П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/5478/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року, прийняте у складі суду судді Бездрабка О.І. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення,-
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальність «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901199/2 від 20.10.2023 р.;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/003622 від 20.10.2023 р.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальність «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» задоволено повністю.
23 квітня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
01 травня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшли заперечення Львівської митниці, в якій відповідач, вказуючи на неспівмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу, просив суд зменшити суму стягнення.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким зменшити суму витрат на правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що заявлена до відшкодування вартість наданої позивачу послуги є значно завищеною та не співмірною із ціною позову, категорією спору та із виконаною адвокатом роботою, а отже підлягає зменшенню. Апелянт зазначає, що наведена адвокатом позиція є універсальною,, а вивчення, аналіз доказів та підготовка позовної заяви не вимагали значних зусиль та часу. Також апелянт звертає увагу, на те, що адвокат здійснює представництво позивача у декількох ідентичних справах.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спірне питання та доходячи висновку про наявність підстав для компенсації заявлених витрат позивача на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 7500,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи. За висновками суду, враховуючи категорію справи та те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, без необхідності надання додаткових доказів, розмір витрат на професійну правничу допомогу 3000,00 грн є пропорційним до предмета спору.
Вирішуючи спірне питання в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно положень ч.ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.ч. 7, 9 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Так, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, до суду було надано копію Договору про надання юридичних послуг №0101-23/ЮП від 01.01.2023 року із Додатком №1 до вказаного Договору, Додаткову угоду № 206-23UA209170089322U2 від 26.01.2024.2023 року та Акт наданих послуг №від 23.04.2024 року.
Згідно наданого позивачем до суду першої інстанції Акту наданих послуг, розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу склав 7500,00 грн та складається з:
-підготовка позовної заяви - 5000,00 грн.;
- представництво інтересів клієнта в Одеському окружному адміністративному суді (письмове провадження) - 1500,00 грн.;
- підготовка заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу -1000,00 грн.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає, що включена до Акту наданих послуг послуга щодо представництва інтересів клієнта в Одеському окружному адміністративному суді (письмове провадження), яку було оцінено у 1500,00 грн не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, оскільки справа розглядалась в порядку письмового провадження, відповідно адвокат не приймав участь у судових засіданнях. Крім того, до суду першої інстанції жодних додаткових заяв, клопотань тощо під час письмового провадження у справі не надходило.
Разом з тим, щодо включеної до Акту наданих послуг послуги відносно підготовки заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, яку була оцінено у 1000,00 грн., колегія суддів зазначає, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними зокрема у постанові від 02 лютого 2024 року у cправі №910/9714/22.
При цьому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що враховуючи категорію справи та те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, без необхідності надання додаткових доказів, розмір витрат на професійну правничу допомогу 3000,00 грн. є пропорційним до предмета спору, а відтак наявні підстави для компенсації позивачу частини понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас, апелянтом не було зазначено конкретних аргументів на підтвердження наявності обставин для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу , визначених судом у розмірі 3000,00 грн. Більшість доводів, наведених апелянтом, в обґрунтування не співмірності витрат на правничу допомогу, судом першої інстанції були враховані. Ті обставини, що адвокат здійснює представництво позивача у декількох ідентичних справах, жодним чином не свідчать про відсутність підстав для стягнення правничої допомоги у межах конкретної справи.
При цьому, колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено додаткове судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко