П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/25092/23
Перша інстанція: суддя Свида Л.І.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2023р. ОСОБА_1 звернулося до суду з адміністративним позовом до ВЧ НОМЕР_1 , у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати дружині військовослужбовця ОСОБА_6 ОСОБА_1 грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки за 2022-2023 роки у відповідності до п.12 ч.1 ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», грошової компенсації за невикористані з 2019 по 2023 роки щорічної додаткової відпустки, встановленої учасникам бойових дій ЗУ «Про правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», одноразової грошової допомоги (за вислугу років), виходячи з розміру грошового забезпечення, на яке військовослужбовець ОСОБА_3 мав право станом на день виключення його зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 10.05.2023р. в зв'язку зі смертю, що належали йому до виплати;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити дружині померлого військовослужбовця ОСОБА_6 ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі дні невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, за 2022-2023 роки у відповідності до п.12 ч.1 ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», грошової компенсації за невикористані з 2019 по 2023 роки щорічної додаткової відпустки, встановленої учасникам бойових дій ЗУ «Про правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», одноразової грошової допомоги (за вислугу років), виходячи з розміру грошового забезпечення, на яке військовослужбовець ОСОБА_3 мав право станом на день виключення його зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 10.05.2023р. в зв'язку зі смертю, що належали йому до виплати;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати дружині військовослужбовця ОСОБА_6 ОСОБА_1 підйомної допомоги, у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити дружині військовослужбовця ОСОБА_6 ОСОБА_1 підйомну допомогу, у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання) у розмірі місячного грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати дружині військовослужбовця ОСОБА_6 ОСОБА_1 компенсації вартості за неотримане речове майно впродовж проходження військової служби ОСОБА_3 у повному обсязі згідно Норм забезпечення речовим майном військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затверджених наказом МОУ від 29.04.2016р. №232, за цінами на предмети речового майна, що належать до видачі, визначеними у Додатку 1 до телеграми (вказівки) начальника Тилу Командування Сил логістики Збройних Сил України від 27.12.2022р. №370/6/4/4455 станом на 1.01.2023р.;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити дружині військовослужбовця ОСОБА_6 ОСОБА_1 недоплачену грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно, що належать до видачі, згідно Норм забезпечення речовим майном військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної Спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затверджених наказом МОУ від 29.04.2016р. №232, за цінами на предмети речового майна, що належать до видачі, визначеними у Додатку 1 до телеграми (вказівки) начальника Тилу Командування Сил логістики Збройних Сил України від 27.12.2022р. №370/6/4/4455 станом на 1.01.2023р. з відрахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є дружиною Військовослужбовця ОСОБА_3 , який проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, у зв'язку із чим з 10.05.2023р. його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Позивачка зазначає, що при виключенні зі списків особового складу військовослужбовця ОСОБА_3 у зв'язку зі смертю, ОСОБА_1 не було виплачено компенсацію за всі дні невикористаних відпусток, одноразову грошову допомогу (за вислугу років), підйомну допомогу та компенсацію за належне, але неотримане речове майно, у зв'язку із чим 18.08.2023р. вона звернулася до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату їй вищевказаних виплат.
Не отримавши відповідь на свою заяву, позивачка звернулась до суду із цим позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.08.2023р..
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.08.2023р., прийняти відповідне рішення та повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду її заяви.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погодившись із даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення та зміни рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 4 ст.317 КАС України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах ВЧ НОМЕР_1 допустила протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимогам чинного законодавства, отримавши заяву позивача від 18.08.2023р. з доданими документами не розглянула її та не прийняла жодного рішення (наказу) за результатом її розгляду (щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення).
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, однак дійшов помилкового висновку в частині визначення мотивів прийняття даного рішення.
Так, апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , та 9.05.2023р. він помер під час проходження військової служби (а.с.34-37).
Відповідно до посвідчення серії АБ від 7.11.2019р. ОСОБА_3 був учасником бойових дій (а.с.28).
ОСОБА_1 є дружиною загиблого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_2 від 19.06.2019р. (а.с.27).
Згідно Витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 15.05.2023р. №78 майстра-сержанта ОСОБА_3 , командира інженерного відділення взводу інженерної роти ВЧ НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті гострої серцево-судинної недостатності у зв'язку зі смертю 10.05.2023р. виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено документи для подальшого обліку до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Смерть військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 майстра-сержанта ОСОБА_3 вважати такою, що сталася під час проходження військової служби, але не під час виконання ним обов'язків військової служби при захисті Батьківщини. 1977р.н., народився у с. Котовськ Одеської області, українець, на військову службу до ВЧ НОМЕР_1 переведений з ВЧ НОМЕР_3 з 9.03.2023р.. Дружина - ОСОБА_1 . Відповідно до п.7 Постанови КМУ від 22.05.2000р. №829 виплати членам сім'ї або близьким родичам загиблого допомогу на поховання в розмірі 5 прожиткових мінімумів, в сумі 12 945грн. Вислуга років станом на 9.05.2023р. календарних становить: 19 років 10 місяців 03 дні. пільгова 03 роки 01 місяців 06 днів, загальна 22 роки 11 місяців 09 днів. Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 505% місячного грошового забезпечення, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за травень 2023 року. Компенсувати грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до наказу Міністра оборони України №30 від 31.01.2022 року (про бюджетну політику на 2023 рік) не отримував. Постійним або службовим житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався (а.с.29).
22.05.2023р. позивачка звернулась до ВЧ НОМЕР_1 із запитом щодо надання інформації та документів про грошове забезпечення, Довідки про вартість речового майна, що належать до видачі, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня поточного року (а.с.30-31).
Крім того, 26.05.2023р. ОСОБА_1 звернулась до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про виплату їй грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, як члену сім'ї померлого військовослужбовця ОСОБА_3 , виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня поточного року.
31.05.2023р. ВЧ НОМЕР_1 надано відповідь на запит позивачки від 22.05.2023р., до якого не було надано всі запитувані документи та повідомлено, що компенсація за основну та додаткову відпустку не виплачувалась, підйомна допомога за переміщення не надавалась (а.с.45).
5.06.2023р. від ВЧ НОМЕР_4 , на забезпеченні якої знаходиться ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 виплачене грошове забезпечення померлого ОСОБА_3 у розмірі 73 189грн. та допомогу на поховання в сумі 12 945грн..
9.06.2023р. ОСОБА_1 вдруге звернулась із запитом до ВЧ НОМЕР_1 щодо надання інформації та документів щодо грошового забезпечення ОСОБА_3 , а також Довідки про вартість речового майна (а.с.32-33).
5.08.2023р. на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 від ВЧ НОМЕР_4 , на забезпеченні якої знаходиться ВЧ НОМЕР_1 , надійшли грошові кошти в сумі 36 217,15грн. та 632,15грн..
10.08.2023р. ВЧ НОМЕР_1 на запит позивачки від 9.06.2023р. надано запитувані документи та повідомлено, що грошова компенсація за дні невикористаної відпустки (у тому числі як УБД) не виплачувалась; підйомна одноразова допомога за переміщення не виплачувалась (а.с.46).
18.08.2023р. ОСОБА_1 звернулась до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про нарахування компенсації за всі дні невикористаних відпусток, одноразову грошову допомогу (за вислугу років), підйомну допомогу та компенсацію за належне, але неотримане речове майно, що належало б до виплати її померлому чоловіку ОСОБА_3 ..
Не отримавши відповідь на вказану заяву, позивачка звернулась до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність дій ВЧ НОМЕР_5 , з урахуванням підстав, за якими позивачка не погоджується та у зв'язку із чим звернулась до суду, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII).
Відповідно до ч.1 ст.9 Закон №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині 2 ст.9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно абзацу 1 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом 2 ч.4 ст.9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 7.06.2018р. №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно із п.2 Розділу I «Загальні положення» Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
У відповідності до ч.1 розділу ХХХ «Виплата грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими» Порядку №260 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Частиною 2 вказаного розділу визначено, що грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в п.1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Як вбачається із матеріалів справи, що предмет спору у даних правовідносинах стосується сум виплат грошового забезпечення, що належали померлому військовослужбовцю ОСОБА_3 його дружині ОСОБА_1 , а саме:
- грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки за 2022-2023 роки у відповідності до п.12 ч.1 ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», грошової компенсації за невикористані з 2019 по 2023 роки щорічної додаткової відпустки, встановленої учасникам бойових дій ЗУ «Про правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- одноразової грошової допомоги (за вислугу років);
- підйомної допомоги, у зв'язку з переїздом на нове місце служби (проживання);
- компенсації вартості за неотримане речове майно впродовж проходження військової служби.
Досліджуючи відповідні правовідносини, судова колегія виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст.9-1 Закону 2011-ХІІ при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
За правилами п.1 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 5.02.2018р. №45 (далі - Порядок 45) у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв'язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується: підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби.
Пунктом 2 зазначеного порядку визначено, що право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:
на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду;
на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;
на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.
Розмір підйомної допомоги обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов'язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім'ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім'ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.
Пунктом 5 Порядку №45 чітко встановлено, що підйомна допомога та добові в разі переїзду на нове місце військової служби на членів сім'ї військовослужбовця виплачуються на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому нарахованої суми до виплати, який видається на підставі рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім'ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.
Аналізуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що в даному випадку така виплата, як підйомна допомога у зв'язку з переїздом на нове місце служби підлягає виплаті військовослужбовцю та відповідно членам його сім'ї лише у випадку, якщо військовослужбовець скористався правом на таку виплату, тобто подав відповідний рапорт про виплату цієї допомоги. Оскільки саме на підставі відповідного рапорту командир військової частини повинен прийняти наказ про її виплату.
Як вбачається із матеріалів справи та пояснень сторін, що ОСОБА_3 після переїзду на нове місце служби не подавав відповідний рапорт про виплату підйомної допомоги, а тому не скористався своїм правом на отримання такої допомоги.
Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що виплата підйомної допомоги безпосередньо пов'язана із особою військовослужбовця, оскільки саме він повинен подати відповідний рапорт про її виплату.
Відтак, апеляційний суд вважає, що оскільки ОСОБА_3 за життя таким правом не скористався, то підстави для виплати підйомної допомоги дружині померлого військовослужбовця ОСОБА_4 в даному випадку відсутні.
Що стосується виплати одноразової грошової допомоги, то судова колегія виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст.16 Закону 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 2 ч.2 вказаної статті визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
За правилами ст.16-1 Закону №2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Приписами ч.1 ст.16-3 Закону 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Пунктом 8 зазначеної статті встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що відповідна одноразова грошова допомога виплачується на підставі заяви особи, яка має право на її призначення та отримання.
При цьому вона повинна виплачуватись із розрахунку відповідної суми, яка має бути розподілена між всіма особами, які мають право на її отримання, а тому враховуючи те, що із вимогами щодо такої виплати ОСОБА_4 звернулась 18.08.2023р. та ВЧ НОМЕР_1 жодного рішення з даного питання не прийнято, судова колегія дійшла висновку про наявність протиправної бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо не розгляду вказаних вимог у відповідній заяві.
Що стосується компенсації за всі дні невикористаних відпусток, то судова колегія зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент смерті військовослужбовця ОСОБА_3 порядок виплати такої компенсація за не використані дні відпусток був відсутній та відповідно відсутні норми чинного законодавства, які б урегульовували такі правовідносини.
Тільки нормами ч.2 розділу ХХХ Порядку №260 було вказано, що грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в п.1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Вказане також свідчить про необхідність звернення членів сім'ї померлого військовослужбовця із заявою про виплату таких одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Лише 16.01.2024р. Постановою КМУ №37 було затверджено Порядок виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті) (далі - Порядок №37).
При цьому, наказом Міністра оборони №275 від 30.04.2024р. (далі - Наказ №275) затверджено зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Пункт 2 розділу XXX доповнено новим абзацом такого змісту:
«Компенсація за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців, у разі їх загибелі (смерті), виплачується відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2024 року № 37».
Разом з тим, абз.3 п.3 преамбули Наказу №275 передбачено, що пункти 3, 4 Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджених цим наказом, які застосовуються з 05 жовтня 2023 року.
Пунктом 2 Порядку №37 визначено, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовців грошова компенсація за всі невикористані ними за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи A I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", виплачується членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, зазначеним в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
За правилами п.6 Наказу №37 виплата грошової компенсації здійснюється за заявою членів сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, поліцейських (далі - заявники), складеною у довільній формі та поданою у паперовій або електронній формі на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини, органу, закладу, установи, організації за місцем проходження служби загиблих (померлих) військовослужбовців, поліцейських.
Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідні норми законодавства хоча і були прийняті після виникнення спірних правовідносин, тобто після смерті військовослужбовця ОСОБА_3 , однак враховуючи те, що відповідне рішення з даного питання ще не прийнято, то при його прийнятті такі норми заслуговують на увагу, оскільки у разі невиплати відповідної компенсації відбудеться порушення соціальних прав членів сім'ї померлого військовослужбовця.
Що стосується компенсації за речове майно померлого, то судова колегія зазначає таке.
Статтею 9-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Постановою КМУ від 16.03.2016р. №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (діла - Порядок №178), пунктами 2,3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Пунктами 4, 5, 6, 7 Порядку №178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
У разі загибелі (смерті) військовослужбовця грошова компенсація виплачується рівними частками членам його сім'ї та утриманцям.
Члени сім'ї та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця подають за місцем його військової служби заяву про отримання грошової компенсації.
Грошова компенсація членам сім'ї та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця виплачується у разі, коли заява надійшла протягом трьох років з дня загибелі (смерті) або з дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим.
Члени сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв'язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.
Надаючи оцінку вказаним нормам законодавства, що регулюють виплату компенсації за неотримане майно, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у разі загибелі військовослужбовця члени його сім'ї та утриманці мають право на отримання такої компенсації у рівних частинах, яка виплачується на підставі відповідних заяв таких осіб, що можуть бути подані протягом трьох років з моменту виникнення обставин, що дають підстави для отримання такої компенсації.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, що у ОСОБА_3 на момент смерті залишився неповнолітній син, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 (а.с.130), який на думку судової колегія також входить до кола осіб, що мають право на спірні виплати.
Навіть незважаючи на те, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні заяви про залучення її до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_5 , як матері спільної дитини з померлим військовослужбовцем, однак вказані обставини також заслуговують на увагу при прийнятті відповідного рішення Військовою частиною.
Водночас, апеляційний суд вказує, що і мати померлого зверталась із аналогічною заявою до суду у даній справі та їй також було відмолено у її задоволенні.
Що стосується розрахунку та виплати спірної компенсації за неотримане майно, то судова колегія звертає увагу на таке.
Із матеріалів справи вбачається, що 26.05.2023р. ОСОБА_1 звернулась до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про виплату їй компенсації за неотримане речове майно, як члену сім'ї померлого військовослужбовця ОСОБА_3 ..
5.08.2023р. на розрахунковий рахунок позивачки від ВЧ НОМЕР_4 , на забезпеченні якої знаходиться ВЧ НОМЕР_1 , надійшли грошові кошти в сумі 36 217,15грн. та 632,15грн..
Однак, як вбачається із Довідки №13 від 1.08.2023р. про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_3 в частині співвідношення кількості предметів до їх вартості, що визначають суму грошової компенсації, у більшості вказаних позицій свідчать про їх помилковий розрахунок, а як наслідок невірно визначену суму компенсації, що підлягає виплаті.
Разом з тим, судова колегія наголошує, що у відповідності до Порядку №178 відповідна сума компенсації повинна бути розподілена рівними частинами між усіма особами, що мають право на її отримання.
Реалізувати відповідне право такі особи можуть протягом 3 років з моменту його виникнення.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що вказані обставини повинні бути враховані ВЧ НОМЕР_1 при прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 від 18.08.2023р..
Апеляційний суд вказує, що оскільки жодних доказів розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.08.2023р. матеріали справи не містять, а виплата всіх сум грошового забезпечення про які просить позивачка здійснюється виключно на підставі наказу командира військової частини, який приймається за результатом розгляду відповідної заяви, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно визнання бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо розгляду заяви від 18.08.2023р. протиправною.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.09.2020р. у справі №9901/159/20 та від 31.03.2021р. у справі №9901/347/20 висловила позицію, згідно з якою «протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Днем бездіяльності є останній день встановленого законом строку, у який мало бути вчинено дію або прийнято рішення».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.08.2023р., прийняти відповідне рішення та повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду її заяви.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
При цьому, судова колегія звертає увагу, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції надано належну оцінку всім обставинам справи, проте це не призвело до неправильного вирішення спору.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині з урахуванням висновків, наведених судом у цій постанові.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246, 315, 316, 317, 328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024р. змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецької
Л.П. Шеметенко