Номер провадження: 22-ц/813/3786/24
Справа № 947/7638/23
Головуючий у першій інстанції Коваленко О.Б.
Доповідач Заїкін А. П.
19.07.2024 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 947/7638/23
Номер провадження: 22-ц/813/3786/24
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Таварткіладзе О.М., Погорєлової С.О.,
учасники справи:
- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»,
- відповідачі -1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 ,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення 3% річних, інфляційних збитків у відповідності до ст. 625 ЦК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі суді ОСОБА_3 від 07 листопада 2023 року, повний текст рішення складений 17 листопада 2023 року,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ТОВ "Вердикт Капітал" звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 3% річних та інфляційні втрати у загальному розмірі - 57 784,71 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача сплачені ним при поданні заяви до суду судові витрати на правову допомогу у розмірі - 21 900,00 грн. та понесені витрати на сплату судового збору у розмірі - 2 684,00 грн. (а. с. 1 - 5).
ТОВ "Вердикт Капітал" обґрунтовує свої вимоги тим, що між позичальником, яким є - ОСОБА_1 та АКБ «Форум» 17.12.2007 року був укладений Кредитний договір № 0139/07/08-А , за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі - 25 000 доларів США, зі сплатою 12 % річних.
Рішенням Київського районний суд м. Одеси від 07.02.2011 року (справа № 2-1687/11) стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - 230 976,60 грн. заборгованості за Кредитним договором та 1 700 грн. судового збору, 120,00 грн. витрат на ІТЗ.
Позивач вказує, що станом на дату подачі позову вищевказане рішення суду залишається невиконаним.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30.08.2018 року замінено стягувана у справі № 1512/2-1687/11 на - ТОВ "Фінансова компанія «ЖЕНЕВА".
08.12.2020 року між ТОВ "Фінансова компанія «ЖЕНЕВА" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія «ЖЕНЕВА" відступило ТОВ "Вердикт Капітал", а ТОВ "Вердикт Капітал" набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за Договором кредиту № 0139/07/08-А та Договором поруки № 121/08/07-Р від 17.12.2007 року.
07.09.2023 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси замінено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Позиція сторін в суді першої інстанції
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не скористалися правом надати відзив. Відзиви на позовну заяву до суду не надійшов.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні вищевазаних позовних вимог ТОВ «Дебт Форс».
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при існуванні задавненої вимоги не можна ініціювати стягнення тільки 3% річних та інфляційних втрат. Суду не було надано наявності щодо наявності виконавчого провадження про стягнення заборогованості (а. с. 159 - 159 зворотня строна).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Дебт Форс» про стягнення коштів, а також стягнути витрати на професійну правничу допомогу.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що помилковими є висновки суду про неможливість стягнення 3% річних та інфлційних втрат за наявності задавненої вимоги, оскільки існує рішення, яке не виконано протоягом тривалого часу. Нарахування інфляційних витрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання (а. с. 161 - 165).
Узагальнені доводи позивача в апеляційному суді
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не скористалися правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзиви на апеляційну скаргу не надійшли.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.01.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2023 року (а. с. 182 - 183).
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 17.01.2024 року документ в електронному вигляді «01 (Р) Відкриття» від 15.01.2024 року доставлено до електронної скриньки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (а. с. 184 зворотна сторона).
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім'я ОСОБА_1 повернулося 12 лютого 2024 року до апеляційного суду з відміткою пошти про те, що адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 188 - 188а).
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім'я ОСОБА_2 повернулося 12 лютого 2024 року до апеляційного суду з відміткою пошти про закінчення терміну зберігання (а. с. 189).
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім'я повторно ОСОБА_2 повернулося 13 березня 2024 року до апеляційного суду з відміткою пошти про закінчення терміну зберігання (а. с. 191-192).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.07.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) її учасників.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.
Дана справа з ціною позову (57 784,71 грн.) є малозначною, тому згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» підлягає залишеню без задоволення.
Встановлені обставини, визначені відповідно до них правовідносини
ОСОБА_1 17.12.2007 року уклаа з АКБ «Форум» Кредитний договір № 0139/07/08-А , за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі - 25 000 доларів США, зі сплатою 12 % річних.
Рішенням Київського районний суд м. Одеси від 07.02.2011 року (справа № 2-1687/11) стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - 230 976,60 грн. заборгованості за Кредитним договором та 1 700 грн. судового збору, 120,00 грн. витрат на ІТЗ.
Станом на дату подачі позову вищевказане рішення суду залишається невиконаним.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30.08.2018 року замінено стягувана у справі № 1512/2-1687/11 на - ТОВ "Фінансова компанія «ЖЕНЕВА".
08.12.2020 року між ТОВ "Фінансова компанія «ЖЕНЕВА" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія «ЖЕНЕВА" відступило ТОВ "Вердикт Капітал", а ТОВ "Вердикт Капітал" набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за Договором кредиту № 0139/07/08-А та Договором поруки № 121/08/07-Р від 17.12.2007 року.
07.09.2023 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси замінено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення коштів.
Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Доводи апелянта про те, щодо нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання колеггія суддів відхиляє, з огляду на таке.
Натуральним зобов'язанням (obligatio naturalis) є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов'язанні не має права нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18).
Тлумачення першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що:
- натуральним зобов'язання (obligatio naturalis) є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, оскільки боржник заявив про застосування позовної давності і яка застосована судом, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном;
- задавненим зобов'язанням є зобов'язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред'являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності;
- законодавець в пункті 4 частини першої статті 602 ЦК України передбачає заборону для зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності в задавненому зобов'язанні для охорони інтересів боржника. Сплив позовної давності при пред'явленій позовній вимозі кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності. Зарахування, яке є по своїй суті замінником належного виконання зобов'язання, не має створювати механізм обходу заборони передбаченої в пункті 4 частини першої статті 602 ЦК України. Така заборона стосується випадку, коли кредитор ініціює зарахування за задавненою вимогою. У такому разі кредитор за допомогою зарахування може обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору в межах пред'явленої позовної вимоги кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, і яка дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності;
- очевидно, що аналогічний підхід для охорони інтересів боржника при задавненому зобов'язанні має бути й стосовно 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу в задавненому зобов'язанні. Пред'явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3% річних та інфляційних втрат, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред'явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності. Тобто складається доволі нерозумна ситуація: зі спливом позовної давності і неможливістю захисту задавненої вимоги кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги і без можливості боржнику заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги;
- приватне право не може допускати ситуацію за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред'являє тільки позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3% річних та інфляційних втрат. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовну давність, а кредитору надає можливість обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред'явити позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги.
У справі № 285/3536/20, що переглядалася Верховним Судом (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі №285/3536/20), кредитор просив стягнути із відповідачів 3% річних на підставі статті 625 ЦК України від суми простроченої заборгованості за тілом кредиту за період з 07 вересня 2017 року по 07 вересня 2019 року, при тому, що строк виконання зобов'язань за кредитними договорами було змінено і перебіг позовної давності щодо стягнення основної заборгованості розпочався у лютому 2009 року. Тобто, у даному випадку 3% річних були нараховані на задавнену вимогу, при цьому позову про стягнення задавненої вимоги (основної заборгованості) не було пред'явлено. Суд дійшов висновку, що оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовної давності, а кредитора - обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності, тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред'явити позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги. За таких обставин, у справі № 285/3536/20 у задоволенні позовних вимог було відмовлено в зв'язку з тим, що позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, допускається тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги.
Аналогічні висновки покладені в основу судового рішення суду касаційної інстанції у справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21), на яку посилається представник відповідачки у своїх запереченнях проти позову.
Наявність або відсутність у зобов'язання ознак натурального прямо впливає на можливість чи неможливість стягнення сум за ст. 625 ЦК України у межах 3-річної позовної давності до моменту пред'явлення позову.
Приватне право не може допускати ситуацію, за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги пред'являє тільки позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовної давності, а кредитора - обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред'явити позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовуювть висновків суду, зводяться до власного тлумачення правовідносин, переоцінки доказів, що не може слугувати підставою для скасування, зміни рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відсутні.
Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 19, 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України ЦПК України,
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справи,
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м Одеси від 07.11.2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе