Справа № 277/609/24
18.07.2024 року смт Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря с/з ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Ємільчине кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024060540000054 від 25.03.2024 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Садки Ємільчинського району Житомирської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, з базовою загальною освітою, не одружений, не працює, раніше судимий:
- 06.03.2023 року Ємільчинським районним судом Житомирської області за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік; 18.03.2024 року ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області звільнений від відбування покарання у зв'язку з закінченням іспитового строку
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185 ч.4, 190 ч.1 КК України
19 березня 2024 року приблизно о 02 год. 30 хв. ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, який введено Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Указом від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3564-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин строком на 90 діб, перебуваючи в будинку ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 , в одній із кімнат будинку, на ліжку під подушкою, виявив гаманець, який належить останній. В подальшому ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що на території України введено воєнний стан, на грунті раптово виниклого умислу, вирішив таємно, повторно викрасти гаманець з грошовими коштами, які належать ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний намір, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер свої дій, бажаючи незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, того ж дня без розриву в часі ОСОБА_4 , переконавшись, що всі присутні в будинку особи, які могли б перешкодити вчиненню кримінального правопорушення, не спостерігають за його діями, так як сплять, дістав з-під подушки вищевказаний гаманець, заховав його до лівої кишені своєї куртки та залишив приміщення будинку.
В подальшому ОСОБА_4 , знаходячись на польовій дорозі поблизу с. Заровенка Звягельського району, дістав з вищевказаного гаманця грошові кошти в сумі 1260 гривень, таким чином умисно, таємно, повторно, в умовах воєнного стану викравши їх, та викинув гаманець.
З викраденими грошима ОСОБА_4 залишив місце вчинення кримінального правопорушення та у подальшому розпорядився ними за власним розсудом, спричинивши ОСОБА_6 матеріальні збитки на суму 1260 гривень 00 копійок.
Продовжуючи свою злочину діяльність, 20 березня 2024 року приблизно о 23 год. ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, перебуваючи на території домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_8 , вирішив вчинити крадіжку чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний намір, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, того ж дня без розриву в часі ОСОБА_4 , переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б перешкодити вчиненню злочину, підійшов до підсобного приміщення, відчинив незамкнені двері та проник всередину. Оглянувши підсобне приміщення, ОСОБА_4 виявив там бензинову пилу «Світязь БП-5200 MG» вартістю 1570 гривень 80 копійок, яку умисно таємно викрав.
Викраденим майном ОСОБА_4 у подальшому розпорядився на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_8 матеріальної шкоди у розмірі 1570 гривень 80 копійок.
Продовжуючи свою злочину діяльність 13.04.2024 близько 10 години 30 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи біля автостанції, що по АДРЕСА_2 , з метою заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, з корисливих мотивів, попросив у ОСОБА_9 належний йому мобільний телефон «MEIZU М6Т V1811Н» в корпусі чорного кольору, вартістю 900 гривень, для здійснення дзвінка, при цьому не маючи наміру повертати вказаний телефон. ОСОБА_9 надав ОСОБА_4 для здійснення дзвінка свій мобільний телефон та пішов в сторону убиральні, яка розташована поблизу автостанції. Після цього, ОСОБА_4 без розриву в часі, реалізуючи свій злочинний умисел на незаконне заволодіння чужим майном та, зловживаючи довірою ОСОБА_9 , вищевказаний мобільний телефон не повернув, непомітно для потерпілого залишив місце вчинення кримінального правопорушення. Того ж дня ОСОБА_4 обміняв вищевказаний телефон на запчастини до бензопили, чим заподів потерпілому матеріальну шкоду на суму 900 гривень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю та показав, що 19.03.2024 року він, перебуваючи у будинку ОСОБА_5 , виявив на ліжку під подушкою її гаманець, якого забрав та пішов з будинку. Коли вийшов на поле, дістав з гаманця гроші, а гаманець викинув. 20.03.2024 року приблизно о 23 год. 00 хв. він перебував на території домоволодіння ОСОБА_8 та зайшов до підсобного приміщення. Перебуваючи в підсобному приміщенні він побачив там бензопилу та викрав її. 13.04.2024 року приблизно о 10 год. 30 хв. він перебував біля автостанції в смт Ємільчине та попросив у ОСОБА_9 цигарку та мобільний телефон нібито для здійснення дзвінка, хоча насправді він бажав привласнити телефон останнього. Після того як ОСОБА_9 надав йому телефон, а сам відійшов в сторону, він забрав його телефон та пішов від автостанції.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні просила призначити обвинуваченому покарання, не пов'язане з позбавленням волі та показала, що збитки, завдані їй обвинуваченим до цього часу не відшкодовані.
Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилась, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, в яких вказали, що відносно міри покарання покладаються на розсуд суду.
Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких скоєно злочин, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували. Також в судовому засіданні, суд роз'яснив учасникам судового процесу, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Судом було з'ясовано, що учасники судового процесу правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, наслідки такого порядку дослідження доказів, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень встановленою та доведеною, його дії кваліфікує за ст.185 ч.4 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням у приміщення та ст.190 ч.1 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок та корисливий тяжкий злочин, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття у вчиненому.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Враховуючи наведені вище обставини, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий і до нього вже застосовувалося звільнення з випробуванням, однак він на шлях виправлення не став, висновків не зробив, а вчинив новий умисний тяжкий злочин, за місцем проживання характеризується негативно, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_10 слід призначити покарання у межах, встановлених в санкціях ст.ст.185 ч.4, 190 ч.1 КК України із застосуванням ст.70 ч.1 КК України, призначивши остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Також суд враховує, що 06.03.2023 року обвинувачений ОСОБА_4 був засуджений Ємільчинським районним судом Житомирської області за ст.185 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 роки. 18.03.2024 року ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області обвинувачений ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання у зв'язку з закінченням іспитового строку. Зазначена ухвала не скасована та набрала законної сили. З огляду на вказану не скасовану ухвалу про звільнення ОСОБА_4 від покарання, суд не вбачає підстав для застосування ст.71 ч.1 КК України при призначенні остаточного покарання останньому.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Процесуальні витрати по справі підлягають стягненню з обвинуваченого.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного та відповідно до ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185 ч.4, 190 ч.1 КК України та призначити йому покарання:
- за ст.185 ч.4 КК України у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;
- за ст.190 ч.1 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Строк відбування покарання ОСОБА_11 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи в сумі 3029 (три тисячі двадцять дев'ять) гривень 12 копійок.
Речові докази:
- бензинову пилу «Світязь БП-5200 MG», яка передана під розписку на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_8 - залишити останній у власності;
- мобільний телефон «MEIZU М6Т М811Н» в корпусі чорного кольору, сім-картку мобільного оператора «Київстар», які передані під розписку на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_9 - залишити останньому у власності;
- паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий на ім'я ОСОБА_5 , банківську картку AT КБ «ПриватБанк» та банківську картку «Райффанзен банк», які передані під розписку на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 - залишити останній у власності.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження можуть отримати копію вироку в суді.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1