня 2007 року, накладений на підставі постанови номер 244/25, виданої 01 березня 2007 року державною виконавчою службою Святошинського району м.Києва, у межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-п-2054/06 виданого 19 січня 2007 року Подільським районним судом м.Києва. /а.с.19/
ОСОБА_2 звернувся 24 квітня 2024 року до Святошинського ВДВС у м.Києві з заявою у якій просив виконати постанову № 11521994 про зняття арешту з майна від 12 листопада 2018 року. /а.с.22/
12 квітня 2024 року Святошинським відділом державної виконавчої служби у м.Києві повідомлено ОСОБА_2 про те, що на виконанні у відділі перебувало: - виконавче провадження № 11521866 з примусового виконання виконавчого листа № 2-п-2054/06 виданого 19 січня 2007 року Подільським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 щорічно 1500 гривень на оздоровлення кожного з дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 14 квітня 2006 року і до повноліття дітей; - виконавче провадження № 11521994 з примусового виконання виконавчого листа № 2-п-2054/06 виданого 19 січня 2007 року Подільським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 350 гривень щомісячно на кожного з дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 14 квітня 2006 року і до повноліття дітей та у вказаних виконавчих провадженнях державним виконавцем на підставі пункту 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. 24 березня 2018 року в межах ВП № 11521994 державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та до державного реєстру речових прав внесена інформація про державну реєстрацію обтяжень (номер запису про обтяження 25421136), яке перенесено державним реєстратором Нечипоренко І.П. (номер запису про обтяження 28381262), зазначене обтяження припинено 12 січня 2023 року.
Щодо актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень (номер запису про обтяження: 20000100 повідомлено, що згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, обтяження за номером 2000010 зареєстровано 12 березня 2007 року державним реєстратором Харчук Ю.О., при цьому встановити засобами Системи при виконанні якого виконавчого документу державним виконавцем внесено обтяження за номером 2000010, зареєстроване 12 березня 2007 року на підставі постанови 244/25 від 01 березня 2007 року, не виявляється можливим, у зв'язку із початком функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень з 2009 року. Таким чином, у відділі відсутня можливість встановити в рамках якого виконавчого провадження внесено вищезазначене обтяження та надати запитувані копії документів. /а.с.23-24/
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить скасувати арешт, накладений Відповідачем з тих підстав, що незважаючи на те, що у нього відсутні виконавчі провадження, в державному реєстрі прав на нерухоме майно наявний запис про накладення арешту на все належне йому майно, що порушує його права на вільне користування та розпорядження власністю, оскільки підстави для подальшого арешту майна відсутні.
Статтею 319 ЦПК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦПК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За приписами пункту 5 частини третьої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року (чинного на момент накладення арешту на майно), державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначені статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (чинного на момент вирішення питання про звільнення майна з-під арешту), згідно якого, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦК України, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого виду судочинства (пункт 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц).
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про звільнення майна з-під арешту.
Звертаючись до суду з позовом Позивач посилається на порушення його права приватної власності на майно, при цьому зазначає і судом встановлено, що обтяження на майно накладено державним реєстратором на підставі постанови № 244/25 від 01 березня 2007 року, виданої державною виконавчою. Службою Святошинського району міста Києва, в межах виконавчих проваджень в яких він був боржником.
Під час розгляду справи судом не встановлено, що між позивачем та відповідачем існує спір про право на майно, на яке накладено арешт, не встановлено, що права позивача на майно оспорюються відповідачем, тобто вирішення питання про скасування арешту з майна не пов'язано зі спором про право на це майно.
Наведена вище норма статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальною та в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають під час виконання судових рішень у особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно такої особи і у разі виникнення спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зроблено висновок про те, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14 (провадження № 14-703цс19) вказано, що за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України. Як способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.
Згідно з статтею 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесіє позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Позивачем заявлено позов до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві.
В абзаці 2 пункту 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» судам роз'яснено, що відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі№ 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц.
За правилами статті 51 ЦПК України, заміна відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача можлива лише за клопотанням позивача, суд з власної ініціативи немає повноважень для визначення відповідачів, що є виключним правом позивача.
Суд, виключно за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
У разі, якщо вимоги заявлені до неналежного відповідача, суд відмовляє в задоволенні позову.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 509/4966/17.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.
З викладених вище норм права слідує, що кожна сторонами сама обирає стратегію захисту своїх прав, а суд розглядає справи тільки в межах заявлений сторонами вимог та наданих ними доказів.
Саме на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів) суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Позивачем у позові не обґрунтовано та не надано доказів того, що Святошинським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) будь-яким чином порушуються, не визнаються або оспорюються права, свободи чи інтереси Позивача, а тому, суд вважає, що вказаний орган є неналежним відповідачем у даній справі.
Як вбачається з матеріалів справи, особою, в інтересах якої було накладено арешт на майно є - ОСОБА_3 , яка залучена Позивачем в поданому позові в якості третьої особи, без самостійних вимог на стороні відповідача, в той час як Позивачем було необхідно саме її вказати відповідачем при зверненні до суду з позовом про зняття арешту з майна, при цьому орган державної виконавчої служби може залучатися до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Позивачем не залучено до участі у справі в якості відповідача особу, в інтересах якої було накладено арешт на майно - ОСОБА_3 , яка була стягувачем у виконавчих провадженнях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Не підлягають, відповідно до статті 141 ЦПК України, до подальшого розподілу понесені Позивачем судові витрати, оскільки в задоволенні позову відмовлено.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження»; статтями 15, 16, 319, 321 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 51, 76, 78, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355, 447 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ), третя особа, без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3 про зняття арешту з майна - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду М. І. Рудник