18.07.2024
Справа № 642/2034/24
Провадження №3/642/834/24
17 липня 2024 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова Вікторов В.В., розглянувши матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності, який надійшов до суду з Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП у відношенні
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
07 квітня 2024 року, о 13 год. 04 хв., ОСОБА_1 керував транспортним засобом «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_2 у м. Харкові по вул. Холодногірській, 11 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою DRAGER ALCOTEST 6820 ARJL-0313 та у медичному закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ», за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А, відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про місце і час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом доставки SMS-повідомлення, а також шляхом направлення судової повістки за адресою зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення. На адресу суду надіслав письмові пояснення з приводу складеного відносно нього протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, в яких зазначив, що 07 квітня 2024 року стосовно нього було складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за те, що він керував автомобілем «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду. Однак він з цим не згоден, тому як був тверезий, ніяких алкогольних напоїв в той день не вживав. На місці зупинки він відмовився від проходження огляду, але наполягав на проходженні огляду на стан сп'яніння в медичному закладі. Ці обставини підтверджуються матеріалами відео із бодікамер поліцейських, що маються в матеріалах справи. Так, на відео з бодікамер о 13 год. 56 хв. він прямо заявив поліцейським, щоб його відвезли на експертизу до медичного закладу, щоб пройти огляд на стан сп'яніння, проте поліцейськими була проігнорована його вимога. Крім того, йому не був вручений протокол про адміністративне правопорушення у встановленому законом порядку, він його не підписував, також не підписував акт огляду, та направлення на огляд водія, в цих документах зазначено лише «відмова», причини відмови не зазначені. Отже жодного документу, що є в матеріалах справи він не підписував, та ці документи не вручались йому, про зміст цих документів він дізнався лише в суді, під час ознайомлення з матеріалами справи. Вважає, що поліцейськими було порушено порядок проходження його огляду на стан сп'яніння, бо він кілька разів погодився пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, однак поліцейські проігнорували цю вимогу. Тому просить суд, визнати такий огляд на стан сп'яніння недійсним та закрити відносно нього провадження по справі.
Відповідно до ст.268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою, а тому, суд дійшов висновку розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 .
У відповідності до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де зазначено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Згідно статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням адміністративного судочинства є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно вимог статті 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини що пом'якшують або обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, орган, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та ін.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до роз'яснень, наданих у пункті 27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за статтею 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Згідно статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Пунктами 6 та 7 розділу 1 Загальні положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, також передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Аналогічні норми передбачені Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року. Так, згідно вказаного Порядку, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачений виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу. Відповідно до частини другої вказаної статті поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Аналіз вказаних вище положень законодавства в їх сукупності та логічному взаємозв'язку свідчить про те, що огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться після правомірної зупинки транспортного засобу, тобто після припинення його руху, в тому числі на вимогу поліцейського. Крім того, відповідно до пункту 1.10. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01.11.1996 року - докази повинні визнаватися здобутими незаконним шляхом, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини, встановленого кримінально - процесуального законодавства або не уповноваженою на те особою, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 901569 від 07.04.2024 вбачається, що 07 квітня 2024 року, о 13 год. 04 хв., ОСОБА_1 керував транспортним засобом «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_2 у м. Харкові по вул. Холодногірській, 11 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою DRAGER ALCOTEST 6820 ARJL-0313 та у медичному закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ», за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А, відмовився.
ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 2.5 ПДР України та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі по тексту Інструкція), затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно п. 9 розділу ІІ Інструкції огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського, який з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на такий стан в інших закладах забороняється.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі виявлення у водія відповідних ознак, його огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться у найближчому акредитованому медичному закладі. Поліцейський зобов'язаний запропонувати водію пройти такий медичний огляд, а в разі незгоди зафіксувати відмову. При цьому, доказами такої відмови можуть бути письмові пояснення двох свідків або її відеофіксація.
З наявного у матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, неодноразово погоджувався пройти освідування у медичному закладі, однак поліцейські проігнорували цю вимогу.
Так, на відеофайлу з часом 13:17:20 відеозапису, на запитання поліцейського, чи готовий пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 відповів, що готовий пройти освідування в медичному закладі, а на місці зупинки, не згоден проходити освідування.
На відеофайлу з часом 13:56:11 відеозапису ОСОБА_1 наполягає пройти освідування на визначення стану алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не вручався у встановленому законом порядку та ним не підписувався, а також відсутні його підписи в акті огляду та направленні на огляд водія.
Досліджені судом докази дають підстави для висновку, що огляд водія ОСОБА_1 на стан сп'яніння проводився поліцейськими з порушенням вказаних вище норм законодавства України.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
З огляду на те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння було проведено із порушення вимог закону, суд дійшов висновку, що його вина належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі "поза розумним сумнівом" не знайшли свого підтвердження.
Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статтею 62Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
У справах «Малофєєва проти Росії»(«Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За змістом вимог статті 256, частини 1 статті 257 КУпАП питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише в межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адже відповідно до статті 254 КУпАП, яка знаходиться в главі 19 розділу IV «Провадження в справах про адміністративні правопорушення», для суду протокол про адміністративне правопорушення є документом, який порушує адміністративне провадження, і єдиною процесуальною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У відповідності із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engel and Others v. the. Netherlands», 08 червня 1976 року, no. 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», 21 лютого 1984 року, no. 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25 серпня 1987 року, no. 9912/82), тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardov. Spain» від 06.12.1998 Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.
Рішенням у справі «Гефген проти Німеччини» ЄСПЛ запроваджено доктрину отруєного дерева», відповідно до якої, якщо джерело доказів є неналежним, то всі отримані з його допомогою, будуть такими самими.
У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У своєму рішенні від 10.02.1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Наведені висновки, що містяться в рішеннях ЄСПЛ є частиною національного законодавства, а тому суд вважає за необхідне їх застосувати, вбачаючи на наявність таких самих випадків процесуальних порушень, про які йдеться у вищенаведених рішеннях суду міжнародної юрисдикції.
Крім того, слід звернути увагу на те, що Верховний суд під час розгляду справ дійшов усталеної практики щодо застосування принципу презумпції невинуватості під час розгляду справ, а саме те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Оцінивши усі наявні у справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що в діях ОСОБА_1 , є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння було проведено із порушення вимог закону.
Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на вищевикладене, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Як вбачається з п.3 ч.1, ч.2 ст. 284 КУпАП, за наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення виноситься постанова про закриття справи.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 7, 130, 221, 247, 280, 283-285 КУпАП,-
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя В.В. Вікторов