Номер провадження: 22-ц/813/3918/24
Справа № 522/2358/23
Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю.І.
Доповідач Заїкін А. П.
19.07.2024 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 522/2358/23
Провадження номер: 22-ц/813/3918/24
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідачі -Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «КАМБІО»,
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «КАМБІО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою адвоката Кострича Михайла Петровича, діючого від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «КАМБІО», на рішення Приморського районного суду м. Одесивід 11 грудня 2023 року ухвалене у складі судді Ковтун Ю.І., повний текст рішення складений 11 грудня 2023 року,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «КАМБІО» на її користь моральну шкоду в розмірі - 200 000,00 грн..
ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві помер її чоловік - ОСОБА_2 , який на час смерті працював підсобним робітником, дільниця вібропресованих виробів «БУМ» ТОВ «КМД «КАМБІО».
У зв'язку з несподіваною, трагічною смертю свого чоловіка, з яким позивачка перебувала у шлюбі 24 роки, їй завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, оскільки вона втратила найдорожчу людину. З часу смерті чоловіка позивачка відчуває душевні страждання та втратила впевненість у завтрашньому дні, оскільки померлий був її опорою у житті. Крім того, ОСОБА_1 доводиться докладати багато зусиль для організації свого життя, що насамперед пов'язано з організацією побуту. Позивачка тривалий час перебуває у напруженому психологічному стані.
З огляду на вищевикладене, позивачка просить суд сягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі - 200 000,00 грн..
Позиція відповідача у суді першої інстанції
У квітні 2023 до суду від представника відповідача - адвоката Кострича М.П. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить позов залишити без задоволення.
Представник відповідача зазначає, що 23.09.2021, одразу після настання нещасного випадку, ОСОБА_3 (син загиблого) разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 звернулися до директора ТОВ «Комбінат малоповерхового домобудівництва «КАМІБО» з метою отримання допомоги. Директор передав позивачці кошти у сумі - 73 800,00 грн., про що нею було складено відповідну розписку, зі змісту якої вбачається, що вона дійсно отримала допомогу. Жодних претензій до відповідача не має. Вказаний позов призводить фактично до повторного пред'явлення вимог до відповідача, який такі вимоги вже виконав.
Зазначає, що після зазначених обставин, син померлого звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Комбінат малоповерхового домобудівництва «КАМІБО» моральної шкоди у сумі - 200 000,00 грн., яку рішенням суду було задоволено. Одеський апеляційний суд постановою від 14.12.2022 зменшив суму стягнення до - 150 000,00 грн..
Зазначає, що при розгляді справи суд має врахувати ту обставину, що нещасний випадок стався лише внаслідок порушення загиблим інструкції з охорони праці. Натомість роботодавець зі своєї сторони зробив усе необхідне, а саме - здійснював відповідні інструктажі, забезпечив необхідним інструментом та спеціальним одягом. Також посилається на те, що відповідач знаходиться у вкрай важкому фінансовому становищі, має велику заборгованість перед бюджетом (а. с. 87 - 90).
Позиція позивачки на відзив в суді першої інстанції
У квітні 2023 року до суду від представника позивачки - адвоката Ніца А.С. надійшла відповідь на відзив, у якій останній не погоджується із відзивом, вважає його безпідставним та необґрунтованим.
Представник зазначає, що коштів на відшкодування моральної шкоди від відповідача позивачка не отримувала, отримала кошти тільки на витрати, пов'язані з похованням.
Сума відшкодування моральної шкоди, спричиненою смертю найближчого члена сім'ї внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі - 200 000,00 грн. є прийнятною і поширеною, враховуючи незворотність втрати та спричинені цим безумовні страждання, які є довічними. Окрім того, таке відшкодування здійснюється незалежно від вини відповідача в силу приписів законодавства України, а тому посилання відповідача на його важкий матеріальний стан є безпідставними (а. с. 112 - 118).
Позиція відповідача на відповідь на відзив в суді першої інстанції
У квітні2023 рокудо суду від представника відповідача - адвоката Кострича М.П. надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача зазначає, що жодного обов'язку надавати кошти на відшкодування поховання у відповідача не було. Надані кошти у розмірі - 73 800,00 грн. за соєю правовою природою є відшкодуванням моральної шкоди. Посилаючись на позиції Верховного Суду, зазначив, що при визначенні суми, що підлягає компенсації, суд має враховувати, чи був наявний причинно-наслідковий зв'язок між смертю особи і діями роботодавця (а. с. 122 - 123).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023року задоволено частково вищевказані позовні вимоги ОСОБА_4 .
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «КАМІБО» на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у розмірі - 150 000,00 грн..
В решті вимог позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що чоловік позивачки - ОСОБА_2 на час його смерті перебував у трудових відносинах з ТОВ «КМД «КАБІО». Тому існують правові підстави для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню позивачці, як дружині загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві завданої моральної шкоди з підстав, визначених ст. 1167 ЦК України. При цьому посилання відповідача на його тяжкий матеріальний стан не звільняє його від обов'язку відшкодувати позивачці моральну шкоду.
При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував обставини нещасного випадку, а також глибину, характер, інтенсивність, тривалість моральних страждань позивачки, та те, що ці страждання у нього довічні, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках та неможливість повернути до життя рідну людину.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості, та враховуючи вину ОСОБА_2 у настанні нещасного випадку внаслідок недотримання ним вимог законодавства з охорони праці, а також добросовісну поведінку відповідача, який у добровільному порядку надав дружині загиблого працівника кошти у сумі - 73 800,00 грн. на поховання, вважав, що належною компенсацією спричиненої моральної шкоди позивачу є сума коштів у розмірі - 150 000,00 грн..
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Кострич Михайло Петрович, діючий від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «КАМБІО», просить змінити рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року. Зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до - 10 000 гривень.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення в оскарженій частині ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував стягнуті кошти на відшкодування моральної шкоди іншим членам родини загиблого. Не враховано судом, що нещасний випадок стався з вини загиблого. У зв'язку з вищезазначеним існують підстави для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до - 10 000 грн. (а. с. 183 - 185).
Узагальнені доводи позивачки в апеляційному суді
02.02.2024 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшов відзив від адвоката Чумаченка Святослава Олександровича, діючого в інтересах ОСОБА_1 .
У відзиві представник позивачки просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року залишити без змін. Апеляційну скаргу адвоката Кострича Михайла Петровича, діючого від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «КАМБІО», залишити без задоволення. Доводи відзиву на апеляційну скаргу є тотожними доводам позову.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.01.2024 року апеляційну скаргу адвоката Кострича Михайла Петровича, діючого від імені ТОВ «Комбінат малоповерхового домобудівництва «КАМБІО», на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року залишено без руху (а. с. 171 - 171 зворотня сторона).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.01.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Кострича Михайла Петровича, діючого від імені ТОВ «Комбінат малоповерхового домобудівництва «КАМБІО», на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року (а. с. 181 - 181зворотня сторона).
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 29.01.2024 року документ в електронному вигляді «01 (Р) Відкриття» від 29.01.2024року доставлено до електронної скриньки адвоката Кострича Михайла Петровича, діючого від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «КАМБІО» (а. с. 183).
Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 29.01.2024року документ в електронному вигляді «01 (Р) Відкриття» від 29.01.2024року доставлено до електронної скринькиадвоката Ніц А.С , діючого від імені ОСОБА_1 (а. с. 184).
Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 30.01.2024 року документ в електронному вигляді «01 (Р) Відкриття» від 29.01.2024 року доставлено до електронної скриньки Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (а. с. 185).
02 лютого 2024 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшов відзив від адвоката Чумаченка Святослава Олександровича, діючого в інтересах ОСОБА_1 .
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.07.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.
Дана справа з ціною позову є малозначною, тому згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Кострича Михайла Петровича, діючого від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «КАМБІО», підлягає залишенню без задоволення.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
22.11.1997 Грабівською сільрадою Кодимського району, Одеської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що складено відповідний актовий запис № 13, що підтверджується свідоцтвом про одруження Серія НОМЕР_1 (а. с. 17).
Як вбачається зі змісту трудової книжки ОСОБА_2 його було прийнято на посаду підсобного робітника в ТОВ «КМД «Комбіо», дільниця вібропресованих виробів «БУМ» 01.06.2021 (а. с. 29 - 33).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 від 24.09.2021, яке видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а. с. 16).
Згідно лікарського свідоцтва про смерть від 24.09.2021 № 3761, виданого КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи», причиною смерті ОСОБА_2 стало ушкодження внаслідок контакту з тупим предметом, намір невизначений (а. с. 44 - 45).
З Акту від 01.11.2021 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 23.09.2021 після 14 год. 05 хв. у ТОВ «КМД «КАМБІО» вбачається, що комісія, утворена наказом Головного управління Держпраці в Одеській області від 04.10.2021 № 1377, дійшла висновку, що даний нещасний випадок пов'язаний з виробництвом. Основною причиною нещасного випадку комісія вважає порушення ОСОБА_2 Інструкції з охорони праці № 49 для підсобного робітника та Інструкції з експлуатації вібропрессу БП-140 (а. с. 18 - 26).
Згідно Акту від 09.12.2021 складеного депутатом Кодимської міської ради Подільського району Одеської області Бурмістр Л.І. , дружина померлого ОСОБА_1 проживає однією сім'єю за адресою - АДРЕСА_1 зі своїм сином - ОСОБА_3 та мамою - ОСОБА_4 , з якими проживав також ОСОБА_2 , який утримував сім'ю, оскільки дружина та син не мали постійного місця роботи, а мати отримує мізерну пенсію. Відповідний акт також засвідчили сусіди сім'ї (а. с. 49).
Відповідно до довідки Центру надання адміністративних послуг Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 24.12.2021 № 2408 померлий ОСОБА_2 , його дружина - ОСОБА_1 , син - ОСОБА_3 та мати - ОСОБА_4 проживали єдиною родиною, вели спільне господарство та фактично була на повному утриманні померлого (а. с. 50).
Як слідує з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків інформація по доходи ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2017 року по 3 квартал 2021 року відсутня (а. с. 51, 52).
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, тому законність та обґрунтованість рішення в іншій частині в апеляційному порядку не переглядається.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних вищевказаних висновків.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу
Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Смерть ОСОБА_2 , яка стала підставою для звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК України.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 153 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Дія Закону України «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України «Про охорону праці»).
Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці»).
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про охорону праці» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання.
Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган (ч. 1 ст. 160 КЗпП України).
Відповідно до статті 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці» (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Згідно зі статтею 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.
На момент проведення розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_2 , був чинним Порядок проведення розслідування та обліку нещасних випадків професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 (далі - Порядок № 337).
Спеціальне розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме нещасні випадки із смертельними наслідками; групові нещасні випадки; випадки смерті працівників під час виконання ними трудових (посадових) обов'язків; гострі професійні захворювання (отруєння), що призвели до тяжких чи смертельних наслідків; нещасні випадки, факт настання яких встановлено у судовому порядку, а підприємство (установа, організація), на якому вони сталися, ліквідовано без правонаступника; нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого; випадки зникнення працівника під час виконання трудових (посадових) обов'язків; нещасні випадки з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства; нещасні випадки, що сталися з особами, фактично допущеними до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - п. 10 Порядку № 337.
Відповідно до пунктів 10, 12 Порядку № 337 спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією підприємства (установи, організації) із спеціального розслідування нещасного випадку, комісія утворюється наказом роботодавця не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок.
У акті спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 23.09.2021 після 14 год. 05 хв. в ТОВ «КМД «КАМБІО», без підпорядкування, за формою H-1/П зазначено, що причиною настання нещасного випадку (смерть працівника) стало недотримання ОСОБА_2 п. 1.2 Інструкції з охорони праці № 49 для підсобного робітника та розділу 4 Інструкції з експлуатації вібропресу БП-140.
Порядком № 337 передбачено, що обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є, в тому числі і виконання потерпілим трудових (посадових) обов'язків за режимом роботи підприємства, у тому числі у відрядженні.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм права акт за формою Н-1 складається, якщо в ході розслідування нещасного випадку комісією (спеціальною комісією) встановлено, що такий нещасний випадок пов'язаний з виробництвом.
Актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П, встановлено, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_2 , 23.09.2021 після 14 год. 05. хв. пов'язаний з невиконанням останнім вимог інструкції з охорони праці (п. 1.2 Інструкції № 49 з охорони праці для підсобного робочого, розділу 4 Інструкції експлуатації вібропресу БП-140 ), супутньою причиною є невикористання засобів індивідуального захисту при їх наявності (ст. 8 Закону України "Про охорону праці", додаток 3 Колективного договору ТОВ "КМД "КАБІО" на 2017-2022 роки), що призвело до смерті ОСОБА_2 ..
Моральна шкода, завдана смертю працівника, відшкодовується колу осіб, визначених цивільним законодавством. Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України.
Положеннями ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12.07.2007).
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду в постанові 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц вказала, що «за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди».
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У частині першій статті 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди.
У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19) зроблено висновок про те, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхіднов кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умовиі порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Проте умови виникнення зобов'язання з відшкодування моральної шкоди визначені у ст. 1167 ЦК України.
Таким чином, вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі ст. 1167 ЦК України.
Згідно роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
Оскільки ОСОБА_2 на час його смерті перебував у трудових відносинах з ТОВ «КМД «КАБІО», тому існують правові підстави для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню позивачці, як дружині загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника відповідача, завданої моральної шкоди з підстав, визначених ст. 1167 ЦК України. При цьому посилання відповідача на його тяжкий матеріальний стан, не звільняє його від обов'язку відшкодувати позивачу моральну шкоду.
При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції правильно враховав обставини нещасного випадку, що стався з чоловіком позивачки, а також глибину, характер, інтенсивність, тривалість моральних страждань позивачки, та те, що ці страждання у неї довічні, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках та неможливість повернути до життя рідну людину, конкретні обставини по справі і наслідки, що наступили.
Колегія суддів вважає, що визначаючи розмір моральної шкоди, суд правильно врахував засади розумності, пропорційності та справедливості. Виходячи із наявності вини ОСОБА_2 у настанні нещасного випадку, внаслідок недотримання ним вимог законодавства з охорони праці, а також добросовісну поведінку відповідача, який у добровільному порядку надав дружині загиблого працівника кошти у сумі - 73 800,00 грн. на поховання, суд дійшов правильного висновку, що належною компенсацією спричиненої моральної шкоди позивачці є сума коштів у розмірі - 150 000,00 грн..
Доводи апелянта про те, що на користь іншого члена родини вже було стягнуто 150 тисяч гривень, крім того, у районному суді розглядається ще одна справа про стягнення компенсації на користь іншого члена родини, суд першої інстанції не врахував вищевказані обставини щодо добровільної сплати коштів, тяжкий майновий стан відповідача колегія судді відхиляє, оскільки вони не спростовують обставини нещасного випадку, що стався з чоловіком позивачки, а також глибину, характер, інтенсивність, тривалість моральних страждань позивачки, та те, що ці страждання у неї довічні, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках та неможливість повернути до життя рідну людину.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Кострича Михайла Петровича, діючого від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «КАМБІО», є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відсутні.
Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський
апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Кострича Михайла Петровича, діючого від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат малоповерхового домобудівництва «КАМБІО», - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе