Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 624/604/24
провадження № 1-кс/624/15/24
Іменем України
селище Кегичівка 18 липня 2024 року
Кегичівський районний суд Харківської області у складі
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
т.в.о секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
представника скаржника адвоката - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду сел. Кегичівка Харківської області скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на постанову начальника відділення № 2 СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області про закриття кримінального провадження № 12024221090000268 від 12 березня 2024 року, -
15 липня 2024 року до Кегичівського районного суду Харківської області надійшла скарга ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 , в якій просить скасувати постанову начальника відділення № 2 СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 12024221090000268 від 12 березня 2024 року за ч. 3 ст. 382 КК України.
В обґрунтування поданої скарги вказує, що провадженні начальника відділення №2 СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР за №12024221090000268 від 12 березня 2024 року, за ч. 3 ст. 382 КК України щодо невиконання ГУ Держгеокадастру у Харківській області рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 11 вересня 2017 року та постанови Касаційного цивільного суду Верховного суду від 20 лютого 2019 року у цивільній справі № 624/271/17.
Постановою про закриття кримінального провадження від 23 червня 2024 року, постановленою начальником відділення №2 СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_6 , кримінальне провадження за №12024221090000268 від 12 березня 2024 року, за ч. 3 ст. 382 КК України, було закрите, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Копія даної постанови була отримана ОСОБА_4 засобами поштового зв'язку «Укрпошта» (лист 6400301607199; копія поштового конверта з постановою додається) 05 липня 2024 року.
Ознайомившись із змістом зазначеної вище постанови про закриття кримінального провадження від 23 червня 2024 року, ОСОБА_4 вважає її такою, що була винесена передчасно та всупереч вимогам чинного КПК України без всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, всупереч вимогам ч.5 ст.38 КПК України, виходячи з наступного.
Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 11 вересня 2017 року та постановою Касаційного цивільного суду Верховного суду від 20 лютого 2019 року у цивільній справі № 624/271/17 було поновлено дію Договору оренди землі від 07 лютого 2007 року (зареєстрованого у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 лютого 2007 року за №040769600001), укладеного між ГУ Держгеокадастру у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_4 (орендар) до 07 лютого 2024 року, на земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 62,9739 га, розташовану в територіальних межах Мажарської сільської ради (за межами населеного пункту) Кегичівського району Харківської області.
Проте, на теперішній час дані судові рішення ГУ Держгеокадастру у Харківській області не виконуються та не поновлюється дія Договору оренди землі від 07 лютого 2007 року до 07 лютого 2024 року щодо земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 62,9739 га, з кадастровим номером 6323182500:15:001:0421, в територіальних межах Мажарської сільської ради (за межами населеного пункту) Кегичівського району Харківської області та зазначена земельна ділянка ОСОБА_4 в оренду не передається.
Зважаючи на викладене, 22 лютого 2024 року ОСОБА_4 був змушений звернутись до ВП №1 Красноградського РВП ГУ НП в Харківській області із заявою про вчинення дій, що містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, а саме невиконання ГУ Держгеокадастру у Харківській області рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 11 вересня 2017 року та постанови Касаційного цивільного суду Верховного суду від 20 лютого 2019 року у цивільній справі № 624/271/17.
ОСОБА_4 вважає, що слідчим перед ухваленням постанови про закриття кримінального провадження від 28 червня 2024 року, не були з'ясовані обставини, наведені нижче, а саме: після ухвалення постанови Касаційного цивільного суду Верховного суду від 20 лютого 2019 року у цивільній справі № 624/271/17, з метою виконання даного судового рішення, отримавши виконавчий лист №624/271/17, виданий 12 серпня 2020 року Кегичівським районним судом Харківської області, ОСОБА_4 звернувся до органу державної виконавчої служби у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження». За наслідками даного звернення ОСОБА_4 отримав повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 27 серпня 2020 року, відповідно до резолютивної частини якого зазначений вище виконавчий лист був повернутий ОСОБА_4 без прийняття до виконання. Крім цього, після ухвалення постанови Касаційного цивільного суду Верховного суду від 20 лютого 2019 року у цивільній справі № 624/271/17 та на звернення ОСОБА_4 про виконання зазначеного вище судового рішення, ОСОБА_4 отримав лист ГУ Держгеокадастру у Харківській області С-1007/0/14 -1388/0/21-19 від 09 жовтня 2019 року (за підписом в.о.начальника ОСОБА_7 ), в резолютивній частині якого було зазначено про фактичну відмову ГУ Держгеокадастру у Харківській області від виконання постанови Касаційного цивільного суду Верховного суду від 20 лютого 2019 року у цивільній справі № 624/271/17. Дані документи та дії посадових осіб були залишені поза увагою органу досудового слідства, при прийнятті постанови, що оскаржується.
Зазначає, що відповідно до ч.1 ст.79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Враховуючи наведене та виходячи із змісту інформаційної довідки від 12 лютого 2021 року №244226414 «Відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно» вбачається наявність в Державному земельному кадастрі України земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 62,9739 га, з кадастровим номером 6323182500:15:001:0421, розташованої у територіальних межах Мажарської сільської ради Кегичівського району Харківської області, власником якої є держава Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Відомості про дану земельну ділянку наявні в Державному земельному кадастрі України, як станом на дату ухвалення постанови Касаційного цивільного суду Верховного суду від 20 лютого 2019 року у цивільній справі №624/271/17, так і станом на дату прийняття органом досудового розслідування постанови, що оскаржується.
При цьому, в мотивувальній частині постанови, що оскаржується, відсутні посилання на докази передачі земельної ділянки, яка була предметом розгляду у цивільній справі №624/271/17 із державної до комунальної власності Кегичівської селищної ради Харківської області (акт органу виконавчої влади про передачу земельної ділянки, укладений акт приймання-передачі земельної ділянки із державної власності в комунальну власність, відомості про земельну ділянку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо).
Зазначеним вище обставинам та фактам слідчим не було надано правової оцінки під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12024221090000268 від 12 березня 2024 року.
Також, враховуючи зміст мотивувальної частини постанови, що оскаржується, вбачається, що під час досудового розслідування а даному кримінальному провадженні слідчим не були проведені такі слідчі дії:
- не допитані уповноважені посадові особи Головного управління Держгеокадастру у Харківській області стосовно факту невиконання постанови Касаційного цивільного суду Верховного суду від 20 лютого 2019 року у цивільній справі № 624/271/17;
- не встановлені свідки за фактом невиконання постанови Касаційного цивільного суду Верховного суду від 20 лютого 2019 року у цивільній справі № 624/271/17;
- не виконані інші процесуальні дії, передбачені чинною редакцією КПК, необхідні для встановлення істини у даному кримінальному провадженні.
Представник скаржника - адвокат ОСОБА_5 в режимі відеоконференції у судовому засіданні скаргу підтримав, з підстав викладених у ній, просив її задовольнити.
Начальник відділення № 2 СВ Красноградського РВП ГУ НП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_6 та прокурор належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги у судове засідання не з'явилися, від ОСОБА_6 через канцелярію суду надійшла заява в якій проти задоволення скарги заперечує, оскільки під час досудового розслідування не встановлені ознак складу злочину, про що детально викладено у постанові про закриття кримінального провадження та просить розглянути скаргу без його участі. Позиція прокурора не відома.
Згідно ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
За вказаних обставин, слідчим суддею з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, визнано можливим її розгляд у відсутність слідчого (дізнавача) у кримінальному провадженні. При цьому слідчим суддею враховано положення ст. 26, 306 КПК України.
Вивчивши скаргу, долучені до неї матеріали, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. Скарга повертається, якщо подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий, дізнавач зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії»). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» та «Ґюль проти Туреччини»).
Обов'язком органу влади є проведення «ефективного офіційного розслідування», здатного призвести до встановлення фактів справи та, якщо скарги виявляться правдивими, до встановлення та покарання винних осіб (рішення ЄСПЛ у справі «Дєдовський та інші проти Росії» (Dedovskiy and others v. Russia).
Мінімальні стандарти ефективності, визначені практикою ЄСПЛ, включають в себе вимоги, що розслідування має бути ретельним, незалежним, безстороннім та підконтрольним громадськості, а також, що компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю і оперативністю (рішення ЄСПЛ у справі «Алексахін проти України» (Aleksakhin v. Ukraine).
У відповідності до ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, зокрема, в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силі наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Крім того, постанова слідчого про закриття кримінального провадження згідно з положеннями ст.110 КПК України має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи.
Дізнання чи досудове слідство в усякому разі визнаються однобічними і неповними, в разі, якщо не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи або, якщо необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді.
При цьому слід врахувати, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (частина перша статті 84 КПК). Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (частина друга статті 84 КПК).
Чинним КПК України встановлений процесуальний порядок, форма, та певна послідовність дій при прийнятті кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій.
При цьому законодавцем у ст.91 КПК України викладено перелік обставин, що відносяться до предмета доказування у кримінальному провадженні, як сукупності фактів і обставин об'єктивної дійсності, що мають матеріально-правове, цивільно-правове, кримінальне процесуальне значення та є необхідними і достатніми фактичними обставинами для вирішення кримінального провадження по суті. Аналіз змісту зазначеної статті вказує на те, що в ній йдеться про обставини, які вказують на наявність або відсутність у досліджуваному діянні складу злочину, що впливають на визначення міри покарання чи звільнення від кримінальної відповідальності або є підставами для закриття кримінального провадження.
Після виконання вимог ст.91 КПК України щодо встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, досудове розслідування визнається закінченим, тобто, якщо немає необхідності у проведенні ще будь-яких слідчих (розшукових) дій або негласних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на збирання, перевірку та оцінку доказів, коли жодна з версій, які виникли, не залишилась неперевіреною.
Разом з тим, суд бере до уваги, що слідчий, відповідно вимог ч.5 ст.40 КПК України, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, а положення глави 19 КПК України, визначають форму та регламентують порядок проведення досудового слідства і не встановлюють переліку процесуальних та слідчих дій, які обов'язково належить здійснити під час досудового розслідування для його закінчення, але, вони повинні бути достатніми для прийняття вмотивованого рішення, яке буде відповідати вимогам ст.110 та 284 КПК України.
З матеріалів кримінального провадження № 12024221090000268 від 12 березня 2024 року за ч. 3 ст. 382 КК України вбачається, що:
- ухвалою Кегичівського районного суду від 11 березня 2024 року зобов'язано службову особу, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення сектору поліцейської діяльності №1 ВП №1 Красноградського РВП ГУНП в Харківській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_4 від 22 лютого 2024 року, зареєстрованої 23 лютого 2024 року про вчинення дій, що містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, а саме невиконання Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 11 вересня 2017 року та постанови Касаційного цивільного суду Верховного суду від 20 лютого 2019 року у цивільній справі № 624/271/172.
На підставі вказаної ухвали суду від 11 березня 2024 року внесені відомості в ЄРДР 12 березня 2024 року за № 12024221090000268 від 12 березня 2024 року за ч. 3 ст. 382 КК України та повідомлено про початок досудового розслідування.
Постановою ст. слідчого відділення СВ № 2 СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області від 29 березня 2024 року закрито кримінальне провадження за № 12024221090000268 від 12 березня 2024 року за ч. 3 ст. 382 КК України.
Постановою прокурора Кегичівського відділу Красноградської окружної прокуратури постанову від 29 березня 2024 року про закриття кримінального провадження № 12024221090000268 скасовано.
Згідно відповіді Кегичівської селищної ради на лист від 24 квітня 2024 року, зазначено, що громадянин ОСОБА_4 із заявою при виконання рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 11 вересня 2017 року та постанови Касаційного цивільного суду Верховного суду від 20 лютого 2019 року у цивільній справі № 624/271/172 до Кегичівської селищної ради не звертався. Крім того зазначено, що земельна ділянка, яка була предметом спору по цивільній справі 624/271/17 у комунальну власність Кегичівської селищної ради не передавалось.
Згідно відповіді ГУ Держеокадастр від 14 серпня 2020 року наданої Ю. Свідченку, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6323182500:15:0001:0421 була розподілена на 31 земельну ділянку, яким присвоєно відповідні кадастрові номери.
Згідно інформації з ДРРП на нерухоме майно кадастровий номер 6323182500:15:0001:0421 значиться на теперішній час.
28 червня 2024 року постановою начальника відділення № 2 СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 закрито кримінальне провадження № 12024221090000268 від 12 березня 2024 року за ч. 3 ст. 382 КК України, обгрунтовуючи, що «В даному випадку посадові особи ГУ Держгеокадастру у Харківській області не мають змоги виконати судове рішення, отже в діях відсутній умисел на вчинення злочину, передбачено ч. 1 ст. 382 КК України». Крім того зазначено, що «посадові особи ГУ Держгеокадастру у Харківській області не являються такими, що займають відповідальне чи особливо відповідальне становище. Під істотною шкодою слід вважати таку шкоду, яка в сто і більше разів перевищує неоподаткового мінімум доходів громадян. В даному випадку немає даних про заподіяну шкоду, тому не можна стверджувати, що ОСОБА_4 спричинено істотну шкоду».
З оглянутих в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження № 12024221090000268 від 12 березня 2024 року встановлено, що, крім наявної інформації про причини невиконання рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 11 вересня 2017 року та постанови Касаційного цивільного суду Верховного суду від 20 лютого 2019 року у цивільній справі № 624/271/172 відомостей про вчинення в межах даного кримінального провадження будь - яких слідчих чи процесуальних дій немає.
Скаржник зазначає та суд погоджується з тим, що в мотивувальній частині постанови, що оскаржується, відсутні посилання на докази передачі земельної ділянки, яка була предметом розгляду у цивільній справі №624/271/17 із державної до комунальної власності Кегичівської селищної ради Харківської області (акт органу виконавчої влади про передачу земельної ділянки, укладений акт приймання-передачі земельної ділянки із державної власності в комунальну власність, відомості про земельну ділянку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо).
Зазначеним вище обставинам та фактам начальником слідчого відділення не було надано правової оцінки під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12024221090000268 від 12 березня 2024 року.
Враховуючи зміст мотивувальної частини постанови, що оскаржується та з матеріалів кримінального провадження дослідженого в судовому засіданні вбачається, що під час досудового розслідування в даному кримінальному провадженні слідчим не були проведені всі необхідні та достатні слідчі дії. Також і ті, на які звертає уваг суд предствник скаржника, а саме: не допитані уповноважені посадові особи Головного управління Держгеокадастру у Харківській області стосовно факту невиконання постанови Касаційного цивільного суду Верховного суду від 20 лютого 2019 року у цивільній справі № 624/271/17; не встановлені свідки за фактом невиконання постанови Касаційного цивільного суду Верховного суду від 20 лютого 2019 року у цивільній справі № 624/271/17.
Не перевірені відомості про заподіяння чи ні, ОСОБА_4 шкоди, її розмір, а також і правомірність дій посадових осіб, оскільки на момент розформування вказаної земельної ділянки, коли справа слухається у суді і остаточне рішення, яке набрало б законної сили, відсутнє, а отже існує спір.
Згідно ч. 3 ст. 382 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК, полягає в одному з таких альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об'єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь - дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим. Невиконання судового акта - це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб'єкт був зобов'язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.
В той же час, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження за ч. 3 ст. 382 КК України, начальник слідчого відділення не дотримався вимог ст. ст. 2, 9 КПК України щодо виконання покладеного на кримінальне провадження завдання захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування; дотримання Конституції України та вимог КПК України, всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, надання належної правової оцінки та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи.
Вищенаведене свідчить про передчасність рішення начальникаа слідчого відділення про закриття кримінального провадження №12024221090000268 від 12 березня 2024 року з підстав відсутності складу кримінального правопорушення, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 307 Кримінального процесуального кодексу України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Керуючись вимогами ст. 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, суд
Скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на постанову начальника відділення № 2 СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області про закриття кримінального провадження № 12024221090000268 від 12 березня 2024 року - задовольнити.
Постанову начальника відділення № 2 СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 від 28 червня 2024 року про закриття кримінального провадження № 12024221090000268 від 12 березня 2024 року за ч. 3 ст. 382 КК України - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1