Справа № 159/4550/24
Провадження № 1-кс/159/1485/24
18 липня 2024 року м. Ковель
Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , з участю :
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
представника володільця майна ОСОБА_5
власника майна ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024030550000893 від 11.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України,
16.07.2024 поштовими засобами зв'язку до суду надійшло клопотання слідчого Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна, яке вилучене 10.07.2024 під час огляду місця події, і визнане речовими доказами у кримінальному провадженні №12024030550000893.
В обґрунтування клопотання зазначив, що 10.07.2024 приблизно о 18.40 год на автодорозі М07 (с.Уховецьк Ковельського району) під час перевірки документів на право перевезення транспортним засобом «Renault Premium» н.з. НОМЕР_1 з причіпом лісодеревини була виявлена розбіжність у номерах чотирьох із десяти бирок, зазначених у товаротранспортній накладній і фактично прикріплених до деревини.
Транспортний засіб разом із деревиною визнаний речовим доказом і тимчасово вилучений.
Відомості про подію внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
В подальшому здійснюється перевірка факту можливого незаконної порубки деревини та службових правопорушень.
З метою збереження речових доказів слідчий просив накласти арешт із забороною володіння, користування і розпорядження.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав.
Представник власника вилученої деревини Білокоровицького ЛГ ДСЛП «Ліси України» в судове засідання не з'явився.
Власник транспортного засобу ОСОБА_6 просив відмовити у арешті автомобіля з тих мотивів, що очолюване ним ТОВ «ПРОФІТ ДЕЛІВЕРІЯ» надає послуги з автоперевезення різним суб'єктам господарювання. За умовами договору поставки виконавець відповідає за перевірку обсягу завантаженої сировини та відповідність товаро - транспортних накладних. Перевізник виконав покладені на нього обов'язки в повному обсязі. Під час огляду працівниками поліції автомобіля встановлена розбіжність лише щодо чотирьох бирок, решта показників таких як порода, обсяг деревини відповідають даним ТТН. Фактично виявлені бирки теж належать лісництву, яке відвантажувало деревину, тому розбіжність може бути обумовлена або помилкою або об'єктивними даними, зокрема під час зрізання дерево піддається чіпуванню, після порізки повторно чіпується, тому окремі елементи можуть містити дві бирки. За будь-яких умов товариство перевозило офіційно отриману від лісництва деревину. Через тривале вилучення транспортного засобу товариство зазнає значних збитків.
Представник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_5 також просив повернути власнику вилучений транспортний засіб, вважає, що автомобіль за жодних умов не є речовим доказом у кримінальному провадженні розпочатому за ознаками ч.3 ст.358 КК України.
Вивчивши матеріали клопотання слідчий суддя дійшов такого висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
До повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
При вирішенні питання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно слідчий суддя зобов'язаний перевірити дотримання органом досудового розслідування процедури отримання цього майна та вирішити питання про можливість та необхідність обмеження прав володільця майна задля досягнення органом досудового розслідування мети кримінального провадження.
Частиною другою статтею 167 КПК України передбачено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконнимо бігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Порядок тимчасового вилучення майна визначений статтею 168 КПК України, зокрема тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207,208 цього Кодексу, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій статті 167 КПК майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
За змістом п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п.1 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою зокрема забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
За будь яких умов арешт майна не допускається (ч.3 ст.132 КПК України), якщо слідчий/прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати (ст.173 КПК України):
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З наданих слідчому судді копії ТТН та протоколу огляду місця події вбачається розбіжність у номерах бирок, якими ідентифікована деревина, що об'єктивно вимагає перевірки правильності внесення даних до ТТН та співставлення із деревиною, яка перевозилася. Через особливості деревини, яка має вигляд штабелів, неможливо відокремити деревину, яка чіпована чотирма невідповідними бирками, тому арешт необхідно накласти на усю деревину та на ТТН.
Що стосується вилученого транспортного засобу, то у клопотанні орган досудового розслідування мотивував потребу в його арешті необхідністю зберегти речові докази, проте автомобіль не містять окремої слідової інформації, отже не є речовим доказом у кримінальному провадженні за ознаками ч.3 ст.358 КК України і відповідно підлягає поверненню власнику.
Ураховуючи наведене слідчий суддя задовольняє клопотання частково, накладає арешт на деревину, у решті вимог відмовляє.
Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна (ч.3 ст.173 КПК України).
Керуючись статтями 98, 131, 132, 167, 168, 170-173 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на вилучені 10.07.2024 під час огляду місця події лісодеревину об'ємом приблизно 34,1480 куб.м. та товаро-транспортну накладну серії ЮЖЖ№111444 від 10.07.2024. Заборонити користуватися, розпоряджатися та відчужувати арештоване майно.
Відмовити у арешті вилучених 10.07.2024 під час огляду місця події транспортного засобу марки «Renault Premium» р.н.з. НОМЕР_1 з причіпом НОМЕР_2 , ключів від автомобіля, технічного паспорту на транспортний засіб, що на праві власності належить ОСОБА_6 .
Зобов'язати слідчого Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 повернути ОСОБА_6 вилучений транспортний засіб і техпаспорт.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
На підставі ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1