Справа № 636/2391/23 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/327/24 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Умисне тяжке тілесне ушкодження
18 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м.Харків апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 13 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному 16 квітня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023221240000398 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тернова Чугуївського району Харківської області, пенсіонера за віком, неодруженого, в силу ст.89 КК України не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 13 березня 2023 року засуджено ОСОБА_8 за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням (іспитовим строком 3 роки), з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Цим же вироком постановлено стягнути з ОСОБА_8 :
- в дохід держави процесуальні витрати, за проведення експертиз в розмірі 4541 грн.
- на користь потерпілого ОСОБА_10 - 4761 грн. 16 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалено рішення щодо долі речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 визнаний винним в тому, що він 16 квітня 2023 року, приблизно о 16 годині, знаходився разом зі своїм знайомим ОСОБА_10 , на відкритій ділянці місцевості, за адресою: АДРЕСА_1 , у стані алкогольного сп'яніння після сумісного вживання спиртних напоїв. Під час спілкування між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин виник конфлікт, під час якого ОСОБА_8 , діючи умисно, узяв ніж та стоячи навпроти потерпілого, наніс не менше двох ударів в область живота, чим заподіяв останньому наступні тілесні ушкодження:
- живота - колото різане поранення передньої черевної стінки, що проникає в черевну порожнину з ушкодженням сальнику, що супроводжувалось гемоперітонеумом (в черевної порожнині біля 100 мл геморагічного вмісту), що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя;
- різану рану лівої кісті, що відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більш як три тижні (21 день).
Після цього ОСОБА_8 самостійно припинив свої протиправні дії.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи висновки суду першої інстанції щодо доведеності обвинувачення та винуватості ОСОБА_8 , правову кваліфікацію, вважає вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 13 березня 2023 року незаконним і необґрунтованим з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що виразилося у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню, а саме ст. 75 КК України, і як наслідок невідповідності призначеного судом покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним злочину внаслідок м'якості. Просить даний вирок скасувати в частині призначеного ОСОБА_8 покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому за ч.1 ст.121 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що судом першої інстанції належним чином не враховано особу винного, конкретні обставини та ступінь суспільної небезпеки правопорушення, формально враховано тяжкість злочину, а також характеристику особи обвинуваченого. Зокрема, не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_8 вчинив умисний тяжкий злочин, в стані алкогольного сп'яніння, за який законом передбачено покарання від 5 до 8 років позбавлення волі, в силу ст.89 КК України не судимий, однак раніше був засуджений за аналогічний злочин.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні вважали необґрунтованою апеляційну скаргу прокурора та просили залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, зваживши на доводи обвинуваченого та його захисника, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Мотиви суду
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з вироку суду, судовий розгляд було проведено за процедурою, передбаченою ч.3 ст.349 КПК України, з врахуванням цього суд встановив фактичні обставини кримінального провадження та відповідно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.1 ст.121 КК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доведення винуватості та кваліфікації його дій, які в апеляційній скарзі не оскаржуються, у відповідності з нормами ч.1 ст.121 КК України в апеляційному порядку не перевіряються.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченому, колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу з огляду на наступне.
За змістом апеляційної скарги прокурор, не оспорюючи призначений судом ОСОБА_8 сам вид покарання та його розмір, фактично не погоджується із подальшим застосуванням до останнього правового інституту звільнення від покарання на підставі ст.75 КК України.
Згідно ст.50, 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, а також дані, які всебічно характеризують особу винного. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Тільки з врахуванням та належним аналізом усіх цих обставин у своїй сукупності буде досягнуто необхідного балансу верховенства права та справедливості при вирішенні цього питання.
Такі вимоги кореспондуються з правовими позиціями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, а також приписами, зазначеними в ч.1 ст.1 КК України, ст.2 КПК України.
Також, визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Згідно із законом стаття 75 КК України може бути застосована в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. При цьому таке рішення суд повинен належним чином умотивувати.
Відповідно до вимог ст.414 КПК України невідповідним ступню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Так, призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд прийшов до правильного висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Однак, мотивуючи своє рішення про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, тобто із застосуванням ст.75 КК України з подальшим звільненням його від покарання з випробуванням, суд першої інстанції послався на щире каяття обвинуваченого, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Зазначені обставини, а також дані щодо особи обвинуваченого, на думку суду першої інстанції, обґрунтовували обраний судом захід примусу.
Але з таким висновком не можна погодитися, оскільки він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, встановлених ст.ст.50,65 КК України, у зв'язку з тим, що суд першої інстанції в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості, мету та спосіб вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, його мотив, даних щодо особи останнього, його процесуальну поведінку, а також інші обставини, що відображають особливості конкретного кримінального правопорушення у межах даної кримінально-правової кваліфікації.
Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_8 дійсно є пенсіонером за віком, неодружений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно; однак, заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, із застосуванням ножа, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та за вчинений злочин законом передбачено покарання лише у виді позбавлення волі від 5 до 8 років; міцних соціальних зв'язків не має; в силу ст.89 КК України не судимий, однак раніше притягувався до кримінальної відповідальності за тотожні діяння .
Але зазначеним обставинам судом першої інстанції не було надано належної оцінки.
За таких обставин висновок суду про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 без відбування покарання та можливість застосування до нього такої правової пільги, як звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає зазначеним вимогам закону України про кримінальну відповідальність, а також засадам та меті покарання, визначеним ст.50, 65 КК України, а тому вирок суду в цій частині не можна визнати законним та обґрунтованим, відповідно до вимог ст.370 КПК України, у зв'язку з чим доводи прокурора в апеляційній скарзі про це є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У зв'язку з викладеним, на підставі п.4 ч.1 ст.420 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 скасувати в частині звільнення його від відбування покарання та ухвалити свій вирок.
Призначення ОСОБА_8 покарання в мінімальних межах санкції статті закону України про кримінальну відповідальність, яким кваліфіковано обвинувачення, зогляду на подальшу належну процесуальну поведінку обвинуваченого на всіх стадіях провадження із повним визнанням своєї вини та щирого каяття, цілком відповідатиме принципам законності, індивідуалізації та справедливості, буде необхідним та достатнім для його виправлення, внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує його негативні настанови та змусить в майбутньому додержуватись положень закону України про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини, цілком відповідатиме вимогам та цілям, передбаченим ст.50, 65 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.404, 407, 418, 420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 13 березня 2023 року щодо ОСОБА_8 в частині звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України скасувати.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_8 обчислювати з моменту його фактичного затримання для виконання вироку.
Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_8 строк попереднього ув'язнення з 14 червня 2023 року по 13 вересня 2023 року включно.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4