Справа № 953/9294/23
н/п 1-кс/953/5102/24
"12" липня 2024 р. Слідча суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду клопотання слідчого слідчого управління Головного управління національної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , за матеріалами досудового розслідування № 12023221170000813 від 13.03.2023, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, раніше не судимого, зі слів перебуває в цивільному шлюбі, має середньо-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України
Встановив:
10.07.2024 року слідчий слідчого управління Головного управління національної поліції в Харківській області звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення вказує, що відділом розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, злочинними організаціями СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023221170000813 від 13.03.2023 року, за ч.2,3 ст. 190 (у редакції зі змінами внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018), ч.4 ст. 190, ч.5 ст. 361 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у лютому 2023 року
ОСОБА_6 , не маючи офіційних джерел доходів, діючи умисно, з корисливим мотивом, з метою покращення свого матеріального становища, володіючи спеціальними навичками у сфері інформаційних технологій, усвідомлюючи переваги вчинення злочинів групою осіб розробив план незаконного збагачення - заволодіння грошовими коштами жителів міста Харкова та Харківської області шляхом обману (шахрайство) під приводом надання послуг з ремонту та обслуговування комп'ютерної та телевізійної техніки.
Згідно з розробленим планом, ОСОБА_6 вирішив під приводом надання послуг з діагностики та ремонту комп'ютерної, телевізійної техніки, її налаштування здійснювати завищення вартості наданих послуг та отримувати грошові кошти за послуги які не надавалися, шляхом введення в оману потерпілих, що полягало у повідомленні неправдивих відомостей потерпілим щодо кількості та якості наданих послуг, а також через завищення ринкової вартості послуг або програмного забезпечення, яке використовувалося, ошукуючи потерпілих, нібито ціноутворенням через співробітництво з міжнародними компаніями, чиї послуги оплачуються в офіційній валюті США.
Усвідомлюючи неможливість самостійної реалізації вказаного вище злочинного плану, а також розуміючи переваги скоєння кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_6 дійшов висновку про необхідність залучення до злочинної діяльності своєї дружини ОСОБА_7 , раніше знайомих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 з якими у нього склалися довірливі відносини.
Для прикриття незаконної діяльності ОСОБА_6 вирішив використати те, що його дружина ОСОБА_7 з 10.12.2022 зареєстрована фізичною особою підприємцем з видом діяльності 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування.
ОСОБА_6 , маючи лідерські та організаторські якості характеру, отримавши згоду ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 на вчинення спільної злочинної діяльності повідомив та узгодив з останніми раніше розроблений злочинний план із заволодіння грошовими коштами жителів міста Харкова та Харківської області шляхом обману (шахрайство), розподіливши функції між учасниками групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім співучасникам. При цьому ОСОБА_6 повинен був керувати діями групи осіб, у складі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 .
Згідно зі злочинним планом ОСОБА_7 мала виконувати роль оператора та через мобільний телефонний зв'язок приймати замовлення про надання послуг з діагностики та ремонту комп'ютерної та телевізійної техніки, після чого передавати інформацію про адресу мешкання, контактний телефон та стислий опис проблем з технікою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 або ОСОБА_5 , які в свою чергу, під виглядом приватних майстрів з ремонту комп'ютерної техніки, мали виїжджали за адресою замовника та шахрайським шляхом заволодівали їх грошовими грошовими коштами. ОСОБА_7 при надходженні скарг від клієнтів з приводу ціни або відсутності наданих послуг майстрами, надавала заздалегідь неправдиву обіцянку виправити конфліктну ситуацію та направити майстра повторно, після чого ігнорувала дзвінки таких громадян, прикриваючи тим самим злочинну діяльність співучасників злочину.
З метою реалізації злочинного плану ОСОБА_6 не пізніше 13.01.2023, орендував офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , де перед вчиненням злочинів щодо незаконного заволодіння грошовими коштами клієнтів інструктував ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 про заходи конспірації які їм необхідно вживати, а саме для кожного клієнта необхідно представлятися різними іменами, та зазначати що вони є приватними виїзними майстрами, використовувати приховані абонентські номери операторів мобільного зв'язку, про необхідність використання засобів психологічного впливу на свідомість клієнтів шляхом повідомлення неправдивих відомостей про надання певних послуг, які насправді не надавалися, обґрунтуванням високої ціни таких «послуг» обов'язковим гарантійним строком обслуговування комп'ютерної або телевізійної техніки упродовж року та більше, встановленням «піратського» програмного забезпечення, видаючи його за ліцензійне з необмеженим терміном використання. При цьому, з метою отримання довіри клієнтів необхідно було пропонувати знижки на оплату послуг майстра, особливо пенсіонерам та особам з інвалідністю у розмірі 50%, перебільшенням наслідків, які можуть настати для технічних пристроїв потерпілих у разі невиконання тих чи інших операцій.
Так, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою групою осіб вчинили наступне кримінальне правопорушення: точного часу в ході досудового слідства не встановлено, але не пізніше 26.01.2024, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 під виглядом працівників фірми, що надає послуги з ремонту комп'ютерів і периферійного устаткування, шляхом обману заволоділи грошовими коштами ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_4 , чим спричинили останньому матеріальну шкоду на загальну суму 9500 гривень.
10.07.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Підставою застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного слідчий та прокурор вказують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, та у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що існують ризики передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому просить обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просив його задовольнити, посилаючись на існування ризиків та обґрунтованість підозри.
Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання, просив врахувати всі наявні дані, єдиний епізод, що йому інкриміновано і що він виконував роботу по оголошенню, просив визначити інший запобіжний захід, не пов*язаний з триманням під вартою.
При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваного встановлено, що він показання дає добровільно, до нього не застосовувались насильство під час досудового розслідування.
Слідчий суддя, вислухавши доводи сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази встановив, що відділом розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, злочинними організаціями СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023221170000813 від 13.03.2023 року, за ч.2,3 ст. 190 (у редакції зі змінами внесеними згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018), ч.4 ст. 190, ч.5 ст. 361 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; - наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; - недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому, факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.
Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_5 є осудною особою, який досяг 16-річного віку.
Обґрунтованість пред'явленого повідомлення про підозру ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: заявою про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_11 ; протоколом допиту у якості потерпілого ОСОБА_11 , який пояснив обставини вчиненого відносно нього кримінального правопорушення; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілого ОСОБА_11 , в ході якого останній впізнав ОСОБА_5 , як особу, яка шахрайським шляхом заволоділа його грошовими коштами; протоколами огляду за участі спеціаліста ОСОБА_12 , в ході якого зафіксовано технічні характеристики та внесені зміни до комп'ютерної техніки потерпілого ОСОБА_11 ; матеріалами проведених негласних слідчих (розшукових) дій -спостереження за місцем, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, обстеження публічно недоступного місця та аудіо, -відео-контроль в ході яких зафіксовано підготовку ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень та розподіл грошових коштів; протоколом допиту свідка (спеціаліста) ОСОБА_13 від 15.10.2023, в ході якого встановлено роз'яснення термінів та принципи роботи в сфері електро-обчислювальної техніки та роз'яснення виявлених слідів у роботі комп'ютерної техніки під час огляду за його участі;висновком комп'ютерно-технічної експертизи № 23472 від 12.01.2024, яким встановлено, що операційна система комп'ютеру потерпілого ОСОБА_14 не піддавалася змінам.
Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.
Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України за викладених у клопотанні обставин. Даних стороною захисту на спростування зазначеного не надано.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Звертаючись з клопотанням, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, враховуючи тяжкість пред*явленої підозри, особи підозрюваного, та незаконно впливати свідків, потерпілих.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій, враховуючи тяжкість покарання, що інкриміновано та дані по особистості, а саме відсутність офіційного працевлаштування та зареєстрованого шлюбу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків, потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.
Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків, потерпілих, враховуючи обставини кримінального правопорушення.
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Ризики, передбачені п.п. 4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України під час розгляду клопотання не підтверджені, оскільки не надані докази на підтвердження того, що підозрюваний може продовжити вчинення кримінального правопорушення, оскільки відсутні дані про його притягнення до кримінальної відповідальності раніше або інші обставини на підтвердження зазначеного. Також, враховано єдиний епізод кримінального правопорушення, що інкриміновано, повідомлені обставини підозрюваним про роботу на дану фірму 3-4 місяця та в подальшому звільнення, відсутність підтверджених даних про можливість ОСОБА_5 впливати на інших невстановлених осіб та повідомляти їх про хід розслідування.
Згідно ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання запобіжного заходу слідчою суддею враховані всі представлені під час розгляду клопотання дані по особі підозрюваного, який раніше не судимий, проживає в м. Харкові з цивільною дружиною, яка надала до суду письмові пояснення, де характеризує ОСОБА_5 суто позитивно.
Всі ці дані по особі підозрюваного та обставини вчинення ним кримінального правопорушення, що вказані в підозрі, єдиний епізод, встановлення слідчим суддею ризиків, передбачених лише п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, наявність у підозрюваного цивільної дружини, 2 неповнолітніх дітей, свідчать про те, що відносно нього можна обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, не застосовуючи до нього найсуворішого запобіжного засобу у вигляді тримання під вартою, для забезпечення його поведінки під час досудового розслідування.
На підставі вищезазначеного, суд клопотання сторони обвинувачення відхиляє та обирає відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з відповідними обов*язками, в межах строку досудового розслідування.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 193, 194, 196, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Постановив:
Клопотання слідчого, погоджене прокурором по кримінальному провадженню № 12023221170000813 від 13.03.2023 року - відхилити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою мешкання: АДРЕСА_2 , а саме: заборонити підозрюваному ОСОБА_5 залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 без дозволу слідчого, прокурора та суду, цілодобово, строком на 60 днів, а саме до 09.09.2024 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування.
Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України, зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не залишати цілодобово житло за адресою: АДРЕСА_2 без дозволу слідчого, прокурора чи суду; не виїжджати за межі міста Харкова та Харківської області; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками, обвинуваченими приводу обставин у даному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалу направити для виконання до відділу поліції за місцем проживання підозрюваного через слідчого слідчого управління Головного управління національної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 .
Встановити строк дії ухвали до 09.09.2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення
Слідчий суддя - ОСОБА_1