Справа № 759/407/24
Провадження № 2/206/704/24
01.07.2024
Самарський районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Нестеренко Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Бублейник В.В.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про стягнення грошових коштів за договором позики, суд -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Самарського районного суду міста Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики. Позовна заява мотивована тим, що 15 грудня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , було укладено договір позики. Відповідно до п. 1 Договору позики Позикодавець передав, а Позичальник прийняв грошові кошти в розмірі 147 357 (сто сорок сім тисяч триста п'ятдесят сім) гривень 81 копійок, що за погодженням Сторін відповідно до ч. 2 ст. 524, ч. 2 ст. 533 ЦК України прирівняні до іноземної валюти, що за курсом НБУ на день укладення Договору позики визначено в еквіваленті до суми 5 458,00 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) доларів США, про що зазначено в Договорі позики. Згідно з п. 2 Договору позики повернення позиченої суми грошових коштів повинне проходити у місті Києві у доларах США в такому порядку: - 15 січня 2022 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 286,00 дол. США; - 15 лютого 2022 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 286,00 дол. США;- 15 березня 2022 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 4 886,00 дол. США.
Тобто, останній платіж за Договором позики повинен був здійснений Позичальником не пізніше 15 березня 2022 року.
Проте, на сьогоднішній день, Позивачу грошові кошти Відповідачем у повному обсязі так і не повернуто, взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 - не виконано.
Згідно з положенням ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що, звичайно, ставляться.
Враховуючи те, що Відповідач грошові кошти, отримані за Договором позики Позивачу наразі не повернув, грошове зобов'язання за цим договором не виконав, останній змушений в порядку ч. 1 ст. 4 ЦПК України звернутися за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.
Щодо розрахунку грошового зобов'язання між сторонами.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
У статті 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Тобто, відповідно до чинного законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України.
При цьому заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема, позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 16 січня
2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті, визначено у ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
Саме таким чином необхідно діяти у випадку примусового виконання грошового зобов'язання, визначеного в іноземній валюті, про що зазначено в п. п. 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18): «Тобто, визначаючи характер грошового зобов'язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням».
Необхідно зазначити, що розрахунок заборгованості у цій позовній заяві здійснений з урахуванням курсу гривні до долара США, який станом на 28 грудня 2023 року становив 37 гривень 61 копійок за 1 долар США, згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Національного банку України за посиланням: https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates.
Так, згідно з умовами Договору позики, зобов'язання було виражене у валюті - доларах США, а Відповідач повинен був повернути грошові кошти в такому порядку:
на 15 січня 2022 року грошова сума в гривні, що становить еквівалент
286 (двісті вісімдесят шість) доларів США 00 центів; на 15 лютого 2022 року грошова сума в гривні, що становить еквівалент 286 (двісті вісімдесят шість) доларів США 00 центів; на 15 березня 2022 року грошова сума в гривні, що становить еквівалент
4 886 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість) доларів США 00 центів. Отже, неповернута сума за Договором позики становить - 5 458,00 дол. США.
У відповідності до приписів ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4 Договору позики, що погоджено сторонами, визначено штрафні санкції, а саме пеню в розмірі 10 % від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.
Отже, Відповідач повинен сплатити Позивачу визначену пеню за кожен день затримки платежу. Розрахунок пені в розмірі визначеному договором:
[Період прострочення №1]: 15.01.2022 - 28.12.2023
[Сума заборгованості] = 286.00 дол. США
[Пеня у %] = 10.00
[Кількість днів прострочення] = 712.
[Розмір договорної пені] = 286.00*10.00/100*712 = 20363.20 дол. США
[Період прострочення №2]: 15.02.2022 - 28.12.2023
[Сума заборгованості] = 286.00 дол. США
[Пеня у %] = 10.00
[Кількість днів прострочення] = 681.
[Розмір договорної пені] = 286.00*10.00/100*681 = 19476.60 дол. США
[Період прострочення №3]: 15.03.2022 - 28.12.2023
[Сума заборгованості] = 4886.00 дол. США
[Пеня у %] = 10.00
[Кількість днів прострочення] = 653.
[Розмір договорної пені] = 4886.00*10.00/100*653 = 319055.80 дол. США
[Сукупний розмір договорної пені] = 20363.20 + 19476.60 + 319055.80 = 358 895.60 дол. США
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).
З огляду на те, що Відповідач прострочив оплату за Договором позики, він на вимогу Позивача повинен сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від прострочених сум.
Водночас, оскільки грошове зобов'язання виражене в іноземній валюті не підлягає індексації (постанова ВСУ від 01.03.2017 року по справі № 6-284цс17, постанова ВС від 20.02.2019 по справі № 638/10417/15-ц, провадження № 61-21851св18 (ЄДРСРУ № 80223858)), то з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню три проценти річних від простроченої суми.
Розрахунок 3 % річних:
[Період прострочення №1]: 15.01.2022 - 28.12.2023.
[Сума заборгованості] = 286.00 дол. США
[Кількість днів прострочення] = 712.
[Сума санкції] = 286.00*3/100/365*351 + 286.00*3/100/365*361 = 16.74 дол. США
[Період прострочення №2]: 15.02.2022 - 28.12.2023.
[Сума заборгованості] = 286.00 дол. США
[Кількість днів прострочення] = 681.
[Сума санкції] = 286.00*3/100/365*320 + 286.00*3/100/365*361 = 16.01 дол. США
[Період прострочення №3]: 15.03.2022 - 28.12.2023.
[Сума заборгованості] = 4886.00 дол. США
[Кількість днів прострочення] = 653.
[Сума санкції] = 4886.00*3/100/365*292 + 4886.00*3/100/365*361 = 262.24 дол. США Сума санкції 3 % річних] = 16.74 + 16.01 + 262.24 = 294.99 дол. США
Згідно з ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Розрахунок пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ:
[Період прострочення №1]: 15.01.2022 - 28.12.2023.
[Сума заборгованості] = 286.00 дол. США
[Пеня] = (286.00 * 2 *9.0 * 6)/(365* 100) + (286.00 * 2 *10.0 * 133)/(365* 100) + (286.00 * 2 *25.0 * 212)/(365* 100) + (286.00 * 2 *25.0 * 208)/(365* 100) + (286.00 * 2 *22.0 * 49)/(365* 100) + (286.00 * 2 *20.0 * 42)/(365* 100) + (286.00 * 2 *16.0 * 49)/(365* 100) + (286.00 * 2 *15.0 * 14)/(365* 100) = 231.87 дол. США
[Період прострочення №2]: 15.02.2022 - 28.12.2023.
[Сума заборгованості] = 286.00 дол. США
[Пеня] = (286.00 * 2 *10.0 * 108)/(365* 100) + (286.00 * 2 *25.0 * 212)/(365* 100) + (286.00 * 2 *25.0 * 208)/(365* 100) + (286.00 * 2 *22.0 * 49)/(365* 100) + (286.00 * 2 *20.0 * 42)/(365* 100) + (286.00 * 2 *16.0 * 49)/(365* 100) + (286.00 * 2 *15.0 * 14)/(365* 100) = 227.11 дол. США
[Період прострочення №3]: 15.03.2022 - 28.12.2023.
[Сума заборгованості] = 4886.00 дол. США
[Пеня] = (4886.00 * 2 *10.0 * 80)/(365* 100) + (4886.00 * 2 *25.0 * 212)/(365* 100) + (4886.00 * 2 *25.0 * 208)/(365* 100) + (4886.00 * 2 *22.0 * 49)/(365* 100) + (4886.00 * 2 *20.0 * 42)/(365* 100) + (4886.00 * 2 *16.0 * 49)/(365* 100) + (4886.00 * 2 *15.0 * 14)/(365* 100) = 3804.92 дол. США
[Сукупний розмір пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ] = 231.87 + 227.11 + 3804.92 = 4 263.90 дол. США
Отже, загальна сума (ціна позову) буде складати: 5458.00 дол. США (сума позики) + 294.99 дол. США (3 % річних) + 4263.90 (НБУ) + 358895.60 дол. США (пеня) = 368 912.49 дол. США або еквівалент - 13 874 798,74 грн.
Щодо відшкодування витрат Позивача на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підставі викладеного, представник позивача просив прийняти позовну заяву задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 : - 5 458 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) доларів США, наданої у позику суми за договором позики від 15 грудня 2021 року; - 294 (двісті дев'яносто чотири) доларів США 99 центів, що становить 3 % річних від простроченої суми грошового зобов'язанням за період з 15 березня 2022 року по 28 грудня
2023 року; - 4 263 (чотири тисячі двісті шістдесят три) доларів США 90 центів, проценти від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України за період з 15 березня 2022 року по 28 грудня 2023 року; - 358 895 (триста п'ятдесят вісім тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) доларів США 59 центів, в якості пені за прострочення виплати заборгованості за період з 15 березня 2022 року по 28 грудня
2023 року. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку розподілу судових витрат: - 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) гривень судового збору, а також вирішити питання про стягнення судових витрат.
У судове засідання в режимі відеоконференції представник позивача, адвокат Ковбаса О.С. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_3 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового розгляду або проведення розгляду справи за його відсутності не надавав, відзив не надав. Оголошення про виклик відповідача до судового засідання було розміщено на веб-сайті судової влади України.
Небажання відповідача надавати докази, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, а саме: копією Договору позики від 15.12.2021 року.
Суд, вивчивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, адвоката Ковбаси О.С. вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Судом встановлено, що відповідно до Договору позики від 15.12.2021 року, ОСОБА_2 (Позикодавець) передав, а ОСОБА_3 (Позичальник) прийняв у позику грошові кошти в сумі 147357,81 грн., що на день укладення Договору за офіційним курсом Національного банку України, становило еквівалент 5458 доларів США, які позичальник зобов'язався повернути Позикодавцю не пізніше 15 березня 2022 року./а.с.15-16/
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правила щодо сплати процентів від суми позики містяться у статті 1048 ЦК України.
Так, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, у частині першій статті 1048 ЦК України, що має диспозитивний характер, установлена презумпція оплатності позики, яка діє за умов, якщо безоплатний характер відносин позики прямо не передбачений ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором.
Згідно положень ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із аналізу наведених правових норм вбачається, що гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.
Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.
Нормами ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами був укладений договір позики згідно якого 15.12.2021 року, ОСОБА_3 , взяв у борг у ОСОБА_2 суму, еквівалентну 5458 доларів США та зобов'язався повернути до 15.03.2022 року. /а.с.15-16/
Згідно із п. 4 договору у разі несвоєчасного повернення грошових коштів Позичальник сплачує Позикодавцю за кожен день прострочення неустойку у розмірі 10% від позиченої суми.
Отже, суд виходив з того, що оскільки згідно договору позики датою повернення боргу є 15.03.2022 року і станом на день звернення позивача до суду борг не повернуто, будь-яких доказів протилежного суду не надано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу за договором позики у розмірі 5 458 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) доларів США, - 294 (двісті дев'яносто чотири) доларів США 99 центів, що становить 3 % річних від простроченої суми грошового зобов'язанням за період з 15 березня 2022 року по 28 грудня 2023 року; - 4 263 (чотири тисячі двісті шістдесят три) доларів США 90 центів, проценти від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України за період з 15 березня 2022 року по 28 грудня 2023 року; - 358 895 (триста п'ятдесят вісім тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) доларів США 59 центів, в якості пені за прострочення виплати заборгованості за період з 15 березня 2022 року по 28 грудня 2023 року підлягають задоволенню.
Щодо вимог представника позивача, адвоката Ковбаси О.С. про стягнення судових витрат, в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява зачищається без розгляду.
Як передбачено ч. 1,2,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як передбачено ч. 4 та 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачем у цій справі понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13100,00 грн..
На підтвердження витрат на оплату послуг адвоката представником позивача надано до суду належним чином завірений договір про надання правової допомоги № 10/10-23 від 10.10.2023, додаток до договору, акт про надання послуг з описом наданих послуг та копію прибуткового касового ордеру №1 від 01.07.2024 на загальну суму 13100,00 грн..
За таких обставин по справі заява представника позивача, адвоката Ковбаси О.С. про стягнення витрат понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-11, 76-82, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 526, 625-629, 1046-1049 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про стягнення грошових коштів за договором позики- задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Самарським РВ ДМУ ГУ МВС 17.10.2011, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Балаклійським РВ ГУ МВС України в Харківській області 14 червня 2006 року, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ): - 5 458 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) доларів США, 294 (двісті дев'яносто чотири) доларів США 99 центів, 4 263 (чотири тисячі двісті шістдесят три) доларів США 90 центів, 358 895 (триста п'ятдесят вісім тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) доларів США 59 центів, а всього загальна сума складає 368 912 ( триста шістдесят вісім тисяч дев'ятсот дванадцять) доларів США 49 центів.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Самарським РВ ДМУ ГУ МВС 17.10.2011, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Балаклійським РВ ГУ МВС України в Харківській області 14 червня 2006 року, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ), 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) гривень судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Самарським РВ ДМУ ГУ МВС 17.10.2011, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Балаклійським РВ ГУ МВС України в Харківській області 14 червня 2006 року, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 (тринадцять тисяч сто) гривень судові витрати на правочинну допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Т.В. Нестеренко