П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/14085/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року, прийнятого за правилами спрощеного позовного провадження суддею Птичкіною В.В. у місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку 13.10.2023 року по виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно згідно Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 на підставі атестату військовослужбовця № 20 книжка № 1602 серія АА Додаток 59;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за весь час затримки остаточного розрахунку по виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 23.02.2022 року по 13.10.2023 року включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 із застосуванням істотності частки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року по справі № 821/1083/17.
Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що на день звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу частини, а саме 23.02.2022 року, Відповідачем не було проведено усіх розрахунків, зокрема було виплачено грошову компенсацію за недоотримане речове майно, яка була стягнута за рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 року по справі № 400/1047/23. На виконання вказаного рішення суду 13.10.2023 року Відповідачем виплачено грошові кошти в розмірі 51 265, 62 грн. За таких обставин Позивач вважає, що має право, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 23.02.2022 року по 13.10.2023 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до ВЧ НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність затримки з виплати Позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, що виключає застосування статей 116, 117 КЗпП України в частині нарахування і виплати середнього заробітку, оскільки судом першої інстанції не було надано правової оцінки протиправним діям Відповідача щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно та не було взято до уваги наявні преюдиційні факти, які викладені в рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 року та постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2023 року по справі № 400/1047/23.
Враховуюче те, що бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні є протиправною, а тому ВЧ НОМЕР_1 повинна нарахувати та виплатити середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку 13.10.2023 року по виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно згідно Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 на підставі атестату військовослужбовця № 20 книжка № 1602 серія АА Додаток 59.
ВЧ НОМЕР_1 подало до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.
Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 43 від 23.02.2022 року штаб-сержанта ОСОБА_1 , фельдшера 3 підрозділу ВЧ НОМЕР_1 , звільнену наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 23.02.2022 року № 7-РС у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини (необхідність постійного стороннього догляду за хворим чоловіком, що підтверджується відповідним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років) відповідно до вимог пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вважати такою, що справи та посаду здала і направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 23.02.2022 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Грошова компенсація вартості за неотримане речове майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 не виплачувалася (а.с. 6-7).
28.12.2022 року ОСОБА_1 звернулася до командира ВЧ НОМЕР_1 із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію за неотримане грошове майно (а.с. 92). Проте, листом від 09.01.2023 року № 350/174/308/30/пс ВЧ НОМЕР_1 відмовило ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації за неотримане грошове майно через те, що термін її виплати вичерпано. Зазначене стало підставою для звернення до суду.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 року по справі № 400/1047/23, яке набрало законної сили 13.07.2023 року, зокрема зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно згідно Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 на підставі атестату військовослужбовця № 20 книжка № 1602 серія АА Додаток 59.
13.10.2023 року на виконання судового рішення ВЧ НОМЕР_1 виплачено на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане грошове майно в розмірі 51 265, 62 грн., що підтверджується випискою за картковим рахунком (а.с. 13).
Вважаючи бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо затримки розрахунку при звільненні, протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки затримки в розрахунку з виплати грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні Позивача не було, що виключає застосування у спірних правовідносинах статей 116, 117 КЗпП України та нарахування і виплати середнього заробітку.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, однією з встановлених державою гарантій права на своєчасне одержання винагороди за працю є передбачений Кодексом законів про працю України обов'язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII).
Законом № 2011-XII правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статей 116-117 КЗпП України.
В той же час колегія суддів звертає увагу, що з 19.07.2022 набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022 року, яким відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною 1 цієї статті.
Абзацом 2 пункту 1 статті 91 Закону № 2011-ХІІ регламентовано, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України за № 178 від 16.03.2016 року затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) (далі - Порядок № 178).
Пунктом 3 Поряду № 178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:
- звільнення з військової служби;
- загибелі (смерті) військовослужбовця;
- переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Пунктом 4 Поряду № 178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації
Пунктом 5 Поряду № 178 визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Враховуючи вищезазначене, можливо дійти висновку, що чинне законодавство передбачає обов'язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. Водночас умовою для виникнення такого обов'язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.11.2020 року по справі № 480/3105/19, від 27.01.2021 року по справі № 340/680/20, від 29.07.2021 року по справі № 807/761/15.
Системний аналіз положень приписів пунктів 3-4 Порядку № 178 дозволяє зробити висновок про те, що у особи виникає право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно:
«перед звільненням - у разі подання відповідного рапорту під час проходження служби»;
«після звільнення - у разі подання відповідної заяви».
У постановах від 27.01.2021 року по справі № 340/680/20 та від 29.11.2021 року по справі № 120/313/20-а Верховний Суд звернув увагу на те, що відсутність відповідного рапорту військовослужбовця, поданого під час проходження служби, виключає правові підстави для виплати військовою частиною грошової компенсації за неотримане речове майно під час звільнення й не тягне настання для неї відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП.
Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів грошового забезпечення - 23.02.2022 року, а звернулася вона із заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби лише - 28.12.2022 року.
Тобто, ОСОБА_1 звернулася до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно після її звільнення з військової служби. Натомість, ОСОБА_1 не надано суду доказів подання рапорту щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби до її звільнення.
Через неподання ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 рапорту щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби, відтак у ВЧ НОМЕР_1 не виникло правових підстав для виплати такої компенсації під час звільнення ОСОБА_1 ..
Враховуючи відсутність у ВЧ НОМЕР_1 правових підстав щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 під час звільнення, через відсутність відповідного рапорту, поданого під час проходження служби, відповідальність для ВЧ НОМЕР_1 , передбачена приписами статті 117 КЗпП України, не настає.
Крім цього, колегія суддів вважає за необхідним зазначити, що за своєю природою компенсація за неотримане речове майно є грошовим вираженням речового забезпечення військовослужбовців, яка не пов'язана з оплатою праці та не є винагородою за виконану роботу, в той же час положення статей 116 та 117 КЗпП України структурно відносяться до глави VII «Оплата праці», а тому приписи статей 116, 117 КЗпП України стосовно відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки Позивачем під час проходження служби не було подано відповідний рапорт про отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.
Доводи апелянта щодо наявності правових підстав для нарахування та виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку 13.10.2023 року по виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки такі доводи ґрунтуються на невірному, проте власному, тлумаченні норм законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).
За таких обставин, враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко