П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/13302/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року (суддя Свида Л.І., м. Одеса, повний текст рішення складений 10.10.2023) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,-
8 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 28.03.2023 №0000239-1307-1532;
- зобов'язати виключити з інтегрованої картки помилково нараховану суму податкового боргу у розмірі 1161207,44 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
На думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача про те, що Головним управлінням ДПС в Одеській області порушено вимоги статті 59 ПК України, адже отримана податкова вимога не містить відомостей про факт виникнення податкового боргу та відсутній детальний розрахунок суми податкового боргу.
Також апелянт зауважив, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, не були ним отримані належним чином, а надані ГУДСП докази їх направлення не є належними, оскільки х неможливо відстежити по штрих-коду.
Стосовно згаданих ППР апелянт зазначив, що ГУ ДПС в Одеській області порушено процедуру проведення перевірки та за результатами такої перевірки прийнято незаконні рішення.
Таким чином апелянт вважає, що у ГУ ДПС в Одеській області були відсутні підстави для винесення спірної податкової вимоги від 28.03.2023 №0000239-1307-1532.
Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з витягу з інтегрованої картки платника податків за 2022 та 2023 роки за фізичною особою ОСОБА_1 рахується податкова заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 1161207,44 грн.
Заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень-рішень:
- від 16.11.2021: №0850444-2403-1551-2018 на суму податкового зобов'язання 254027,74 грн., №0850444-2403-1551-2019 на суму податкового зобов'язання 284732,14 грн., №0850444-2403-1551 на суму податкового зобов'язання 295404,76 грн., строк сплати яких становив 03.05.2022.
- від 06.09.2022 №1498135-2409-1553 на суму податкового зобов'язання 409392,00 грн., строк сплати якого становив 18.02.2023, з урахуванням часткової сплати у сумі 82349,20 грн. за рахунок наявної переплати станом на 15.02.2022.
28.03.2023 ГУ ДПС в Одеській області склало та направило на податкову адресу ОСОБА_1 податкову вимогу форма "Ф" №0000239-1307-1532, якою повідомило про наявність у нього станом на 27.03.2023 податкового боргу у сумі 1161207,44 грн. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Вважаючи згадану податкову вимогу протиправною ОСОБА_1 звернувся суду з даним адміністративним позовом про її скасування.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні його позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач - ГУ ДПС в Одеській області правомірно та обґрунтовано виніс податкову вимогу від 28.03.2023 №0000239-1307-1532.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
За приписами підпункту 14.1.153. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України).
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з пунктом 59.5. статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як вбачається з матеріалів справи, податкова заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 1161207,44 грн. виникла у ОСОБА_1 на підставі податкових повідомлень-рішень:
- від 16.11.2021: №0850444-2403-1551-2018 на суму податкового зобов'язання 254027,74 грн., №0850444-2403-1551-2019 на суму податкового зобов'язання 284732,14 грн., №0850444-2403-1551 на суму податкового зобов'язання 295404,76 грн., строк сплати яких становив 03.05.2022.
- від 06.09.2022 №1498135-2409-1553 на суму податкового зобов'язання 409392,00 грн., строк сплати якого становив 18.02.2023, з урахуванням часткової сплати у сумі 82349,20 грн. за рахунок наявної переплати станом на 15.02.2022.
Також з матеріалів справи вбачається, що згадані ППР надсилалися ГУДПС на податкову адресу позивача та були повернуті до податкового органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 38, 40).
Згідно з приписами пунктів 56.3 та 56.15 ПК України грошове зобов'язання вважається узгодженим у разі його неоскардження протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
Водночас пунктом 58.3 статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У свою чергу, приписами статті 42 ПК України встановлено, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу (пункт 42.1).
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2).
У відповідності із пунктом 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, враховуючи правила, передбачені пунктом 42.5 статті 42 ПК України, ППР, за якими у позивача виник податковий борг, вважаються врученими належним чином, а тому грошове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно на суму 11611207,44 грн. набуло статусу податкового боргу.
Отож доводи апеляційної скарги позивача, що податкові повідомлення - рішення №0850444-2403-1551-2018 від 06.11.2021, №0850444-2403-1551-2019 від 16.11.2021, №0850444-2403-1551 від 16.11.2021, №1498135-2409-1553 від 06.09.2022 не були отримані платником податку належним чином, через порушення прядку надіслання не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Також колегія суддів відхиляє, як неаргументовані доводи апелянта про те, що номери штрих-коду відправлень ППР не зареєстровані в системі (6502615851474 та 6504414772684), оскільки зазначене не спростовує факту їх надсилання на його адресу, та відповідно не підтверджує порушення податковим органом порядку їх надсилання платнику податків.
Є безпідставними також посилання апелянта на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, які на його переконання зумовлюють протиправність вищезгаданих податкових повідомлень-рішень, оскільки перевірка законності ППР, за якими у позивача виник податковий борг, не входить до предмету розгляду у даному спорі.
З урахуванням встановлених обставин у справі, зокрема, щодо того, що на дату прийняття оспорюваної податкової вимоги грошові зобов'язання, визначені позивачу податковими повідомленнями повідомленнями-рішеннями, реквізити яких наведені вище, набули статусу узгоджених, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування спірної податкової вимоги.
При цьому, позовні вимоги в частині зобов'язання податковий орган виключити з інтегрованої картки помилково нараховану суму податкового боргу у розмірі 1161207,44 грн. не підлягає задоволенню як похідна позовна вимога.
Резюмуючи все викладене колегія суддів вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог, водночас встановлені обставини справи не породжують сумнівів у законності та обґрунтованості спірної податкової вимоги від 28.03.2023 №0000239-1307-1532.
З огляду на викладене висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є правильним. Підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції не вбачається.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов