17 липня 2024 року м. Дніпросправа № 932/9755/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
секретар Корсун Ю.В.
за участі представника позивача Боровинського В.В.
представника відповідача Костюченка О.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року (суддя Прудник С.В.) в справі № 932/9755/23 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дніпровської міської ради про сплату інфляційних втрат та 3% річних, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до виконавчого комітету Дніпровської міської ради про:
Зобов'язання через несвоєчасне виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі №160/674/19 щодо відшкодування 171 502 грн завданої шкоди сплатити 76 775,94 грн інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 14 406,17 грн;
зобов'язання через прийняття протиправного рішення №636 від 05 липня 2018 року щодо знищення її майна сплатити 468 000 грн в якості упущеної вигоди;
зобов'язання відшкодувати 10 000 грн моральної шкоди.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2023 року адміністративна справа передана за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року прийнята до провадження позовна заява ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дніпровської міської ради про сплату інфляційних втрат та 3% річних, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди та відкрити провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року закрите провадження у справі.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Звертає увагу на недопустимість спорів з питання підсудності справ, а також вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що публічно-правовий спір закінчився прийняттям рішення в справі № 160/674/19, оскільки порушені права позивача не були поновлені, рішення в цій справі виконкомом не виконане.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі № 160/674/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року, визнано протиправним та скасовано рішення виконкому Дніпровської міської ради від 5 липня 2018 року № 636 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста в частині припинення функціонування та демонтажу встановлених тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_1 : тимчасова споруда без назви, вид діяльності торгівля продовольчими та непродовольчими товарами; тимчасова споруда Секонд Хенд, вид діяльності торгівля товарами колишнього вжитку (пункт 36 додатку); тимчасова споруда без назви, вид діяльності торгівля продовольчими та непродовольчими товарами, належних ОСОБА_1 ; стягнуто з виконкому Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 171 502 грн на відшкодування шкоди, заподіяної протиправним рішенням.
18 серпня 2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано відповідні виконавчі листи у справі № 160/674/19, з якими ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області з метою їх виконання.
Листом за вих. № 04-10-10/18106 від 03 листопада 2021 року Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернуло ОСОБА_1 виконавчі листи без виконання, посилаючись на те, що виконавчий комітет Дніпровської міської ради не має відкритих рахунків у казначействі та в базі даних Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів не зареєстрований.
У зв'язку із цим 16 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про зміну порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі № 160/674/19.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну порядку виконання рішення суду в адміністративній справі № 160/674/19 відмовлено у повному обсязі.
У поданій до суду позовній заяві позивач зазначає, що на виконавчий комітет покладено обов'язок відшкодувати в якості компенсації завдану шкоду в розмірі 171 502 грн. З того часу пройшло майже три роки, але виконавчий комітет Дніпровської міської ради відшкодовувати завдану шкоду не збирається, на листи навіть не відповідає.
Суд першої інстанції вважав, що право на стягнення з виконкому Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 171 502 грн на відшкодування шкоди, заподіяної протиправним рішенням, вже реалізовано в рамках судової справи № 160/674/19.
Питання про відшкодування шкоди, завданої рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, розглядає адміністративний суд, якщо вимога про це заявлена одночасно з вимогою про протиправність такого рішення, дії чи бездіяльності. В інших випадках це питання може вирішувати суд цивільної чи господарської юрисдикції.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем в адміністративному позові не заявлено вимог про вирішення публічно-правового спору, тому заявлені позовні вимоги повинні вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі № 160/674/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року, визнано протиправним та скасовано рішення виконкому Дніпровської міської ради від 5 липня 2018 року № 636 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста в частині припинення функціонування та демонтажу встановлених тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_1 : тимчасова споруда без назви, вид діяльності торгівля продовольчими та непродовольчими товарами; тимчасова споруда Секонд Хенд, вид діяльності торгівля товарами колишнього вжитку (пункт 36 додатку); тимчасова споруда без назви, вид діяльності торгівля продовольчими та непродовольчими товарами, належних ОСОБА_1 ; стягнуто з виконкому Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 171 502 грн на відшкодування шкоди, заподіяної протиправним рішенням.
Виконавчі листи, видані в цій справі, повернуті Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області листом за вих. № 04-10-10/18106 від 03 листопада 2021 року ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що виконавчий комітет Дніпровської міської ради не має відкритих рахунків у казначействі та в базі даних Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів не зареєстрований.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну порядку виконання рішення суду в адміністративній справі №160/674/19 відмовлено у повному обсязі.
Предметом цього позову є питання виплати виконкомом Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 через несвоєчасне виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі №160/674/19 щодо відшкодування 171 502 грн наступних сум: завданої шкоди в розмірі 76 775,94 грн, інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 14 406,17 грн, упущеної вигоди в розмірі 468 000 грн, моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Частиною першою статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1).
Частинами першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Як вказано вище, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Судом першої інстанції правильно звернуто увагу, що позивачем заявлені в межах цієї справи виключно вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних як особливої міри відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, упущеної вигоди та моральної шкоди внаслідок невиконання відповідачем рішення суду в адміністративній справі.
Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Позивач в цьому позові не заявлено вимог про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - виконавчого комітету Дніпровської міської ради.
Тобто позивач звернулась до адміністративного суду не за вирішенням публічно-правового спору з виконкомом Дніпровської міської ради, а виключно з питання відшкодування шкоди (стягнення інфляційних втрат та 3% річних як особливої міри відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, упущеної вигоди та моральної шкоди).
Відтак, є правильним висновок, що такі вимоги не можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді без вимоги про вирішення публічно-правового спору.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
У пункті 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Оскільки до компетенції адміністративного суду не відноситься питання стягнення інфляційних втрат та 3% річних як особливої міри відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, упущеної вигоди та моральної шкоди, якщо такі вимоги не заявлені одночасно з вирішенням публічно-правового спору, адміністративний суд не є судом, що встановлений законом щодо розгляду такої категорії справ, відповідно, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлений позивачем позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а цей спір є спором про право цивільне, тобто має приватноправовий характер.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на приведені вище обставини та їх правове унормування, суд погоджує висновок суду першої інстанції про те, заявлені позивачем вимоги не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Суд вважає за необхідне зазначити, що якщо позивач вважає, що рішення в адміністративній справі не виконане, тобто рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то позивач має звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року в справі № 932/9755/23 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року в справі № 932/9755/23 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дніпровської міської ради про сплату інфляційних втрат та 3% річних, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 17 липня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 липня 2024 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов